8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2522/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Преміум» (61105, м. Харків, просп. Льва Ландау, 29-А; код ЄДРПОУ: 38160466)
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
23.07.2025 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Преміум», в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Преміум» на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" вартість спожитої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №15695 від 01.10.2015 в сумі 35 333,89 грн. за березень 2021 року, а також судові витрати, що складаються з суми судового збору 2 422,40 грн. та поштових витрат відправлення позовної заяви з доданими документами покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості спожитої теплової енергії в гарячій воді за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №15695 від 01.10.2015 за березень 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.07.2025 прийнято позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Преміум» про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2522/25. Вирішено розгляд справи №922/2522/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Преміум» належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов'язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Однак, відповідач станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.
Відтак, 24.07.2025 для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.ст. 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта" направив на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Преміум» (61105, м. Харків, просп. Льва Ландау, 29-А) вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/2522/25 від 24.07.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
18.08.2025 вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/2522/25 від 24.07.2025 судом повторно направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Преміум», а саме: 61105, м. Харків, просп. Льва Ландау, 29-А, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із ч.1 ст.10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
Додатково, 18.08.2025 секретарем судового засідання сформовано телефонограму на номер телефону відповідача, вказаний в позовній заяві. Однак, номер абонента вказаний у позовній заяві не існує.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відтак, з огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.
В свою чергу відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на 18.09.2025 від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, пр. Льва Ландау, 29-А розташовані в будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП “Харківські теплові мережі ».
Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об'єкти соціальної сфери позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а постачання гарячої води - цілодобово.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та прикінці опалюваного сезону 2020-2021 років до будівель в цілому.
Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.
Будинок за вищезазначеною адресою обладнаний приладом обліку, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення та гарячої води по об'єкту здійснювався згідно показань приладів обліку, встановленого у будинку.
01.10.2015 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі» (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО-ПРЕМІУМ» (споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №15695 (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Згідно з п.2.1. Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору гарячій воді на такі потреби:
опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;
гаряче водопостачання - протягом року;
кондиціювання повітря - по мірі необхідності та наявності технічної можливості.
Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором (п.3.2.Договору).
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4 (п.5.1.Договору).
Проектні роботи та встановлення приладів комерційного обліку теплової енергії виконується організаціями, які мають відповідні ліцензії. Встановлення приладів комерційного обліку виконується згідно з узгодженим теплопостачальною організацією проектом на межі балансової належності теплових мереж Теплопостачальної організації та споживача. У разі встановлення приладів комерційного обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показаннями приладів комерційного обліку, враховуються втрати, визначені згідно із схемою балансової належності на дільницях теплової мережі, що перебувають на балансовій належності споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів комерційного обліку (п.5.2.Договору).
Споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 5 до Договору (п.5.3.Договору).
Передача теплової енергії здійснюється на межі балансової належності сторін, яка вказана у додатку 2 до Договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п.5.4.Договору).
При відсутності приладів комерційного обліку або, якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінченні терміну дії повірки тощо) обсяг теплової енергії, який постачається споживачу в розрахунковому періоді, визначається теплопостачальною організацією розрахунковим способом (п.5.5.Договору).
У разі підключення споживача без приладів комерційного обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами комерційного обліку - від загального обсягу теплової енергії, визначеної за приладами комерційного обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за показаннями приладів комерційного обліку споживачів, підключених до ЦТП, а решта обсягу спожитої теплової енергії розподіляється Споживачу пропорційно до його договірного максимального приєднаного теплового навантаження та фактичного часу споживання теплової енергії (п.5.6.Договору).
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування кошті на рахунок теплопостачальної організації, вказаний в Договорі, відповідно до встановлених тарифів діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного облік теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажені або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України (п.6.1.Договору).
Крім оплати теплової енергії за тарифом, споживач відшкодовує теплопостачальні організації витрати, пов'язані з неповерненням теплоносія (витоку), виходячи з планової собівартості одержаної води від постачальника та її хімочищення, або знесолення, яка приймається я собівартість в середньому по всім джерелам теплової енергії теплопостачальної організації (п.6.2.Договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.3.Договору).
Згідно з п.6.4. Договору споживач сплачує попередню оплату. Споживач за 3 дні до початку розрахункового період самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної додатку 1 до Договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергії споживач здійснює:
до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку;
до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.
відповідно до п.6.5. Договору розрахунки за показниками приладів комерційного обліку:
якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в Договорі, перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця;
якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в Договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати заявленого обсяг; періоду, наступного за розрахунковим;
якщо сумарне годинне договірне теплове навантаження перевищує 2,0 Гкал/годину спожива самостійно сплачує вартість теплової енергії за фактичними показниками приладі: комерційного обліку подекадно.
Згідно з п.6.6. Договору розрахунки без приладів комерційного обліку:
якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений зазначений в Договорі обсяг, вартість такого перевищення сплачується Споживачем не пізніше 18-го числа місяця наступного за розрахунковим;
якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в Договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати зазначеного в Договорі обсяг; місяця, наступного за розрахунковим;
У разі зміни тарифів, затверджених відповідним уповноваженим органом, Теплопостачальні організація повідомляє споживача у відповідності з п. 4.2.4., Споживач здійснює розрахунки за спожиті послуги за новими тарифами з моменту їх введення. Зміна тарифів не є підставою для переукладання Договору (п.6.7.Договору).
Згідно з п.6.10 Договору споживач з 12 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, отримує від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період:
- акт виконаних робіт;
- рахунок-фактура;
- акт звіряння розрахунків.
Відповідно до п.10 Договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2020 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. На теперішній час заяв щодо припинення договору від відповідача не надходило.
Об'єкт, в який позивач здійснює постачання теплової енергії, зазначений у Додатку № 4 до Договору.
Згідно Акта виконаних робіт по відпуску теплової енергії за березень 2019 року, позивач надав відповідачу теплову енергію в березні 2019 року на суму 35 519,50 грн.
Вказаний Акт та відповідний рахунок-фактуру за спожиту теплову енергію за березень 2021 року позивач надіслав відповідачу.
Однак, як стверджує позивач, відповідач не сплачує рахунки. Станом на 23.07.2025 вартість спожитої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді складає 35 333,89 грн. за березень 2021 року з урахуванням часткової оплати.
Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з пунктом 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Статтею 12 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч.1 ст.9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги»).
Положення ст.19 Закону України “Про теплопостачання» передбачає обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як було встановлено судом, нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, пр. Льва Ландау, 29-А розташовані в будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП “Харківські теплові мережі». Система опалення зазначених приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому. Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об'єкти соціальної сфери позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а постачання гарячої води - цілодобово.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та прикінці опалюваного сезону 2020-2021 років до будівель в цілому.
Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.
Будинок за вищезазначеною адресою обладнаний приладом обліку, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення та гарячої води по об'єкту здійснювався згідно показань приладів обліку, встановленого у будинку.
Згідно Акта виконаних робіт по відпуску теплової енергії за березень 2019 року, позивач надав відповідачу теплову енергію в березні 2019 року на суму 35 519,50 грн.
Вказаний Акт та відповідний рахунок-фактуру за спожиту теплову енергію за березень 2021 року позивач надіслав відповідачу.
Доказів оплати вказаного рахунку в повному обсязі відповідач не надав.
Як стверджує позивач, вартість несплаченої спожитої відповідачем теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді складає 35 333,89 грн. за березень 2021 року з урахуванням часткової оплати.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі з підстав, установлених договором або законом. Тобто припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та чинного законодавства, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №15695 від 01.10.2015 в сумі 35 333,89 грн. за березень 2021 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просив суд судові витрати покласти на відповідача.
В позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на момент подання позову складається з суми судового збору 2422,40 грн., передбаченого частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", та поштових витрат відправлення позовної заяви з доданими документами (фіскальний чек, опис вкладення).
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір» та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Разом з цим, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Однак, ані в прохальній частині позовної заяви, ані в орієнтовному розрахунку позивач не вказав суму поштових витрат відправлення позовної заяви з доданими документами, яку просить покласти на відповідача.
З огляду на зазначене, питання щодо покладення на відповідача поштових витрат відправлення позовної заяви з доданими документами не вирішується у цьому рішенні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Преміум» про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Преміум» (61105, м. Харків, просп. Льва Ландау, 29-А; код ЄДРПОУ: 38160466) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119) вартість спожитої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №15695 від 01.10.2015 в сумі 35 333 (тридцять п'ять тисяч триста тридцять три) грн. 89 коп. за березень 2021 року, а також суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. на р/рахунок НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "18" вересня 2025 р.
Суддя Т.О. Пономаренко