490/1321/21
нп 2/490/27/2025
19 вересня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва
у складі: головуючого судді - Чулуп О.С.
за участю секретаря судового засідання - Правник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєва І.М. про усунення від права на спадкування за законом, -
Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом в якому просить усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обгрунтування позову позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина позивача ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що після смерті дружини він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Будь-яких інших спадкоємців немає.
Позивач вказує, що він був єдиною людиною, який постійно опікувався хворою дружиною. Починаючи з 2012 року остання почала перебувати у безпорадному стані. За життя спадкодавця ОСОБА_3 та позивач звертались до відповідача з прохання про надання допомоги, яку остання не надавала. Позивач зазначає, що відповідач в силу прямих родинних відносин з матір'ю усвідомлювала свій обов'язок по наданні допомозі матері, достеменно знала про наявну в неї інвалідність та проблеми зі здоров'ям, мала можливість допомогати, але не вчиняла для цього всі необхідні дії. За такого позивач просить усунути відповідача від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 .
Представник позивача надала заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена судом.
Представник третьої особи надав заяву в якій просить розглядати справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом досліджено свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 згідно якого ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом досліджено свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 згідно якого між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 11 лютого 1995 року було укладено шлюб внаслідок чого остання змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Судом досліджено свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 згідного якого ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_4 .
Судом досліджено свідоцтво про шлюб видане 09 жовтня 2013 року згідно якого ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_8 внаслідок чого змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».
Судом досліджено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.11.2016 року згідно якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Судом досліджено довідку до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 353513 від 31.10.2014 року ОСОБА_3 є інвалідом другої групи. Висновок про умови та характер праці: може займатись помірно легкою працею в своїй професії.
З наявних у матеріалах справи медичних довідок та виписних епікризів вбачається, що ОСОБА_3 має наступний діагноз: стенокардія, кардіосклероз, гіпертонічна хвороба.
Судом досліджено матеріали спадкової справи № 15/2020 заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матеріали спадкової справи містять заяву ОСОБА_1 від 26 жовтня 2020 року про прийняття спадшини після смерті ОСОБА_3 , заяву ОСОБА_2 від 15 лютого 2021 року про прийняття спадшини після смерті ОСОБА_3 та заяву ОСОБА_10 від 15 лютого 2021 року про відмову від прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що позивач є її батьком, а померла ОСОБА_3 є її матір'ю. Відповідач ОСОБА_2 це її сестра, донька ОСОБА_3 від її першого шлюбу. Свідок вказала, що мати ОСОБА_3 почала хворіти приблизно з 2008 року, 2-3 рази на рік проходила стаціонарне лікування. В той час свідок проживала разом з матір'ю та батьком за адресою: АДРЕСА_2 . Свідок вказала, що мати потребувала сторонньої допомоги, коли була серцева недостатність. Свідок вказала, що до неї мати особисто не зверталась за матеріальною допомогою, бо свідок була на той час неповнолітньою. Свідок вказала, ОСОБА_2 матері ні разу ні допомогала матеріально, а навпаки сама постійно просила гроші у матері. Свідок вказала, що не пам'ятає, шоб мати зверталась по допомогу до ОСОБА_2 . ОСОБА_2 постійно брала кошти в кредит, а потім просила постійно кошти у матері. Через це у матері погіршувався стан здоров'я. У матері була гіпертонічна хвороба сердця , на ліки витрачалось від трьох до семи тисяч на місяць. Свідок також вказала, що до 2006 року вона, ОСОБА_2 та батьки проживали разом. Коли ОСОБА_2 виповнилось 18 років вона з'їхала і разом з ними не проживала.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1216, 1217 ЦК України).
Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У справах про усунення від права на спадкування, відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України, суд має встановити сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, провадження № 61-3197св19, від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17, провадження № 61-37615св18, від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16-ц, провадження № 61-34600св18, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, провадження № 61-1302св 18, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, провадження № 61-15926св18.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем не надано доказів, шо померла ОСОБА_3 перебувала у безпорадному стан, у зв'язку з чим потребувала постійного догляду та матеріальної допомоги. Матеріали справи також не містять доказів того, що померла ОСОБА_3 зверталась до відповідача за допомогою, а також того що відповідач ухилялась від надання такої допомоги. Не надано суду і доказів того, що померла ОСОБА_3 потребувала допомоги саме від відповідача, а остання мала можливість її надавати.
Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено обставин, що є підставою для усунення відповідача від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 .
За такого суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом- відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя