29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
м. Хмельницький
"17" вересня 2025 р. Справа № 924/824/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Сірій Д.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" с. Попівці Волочиського району Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМД КЕРАМ" с. Доброгорща Хмельницького району Хмельницької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія м'ясопродукт" м. Київ
про стягнення 240972,80грн штрафу
За участю:
від позивача: Басняк Ю.Ю. згідно Ордера серія ВХ №1105362 від 08.09.2025
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
З оголошенням перерви в судовому засіданні 10.09.2025.
17.09.2025 в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
14.08.2025 на адресу Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" с. Попівці Волочиського району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМД КЕРАМ" с. Доброгорща Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 240972,80грн штрафу.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач, як поручитель згідно Договору поруки №26.12.23-п від 26.12.2023 зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20% - 240972,80грн, який нараховано відповідно до умов Договору поставки №1-210723 від 21.07.2023 за прострочення ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія м'ясопродукт" строків оплати більше ніж на 10 календарних днів отриманого згідно накладної №17258 від 16.10.20254 товару на суму 1204864грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025, позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.
Ухвалою суду від 18.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/824/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія м'ясопродукт" (м. Київ, вул. Пироговського Олександра, буд. 19/3, офіс 1А, код ЄДРПОУ 44925586) та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11:30год. 10.09.2025.
25.08.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-22/6403/25), в якому не заперечує факту отримання ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія М'ясопродукт" товару та просить суд зменшити нараховані позивачем штрафні санкції. Звертає увагу суду на те, що період прострочення був незначним, сума заборгованості погашена в повному обсязі, доказів заподіяння збитків позивачу чи іншим суб'єктам господарювання простроченням оплати позивачем не надано.
01.09.2025 від представника відповідача надійшла заява (вх.№05-22/6645/25), в якій просить суд здійснювати розгляд даної справи без його участі.
08.09.2025 до суду через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення у справі (вх.№05-22/6882/25). В поясненнях зазначає про те, що ТОВ "ВТК М'ясопродукт" до розгляду даної справи у суді взагалі не був обізнаний про наявність договору поруки, крім того у ТОВ "ВТК М'ясопродукт" відсутні будь-які господарські відносини з ТОВ "РМД КЕРАМ". Звертає увагу суду на пункт 3.1 договору поруки, адже у ньому чітко зазначено про солідарну відповідальність ТОВ "РМД КЕРАМ" та ТОВ "ВТК М'ясопродукт". Договір поруки №26.12.23-п від 26 грудня 2023 року укладений всупереч інтересів ТОВ "ВТК М'ясопродукт", адже з наявних матеріалів у справі не можна встановити реальну мету укладення даного договору. Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення. Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадків, коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до статті 558 ЦК України). З договору поруки №26.12.23-п від 26 грудня 2023 року не вбачається його оплатність. Ні позивач, ні відповідач жодним чином не повідомляли ТОВ "ВТК М'ясопродукт" про укладення подібного договору поруки. В поясненнях третя особа вважає, що договір поруки №26.12.23-п від 26 грудня 2023 року є фіктивним, а відповідно позовні вимоги не підлягають задоволенню.
10.09.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№05-22/6939/25), в якій зазначає про те, що станом на 10.09.2025 ціна позову не змінилась та становить 240972,80грн.
10.09.2025 в судовому засіданні судом оголошено перерву до 10:30год. 17.09.2025, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.
17.09.2025 до суду через службу діловодства представником позивача надіслано клопотання (вх.№05-22/7187/25) про долучення до матеріалів справи копії відповіді на адвокатський запит від 12.09.2025 та докази надсилання відповіді на адвокатський запит.
Представник позивача в судовому засіданні 17.09.2025 позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 17.09.2025 не з'явилися.
Учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, ухвали суду від 11.09.2025 надіслано до електронних кабінетів та на електронну адресу, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.
21.07.2023 між Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія М'ясопродукт" м. Київ (Покупець) було укладено Договір поставки №1-210723.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти і оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку визначеним цим Договором.
Розділами 1-3, 6,7, Договору, сторони узгодили предмет Договору, ціну і порядок розрахунків, умови передачі товару, відповідальність сторін, термін дії Договору тощо.
Розділом 1 Договору сторони узгодили, що під товаром сторони розуміють м'ясну сировину, а саме: м'ясо, піддане сортовому або спеціальному відокремленню від кісток, субпродукти, жири та інші продукти забою тварин.
Відповідно до п. 2.3 Договору, в усіх випадках, коли товар поставлено без отримання 100% попередньої оплати, Покупець зобов'язаний оплатити такий товар по факту отримання, в день поставки товару.
Відповідно до п. 2.9. Договору, у разі недостатності суми проведеного Покупцем платежу для погашення існуючої заборгованості за товар у повному обсязі, незалежно від вказаного у платіжного документі призначення платежу отримана сума приймається Постачальником в рахунок послідовного погашення боргу Покупця за поставлений товар за принципом FIFO, починаючи з погашення найпершого неоплаченого на дату платежу товаросупровідного документу (накладної та/або видаткової накладної та/або товарної накладної та/або товарно-транспортної накладної) і до останнього.
Як слідує зі змісту п. 3.7 Договору, якщо сторони не домовилися про інше, товар підлягає передачі на умовах EXW (Інкотермс 2020) - склад Постачальника.
Пунктами 6.1 та 6.3 Договору сторони узгодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним Договором сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України і умовами даного Договору. Крім пені зазначеної в пункті 6.2. Договору, за прострочення терміну оплати поставленого товару більш ніж на 10 (десять) календарних днів Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Умовами пунктів 7.1, 7.2 Договору сторони визначили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до "31" грудня 2023 року. Якщо жодна із сторін не пізніше ніж за один календарний місяць до закінчення строку дії Договору не попередила іншу сторону про припинення його дії, Договір вважається щоразу пролонгованим на такий самий строк на таких самих умовах.
Відповідно до п. 7.3. Договору, припинення дії Договору не звільняє сторону від виконання всіх зобов'язань, передбачених Договором та невиконаних на момент припинення дії Договору.
Договір підписаний представниками Постачальника і Покупця та скріплений відтиском печаток сторін.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження розірвання або визнання недійсним Договору поставки від 21.07.2023.
Також в матеріалах справи наявна копія договору поруки №26.12.23-п від 26.12.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "РМД КЕРАМ" (Поручитель) та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (Кредитор).
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань ТОВ "РМД КЕРАМ", що виникли з Договору поставки №1-210723 від 21 липня 2023 року, який укладено між Кредитором та Боржником.
Умовами Договору поруки (п. 2.1 Договору) передбачено, що у відповідності до основного Договору, порукою забезпечуються в тому числі наступні зобов'язання Боржника:
- здійснити оплату за поставлений товар в обсязі та на умовах Договору поставки №1-210723 від 21 липня 2023 року;
- відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених Договором поставки №1-210723 від 21 липня 2023 року.
Згідно з п. 2.2 Договору поруки, строк виконання зобов'язання за Договором поруки №26.12.23-п. від 26.12.2023 до повного і належного виконання зобов'язань за Договором поставки №1-210723 від 21.07.2023.
Розділом 3 Договору поруки сторони погодили, що Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за неналежне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за Договором в обсязі грошових зобов'язань Боржника, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, відповідно до умов Основного договору.
Договір підписаний директорами сторін та скріплений відтиском печаток підприємств.
На виконання умов Договору поставки від 21.07.2023, позивачем поставлено ТОВ "ВТК М'ясопродукт" товар згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних: №991 від 18.01.2024 на суму 1076916,90грн; №976 від 17.01.2024 на суму 1059265,00грн; №15475 від 31.09.2024 на суму 1172089,50грн; №15480 від 19.09.2024 на суму 1209647,80грн; №17258 від 16.10.2024 на суму 1204864,00грн; №23014 від 29.12.2023 на суму 1235502,45грн; №23015 від 27.12.2023 на суму 1595891,70грн.
Поставка товару підтверджується також наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 18.01.2024; від 17.01.2024; від 21.09.2024; від 19.09.2024; від 16.10.2024; від 29.12.2023; від 27.12.2023.
На підставі видаткової накладної №17258 від 16.10.2024, позивач передав, а ТОВ "ВТК М'ясопродукт" (Покупець) отримало товар, за який, відповідно до п. 2.3. Договору, зобов'язано було здійснити повний розрахунок в день поставки, тобто 16.10.2024.
Відповідно до наявної в матеріалах справи Виписки з банківського рахунку за період з 21.07.2023 по 09.11.2024, ТОВ "ВТК М'ясопродукт" здійснило оплату за отриманий 16.10.2024 товар - 08.11.2024, у розмірі 500000,00грн та 704869,00грн. Загалом у сумі 1204869,00грн. Оплата за товар проведена з порушенням десятиденного терміну.
У зв'язку із порушенням ТОВ "ВТК М'ясопродукт" строків оплати товару, поставленого згідно видаткової накладної №17258 від 16.10.2024, визначених п. 2.3 Договору від 21.07.2023, позивачем заявлено до стягнення з ТОВ "РДМ КЕРАМ" (як поручителя, відповідно до умов Договору поруки від 26.12.2023) 240972,80грн штрафу, нарахованого відповідно до п. 6.3 Договору поставки (за прострочення терміну оплати поставленого товару більше ніж на 10 календарних днів у розмірі 20% від суми заборгованості), який просить суд стягнути в примусового порядку.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином, згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами з поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що 21.07.2023 між Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія М'ясопродукт" м. Київ (Покупець) було укладено Договір поставки №1-210723, відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти і оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку визначеним цим Договором.
Згідно ст. 629 цього Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія М'ясопродукт" товар згідно видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи.
Поставка товару також підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними на відпуск товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом п. 2.3 Договору поставки від 21.07.2023 передбачено, що в усіх випадках, коли товар поставлено без отримання 100% попередньої оплати, Покупець зобов'язаний оплатити такий товар по факту отримання, в день поставки товару.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав, а ТОВ "ВТК М'ясопродукт" отримало товар відповідно до видаткової накладної №17258 від 16.10.2024, за який зобов'язаний був здійснити повний розрахунок в день поставки, тобто 16.10.2024.
Відповідно до наявної в матеріалах справи Виписки з банківського рахунку за період з 21.07.2023 по 09.11.2024, ТОВ "ВТК М'ясопродукт" здійснив оплату за отриманий 16.10.2024 товар - 08.11.2024, у розмірі 500000,00грн та 704869,00грн.
Таким чином судом встановлено, що ТОВ "ВТК М'ясопродукт" здійснено виконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару з порушенням строків, визначених п. 2.3 Договору поставки від 21.07.2023.
Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.3 Договору поставки від 21.07.2023, сторони погодили, крім пені зазначеної в пункті 6.2. Договору, за прострочення терміну оплати поставленого товару більш ніж на 10 (десять) календарних днів Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 240972,80грн штрафу (20% від суми простроченої заборгованості 1204869,00грн) по видатковій накладній №17258 від 16.10.2024 суд вважає його арифметично вірним.
Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України).
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст.556 Цивільного кодексу України).
Зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України).
Приписами чинного законодавства не передбачено окремих умов, які сторони повинні визначити та погодити під час укладання договору поруки.
З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РМД КЕРАМ" (Поручитель) та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (Кредитор) було укладено договір поруки №26.12.23-п, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань ТОВ "ВТК М'ясопродукт", що виникли з Договору поставки №1-210723 від 21 липня 2023 року, який укладено між Кредитором та Боржником.
Умовами Договору поруки (п. 2.1 Договору) передбачено, що у відповідності до основного Договору, порукою забезпечуються в тому числі наступні зобов'язання Боржника:
- здійснити оплату за поставлений товар в обсязі та на умовах Договору поставки №1-210723 від 21 липня 2023 року;
- відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених Договором поставки №1-210723 від 21 липня 2023 року.
Розділом 3 Договору поруки сторони погодили, що Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за неналежне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за Договором в обсязі грошових зобов'язань Боржника, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, відповідно до умов Основного договору.
Доказів сплати заявлених до стягнення штрафних санкцій ТОВ "ВТК М'ясопродукт" або ТзОВ "РМД КЕРАМ" матеріали справи не містять.
Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РМД КЕРАМ", як поручитель несе відповідальність за Договором поставки від 21.07.2023, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 240972,80грн штрафу є обгрунтованими та підтвердженими належними доказами.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач у відзиві на позов (вх.№05-22/6463/25 від 25.08.2025) просить суд зменшити штрафні санкції.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд зазначає, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило ч.3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №199/3152/20, від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №911/2269/22 від 19.01.2024).
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).
Положеннями ст. 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з п.п. 3, 6 ч. 1 цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин. Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Суд враховує, що під час здійснення оплати за частину отриманого товару за Договором поставки №1-210723 від 21.07.2023 ТОВ "ВТК М'ясопродукт" допустило лише незначне прострочення виконання своїх зобов'язань (22 дні), з яких десятиденний термін прострочення не підлягав оплаті штрафними санкціями.
Як встановлено судом вище, заборгованість ТОВ "ВТК М'ясопродукт" перед позивачем за вказаним договором відсутня.
При цьому, судом також до уваги береться те, що відповідач у даній справі ТОВ "РДМ КЕРАМ" лише поручитель за зобов'язанням ТОВ "ВТК М'ясопродукт", яке прострочило оплату отриманого товару.
За таких обставин нарахований позивачем штраф в розмірі 240972,80грн не може відповідати критеріям розумності та справедливості, оскільки стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, при цьому не може бути джерелом збагачення кредитора.
Стягнення з відповідача штрафу у заявленому позивачем розмірі є не співмірним, не відповідає критерію пропорційності та в значній мірі вплине фінансово-економічне становище підприємства.
Також суд враховує, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставин погіршення фінансового стану чи завдання йому значних збитків (співмірних із розміром заявленого штрафу) саме в результаті порушення ТОВ "ВТК М'ясопродукт" умов договору поставки.
Штраф є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення. Тому оскільки штраф не є основним боргом, то будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а, відповідно, при зменшенні його розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Зважаючи на викладене, суд з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України, та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 50000,00грн.
Щодо розподілу витрат по оплаті судового збору, суд зазначає таке.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028,00грн.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За подання позовної заяви у даній справі через систему "Електронний суд", до сплати при зверненні до суду підлягав судовий збір в розмірі 2422,40грн (3028,00грн*0,8).
Разом з тим, згідно з платіжною інструкцією №19401 від 13.08.2025 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00грн, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплаченої суми становить 605,60грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі переплаченої суми (605,60грн) між сторонами не розподіляються, і у разі надходження клопотання позивача, вказана сума сплаченого судового збору буде повернута з бюджету.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача з урахуванням вищевикладених обставин підлягають витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" с. Попівці Волочиського району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМД КЕРАМ" с. Доброгорща Хмельницького району Хмельницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія м'ясопродукт" м. Київ про стягнення 240972,80грн штрафу задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РМД КЕРАМ" (с. Доброгорща, вул. Б. Хмельницького, 1/1, Хмельницького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 42933710) на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (с. Попівці, вул. Шкільна, буд. 34А, Волочиського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 33007579) 50000,00грн (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) штрафу, 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
В решті суми у позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 19.09.2025.
Суддя В.О. Кочергіна
Виготовлено 4 примірники:
1-до справи (в паперовому екз.),
2-позивачу (до електронного кабінету),
3-відповідачу (до електронного кабінету),
4-третій особі (на електронну адресу meatprodvtk1@gmail.com).