18 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/604/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2025 (суддя Олейняш Е.М.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду 25.06.2025 (колегія суддів: Аленін О.Ю., Богатир К.В., Принцевська Н.М.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Коларівський кар'єр" (далі - ТОВ "Коларівський кар'єр"),
2) ОСОБА_2 ,
3) ОСОБА_3
про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
1. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо обґрунтованості вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона Державній службі геології та надр України до ухвалення остаточного рішення у справі вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами.
2. Верховний Суд відмовив в задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
3. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Миколаївської області з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви в якій просила:
- заборонити третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державній службі геології та надр України до ухвалення остаточного рішення у цій справі розглядати та приймати рішення щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами на родовище Коларівське, що розташовано в Миколаївській області, Миколаївський район, 1.0 км на захід від селища Каравелове на площу 61,68 га, що отриманий ТОВ "Коларівський кар'єр" 21.02.2025.
4. Заявниця в заяві про забезпечення позову зазначає, що предметом майбутнього позову будуть такі вимоги:
- про визнання недійсним рішення учасників ТОВ "Коларівський кар'єр" від 31.03.2025;
- про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №6840 від 21.02.2025.
5. В обґрунтування підстав майбутнього позову заявниця зазначає, зокрема, що оспорюваний правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості директора та іншого учасника ТОВ "Коларівський кар'єр", на шкоду самому товариству, укладено без погодження загальними зборами товариства, а також його укладення позбавляє товариство можливості здійснювати свою основну діяльність, що заподіє значну матеріальну шкоду як товариству, так і його учасникам, що однозначно свідчить про вчинення таких дій на шкоду товариству.
6. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявниця послалася на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняють протиправні дії, що направлені на позбавлення позивача належного їй майна та завдання шкоди ТОВ "Коларівський кар'єр" у зв'язку з позбавленням його основного активу - а саме спеціального дозволу на користування надрами.
7. На переконання заявниці, не вжиття запропонованих заходів забезпечення позову, в подальшому, у разі задоволення позовних вимог, призведе до неможливості виконання рішення суду і неможливості відновлення порушених прав позивача та ТОВ "Коларівський кар'єр".
Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
8. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) станом на 01.04.2025 засновниками ТОВ "Коларівський кар'єр" (код ЄДРПОУ 39537613) були: ОСОБА_1 , розмір частки статутного капіталу 122 400,00 грн, відсоток частки статутного капіталу 51% та ОСОБА_2 , розмір частки статутного капіталу 117 600, 00 грн, відсоток частки статутного капіталу 49 %. Керівником Товариства був ОСОБА_3 .
9. Відповідно до відомостей з ЄДР станом на 03.04.2025 засновником ТОВ "Коларівський кар'єр" (код ЄДРПОУ 39537613) є ОСОБА_2 , розмір частки стутатного капіталу 117 600, 00 грн, відсоток частки статутного капіталу 100%. Керівником Товариства є ОСОБА_3 .
10. Для здійснення господарської діяльності Державною службою геології та надр видано ТОВ "Коларівський кар'єр" спеціальний дозвіл на користування надрами № 6840 від 21.02.2025 на видобування корисних копалин (видобування пісків, придатних для дорожнього будівництва і для використання як пісок-компонент в'яжучого для одержання щільного силікатного бетону, а також для рекультивації, благоустрою і планування) на об'єкті надрокористування - родовище Коларівське, що розташовано в Миколаївській області, Миколаївський район, 1.0 км на захід від селища Каравелове на площу 61,68 га. Відомості про власника - ТОВ "Коларівський кар'єр" (код ЄДРПОУ 39537613). Строк дії спеціального дозволу на користування надрами - 20 років. Додаток до спеціального дозволу на користування надрами - угода про умови користування ділянкою надр № 6840 від 11.02.2025.
11. Відповідно до відомостей з ЄДР станом на 23.04.2025 засновниками ТОВ "Коларівський пісок" (код ЄДРПОУ 45882051) є ОСОБА_2 , розмір частки статутного капіталу 80 000, 00 грн, відсоток частки статутного капіталу 80% та ОСОБА_4 , розмір частки статутного капіталу 20 000,00 грн, відсоток частки статутного капіталу 20%. Керівником Товариства є ОСОБА_3 .
12. Відповідно до нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л. листа-згоди надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №6840 від 21.02.2025 ТОВ "Коларівський кар'єр", від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 , надало згоду на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №6840 від 21.02.2025 на підставі п.9 ч.1 ст.16-5 Кодексу України про надра у зв'язку із відчуженням шляхом укладення з ТОВ "Коларівський пісок" (код ЄДРПОУ 45882051) договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №6840 від 21.02.2025. Цим листом-згодою ТОВ "Коларівський кар'єр" підтвердило, що права на користування надрами, надані спеціальним дозволом на користування надрами №6840 від 21.02.2025, не внесені як вклад до статутного капіталу будь-якого суб'єкта господарювання, не внесені як вклад у спільну діяльність, іншим способом не відчужені, не заставлені під забороною (арештом) не перебувають, судового спору щодо прав на користування надрами як в межах, так і за межами України не має.
13. 28.03.2025 заявник ТОВ "Коларівський пісок" (код ЄДРПОУ 45882051) в особі керівника (директора) ОСОБА_3 подав до Державної служби геології та надр заяву на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №6840 від 21.02.2025 (родовище Коларівське, видобування корисних копалин, пісок) на підставі п.9 ч.1 ст.16-5 Кодексу України про надра (вих. №8471 від 28.03.2025).
14. Заяви ТОВ "Коларівський пісок" з доданими документами на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 21.02.2025 №6840 з метою видобування корисних копалин піску родовища Коларівське у Миколаївській області залишено без розгляду, що підтверджується листами Державної служби геології та надр №2442/07/2-25 від 27.03.2025, №2481/07/2-25 від 31.03.2025.
15. З метою перевірки доводів заявника, з інформації, яка розміщена на офіційному сайті Державної служби геології та надр та є загальновідомою, у розділі "Надрокористування" підрозділ "Стан розгляду заяв" за посиланням https://www.geo.gov.ua/ встановлено, що заяви ТОВ "Коларівський пісок" з доданими до неї документами на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 21.02.2025 №6840 з метою видобування корисних копалин залишено без розгляду 27.03.2025, 31.03.2025. Крім того, у рядку 266 містяться відомості про звернення ТОВ "Коларівський пісок" (підписант ОСОБА_3 ) із заявою №8544 від 03.04.2025 щодо ділянки надр: родовище Коларівське, реєстраційний номер 273-ЗН /1-25. Стадія розгляду - на розгляді.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
16. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 23.04.2025, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду 25.06.2025, частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову; вжив заходи забезпечення позову, а саме: заборонив Державній службі геології та надр України до ухвалення остаточного рішення у цій справі вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами №6840 від 21.02.2025 на родовище Коларівське, що розташоване в Миколаївській області, Миколаївський район, 1.0 км на захід від селища Каравелове на площу 61,68 га, що отриманий ТОВ "Коларівський кар'єр" 21.02.2025; в решті заяви відмовив.
17. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність зв'язку між заявленими до застосування заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, адже існує спір щодо законності відчуження спеціального дозволу, щодо якого вчиняються дії, спрямовані на його наступний продаж та оформлення на іншого суб'єкта, в той час як можливість збереження інтересів всіх учасників такого спору та попередження можливого порушення прав інших осіб знаходиться в прямій залежності, в першу чергу, від незмінності спірних правовідносин та їх суб'єктного складу, що буде утруднено наступною реалізацією спірного активу. Пославшись на висновки Верховного Суду господарський суд першої інстанції зазначив, що для збереження статусу-кво у спорах про оспорювання договорів відчуження спеціального дозволу на користування надрами ефективним заходом буде саме заборона Державній службі геології та надр України на вчинення визначених дій, а тому заява підлягає частковому задоволенню шляхом встановлення заборони Державній службі геології та надр України вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу.
18. Погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, зокрема, додатково зазначив:
- як свідчать наявні матеріли справи, зокрема, загальновідома інформація, яка розміщена на сайті Державної служби геології та надр України, директор ТОВ "Коларівський пісок" вчиняє дії щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, що є предметом спірного правочину;
- необґрунтованими є доводи ТОВ "Коларівський кар'єр" про те, що ОСОБА_1 не є учасницею товариства на момент подачі заяви про забезпечення позову, а тому в неї відсутнє будь-яке порушене право щодо дій та правочинів товариства; під час вирішення питання про забезпечення позову його обґрунтованість не досліджується. Це є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову; обставини щодо наявності/відсутності у позивача повноважень на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, їх обґрунтованість, належить до стадії розгляду справи по суті та не вирішується судом під час вирішення питання про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
19. 09.07.2025 Державна служба геології та надр України через систему Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду 25.06.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
20. Державна служба геології та надр України в касаційній скарзі в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права (ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК)) та зазначає, зокрема, таке:
- заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу; відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20;
- виходячи з предмета та підстав позову, запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №6840 від 21.02.2025; це є також втручанням в дискреційні повноваження Державної служби геології та надр України;
- суд не врахував, що заявник не навів фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом до суду, у разі задоволення позову;
- заборона Державній службі геології та надр України вчиняти дії, про які позивачем зазначено в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги (постанова Верховного Суду від 03.05.2022 у справі №906/781/21).
21. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
22. Верховний Суд ухвалою від 22.08.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України, її розгляд призначив у порядку письмового провадження.
23. Суддя Кібенко О.Р. перебувала у відпустці з 25.08.2025 до 04.09.2025 (наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2025 №3854/0/5-25).
24. 09.09.2025 до Верховного Суду надійшли матеріали справи №915/604/25.
25. Згідно зі ст.136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 ГПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
26. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
27. Згідно із пунктами 2, 4 ч.1 ст.137 ГПК позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
28. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
29. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
30. Питання задоволення заяви про забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.
31. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
32. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
33. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
34. У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі №904/7630/21 висловлено позицію про те, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
35. Оскільки позивачка мала намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
36. Така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20.
37. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
38. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
39. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
40. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.
41. При цьому законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
42. Предметом розгляду цієї справи по суті є питання, зокрема, недійсності договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №6840 від 21.02.2025, укладеного ТОВ "Коларівський кар'єр" як продавцем.
43. Отже, метою майбутнього позову є повернення права власності на спеціальний дозвіл на користування надрами №6840 від 21.02.2025 на користь ТОВ "Коларівський кар'єр", тобто, відновлення того становища, яке існувало до укладення оспорюваного договору.
44. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про те, що у подібних випадках за умови відчуження нерухомого майна суд зазвичай накладає арешт на таке майно, що забезпечує статус-кво до моменту розгляду справи, заморожуючи можливість подальших відчужень нерухомого майна або його обтяжень. Ці заходи вживають з метою попередження того, що будь-які подальші відчуження або обтяження ускладнять відновлення порушеного права позивача.
45. Водночас, предметом спірного правочину є спеціальний дозвіл на користування надрами №6840 від 21.02.2025, тому, як вірно вказав заявник, спеціальний дозвіл на користування надрами складає власність у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
46. В той же час чинне законодавство передбачає, що реєстрація такої власності - правомочностей на видобуток корисних копалин, виникає не у зв'язку із відчуженням такого дозволу, а внаслідок вчинення відповідних дій спеціальним органом державної влади - Державною службою геології та надр України.
47. Для початку діяльності по видобутку корисних копалин - покупець дозволу має ініціювати внесення змін до відомостей про власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами, укласти угоду про умови користування надрами, і, відповідно, має відбутися внесення змін до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами.
48. Таким чином, саме по собі накладання арешту на об'єкт спору, з огляду на його специфічність та передбачені законодавством особливості обігу/реєстрації, не буде ефективним заходом забезпечення позову.
49. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що для збереження статус-кво у спорах про оспорювання договорів відчуження спеціального дозволу на користування надрами ефективним заходом буде саме заборона Державній службі геології та надр України вчинення визначених дій.
50. Суди попередніх інстанцій, оцінивши надані докази, зокрема, загальновідому інформацію, яка розміщена на сайті Державної служби геології та надр України про те, що директор ТОВ "Коларівський пісок" вчиняє дії щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, що є предметом спірного правочину, а також встановивши, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявниці, наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, дійшли обґрунтованих висновків про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позовних вимог щодо заборони Державній службі геології та надр України вчиняти певні дії може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, що вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов.
51. Суди обґрунтовано врахували, що особливість такого виду майна, як спеціальний дозвіл на користування надрами, полягає у його вичерпності, а цінність залежить від обсягу корисних копалин, складності їх добутку тощо. Іншими словами, після укладення угоди про умови користування надрами у надрокористувача виникає право видобутку корисних копалин і чим довше він видобуває корисні копалини, тим менше їх лишається на родовищі, а вартість їх видобутку дорожчає. Ці обставини впливають на вартість спеціального дозволу, що також є підставою у необхідності блокування оформлення нового власника. Відсутність цих дій призведе до неможливості відновлення права, про яке йде мова у позові і яке є предметом спірного правочину, у повному обсязі (у разі задоволення позову), адже у разі задоволення позову через певний час і повернення об'єкту спору його вартість може значно зменшитися (за рахунок вже видобутих корисних копалин).
52. Враховуючи обставини справи, з огляду на наявний зв'язок між заявленими до застосування заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову шляхом встановлення заборони Державній службі геології та надр України до ухвалення остаточного рішення у цій справі вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами №6840 від 21.02.2025.
53. Державна служба геології та надр України посилається на те, що виходячи з предмета та підстав позову, запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №6840 від 21.02.2025.
54. Також вказує на те, що заборона вчиняти відповідні дії не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Стверджує, що суд не врахував, що заявник не навів фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких останній звернувся з позовом до суду, у разі задоволення позову.
55. Верховний Суд відхиляє вказані аргументи, оскільки майбутньою позовною вимогою є визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №6840 від 21.02.2025 без застосування наслідків недійсності такого правочину, тому заборона Державній службі геології та надр України вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами не може вважатись повним або частковим вирішення спору по суті.
56. Також, висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення заяви про забезпечення позову відповідають висновкам Верховного Суду щодо обґрунтованості та підставності заяви про забезпечення позову, в частині співмірності застосованих заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, адекватності обраного виду забезпечення позову.
57. Вищезазначене повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, зробленими у подібних правовідносинах та викладеними у постановах від 07.04.2025 у справі №910/11526/24, від 18.03.2025 у справі №910/13192/24.
58. Згідно зі ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
59. Частиною 4 ст.236 ГПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
60. Консультативна рада європейських суддів у п.1 висновку №20 (2017) від 10.11.2017 "Про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону" вказала, що однакове та уніфіковане застосування закону обумовлює загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність.
61. Отже, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
62. Ухвалюючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій на зазначені постанови Верховного Суду зі справ №910/11526/24 та №910/13192/24 послалися та висновки, викладені у них, врахували.
63. Такі висновки враховує також Верховний Суд у справі, що переглядається. В свою чергу скаржник не довів помилковість їх врахування судами попередніх інстанцій та/або наявності підстав для відступу від цих висновків.
64. Окрім цього, Верховний Суд враховує ті обставини, що позивачці належала частка у статутному капіталі ТОВ "Коларівський кар'єр" в розмірі 51%, і після її виключення зі складу учасників товариства фактично відбулося відчуження основного його активу.
65. Зазначене суттєво обмежує позивачку в можливості захистити свої права. На противагу цьому не зрозумілим є те, яке саме право та/або інтерес у цій справі намагається захистити Державна служба геології та надр України, яка при цьому не є учасником спірних правовідносин.
66. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та, відповідно, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
67. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
68. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
69. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Судові витрати
70. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду 25.06.2025 у справі №915/604/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець