65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2128/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (вул. Перемоги, 27, с. Таїрове, Одеський р-н, Одеська обл., 65496)
до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 441074,66 грн,
Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 441074,66 грн, з яких: основний борг в сумі 162553,68 грн; пеня в сумі 193042,14 грн; 3% річних в сумі 16664,03 грн; інфляційні втрати в сумі 68814,81 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницькою та іншою діяльності 09.06.2020 № 5 в частині внесення передбачених договором платежів у період з 26.01.2021 по 15.11.2022.
У додаткових поясненнях, поданих на виконання ухвали суду від 10.09.2025, позивач наголосив, що в порушення умов договору від фізичної особи Усік Юлії Борисівни до селищної ради не надходило жодних письмових повідомлень з приводу зміни його умов або припинення, при цьому сам факт припинення підприємницької діяльності ФОП не є автоматичною підставою для припинення дії договору.
Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 позовну заяву Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області було залишено без руху із встановленням позивачу п'ятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.
Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 16.06.2025 позовну заяву Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2128/25; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 10.09.2025 суд визнав необхідним дозволити позивачу подати суду письмові пояснення щодо строку дії укладеного між сторонами договору тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності від 09.06.2020 № 5 та періоду здійснених нарахувань на спірну суму, з огляду на положення підп. 7.1.4. п. 7.1. договору та дати внесення запису про припинення підприємницької діяльності відповідача.
Обставини справи
05.06.2020 Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області було прийнято рішення № 141 (а.с. 21, т.1), яким надано дозвіл Фізичній особі-підприємцю Усік Юлії Борисівні дозвіл на розміщення тимчасової споруди для підприємницької діяльності (торгівельного павільйону), за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада (за межами населеного пункту ріг вулиць Майстерської та Старої Люстдорфської дороги). Згідно з підп. 2.2., 2.3., 2.4. рішення відповідача зобов'язано, зокрема: встановлення тимчасової споруди здійснювати відповідно до паспорта прив'язки; утримувати в належному санітарному стані прилеглу до тимчасової споруди територію; встановити біля тимчасової споруди урну для сміття.
09.06.2020 Відділом містобудування та архітектури Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області був виданий за заявою відповідача паспорт прив'язки розміщення групи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності за вищевказаною адресою на строк до 09.06.2023 (а.с. 25-зворотна сторінка, т.1).
09.06.2020 між Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Усік Юлії Борисівни (замовник) був укладений договір тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності (а.с. 21-зворотна сторінка - 25, т.1), згідно з п. 1.1. якого виконавець надає замовнику право тимчасової експлуатації (управління) окремим елементом благоустрою комунальної власності Таїровської селищної ради (далі - елемент) з метою задоволення соціально-економічних потреб шляхом розміщення тимчасового об'єкта підприємницької або іншої діяльності.
Відповідно до п. 2.1., 2.2., 2.3. договору визначений вид елемента - майданчик, площа - 396,0 кв.м. та адреса: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада (за межами населеного пункту ріг вулиць Майстерської та Старої Люстдорфської дороги).
Пунктом 4.1. договору встановлено, що розмір плати за експлуатацію (управління) елементами згідно з розрахунком становить 7322,00 грн на місяць.
Згідно з п. 4.2., 4.3. договору плата перераховується замовником на розрахунковий рахунок виконавця в безготівковій формі авансовим платежем до 25 числа поточного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, за відповідними реквізитами. Внесення плати здійснюється протягом трьох банківських днів з дня передачі елемента благоустрою.
За змістом п. 4.8., 4.9. договору акт про надані послуги підписується сторонами до 30 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги. Акт про надання послуг вважається підписаним сторонами, якщо його надіслано за адресою (місцезнаходження замовника, вказане в договорі або адреса, за якою здійснено реєстрацію замовника - юридичної чи фізичної особи - підприємця) замовника виконавцем поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення адресату.
Відповідно до п. 5.3. договору замовник зобов'язаний, зокрема: своєчасно і в повному обсязі вносити плату за договором (підп. 5.3.4.); у тижневий строк рекомендованим листом з повідомленням про вручення інформувати виконавця про зміну адреси для листування, зміну банківського рахунку, зміну назви, припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності (підп. 5.3.14.).
За умовами п. 7.1. договору його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено (підп. 7.1.1.); дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін, не пізніше як у місячний строк із дня досягнення домовленості сторін про його розірвання (підп. 7.1.2.); вступу в законну силу відповідного рішення суду про дострокове розірвання договору на вимогу однієї зі сторін (підп. 7.1.3.); ліквідації юридичної особи, припинення діяльності фізичної особи - підприємця - замовника (підп. 7.1.4.).
Згідно з підп. 7.2.1., 7.2.2. п. 7.2. договору виконавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку та вимагати повернення елемента, якщо замовник не вносить плату, визначену згідно з розділом 4 цього договору, протягом двох місяців підряд або має заборгованість, що еквівалентна двомісячному розміру плати, передбаченої цим договором.
Пунктом 7.6. договору визначено, що днем його припинення є: день закінчення терміну дії договору, якщо сторонами не вирішено питання щодо продовження терміну дії договору на новий строк; день укладення письмової угоди про припинення дії цього договору або інша дата, зазначена у цій угоді, у разі припинення дії договору за взаємною згодою сторін; наступний день після закінчення 14 календарних днів після одержання замовником письмового повідомлення виконавця про відмову від договору у порядку, встановленому п. 7.3. цього договору; день набрання рішенням суду законної сили - у разі розірвання договору за рішенням суду, визнання його недійсним, неукладеним, застосування наслідків нікчемної угоди.
Відповідно до п. 8.1. договору він вступає в дію з дня його підписання сторонами та діє до 09.06.2023.
Згідно з п. 9.1. договору після припинення дії договору замовник у 10-денний строк звільняє елемент від об'єкта та приводить його у стан, не гірший порівняно з тим, що існував до укладення цього договору.
За змістом п. 10.3., 10.4. договору за порушення строків внесення плати замовник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової станки Національного банку України, що діяло у період, за який сплачується неня, розрахованої за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості, що склалася з моменту виникнення заборгованості, включаючи день сплати заборгованості. Замовник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до п. 11.4. договору замовник несе повну відповідальність за правильність вказаних у договорі реквізитів та зобов'язується повідомляти в письмовій формі замовника про зміну поштових, розрахунково-платіжних та інших реквізитів у тижневий строк, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов'язаних в цим несприятливих наслідків.
В матеріалах справи відсутні акти про надані послуги, підписані сторонами, проте відповідач не заперечує обставину експлуатації ним окремого об'єкту благоустрою за договором. В цей же час, в процесі виконання договору, а саме 10.03.2021, в Реєстр був внесений запис про припинення підприємницької діяльності відповідача за власним рішенням (а.с. 40-41, т.1). В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про припинення здійснення ним підприємницької діяльності.
Рішенням Виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 14.11.2022 № 219 (а.с. 33 - зворотна сторінка, т.1) скасовано дозвіл, виданий відповідачу на розміщення тимчасової споруди для підприємницької діяльності, виданий рішенням виконавчого комітету від 05.06.2020 № 141 та визнано таким, що втратило чинність рішення виконкому від 05.06.2020 № 141, у зв'язку з невиконанням відповідачем п. 2.2., 2.3., 2.4. цього рішення. Також, цим рішенням доручено відділу економічного розвитку інвестицій та комунальної власності Таїровської селищної ради здійснити заходи щодо розірвання договору від 09.06.2020 № 5, укладеного з ФОП Усік Ю.Б. В матеріалах справи відсутні докази щодо вжитих позивачем заходів, з метою виконання цього рішення.
Водночас, як наголошує позивач, за відповідачем рахується заборгованість по договору за період з 26.01.2021 до 15.11.2022 у розмірі 162553,68 грн. При цьому позивачем до матеріалів справи долучено докази здійснення відповідачем часткових оплат за договором (а.с. 50-52, т.1), згідно з якими відповідачем сплачувались кошти позивачу у період з 02.07.2020 по 24.12.2020 на загальну суму 51260,40 грн.
Так, в межах цієї справи позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 162553,68 грн, прострочення по якій фактично рахується позивачем у поданих суду розрахунках (а.с. 34-35, т.1) за період з 26.01.2021 до 26.11.2022, при цьому за період, прострочення по якому має місце з 26.01.2021, позивач нараховує орендну плату в сумі 5366,16 грн, вказуючи на здійснення відповідачем часткової оплати. Крім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 193042,14 грн (по кожному місяцю окремо за загальний період з 26.01.2021 по 22.05.2025 включно), 3% річних в сумі 16664,03 грн (по кожному місяцю окремо за загальний період з 26.01.2021 по 22.05.2025 включно); інфляційні втрати в сумі 68814,81 грн (по кожному місяцю окремо за загальний період з лютого 2021 року по квітень 2025 року включно).
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За умовами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема: території загального користування: майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; інші території загального користування; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
Частиною 4 ст. 15 Закону встановлено, що власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем. Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 ГК України (в редакції, на час дії спірних відносин) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Позиція суду
Як встановлено судом, на підставі договору від 09.06.2020 № 5 між сторонами у справі виникли договірні правовідносини, згідно з якими позивач надав відповідачу за плату право тимчасової експлуатації окремого елементу благоустрою для розміщення відповідачем об'єкту підприємницької діяльності.
Так, зі змісту вищевказаного договору вбачається, що сторони погодили термін його дії (календарну дату) - до 09.06.2023, а також на власний розсуд визначили рівнозначні підстави (події), з настанням яких договір припиняє свою дію (п. 7.1.), а саме: закінчення строку, на який його було укладено; дострокове розірвання договору за взаємною згодою сторін; набрання чинності рішення суду про дострокове припинення договору; ліквідація юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи-підприємця - замовника. При цьому, договором не передбачено, що його припинення у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності відповідача залежить від будь-яких додаткових умов, як-то після направлення повідомлення однією із сторін тощо.
Отже, враховуючи принципи свободи договору та презумпції правомірності правочину, відкритість даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд виснує, що у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності відповідача 10.03.2021 укладений між сторонами договір за згодою сторін, яка викладена у самому тексті договору, після цієї дати є припинений. Відповідно, після припинення договору у позивача відсутні підстави для нарахування після 10.03.2021 плати за користування елементом благоустрою на підставі цього договору, а тому заявлений позивачем до стягнення з відповідача основний борг є обґрунтованим лише частково.
Окремо суд наголошує, що в межах даної справи позивачем не заявлено до стягнення з відповідача будь-яких збитків чи неустойки, пов'язаних з неповерненням (не звільненням) об'єкту благоустрою після припинення договору тощо. Також позивачем не надано ані пояснень, ані доказів щодо обставин звільнення/не звільнення відповідачем об'єкту благоустрою та дати такого звільнення.
Так, з пояснень позивача та долучених до матеріалів справи розрахунків вбачається, що за відповідачем заборгованість рахується з 26.01.2021. З урахуванням того, що п. 4.2. договору передбачено обов'язок відповідача перераховувати позивачу плату за користування елементами благоустрою авансовим платежем до 25 числа поточного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, відповідно, з 26.01.2021 заборгованість виникла за лютий 2021 року, а з розрахунків позивача вбачається, що в цьому періоді борг становив 5366,16 грн, з огляду на проведення відповідачем часткової оплати. Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд виснує, що правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за лютий 2021 року (у розмірі 5366,16 грн) та за 10 днів березня 2021 року (2362,06 грн).
З урахуванням вищевикладеного, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат також є правомірними лише на прострочені зобов'язання по періоду лютий-березень 2021 року. При цьому, при здійсненні оцінки правомірності визначеного позивачем періоду нарахування пені суд враховує погоджені сторонами у п. 10.3. умови та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22, які зводяться до того, що якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу). Здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення сум в межах визначеного позивачем періоду, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: пеня в сумі 10422,26 грн; 3% річних в сумі 995,68 грн; інфляційні втрати в сумі 5269,44 грн.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до фізичної особи ОСОБА_1 слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 7728,22 грн, пеню в сумі 10422,26 грн, 3% річних в сумі 995,68 грн та інфляційні втрати в сумі 5269,44 грн.
Розподіл судових витрат
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 292,99 грн.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи Усік Юлії Борисівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (вул. Перемоги, 27, с. Таїрове, Одеський р-н, Одеська обл., 65496, код ЄДРПОУ 05582159) борг в сумі 7728 грн 22 коп, пеню в сумі 10422 грн 26 коп, 3% річних в сумі 995 грн 68 коп, інфляційні втрати в сумі 5269 грн 44 коп та судовий збір в сумі 292 грн 99 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 19 вересня 2025 р.
Суддя Д.О. Бездоля