19 вересня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2970/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гончарука О.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , місто Чернівці
до відповідача 1 - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях;
відповідача 2 - ОСОБА_2 ;
відповідача 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковинська універсальна біржа», місто Чернівці
про визнання недійсним результатів електронного аукціону та договору купівлі-продажу, визнання аукціону таким, що не відбувся
ОСОБА_1 звернувся до відповідача 1 - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, відповідача 2 - ОСОБА_2 , відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська універсальна біржа» з позовом в якому просить:
- визнати недійсним результат електронного аукціону SPE001-UA-20250620-80491, що відбувався 07.07.2025 і оформлений протоколом про результати електронного аукціону та визнати його недійсним;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22.07.2025, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та ОСОБА_2 щодо об'єкта малої приватизації - гаража літ. «Б» загальною площею 149,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях призначити та провести повторний аукціон з продажу об'єкта малої приватизації - гаража літ. «Б» загальною площею 149,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У своєму позові позивач зазначає, що він брав участь у електронному аукціоні з продажу об'єкта малої приватизації - гаража літ. «Б» загальною площею 149,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
07.07.2025 відбувся електронний аукціон SPE001- UA-20250620-80491 за участю позивача, ОСОБА_2 (Відповідач 2), ОСОБА_3 за результатами якого переможцем визначено ОСОБА_2 , яка запропонувала найвищу ціну.
В подальшому між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна - гараж літ. «Б» загальною площею 149,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що проведення аукціону та визначення його результатів відбулося з істотними порушеннями законодавства, що робить результати аукціону та укладений договір недійсними.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.09.2025 позовну заяву залишено без руху, а також повернуто подану позивачем заяву про забезпечення позову (вх.№2971).
У зв'язку з усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою господарського суду від 19.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16.10.2025.
Крім цього, 17.09.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх.№3117) в якій позивач просить: 1. заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо переходу права власності на об'єкт приватизації (гараж літ. «Б», Чернівецька область, Чернівецький район, смт Глибока, вул. Данила Галицького, 6-В) або реєстрацію будь-яких обтяжень, договорів відчуження (продажу, дарування, обміну тощо) до набрання законної сили рішенням суду; 2. заборонити Відповідачу 2 - ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження об'єкта приватизації, у тому числі укладення договорів купівлі-продажу, дарування, застави, обміну або інших правочинів, що призводять до переходу права власності чи користування до набрання законної сили рішення суду.
Позивач наполягає на тому, що можливе відчуження відповідачем 2 спірного майна добросовісному набувачу (у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України), позбавить позивача можливості захистити своє порушене право у справі про визнання аукціону та визнання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації недійсним.
Тобто, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову створює реальну небезпеку втрати предмета спору, що унеможливить виконання майбутнього рішення суду.
Таку свою позицію щодо наявності підстав забезпечення позову у цій справі, позивач порівнює з аналогічною (на його думку) позицією Верховного Суду про те, що забезпечення позову має на меті збереження статус-кво та запобігання ускладненню виконання рішення суду (постанови від 15.02.2023 у справі № 910/5678/22, від 02.06.2021 у справі № 922/1205/21).
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд встановив таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
За приписами частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 4 статті 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Зазначаючи про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, ним наводиться таке обґрунтування необхідності вжиття таких заходів, яке зводиться до того, що можливе відчуження відповідачем 2 спірного майна добросовісному набувачу (у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України), позбавить позивача можливості захистити своє порушене право у справі про визнання аукціону та визнання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації недійсним.
Так, спір у даній справі стосується нерухомого майна - об'єкта малої приватизації: гаража літ. «Б», площею 149,5 кв. м. на вул. Данила Галицького, 6-«в» у селищі Глибока, ціною 780001,20 грн, яке відчужене відповідачем 1 відповідачу 2 за результатами оскаржуваного аукціону та за оспорюваним у цій справі договором купівлі-продажу від 22.07.2025.
Дійсно, у випадку реалізації спірного майна, позивач буде позбавлений можливості здійснити захист або поновлення своїх прав у межах одного судового провадження, відкритого за його позовом про визнання недійсним результату електронного аукціону протоколу, складеного за наслідком проведення аукціону. Тому, невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Отже, суд, враховуючи предмет даного спору, а також заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач зокрема, заборона відповідачу вчиняти певні дії та заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним. Права та інтереси позивача, про захист яких він просить, співвідносяться з майновими наслідками заборони відповідачу 2 (який став власником за оспорюваним договором) та третім особам вчиняти дії щодо розпорядження спірним майном.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії щодо майна, яке є предметом оспорюваного договору, лише тимчасово обмежить права відповідача 2 щодо розпорядження майном, яке фактично перебуває у його володінні, проте такі заходи не перешкоджають здійсненню відповідачем 2 господарської діяльності, в той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Отже, заборона вчиняти дії щодо спірного майна у цій справі має логічний зв'язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Крім того, суд зазначає, що оскільки фактично предметом спору є нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, то доцільною є заборона вчиняти щодо спірного нерухомого майна будь-які дії, пов'язані з його державною реєстрацією, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили щодо цього нерухомого майна.
Отже, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 136, 137, 138, 139, 140, 144, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву про забезпечення позову (вх.№3117 від 17.09.2025) задовольнити.
2. Вжити у справі за №926/2970/25 заходи забезпечення позову:
- заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо переходу права власності на об'єкт приватизації (гараж літ. «Б», Чернівецька область, Чернівецький район, смт Глибока, вул. Данила Галицького, 6-В) або реєстрацію будь-яких обтяжень, договорів відчуження (продажу, дарування, обміну тощо) до набрання рішенням у даній справі законної сили;
- заборонити Відповідачу 2 - ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження об'єкта приватизації, у тому числі укладення договорів купівлі-продажу, дарування, застави, обміну або інших правочинів, що призводять до переходу права власності чи користування - до набрання рішенням у даній справі законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 19.09.2025.
Суддя О.В. Гончарук