65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1162/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,
розглянувши справу
за позовом керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області (67500, Одеська обл., Одеський район, с. Доброслав, вул. Центральна, буд. 85)
в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський район, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4; код ЄДРПОУ 04379746)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 364, кв. 2; код ЄДРПОУ 43114872)
про стягнення 601 299,42 грн;
представники учасників справи:
від прокуратури - Бойчук М.М.,
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
Керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (далі - Позивач, Сільрада) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» (далі - Відповідач, Товариство) про стягнення 601 299,42 грн, з яких: 339 344,13 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту; 220 731,95 грн інфляційних нарахувань; 41 223,34 грн 3% річних.
В обґрунтування позову Прокурор покликається на порушення Товариством, як забудовником, зобов'язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у перерахуванні до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури.
Вказує, що на підставі повідомлення про початок будівельних робіт № ОД061193610004 від 27.12.2019 Товариством розпочато будівництво об'єкта за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-в, нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті».
Зазначає, що Декларацією № ОД101210211890, зареєстрованою Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 11.02.2021, засвідчено факт готовності об'єкта до експлуатації.
Посилаючись на приписи ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), частину 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132- IX), Прокурор зазначає, що оскільки будівництво об'єкта розпочато 31.12.2019, а до набрання чинності Законом № 132-IX в частині виключення статті 40 Закону № 3038-VI договір про пайову участь не укладено, у Відповідача виник обов'язок упродовж 10 днів після 01.01.2020 звернутись до Сільради із заявою про визначення розміру пайової участі та після отримання відповідного розрахунку сплатити визначену суму до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
У зв'язку з невиконанням вказаного обов'язку Відповідачем, а також враховуючи бездіяльність уповноваженого органу щодо захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, Прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом.
Ухвалою від 31.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1162/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.04.2025, запропоновано Відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.
01.04.2025 Прокурор подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив:
1) накласти арешт на грошові кошти Товариства як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах суми позовних вимог на загальну суму 601 299,42 грн;
2) накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству, у межах суми позову 601 299,42 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Ухвалою від 03.04.2025 заяву Прокурора про забезпечення позову було задоволено.
24.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (т. 1, а.с. 64-70), згідно якого Відповідач просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві також заявлено клопотання про поновлення строку на його подачу, яке мотивовано майже одночасним поданням Прокурором чотирнадцяти позовів до Товариства, що потребує значних часових втрат на організацію правового аналізу, опрацювання доводів Прокурора, вивчення значного обсягу доказів, вжиття заходів щодо збору додаткової проектної, кошторисної та технічної документації, що об'єктивно зумовило пропуск строку на подачу відзиву через необхідність комплексної підготовки позицій у великій кількості однотипних, але юридично відмінних справ.
У відзиві Відповідач заперечує проти задоволення позову, покликаючись на набрання з 01.01.2020 чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким з 01.01.2020 було виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. На переконання Відповідача, з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після втрати нею чинності. Зазначає, що виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва: нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-в розпочато в грудні 2019 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (01.01.2020 року). Звертає увагу, що Позивач, здійснюючи розрахунок розміру пайового внеску, послався лише на наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311, згідно з яким вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку станом на 01.10.2020 становить 12 676,00 грн. Зазначений наказ є підставою для здійснення Прокурором розрахунку на підставі якого визначено суму позову, а отже є доказом у розумінні ст. 73 ГПК України, водночас до позову вказаний доказ, Прокурор не надав. Як зазначає Відповідач, розмір пайової участі має визначатися на момент, коли виник обов'язок замовника звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, тобто протягом 10 робочих днів з 01.01.2020, відповідно, й розмір участі підлягає фіксації саме на цей момент (10.01.2020). Отже, на думку Відповідача, посилання Позивача на нормативний показник, який визначає опосередковану вартість станом на 01.10.2020 є необґрунтованим. Крім того, Відповідач наголошує, що наданий Позивачем розрахунок пайової участі здійснений без урахування рішення Крижанівської сільської ради № 301 від 10.02.2012 зі змінами, внесеними рішенням Крижанівської сільської ради № 580 від 25.03.2013, яке було чинне станом на 01.01.2020. Відповідач вважає, що розрахунок пайової участі не може бути проведений виключно за формулою 2 % від опосередкованої вартості, без врахування локального нормативного акту, оскільки такий підхід суперечить п. 2 Розділу ІІ “Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». У відзиві Відповідач також зазначає, що позов подано до суду після спливу трирічного строку позовної давності та що жодних правових чи фактичних пояснень щодо можливості звернення до суду після спливу встановленого законом строку позовна заява не містить.
25.04.2025 Прокурор подав до суду відповідь на відзив (т. 1, а.с. 76-80), де навів свої доводи щодо обґрунтованості розрахунку безпідставно збережених Відповідачем коштів пайової участі, а також заперечив пропуск строку позовної давності, покликаючись на те, що Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Також, Прокурор заперечував проти задоволення клопотання Відповідача про поновлення строку на подачу відзиву.
Протокольною ухвалою від 30.04.2025 суд на підставі ч. 1 ст. 119 ГПК України, встановивши наявність поважних причин пропуску Відповідачем строку на подачу відзиву, задовольнив клопотання останнього про поновлення відповідного строку та залучив відзив до матеріалів справи. Цією ж ухвалою підготовче судове засідання було відкладено на 12.05.2025.
12.05.2025 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (т. 1, а.с. 100-104), згідно яких Відповідач, ознайомившись з наданим Прокурором до відповіді на відзив Положенням про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради, затвердженим рішенням Крижанівської сільської ради № 301 від 10.02.2012 року із змінами, внесеними рішенням Крижанівської сільської ради № 580 від 25.03.2013 року (далі - Положення), зазначає, що базою для розрахунку пайової участі є саме кошторисна вартість об'єкта будівництва та що лише у разі її відсутності допускається використання встановлених органом місцевого самоврядування нормативів або експертної оцінки. Відповідач вказує, що згідно декларації № ОД101210211890 від 11.02.2021 про готовність об'єкта в експлуатацію кошторисна вартість будівництва за проектом «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова,60-в» складає - 11 928 080 грн. Таким чином, як стверджує Відповідач, 2 % від 11 928 080 грн - загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта становить - 238 561,6 грн, що значно менше заявленої Прокурором та розрахованої на підставі опосередкованої вартості пайової участі у розмірі 339 344,13 грн. На думку Відповідача, розрахунок, здійснений на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, відповідає як приписам законодавства, так і Положенню Крижанівської сільської ради, яке було чинне на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо стимулювання інвестиційної діяльності». Разом з цим, Відповідач вважає, що формулювання «до 4%» свідчить не про фіксовану ставку 4%, а про межу максимально допустимого відсотка, в межах якого орган місцевого самоврядування може встановити конкретний розмір. При цьому, так як відсоткове значення пайової участі окремо не конкретизоване іншим рішенням ради чи договором, Відповідач вважає допустимим застосування ставки 2% як такої, що не перевищує встановлену межу (до 4%), що узгоджується із загальною нормою Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо стимулювання інвестиційної діяльності». Також, Відповідач надав до заперечень в якості доказу «Локальний кошторис на будівельні роботи на Секція №5. Адреса: с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-В. Кадастровий номер: 5122783200:01:002:2533», оскільки вважає за необхідне підтвердити зазначені в декларації про готовність об'єкта в експлуатацію відомості щодо загальної кошторисної вартості об'єкта будівництва окремим кошторисом вартості будівництва. Зазначений документ містить деталізований перелік виконаних робіт, їх обсяг та підсумкову загальну кошторисну вартість. Крім того, Відповідач зазначає про наявність підстав для зменшення розміру пайової участі, оскільки у проектній документації на будівництво було передбачено створення об'єктів інженерної інфраструктури на території населеного пункту Крижанівської сільської ради. Наголошує, що такі об'єкти розташовані поза межами наданих замовнику земельних ділянок і є частиною зовнішніх інженерних мереж, необхідних для забезпечення функціонування цілого району. Вважає, що у межах реалізації проєкту Товариство фактично виконало обов'язок, який спрямований на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури громади. Стверджує, що мав законні сподівання щодо відсутності у нього як замовника будівництва обов'язку зі сплати пайової участі, оскільки вказані витрати на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких здійснено поза межами земельної ділянки та є необхідними за технічними умовами, перевищують розмір пайової участі.
Протокольною ухвалою від 12.05.2025 підготовче судове засідання відкладено на 02.06.2025.
14.05.2025 від Прокурора надійшли додаткові письмові пояснення по справі щодо обґрунтованості розрахунку коштів пайової участі.
02.06.2025 до суду надійшло клопотання Відповідача про поновлення строку на подачу доказів та долучення до матеріалів справи експертного висновку про дослідження виконаних монтажних робіт з влаштування інженерних мереж при будівництві малоповерхового комплексу «Смарт Сіті», розташованого за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (бувша Генерала Бочарова), № 60, що здійснювалося період з 2019 по 2025 рік поза межами земельної ділянки, а також вихідних даних понесених витрат.
Вказані докази, як зазначає Відповідач, доводять, що у межах реалізації проєкту, Товариство фактично виконало обов'язок, який спрямований на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури громади, з огляду на що розмір пайової участі має бути зменшений на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких здійснено поза межами земельної ділянки та є необхідними за технічними умовами.
02.06.2025 Відповідач подав до суду клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи із вирішенням наступних питань:
- Чи виконувалися ТОВ «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» будівельні роботи зі створення інженерної інфраструктури (інженерних мереж, комунікацій, елементів благоустрою, доріг тощо) поза межами відведеної забудовнику земельної ділянки?
- Якщо такі об'єкти побудовані або їх будівництво передбачено Технічними умовами, то будівництво яких саме інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури повинно бути виконано поза межами відведеної забудовнику земельної ділянки?
- Чи призначені об'єкти збудовані ТОВ «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» поза межами відведеної забудовнику земельної ділянки для обслуговування інших об'єктів інфраструктури населеного пункту, а не лише для збудованого житлового комплексу за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-в?
- Встановити фактичне місцезнаходження збудованих об'єктів інженерної інфраструктури, їх розташування відносно меж земельної ділянки, відведеної для будівництва об'єкта.
- Чи розташовані частково або повністю об'єкти інженерної інфраструктури на землях комунальної власності?
- Яка загальна кошторисна вартість виконаних та запланованих будівельних робіт з будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами відведеної забудовнику земельної ділянки?
- Який розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту підлягає сплаті ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» якщо базою для розрахунку є загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва?
- Який розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту підлягає сплаті ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» з урахуванням відомостей про вартість збудованих інженерних мереж, інфраструктури, поза межами відведеної забудовнику земельної ділянки?
- Який розмір зобов'язання зі сплати пайової участі (у грошовому вираженні) має бути визначений, якщо розрахунок здійснюється згідно з: рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на момент набрання чинності Законом України №132-IX: Положенням про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради, затвердженим рішенням Крижанівської сільської ради № 301 від 10.02.2012 року із змінами внесеними рішенням Крижанівської сільської ради № 580 від 25.03.2013 року; фактичними даними про витрати замовника на створення інженерної інфраструктури поза межами ділянки?
02.06.2025 Прокурор подав до суду письмові пояснення стосовно доводів Відповідача з приводу зменшення заборгованості з пайової участі.
Також, 02.06.2025 від Прокурора надійшли письмові заперечення проти клопотання Відповідача про призначення експертизи.
Протокольною ухвалою від 02.06.2025 суд задовольнив клопотання Відповідача про долучення доказів від 02.06.2025 та відклав підготовче судове засідання на 25.06.2025.
05.06.2025 від Прокурора надійшли додаткові письмові заперечення проти клопотання Відповідача про призначення експертизи.
23.06.2025 Позивач подав до суду додаткові письмові пояснення по справі.
24.06.2025 до суду надійшло клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, яке суд протокольною ухвалою від 25.06.2025 задовольнив, призначивши наступне судове засідання на 07.07.2025.
Протокольною ухвалою від 07.07.2025 суд залишив без задоволення клопотання Відповідача про призначення експертизи з наступних підстав.
За приписами ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Тобто, експертиза призначається, за сукупності декількох умов, а саме для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Згідно з ст. 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16 та від 24.01.2018 у справі № 917/50/17.
При цьому, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20).
Суд зазначає, що необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Так, суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки на даний час відсутні підстави для призначення експертизи за тими документами та доказами, які надані Відповідачем в обґрунтування необхідності проведення такої експертизи. Крім того, вирішення запропонованих Відповідачем питань, на переконання суду, не входить до предмета доказування у даній справі.
Протокольною ухвалою від 07.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2025.
У судовому засіданні, в якому було оголошено перерву до 09.09.2025, Прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Позивач та Відповідач явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
09.09.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Щодо наявності підстав у Прокурора звертатися з позовом, господарський суд зазначає наступне.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру? здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру? наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру?, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття “інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття “інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру?.
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру?).
Перший “виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
“Нездійснення захисту? виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином? виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
“Неналежність? захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 29.01.2025 № 58-477вих25 Прокурор звернувся до Сільради із проханням надати інформацію з приводу укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс?, а також підтвердження виконання зобов'язань за цим договором, натомість у разі його відсутності та невиконання Товариством свого обов'язку, просив надати відповідний розрахунок пайової участі, а також індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.
Листом від 12.02.2025 № 03.1-12.01/452 Сільрада повідомила Прокурора, що договір про пайову участь з Товариством у зв'язку із будівництвом багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-в не укладався. В цьому ж листі Сільрада надала запитувані Прокурором розрахунки.
Листом від 14.02.2025 вих. № 58-749ВИХ-25 Прокурор просив Сільраду у строк до 21.02.2025 року надати інформацію щодо виконання замовником будівництва обов'язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі, а також щодо вжиття сільською радою заходів із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в досудовому та судовому порядку, причин їх невжиття, намірів реалізувати ці повноваження.
У відповідь на лист Прокурора Сільрада листом від 20.02.2025 № 03.1-12.01/606 повідомила, що порядок встановлення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури на території Крижанівської сільської ради був врегульований Положенням про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради. Рішення (протокол) комісії підлягав затвердженню виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради, натомість замовник будівництва (Товариство) не звертався до Фонтанської та Крижанівської сільських рад з питань розрахунку пайової участі та укладання відповідного договору, у зв'язку з чим Сільрадою здійснено розрахунок розміру пайової участі, враховуючи відсоткову ставку у розмірі 2% на підставі Закону.
На виконання вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру? Прокурор відповідним листом за № 58-975вих-25 від 25.02.2025 повідомив Сільраду про пред'явлення найближчим часом позову в інтересах держави про стягнення з Товариства безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Листом від 04.03.2025 р. № 03.1-12.01/763 Сільрада просила Прокурора звернутися до суду в її інтересах з позовом про стягнення з Товариства безпідставно збережених коштів пайової участі, а також пені, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов'язань, обґрунтовуючи це прохання відсутністю можливості самостійно звернутися до суду через недостатність коштів, передбачених бюджетом на судові витрати.
Відтак, несплата Товариством коштів пайової участі замовника в створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Фонтанської територіальної громади при новому будівництві багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-в, у розмірі 339 344,13 грн, а також невжиття Сільрадою дій щодо захисту порушених інтересів держави стали підставою для звернення Прокурора до суду із позовом у даній справі.
З огляду на зазначене, господарський суд виснує про наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави у даній справі та дотримання ним вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до інформації з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 176289022 від 05.08.2019 за Товариством зареєстровано інше речове право на земельну ділянку площею 0,1103 га з кадастровим номером 5122783200:01:002:2533 - право забудови земельної ділянки (суперфіцій); підстава виникнення іншого речового права: договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), серія та номер: 1095, виданий 02.08.2019, видавник: ПН ОМНО Т.В. Токарська.
31.12.2019, на підставі повідомлення про початок будівельних робіт № ОД061193610004 від 27.12.2019, Товариство розпочало будівництво об'єкта за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-в, нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 20-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Одеської області» затверджено територію Фонтанської територіальної громади у складі: Фонтанської, Крижанівської, Новодофінівської та Олександрівської територіальних громад.
Пунктом 3 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX Лиманський район в Одеській області ліквідовано. Фонтанську сільську раду визначено у складі Одеського району.
Розпорядженням Одеського міського голови від 22.03.2024 № 183 «Про перейменування об'єктів топоніміки на території міста Одеси» вулицю Генерала Бочарова перейменовано на вулицю Владислава Бувалкіна.
Декларацією № ОД101210211890, зареєстрованою Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 11.02.2021, засвідчено готовність об'єкта до експлуатації.
Зазначеною декларацією встановлено наступні основні відомості та показники об'єкта будівництва:
найменування згідно з проєктом - Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-в,
замовник - ТОВ «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС»,
дата початку будівництва - 31.12.2019,
дата завершення будівництва - 14.12.2020,
дата введення об'єкта в експлуатацію - 11.02.2021,
загальна площа квартир - 1 358,53 кв.м,
відомості щодо пайової участі за вказаним об'єктом відсутні.
Листом від 12.02.2025 № 03.1-12.01/482 Сільрада повідомила Прокурора про відсутність відповідних договірних відносин з Товариством.
З наявного в матеріалах справи Витягу з рішення № 301-VІ двадцять першої сесії Крижанівської сільської ради VІ скликання “Про затвердження Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради? від 10.02.2012 вбачається, зокрема:
1. Затвердити Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради (додаток № 1).
2. Затвердити типову форму Договору про пайову участь замовників у створенні та розвитку населених пунктів Крижанівської сільської ради (додаток № 2).
3. Затвердити Положення про комісію з питань залучення та розподілу коштів пайової участі замовників у створені та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради (додаток 3).
4. Виконавчому комітетові оприлюднити Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради у встановленому порядку.
Додатком № 1 до рішення № 301-VІ Крижанівської сільської ради від 10.02.2012 є Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвилку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради.
Додатком № 2 до рішення № 301-VІ Крижанівської сільської ради від 10.02.2012 є Договір про пайову участь у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради.
Додатком № 3 до рішення № 301-VІ Крижанівської сільської ради від 10.02.2012 є Положення про комісію і питань залучення та розподілу коштів пайової участі замовників у створенні за розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ряди.
Крім того, рішенням Крижанівської сільської ради № 580-VІ “Про внесення змін до Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради? внесені зміни в Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створені та розвитку інфраструктура Крижанівської сільської ради.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій від 16.12.2020 № 311 “Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України? вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) станом на 01.10.2020 по Одеській області встановлено у розмірі 12 676,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Положеннями статті 40 Закону № 3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) встановлено наступне:
Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
01.01.2020 набули чинності норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону № 3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.
Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов'язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
Стаття 40 Закону № 3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, також зауважила, що:
“- з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов'язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов'язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об'єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов'язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов'язати укласти договір або визнати договір укладеним;
- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми статті 40 Закону № 3038-VI, яка зобов'язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 922/267/20 та від 23.03.2021 у справі № 904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону № 3038-VI ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин;
- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов'язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов'язковість якого для відповідача законом не передбачена;
-зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;
- у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України;
- у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування».
Відтак, Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок щодо належного способу захисту у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», який полягає у стягненні коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, на користь органу місцевого самоврядування, а не зобов'язання замовника будівництва укласти договір про пайову участь з відповідним органом.
Між тим, даною постановою не спростовується обов'язок замовника будівництва сплатити кошти з пайової участі у розвитку інженерної інфраструктури населеного пункту, більш того наголошується, що у подібних правовідносинах спір можливий лише щодо величини пайової участі, однак не існування такого обов'язку.
Нормами статті 40 Закону № 3038-VI було визначено обов'язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об'єкта в експлуатацію, а також обов'язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).
При цьому частиною дев'ятою статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до Закону № 132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX у такому розмірі та порядку:
1)розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2)пайова участь не сплачується у разі будівництва:
об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;
об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);
3)замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4)пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5)кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6)інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Отже, у даному випадку, обов'язок Відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX.
При цьому господарський суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
Враховуючи, що у цій справі будівництво об'єкта розпочате у 2019 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Крім того, судом встановлено, що будівництво об'єкта розпочате 31.12.2019, що підтверджується інформацією з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, натомість об'єкт введено в експлуатацію у 2021 році, відтак застосуванню підлягає абзац другий пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, яким визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником (відповідачем) об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Зазначеним вище фактично спростовуються доводи Відповідача стосовно того, що з 01.01.2020 повністю скасовано обов'язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста.
З матеріалів справи вбачається та не спростовано Відповідачем, що усупереч вищезазначеним вимогам законодавства, Товариство не звернулось до Сільради протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 року із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, з огляду на що порядок пайової участі відповідача регулюється саме прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 зауважив про те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Разом з тим господарський суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 р. зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 справі № 910/6226/23, з урахуванням яких Верховний Суд виснував, що “пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються? (пункт 8.51); “слід … здійснити перевірку розрахунку позивача з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення спірних об'єктів будівництва до експлуатації? (пункт 8.55).
Отже, у даному випадку, обов'язок Відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, якими, крім того, визначено, що розмір пайової участі становить 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, у випадку якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.
Відповідач, не погоджуючись із розміром пайової участі, наведеним у позовній заяві, зазначає, що розмір пайової участі повинен розраховуватися виходячи з сум загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Однак, суд відхиляє доводи Відповідача про те, що величина пайової участі замовника будівництва повинна визначатися з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, оскільки даний порядок розрахунку застосовується виключно у разі укладання договору про пайову участь, однак в даному випадку такий договір укладений не був, а відтак до спірних правовідносин застосовуються приписи пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX.
В листі Сільради від 12.02.2025 № 03.1-12.01/482 міститься розрахунок розміру пайового внеску у зв'язку з будівництвом об'єкта за адресою: Одеська область, с. Крижанівка, вул. Владислава Бувалкіна (Генерала Бочарова), 60-в, а також розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання, відповідно до якого розмір пайової участі за вказаним об'єктом складає 339 344,13 грн: 1 338,53 кв.м (загальна площа квартир будинку) х 12 676,00 грн/кв.м (вартість спорудження житла по Одеській області) х 2% (ставка розміру пайової участі для житлових будинків).
Враховуючи наведене, Відповідач зобов'язаний був у 2020 році звернутися до Сільради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва в строк до 10.01.2020 і до введення об'єкта в експлуатацію 11.02.2021 сплатити пайові внески.
Враховуючи викладене, Прокурором доведено обов'язок Відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску щодо об'єкта будівництва до введення його в експлуатацію, що визначено безпосередньо п. 4 ч. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ.
Невиконання Відповідачем законодавчо закріпленого обов'язку щодо сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта саме до введення об'єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Отже, господарський суд зазначає, що замовник будівництва (Відповідач) зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (Позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
При цьому відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог абз. 2 п. 2 р. ІІ “Прикінцевих та перехідних положень» Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Заперечення Відповідача про те, що будівництво об'єкта розпочалося фактично у 2020 році, а обов'язок замовників будівництва сплачувати кошти для створення і розвитку і розвитку інфраструктури існував до 01.01.2020, судом відхиляються, оскільки відповідно до “Прикінцевих та перехідних положень? Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні?, порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено, зокрема, для об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію.
Визначаючи розмір належної до стягнення суми пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта, суд зобов'язаний дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду (подібний висновок щодо обов'язку суду перевірити розрахунок заявлених позовних вимог викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
Господарський суд з огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми проведених нарахувань, не виходячи при цьому за межі позовних вимог.
У позовній заяві розрахунок розміру пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта проведено на підставі Закону № 132-ІХ та затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (термін дії наказу з 16.12.2020 по 20.05.2021, тобто показники діяли на дату прийняття об'єкта в експлуатацію - 11.02.2021).
Згідно з даними з Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 11.02.2021 № ОД101210211890 загальна площа квартир об'єкта будівництва становить 1358,53 кв.м.
Відповідно до затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Одеської області становить 12 676,00 грн.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми, суд зазначає, що останній є обґрунтованим, арифметично правильним, відповідає приписам абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та становить 339 344,13 грн.
Враховуючи, що Відповідачем не було виконано свій обов'язок зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі, господарський суд доходить висновку, що позов Прокурора у вказаній частині підлягає задоволенню шляхом стягнення з Відповідача на користь Сільради грошових коштів пайової участі у сумі 339 344,13 грн.
Разом з тим, Відповідач, обґрунтовуючи підстави зменшення розміру пайової участі у зв'язку зі здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж, посилається на положення частини п'ятої статті 30 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності? (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин - до 01.01.2020).
Абзацом першим частини п'ятої статті 30 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності? (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.
Аналогічна норма міститься в Положенні про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовника у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів зі змінами, затвердженими рішенням 34-ої сесії VI скликання від 25.03.2013 року № 580-VI Крижанівської сільської ради, пунктом 2.8 якого закріплено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами наданої йому земельної ділянки, розмір пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність Крижанівської сільської ради.
Крім того, суд наголошує, що відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 30 Закону (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.
При цьому, аналіз наведеної вище частини п'ятої статті 30 Закону також дає підстави дійти висновку, що вказаною нормою передбачено саме зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами, передаються у комунальну власність. Тобто, наведена норма у будь-якому випадку передбачає дотримання замовником будівництва всіх необхідних процедур та вимог Закону і Положення.
Судом при вирішенні питання про наявність підстав для зменшення розміру пайової участі враховано висновки Верховного Суду у постанові від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, відповідно до яких відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту ставиться в залежність не від волевиявлення органу місцевого самоврядування, а залежить від дотримання замовником норм законодавства у сфері створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, у тому числі і здійснення відповідних процедур, які дають змогу встановити як точну суму пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту так і суму здійснених витрат на будівництво інженерних мереж, які підлягають передачі до комунальної власності населеного пункту.
Між тим, обґрунтовуючи необхідність будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки, на якій здійснювалося нове будівництво багатоквартирного будинку за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (Генерала Бочарова), буд. 60-в, Відповідач надає експертний висновок про дослідження виконаних монтажних робіт з влаштування інженерних мереж при будівництві малоповерхового комплексу “Смарт Сіті?, розташованого за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (Генерала Бочарова), № 60, що здійснювалося період з 2019 по 2025 рік поза межами земельної ділянки від 22.05.2025 р., що досліджений судом.
Як встановлено судом, даний висновок поданий до суду Відповідачем, однак зазначений висновок виготовлений на замовлення іншої юридичної особи - ТОВ “БудСмарт Одеса? (65009, Одеська область, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5; код ЄДРПОУ 42936910) експертом Мішиним Василем Миколайовичем, відповідно до якого на вирішення експерту поставлено наступні запитання:
1. Чи передбачено технічними умовами необхідність будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки?
2. Якщо будівництво інженерних мереж передбачене технічними умовами, то будівництво яких саме інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури повинно бути здійснене поза межами цієї земельної ділянки?
3. Яка кошторисна вартість будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки?
4. Який перелік та об'єми фактично виконаних будівельних робіт по будівництву інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, передбачених технічними умовами поза межами земельної ділянки? Який вид будівництва фактично виконаний?
Дослідження виконувалося на підставі документів, наданих замовником - ТОВ “БудСмарт (код ЄДРПОУ 42936910), експертом Мішиним Василем Миколайовичем (свідоцтво № 2542, видане ТОВ “Екоенерготехпроект? від 03.08.2023; кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 006970, виданий Всеукраїнською громадською організацією “Асоціація експертів будівельної галузі?, об'єкт дослідження - стан будівництва інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, яке здійснено поза межами ділянки забудови, розташованої за адресою: м. Одеса, с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (Генерала Бочарова).
Між тим вбачається, що в технічних умовах приєднання № 241 до газорозподільної системи, дозвіл на приєднання до газорозподільної системи № 241 від 28.02.2019, договір на приєднання до газорозподільної системи (для приєднання що не є стандартним) № 3496 від 05.03.2019, що є додатками № 1 до зазначеного висновку експерта, стосуються земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60, кадастровий номер 5122783200:01:002:2496, однак в матеріалах справи відсутнє підтвердження права власності або користування відповідачем даною земельною ділянкою, крім того, стороною даних угод є ТОВ “Будсмарт??.
При цьому судом встановлено, що стороною технічних умов приєднання № 0125-2018-0101 до електричних мереж електроустановок, яке не є стандартним (місце розташування об'єкту: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60, кадастровий номер 5122783200:01:002:2043) та додаткової угоди № 0155-2019-0101 до договору приєднання до електричних мереж № 0125-2018-0101 від 03.04.2019, є ТОВ “Будсмарт?, що не є учасником даної справи.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
За ч. 2. ст. 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
В ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Умовами ч. 6. ст. 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
Крім того, приписами ч. 7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Частиною 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відтак, господарським судом встановлено, що наданий Відповідачем висновок експерта від 22.05.2025 виготовлений на замовлення іншої юридичної особи, яка не є учасником справи, крім того, зазначений висновок не містить відомостей про освіту, спеціальність, стаж експертної роботи, не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також, що висновок підготовлено для подання до суду.
Крім того, об'єктом обстеження відповідно до висновку є будівництво, розташоване за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60, натомість предметом розгляду даної справи є зобов'язання зі сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-в, кадастровий номер земельної ділянки 5122783200:01:002:2533. Також з висновку експерта від 22.05.2025 року вбачається, що даний висновок складено, в тому числі, на підставі документів, які стосуються земельної ділянки з іншим кадастровим номером та стороною угод є інша юридична особа - ТОВ “Будсмарт?, що не є учасником справи.
Таким чином, господарський суд критично оцінює та не приймає до уваги при вирішенні питання про зменшення розміру пайової участі висновок про дослідження виконаних монтажних робіт з влаштування інженерних мереж при будівництві малоповерхового комплексу “Смарт Сіті?, розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (бувша Генерала Бочарова), № 60, що здійснювалося у період з 2019 по 2025 рік поза межами земельної ділянки від 22.05.2025, як такий, що не є належним та допустимим доказом.
Крім того, обґрунтовуючи підстави для зменшення розміру пайової участі відповідача, останній надає “отчет по проводкам за январь 2018 г.-апрель 2025 г.?, відповідно до якого вбачається перерахування грошових коштів з банківського рахунку відповідача - ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс? на банківський рахунок Корпорації “Енергоресурс-Інвест? згідно з рахунком № 2956 від 24.11.2020 та рахунку № 2635 від 27.09.2021 на загальну суму 4118037,34 грн, а також “отчет по проводкам за январь 2018 г.-апрель 2025 г.? на суму 1874901,40 грн. Разом з тим, господарським судом не приймаються до уваги вказані докази, оскільки вони не містять перекладу на державну мову, з них неможливо встановити, на підставі якого договору здійснено оплати, обґрунтованість вартості наданих послуг чи виконаних робіт, а також вид наданих послуг чи виконаних робіт, які були оплачені, як вбачається з даного звіту, факт їх надання та отримання в цілому.
Також господарський суд зазначає, що наступні матеріали справи, а саме: договірна ціна на будівництво улаштування покриття з фігурних елементів мощення за адресою: м. Одеса, вул. Бувалкіна, 60, що здійснюється в 2025 році, локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01 на улаштування покриття з фігурних елементів мощення за адресою: м. Одеса, вул. Бувалкіна, 60, підсумкова відомість ресурсів з улаштування покриття з фігурних елементів мощення за адресою: м. Одеса, вул. Бувалкіна, 60, як вбачається, стосуються виконання робіт з улаштування покриття з фігурних елементів мощення іншого об'єкту будівництва за іншою адресою, що не відносить до предмету розгляду справи, оскільки в межах даної справи розглядається спір зі стягнення безпідставно збережених коштів у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом нового будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-в.
Крім того, господарський суд зауважує, що доводи Відповідача щодо участі у розвитку та створенні інфраструктури населеного пункту шляхом будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення Відповідача до Сільради за отриманням дозволу на будівництво таких мереж, як і відсутні докази звернення Товариства до Сільради з питання укладення договору будівництва в рахунок сплати пайової участі. Більш того суд додає, що докази передачі побудованих мережі на баланс Сільради матеріали даної господарської справи також не містять.
Відтак, Відповідачем не підтверджено належними та допустимим доказами необхідність передбаченими технічними умовами здійснення будівництва інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, які знаходяться поза межами земельної ділянки, факт їх виконання, їх вартість в цілому, а також матеріали справи не містять доказів передачі таких об'єктів у комунальну власність Сільради.
Господарський суд додає, що Законом передбачена можливість зменшення розміру пайової участі у зв'язку зі здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж саме у разі прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення. Водночас, як встановлено судом, доказів звернення Відповідача з такого питання до Сільради, як і доказів прийняття радою відповідного рішення, матеріали справи не містять.
Таким чином, оцінюючи докази та доводи Відповідача, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру пайової участі на підставі ст. 30 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності?.
Разом з тим, Відповідач у поданому відзиві вказує про пропуск Прокурором строку позовної давності для звернення до суду із позовом по даній справі, оскільки такий строк сплинув 11.02.2024.
Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
В ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч.ч. 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, який наразі триває.
Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022 № 2120-ІХ, який набрав чинності 17.03.2022, розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Наведена позиція щодо обчислення строку позовної давності викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 903/877/20 (903/933/23).
З огляду на викладене, законодавець передбачив, що у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи викладене вище, господарський суд встановив, що позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності, з огляду на що відсутні підстави для застосування наслідків у зв'язку з його пропуском.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
З огляду на те, що Відповідач свої зобов'язання в частині оплати вартості пайової участі не виконав у встановлений законом строк, то відповідно він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Враховуючи те, що Відповідачем не були виконані зобов'язання, встановленні ст. 40 Закону України № 132-IX, щодо здійснення оплати пайового внеску, суд вважає, що Позивач цілком правомірно нарахував 3% річних. Дослідивши та перевіривши розрахунок суми 3% річних у загальному розмірі 41 223,34 грн, суд вважає його неправильним з огляду на необґрунтовано визначену дату початку прострочення, оскільки Позивачем не враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Так, оскільки Відповідач в силу приписів законодавства мав зобов'язання сплатити пайову участь до введення об'єкту будівництва в експлуатацію, тобто до 11.02.2021, відтак нарахування 3% річних можливе після спливу вказаної дати, тобто з 12.02.2021, з огляду на що судом самостійно здійснено розрахунок 3% річних за період з 12.02.2021 по 28.02.2025.
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 12.02.2021 до 31.12.2023 339344.13 x 3 x 1053 : 365 : 100105329 369,54
з 01.01.2024 до 31.12.2024 339344.13 x 3 x 366 : 366 : 10036610 180,32
з 01.01.2025 до 28.02.2025 339344.13 x 3 x 59 : 365 : 100591 645,59
Всього 3% річних 41 195,45 грн.
Дослідивши та перевіривши здійснений Позивачем розрахунок суми інфляційних втрат у розмірі 220 731,95 грн, суд встановив, що розрахунок є правильним та обґрунтованим. При цьому розрахунок суми інфляційних втрат за несплату пайового внеску Відповідачем не оспорено. Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з Відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання складає 220 731,95 грн.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з Відповідача на користь Позивача 339 344,13 грн заборгованості, 220 731,95 грн інфляційних нарахувань, 41 195,45 грн 3% річних.
Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 426,40 грн.
Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 364, кв. 2; код ЄДРПОУ 43114872) на користь Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський район, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4; код ЄДРПОУ 04379746) 339 344,13 грн заборгованості, 220 731,95 грн інфляційних нарахувань, 41 195,45 грн 3% річних.
3. В решті позову - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 364, кв. 2; код ЄДРПОУ 43114872) 8 426,40 грн витрат зі сплати судового збору на користь Одеської обласної прокуратури за такими реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3), код ЄДРПОУ отримувача - 03528552, рахунок отримувача - UA808201720343100002000000564, банк отримувача - ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820172, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 09 вересня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 19 вересня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков