18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
03 вересня 2025 року Черкаси справа №925/353/25
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Лисенко О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за позовом Черкаської міської ради (вулиця Байди Вишневецького, 36, місто Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 25212542)
до приватного підприємства «КРУПСЬКЕ» (вулиця Наталі Ужвій (Крупської), 27, село Крупське, Золотоніський район, Черкаська область, 19760, ідентифікаційний код 31369471),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Кабінет Міністрів України (вулиця Михайла Грушевського, 12/2, місто Київ, 01008 ідентифікаційний код 00031101)
про стягнення 418 926,51 грн,
за участю представників:
від позивача Слинько М.Г., за довіреністю,
від відповідача Барілов С.А., адвокат,
від третьої особи Назаренко М.О., за посадою,
04.04.2025 Черкаська міська рада звернулася у Господарський суд Черкаської області із позовом до приватного підприємства «КРУПСЬКЕ», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь міського бюджету міста Черкаси безпідставно утримувані кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів у період з 31.08.2022 до 12.02.2025 у сумі 418926,51 грн. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6283,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці по вулиці Байди Вишневецького, 14, у місті Черкаси, площею 0,1675 га із кадастровим номером 7110136700:03:022:0075 здійснює фактичне користування земельною ділянкою під своїм нерухомим майном без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування. Позивач зазначив, що за фактичне користування земельною ділянкою під майном відповідача вже за рішеннями суду стягувалися кошти за попередній період з попереднього власника. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.01.2023 у справі №925/1404/22 з попереднього власника нерухомого майна - Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр знань» стягнуто на користь Черкаської міської ради грошові кошти за користування спірною земельною ділянкою за період з 22.08.2022 до 30.08.2022 (дата відчуження нерухомого майна на користь відповідача). Цим рішенням встановлено, що на земельній ділянці площею 0,1675 га із кадастровим номером 7110136700:03:022:0075 розташований об'єкт нерухомості площею 583,5 м2. Позивач стверджує, що відповідач у період з 31.08.2022 до 12.02.2025, як новий власник об'єкту нерухомого майна, не сплачує грошові кошти за користування земельною ділянкою, що є порушенням прав територіальної громади міста Черкаси через ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету. У добровільному порядку безпідставно збережені кошти відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для їх примусового стягнення з відповідача.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що Черкаська міська рада в силу положень пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 №5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» є власником земельної ділянки загальною площею 0,1675 га, із кадастровим номером 7110136700:03:022:0075, що знаходиться у місті Черкаси по вулиці Байди Вишневецького, 14. Відповідач з 31.08.2022 є власником нежитлового приміщення, загальною площею 583,5 м2. Земельна ділянка, розташована в межах міста Черкаси, яка не передавалась у приватну або державну власність, є комунальною з моменту набрання чинності відповідними нормами законодавства, а не з дати державної реєстрації. Державна реєстрація права комунальної власності здійснена 13.02.2025 та не є моментом виникнення права, а лише фіксує його в реєстрі, що прямо випливає із усталеної судової практики. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 зазначено, що орган місцевого самоврядування є власником земельної ділянки в межах населеного пункту в силу закону, а відсутність реєстрації речового права після 01.01.2013 не впливає на сам факт наявності такого права. Отже, на переконання позивача, Черкаська міська рада є законним власником земельної ділянки з моменту набрання чинності нормами статті 83 Земельного кодексу України та пункту 3 Прикінцевих положень Закону №5245-VI, а не з дати внесення запису у реєстр. Щодо посилань відповідача на справу №925/281/21, то позивач вказав, що станом на час подання позову за заявлений у ньому період відповідач є зареєстрованим власником об'єкта нерухомості (договір купівлі-продажу від 31.08.2022). Земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:022:0075 є землею комунальної власності у силу закону, об'єкт нерухомості фактично розміщений на зазначеній ділянці, тобто відповідач здійснює фактичне користування комунальною землею без правовстановлюючих документів. Отже, до моменту можливого переходу об'єкта нерухомості у власність держави, саме відповідач є особою, яка користується відповідною земельною ділянкою, а тому зобов'язаний сплачувати плату за користування нею протягом цього періоду. Наявність спору щодо майна не є підставою для звільнення від плати за землю, оскільки не скасовує факту користування нею та не змінює чинного власника будівлі на дату подання позову. Тому, доводи відповідача зазначені у відзиві на позов не заслуговують на увагу та спростовуються вищезазначеним.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №5245 з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 01.01.2013, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу. Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №5245 у державній власності залишаються а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Посилаючись на справу №925/281/23, відповідач зазначив, що прокурор та Кабінет Міністрів України наполягають, що об'єкт нерухомого майна, який розташований на спірній земельній ділянці, ніколи не вибував з державної власності, відповідно визнання правомірними вимог у справі №925/281/23 означатиме, що в силу підпункту «а» пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №5245 земельна ділянка залишилась у державній власності, тому Черкаська міська рада не є її власником, у зв'язку з чим орган місцевого самоврядування не може бути стягувачем коштів за користування земельною ділянкою.
У письмових поясненнях третя особа зазначила, що станом на момент подання цих пояснень постанова Північного апеляційного господарського суду №925/281/23 від 04.06.2025 набрала законної сили, але на адресу Кабінету Міністрів України, не надходила, що унеможливило розпочати процедуру перереєстрації нерухомого майна за державою. Набуття державою права власності на об'єкт (на підставі судового рішення) не є завершеним до моменту державної реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тобто, лише після державної реєстрації права за державою в особі Кабінету Міністрів України можна вважати, що право власності держави реалізовано повною мірою. До цього моменту - судове рішення є лише титулом набуття права. Визначений відповідно до Порядку визначення суб'єкта управління об'єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб'єкт управління якого не визначений, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 №817 суб'єкт управління майном, повернутим у власність держави за рішенням суду, що набрало законної сили, забезпечує у місячний строк з дати прийняття рішення Кабінетом Міністрів України внесення відомостей про таке майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Чинне земельне та цивільне законодавство визначає імперативність, а саме «автоматичність» переходу прав на земельну ділянку при переході прав на об'єкт нерухомого майна, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України. Ця норма встановлює правову єдність об'єкта нерухомості та земельної ділянки, на якій він розміщений. В силу закону, з набуттям права власності на будівлю держава набула право користування земельною ділянкою, а тому і переважне право на оформлення відповідного речового права на цю земельну ділянку. Реєстрація державної власності на об'єкт нерухомого майна є юридичним фактом, з яким пов'язується зміна правового режиму земельної ділянки. Поняття, що земельна ділянка, на якій розміщена будівля, що є державною власністю, має обліковуватись як земля державної власності, випливає з частини 1 статті 84 Земельного кодексу України. Це означає, що належність будівлі до державної власності є підставою для визначення правового режиму земельної ділянки як такої, що перебуває у державній власності. Наявність записів у земельному кадастрі про комунальну власність не змінює факту юридичної належності, оскільки кадастр лише відображає, а не встановлює право. Як об'єкт нерухомого майна (будівля Планетарію), так і земельна ділянка, на якій ця будівля знаходиться, є державною власністю, що виключає суперечності щодо прав на землю. Держава в особі Кабінету Міністрів України за рішенням суду у справі №925/281/23 витребувала нерухомий об'єкт, та є єдиним титульним власником будівлі Планетарію. Якщо держава в особі Кабінету Міністрів України є власником об'єкта нерухомості та земельної ділянки, на якій він розташований, що підтверджено рішенням, яке набрало законної сили, право державної власності на такі об'єкти виникає незалежно від здійснення реєстраційних дій, і не може бути поставлене під сумнів або оспорене лише з огляду на відсутність запису в реєстрі. Отже, земельна ділянка, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, належить до державної форми власності, та у цьому випадку відсутній предмет спору, а вимоги про стягнення коштів ґрунтуються на помилковому припущенні щодо власності на землю.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.04.2025 суд прийняв заяву позивача до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання у справі о 10 год 00 хв 29.04.2025.
Протокольною ухвалою від 29.04.2025 суд відклав підготовче засідання до 10 год 15 хв 14.05.2025.
Підготовче засідання, яке було призначено о 10 год 15 хв 14.05.2025 не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Кучеренко О.І. на лікарняному, у зв'язку з чим ухвалою суду від 20.05.2025 підготовче засідання у справі призначено 0 12 год 00 хв 27.05.2025. Ухвалою суду від 21.05.2025 виправлено технічну помилку в ухвалі суду від 20.05.2025 та підготовче засідання у справі призначено о 10 год 00 хв 10.06.2025.
Протокольною ухвалою від 10.06.2025 суд залучив Кабінет Міністрів України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача та відклав підготовче засідання у справі до 10 год 15 хв 25.06.2025.
Протокольною ухвалою від 25.06.2025 суд задовольнив клопотання третьої особи та відклав підготовче засідання у справі до 11 год 00 хв 02.07.2025.
Протокольною ухвалою від 02.07.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті о 10 год 00 хв 19.08.2025.
Протокольною ухвалою від 19.08.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 14 год 00 хв 03.09.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.09.2025 проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Представниця третьої особи у судовому засіданні 03.09.2025 підтримала позицію відповідача та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 03.09.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Знань» та приватного підприємства «Крупське», у якому просив:
визнати недійсним договір від 07.05.2001 зі змінами від 10.05.2001 про відчуження нежитлового приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд, загальною площею 583,5 м2, що розташоване за адресою: місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, 14, який укладений між Черкаською обласною організацією товариства «Знання» України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Знань»;
витребувати з володіння приватного підприємства «Крупське» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд, загальною площею 583,5 кв. м, що розташоване за адресою: вул. Байди Вишневецького, 14 у місті Черкаси.
Місцевим господарським судом до розгляду справи були залучені треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: Всеукраїнська громадська організація товариство «Знання» України, Черкаська міська рада.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 позов задоволено. Визнано недійсним договір від 07.05.2001 зі змінами від 10.05.2001 про відчуження нежитлового приміщення, витребувано з володіння приватного підприємства «Крупське» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірне нежитлове приміщення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 скасовано, позов залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Верховного Суду від 20.03.2024 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, справу №925/281/23 передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 скасовано, ухвалено нове рішення, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20.11.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 скасовано, справу №925/281/23 передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі №925/281/23 залишено без змін.
Отже, рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі №925/281/23 набрало законної сили 04.06.2025.
Під час розгляду справи №925/281/23 були встановлені такі факти.
07.05.2001 між правлінням Черкаської обласної організації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Знань» укладено договір про відчуження нежитлових приміщень в місті Черкаси, а саме цілісного майнового комплексу і окремого підсобного приміщення по вулиці Б.Вишневецького, 14 площею 570,4 м2 та трьох автогаражів по вулиці Танкистів, 6/1.
10.05.2001 до пункту 1.1 договору внесені зміни щодо предмета договору та зазначено, що у власність передається Планетарій з прибудовами, також змінено площу будівлі на 583,5 м2 та вказано на номер реєстраційного посвідчення - № 57, на підставі якого об'єкт належить відчужувачу.
Відповідно до пункту 4.1 зазначеного договору він підлягав реєстрації у встановленому порядку, проте у порушення вимог діючого на той час законодавства до Бюро технічної інвентаризації не подавався.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 27.02.2015 вперше, з відкриттям розділу, державним реєстратором Черкаського міського управління юстиції внесені відомості до державного реєстру про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Знань» на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом, літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 м2 по вулиці Байди Вишневецького, 14 у місті Черкаси (індексний номер рішення 19869291). Об'єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 592185671101. Підставою державної реєстрації зазначено рішення Виконавчого комітету Черкаської обласної ради №196 від 25.02.1960, акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 07.05.2001, договір про відчуження нежитлових приміщень від 07.05.2001 б/н.
16.08.2019 Державним реєстратором виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області на підставі передавального акта б/н від 06.08.2019 зареєстровано перехід права власності на будівлю Планетарію від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Знань» до підприємства «Управління справами товариства «Знання» України (номер запису про право власності 32845991).
28.10.2019 головою та першим заступником голови правління Всеукраїнської громадської організації товариство «Знання» України підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Знань» від Черкаської обласної організації до ВГОТ «Знання» України».
02.12.2019 Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги Черкаської обласної організації скасовано перехід права власності від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Знань» до підприємства «Управління справами товариства «Знання» України (індексний номер рішення 50002927) на нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 м2 по вулиці Байди Вишневецького, 14 у місті Черкаси.
Між Черкаською обласною організацією та ВГОТ «Знання» України» 01.10.2020 складено акт приймання-передачі частки в розмірі 49% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Знань».
Рішенням зборів учасників приватного підприємства «Крупське» від 15.06.2021 надано згоду на придбання приватним підприємством «Крупське» частки у статутному капіталі ТОВ «Центр Знань» у розмірі 100%.
Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Знань» від 16.06.2021 (протокол №16/06/2021), за участю приватного підприємства «Крупське», змінено склад учасників та здійснено перерозподіл часток у статутному капіталі товариства на користь останнього у розмірі 100% статутного капіталу. Цього ж дня підписано акти приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Знань» між ВГОТ «Знання» України» та приватним підприємством «Крупське» у розмірі 49% та між підприємством «Управління справами товариства «Знання» України та приватним підприємством «Крупське» у розмірі 51%.
Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. 31.08.2022 посвідчено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 м2 по вулиці Байди Вишневецького, 14 у місті Черкаси, який укладений між приватним підприємством «Крупське» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Знань».
За умовами цього договору продавець передав покупцеві, а покупець прийняв у власність нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, будинок №14 (нежитлове приміщення) і сплачує його вартість відповідно до умов, що визначені у цьому договорі Нежитлове приміщення в цілому складається з: планетарію з прибудовами та підвалом літ. «А-1, а, а1, пд», загальною площею 583,5 м2. Нежитлове приміщення розташоване на земельній ділянці площею 0,1675 га, кадастровий номер 7110136700:03:022:0075.
Під час розгляду справи №925/281/23, суди констатували, що спірне майно - будівля Планетарію, яка за радянських часів належала до загальнодержавної власності, відповідно до вимог законодавства до теперішнього часу є державною власністю, з якої вона не вибувала і не могла вибути у законний спосіб за відсутності волі власника, а Черкаська обласна організація товариства «Знання», на балансі якої перебував Черкаський планетарій, повністю підпорядковувалася по владній вертикалі товариству «Знання» Української РСР та Всесоюзному товариству «Знання», тобто загальносоюзній громадській організації; при цьому відповідно до постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994 №3943-XII тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна вказаних організацій, розташованих на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Щодо спірного майна ні Кабінетом Міністрів України, ні будь-яким іншим державним органом рішення про його відчуження або передачу з державної власності не приймалося. Розпорядження державним майном та визначення органу управління майном здійснюється Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що відповідно до наданої компетенції повноваження щодо управління державним майном - будівлею Планетарію, не передано іншим суб'єктам, якими можуть бути Фонд державного майна України, міністерства, державні підприємства, тощо, єдиним органом, наділеним діяти від імені держави на захист майна, що перебуває у державній власності є Кабінет Міністрів України.
Судом першої інстанції установлено незаконність видачі Черкаським обласним бюро технічної інвентаризації Черкаській обласній організації реєстраційного посвідчення б/н від 07.08.1998 на будівлю Планетарію із зазначенням підстави для такої видачі рішення Черкаської обласної ради №196 від 25.11.1960, оскільки вказаний документ не відноситься до переліку правовстановлюючих документів, які передбачені Інструкцією про порядок реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, та яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998.
Тому договір від 07.05.2001 (зі змінами від 10.05.2001) про відчуження нерухомого майна - нежитлового приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Знань» укладений на підставі реєстраційного посвідчення від 07.08.1998, яке, як встановлено судом, видано Черкаським бюро технічної інвентаризації всупереч діючому законодавству. Крім того, цей договір у порушення Інструкції та пункту 4.1 оспорюваного договору, не був зареєстрований в установленому законом порядку, що також вказує на його недійсність.
Оскільки Черкаська обласна організація товариства «Знання» України ніколи не була власником спірного майна, тому такий правочин вчинений всупереч вимогам законодавства, що було чинне на час його укладення (статті 225 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, статті 4 Закону України «Про власність»), а тому, як в силу приписів чинного тоді Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (статті 48, 49), так і в силу приписів чинного на час прийняття рішення суду Цивільного кодексу України (статті 203, 215), договір відчуження нерухомого майна підлягає визнанню недійсним, позаяк не виражає волі законного власника на розпорядження нерухомим майном та не спричиняє настання будь-яких правових наслідків.
Визнання недійсним договору від 07.05.2001 (зі змінами від 10.05.2001) про відчуження нежитлових приміщень в місті Черкаси, а саме цілісного майнового комплексу і окремого підсобного приміщення по вулиці Б. Вишневецького, 14 площею 583,5 м2, є належним способом захисту порушеного права власності держави, оскільки вказане нерухоме майно вибуло з володіння держави поза її волею.
У цій справі, звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на те, що в силу положень пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» Черкаська міська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:022:0075, площею 0,1675 га, що знаходиться у місті Черкаси по вулиці Байди Вишневецького, 14,
За даними, які містяться у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельною ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:022:0075, площею 0,1675 га, є Черкаська міська рада (територіальна громада). Право власності зареєстровано 13.02.2025. Документи подані для державної реєстрації: Закон України, серія та номер 5245-VI, виданий 06.09.2012, видавник: Верховна Рада України; відомості з ДЗК, серія та номер: 82759741, виданий 13.02.2025, видавник: Державний земельний кадастр.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9958440382024 від 09.12.2024, який надано позивачем у матеріали справи, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:022:0075, площею 0,1675 га - 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Щодо власника земельної ділянки та форми власності - інформація відсутня (а.с.17-23).
За доводами позивача, з 31.08.2022 (дата набуття відповідачем права власності на нерухоме майно) до 12.02.2025 (дата визначена позивачем у позовній заяві) нерухоме майно площею 583,5 м2, яке знаходилось на земельній ділянці позивача із кадастровим номером 7110136700:03:022:0075, площею 0,1675 га перебувало у власності відповідача. Відповідно за час користування відповідачем спірною земельною ділянкою, на якій знаходиться належне йому майно, між власником земельної ділянки - Черкаською міською радою, та власником майна - відповідачем у справі не було укладено договору на користування цією ділянкою. Тобто, з моменту набуття права власності на нерухоме майно відповідач здійснював фактичне користування земельною ділянкою під своїм нерухомим майном без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування.
Обґрунтовуючи розмір коштів, які відповідач, на думку позивача, зобов'язаний сплатити на користь міської ради позивач послався на коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за період 2017-2020 років, а також витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №17408/42-22 від 03.11.2022, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:022:0075 станом на 01.11.2022 становить 4 890 949,75 грн, витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №НВ-7100144272025 від 04.02.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:022:0075, становить 6 620 889,49 грн, рішення Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019, яким затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси та встановлено плату за користування спірною земельною ділянкою - 3% від нормативно-грошової оцінки.
За розрахунками позивача загальний розмір заборгованості відповідача за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за зазначений вище період становить 418 926,51 грн.
Звертаючись з цим позовом до суду, позивач стверджує, що фактичне користування відповідачем земельної ділянки, власником якої є позивачем у справі та ухилення від сплати безпідставно збереженої за рахунок Черкаської міської ради орендної плати, є порушенням права територіальної громади міста Черкаси щодо надходження грошових коштів до місцевого бюджету, і відповідно стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Отже, суд у справі повинен з'ясувати чи є порушеним право позивача, яке це право і чи це право порушено тією особою, яку Черкаська міська рада визначила як відповідача.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення коштів у порядку статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України з відповідача, як землекористувача, який у спірний період використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Черкаська міська рада, звертаючись з цим позовом до суду, посилається на фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, під належним йому нерухомим майном без відповідних правовстановлюючих документів.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Отже, позов про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою може пред'явити власник земельної ділянки, оскільки саме йому належить право вимоги такої плати, яка є обов'язковим платежем за користування землею згідно із законодавством України або ж відповідна особа, якій власником делеговані його повноваження. Власник земельної ділянки - це особа, яка має законне право володіти та користуватися земельною ділянкою, і саме їй належить право вимоги оплати за її використання, яка не була сплачена неправомірно.
Звертаючись з цим позовом до суду, позивач вказав, що Черкаська міська рада в силу положень пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:022:0075, площею 0,1675 га, що знаходиться у місті Черкаси по вулиці Байди Вишневецького, 14, тому Черкаська міська рада, як власник спірної земельної ділянки, наділена правом на звернення з цим позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача, як землекористувача, який у спірний період використовує земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів, грошових коштів у порядку статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у державній власності залишаються:
а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;
б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.
Як встановлено судом вище, у справі №925/281/25 було задоволено позов прокурора, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Знань» та приватного підприємства «Крупське» та за участі третіх осіб: Всеукраїнської громадської організації товариство «Знання» України, Черкаської міської ради, та визнано недійсним договір від 07.05.2001, зі змінами від 10.05.2001 про відчуження нежитлового приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд, загальною площею 583,5 м2, що розташоване за адресою: місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, 14 та витребувано з володіння приватного підприємства «Крупське» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нежитлове приміщення: Планетарій з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд, загальною площею 583,5 кв. м, що розташоване за адресою: вул. Байди Вишневецького, 14 у місті Черкаси. Рішення місцевого господарського суду набрало законної сили.
Під час розгляду справи №925/281/23 судами установлено незаконність видачі Черкаським обласним бюро технічної інвентаризації Черкаській обласній організації реєстраційного посвідчення від 07.08.1998 на будівлю Планетарію із зазначенням підстави для такої видачі рішення Черкаської обласної ради №196 від 25.11.1960, оскільки вказаний документ не відноситься до переліку правовстановлюючих документів. Встановлено, що спірне майно, яке є державною власністю, незаконно вибуло з власності держави поза її волею, що є підставою для визнання недійсним спірного договору та повернення державі в особі Кабінету Міністрів України спірного нерухомого майна.
У зв'язку з відсутністю волі держави, в особі уповноваженого органу, на вибуття нерухомого майна з державної власності, таке майно у порядку статей 387, 388 Цивільного кодексу підлягає витребуванню у кінцевого набувача приватного підприємства «Крупське», при цьому останнє не позбавлене можливості відновити свої права на підставі частини 1 статті 661 Цивільного кодексу, пред'явивши вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Знань», у якого придбало це майно, про відшкодування збитків.
Отже, за результатом розгляду справи №925/281/23 було констатовано незаконність вибуття з державної власності нежитлового приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд, загальною площею 583,5 м2, що розташоване за адресою: місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, 14, тому це майно було витребувано у кінцевого набувача приватного підприємства «Крупське».
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, які встановлені судовими рішеннями (у тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Отже, рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі №925/281/23, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення при розгляді справи №925/353/25, а встановлені факти повторного доведення не потребують.
Суд зазначає, що відповідно до статті 84 Земельного кодексу України, державна власність на землю належить виключно державі в особі Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів виконавчої влади - лише в межах земель державної форми власності.
Отже, після набуття державою права власності на будівлю, земельна ділянка під нею повинна вважатися державною, оскільки: вона фізично та юридично обслуговує державне майно та її інше використання неможливе без порушення права держави.
Застосовуючи системне тлумачення норм чинного законодавства, реєстрація державної власності на об'єкт нерухомого майна є юридичним фактом, з яким пов'язується зміна правового режиму земельної ділянки.
Так реєстрація права власності на нерухоме майно, зокрема, об'єктів державної власності, є юридичним фактом, який може впливати на правовий режим земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт.
У випадку витребування нерухомості з приватного чи комунального володіння на користь держави за рішенням суду, держава реалізує свої конституційні функції щодо захисту публічного інтересу та власності народу України, що підтверджується статтею 13 Конституції України - «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу».
Частинами 1 та 2 статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство визначає імперативність, а саме «автоматичність» переходу прав на земельну ділянку при переході прав на об'єкт нерухомого майна, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.
Ця норма встановлює правову єдність об'єкта нерухомості та земельної ділянки, на якій він розміщений. В силу закону, з набуттям права власності на будівлю держава набула право користування земельною ділянкою, а відтак - і переважне право на оформлення відповідного речового права на цю земельну ділянку.
У цьому випадку слід виходити з принципу функціонального цільового використання землі, де земельна ділянка не є самостійним об'єктом обігу, а прив'язана до долі нерухомості.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, такі речові права, як право власності, право постійного користування земельною ділянкою.
Згідно з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на земельну ділянку повинно бути зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Суд звертає увагу не те, що оскільки рішенням суду було встановлено, що об'єкт нерухомого майна не вибував з власності держави, у законний спосіб, відповідно земельна ділянка, на якій цей об'єкт розміщений не могла бути віднесена до земель комунальної власності, а тому вона і не потребує переведення у державну власність, оскільки в силу закону міська рада не набула свого права на неї на підставі пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Отже, враховуючи наведене вище норми, суд зазначає, що належність будівлі до державної власності є підставою для визначення правового режиму земельної ділянки як такої, що перебуває у державній власності. А наявність зареєстрованого за Черкаською міською радою права комунальної власності, не впливає на встановлення судом належності спірної земельної ділянки до земель державної власності.
За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику державі.
Разом з цим державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Як зазначила об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі №910/10987/18 при дослідженні судом обставин наявності в особи права власності необхідно передусім встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності.
Отже, наявність записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи у земельному кадастрі про комунальну власність не змінює факту юридичної належності, оскільки реєстри та кадастр лише відображає, а не встановлює право.
Держава в особі Кабінету Міністрів України за рішенням суду у справі №925/281/23 витребувала об'єкт нерухомого майна - Планетарій з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд, загальною площею 583,5 м2, що розташоване за адресою: місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, 14 та є єдиним власником цієї будівлі.
За обставинами справи №925/281/23, які встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, планетарій із державної власності не вибував, а тому не було жодних майнових передумов, правових підстав та повноважень у Черкаської обласної організації на розпорядження цим майном у будь-який спосіб, у тому числі і шляхом укладення договору про відчуження від 07.05.2001, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Знань». Отже, нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці площею 0,1675 га із кадастровим номером 7110136700:03:022:0075, за адресою: місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, 14 є державною власністю, та із державної власності у законному порядку не вибувало, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Відповідно у силу пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» земельна ділянка площею 0,1675 га із кадастровим номером 7110136700:03:022:0075 віднесена до державної власності, оскільки на ній розташоване нерухоме майно державної власності, яке було державним, як на момент прийняття рішення у справі, так і в період, за який Черкаська міська рада просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою.
Як зазначалось судом вище, наявність запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності Черкаської міської ради (територіальної громади) на спірну земельну ділянку площею 0,1675 га із кадастровим номером 7110136700:03:022:0075 не є беззаперечним доказом набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Черкаська міська рада не є власником земельної ділянки площею 0,1675 га із кадастровим номером 7110136700:03:022:0075 за адресою: місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, 14 у силу пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.
Якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
Якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову. Це є самостійною підставою для відмови в позові. Вказані правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, від 08.10.2019 у справі №916/2084/17.
Встановивши обставини звернення з позовом неналежного позивача, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову, не розглядаючи його по суті позовних вимог, оскільки у випадку наступного звернення до суду належного позивача можуть бути встановлені певні фактичні обставини у первісно поданому позові без участі належної сторони спору (правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.04.2018 у справі №910/3433/17).
Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства та ту обставину, що з позовом до суду звернулась Черкаська міська рада, яка не є власником спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Разом з тим, судом не досліджувались інші обставини та підстави позовних вимог Черкаської міської ради.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, витрати, які понесені позивачем у зв'язку із розглядом цієї справи покладається на позивача та йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 18.09.2025
Суддя О.І.Кучеренко