19 вересня 2025 року Справа № 915/967/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши сформовану в системі «Електронний суд» заяву позивача про стягнення судових витрат у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО», Люстдорфська дорога, 140-В, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 32574250
представник позивача: адвокат Молодецький Ростислав Анатолійович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР «МЕТАЛУРГ», вул. Набережна, 64, с.Галицинове, Вітовський р-н, Миколаївська обл., 57286, код ЄДРПОУ 32654880
представник відповідача: Заричанський Олександр Вікторович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
про: стягнення 50 864,56 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 18.06.2025 (вх. № 9183/25 від 18.06.2025), в якій, з урахуванням заяви б/н від 30.06.2025 (вх. № 9784/25 від 30.06.2025) про усунення недоліків, просило суд стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР «МЕТАЛУРГ» (код ЄДРПОУ 32654880) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» (код ЄДРПОУ 32574250, місцезнаходження: 65114, Одеська обл., місто Одеса, Люстдорфська дорога, 140-В) 50 864,56 гривень з яких: 3% річних - 11,559.04 грн. та інфляційні нарахування на суму заборгованості - 39 305,52 грн; а також судові витрати (7629,68 гривень витрат на професійну правничу допомогу та 2 422,40 грн. сплаченого судового збору).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2025, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами.
За результатами розгляду справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.09.2025 у справі № 915/967/25 позовні вимоги було задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 39 305,52 грн, 3 % річних у розмірі 11 559,04 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
09.09.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 09.09.2025 (вх. № 12863/25 від 09.09.2025) про стягнення судових витрат, в якій позивач просить суд ухвалити додаткове судове рішення щодо стягнення з відповідача - ТОВ «СЦ «МЕТАЛУРГ» (код ЄДРПОУ 32654880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 709,57 грн.
Суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне вирішити питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.
Таким чином, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» б/н від 09.09.2025 (вх. № 12863/25 від 09.09.2025) про стягнення судових витрат у справі № 915/967/25, суд зазначає таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом ч. 1 ст. 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У відповідності до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу позивачу у справі № 915/967/25 надавав адвокат Молодецький Р.А., яким підписувалась позовна заява.
На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи позивачем долучено копії ордеру серії ВН № 1531327 від 18.06.2025 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» адвокатом Молодецьким Ростиславом Анатолійовичем у Господарському суді Миколаївської області, а також доручення № 2/3 від 10.06.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 2-01/01/21а від 01.01.2021, укладене між Адвокатським об'єднанням «ФРАНКЛІН САЙРОС» в особі керуючого партнера Молодецького Р.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» в особі директора Константі Костянтина Сергійовича.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 10.06.2025 між Адвокатським об'єднанням «ФРАНКЛІН САЙРОС» в особі керуючого партнера Молодецького Р.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» в особі директора Константі Костянтина Сергійовича укладено доручення № 2/3 від 10.06.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 2-01/01/21а від 01.01.2021, яким сторони погодили, що на умовах Договору Адвокатське об'єднання надає правничу допомогу у спорі щодо стягнення на користь Клієнта інфляційних нарахувань та 3% річних за договором поставки № 8310Р4443 від 08.02.2022 року, укладеними з ТОВ «Сервісний центр «Металург», у зв'язку з невиконанням умов договору останнім. Правнича допомога, що надається за цим Доручення включає наступні дії: - аналіз документів щодо підстав та обґрунтованості вимог Клієнта у відповідності до положень чинного законодавства; - підготовка правової та процесуальної позиції та викладення її у тексті позовної заяви та/або інших процесуальних документах адресованих суду; - подання до компетентного суду позовної заяви або декількох заяв з відповідним розрахунком суми інфляційних нарахувань та 3% річних за договором; - представництво інтересів клієнта в суді, зокрема комунікація з судом через систему «Електронний суд» та безпосередньо у суді, у тому числі шляхом участі у судових засіданнях та подання документів; - здійснення інших процесуальних дій в інтересах Клієнта у разі необхідності (п. 1).
Відповідно до п. 2 Доручення сторони домовились визначити вартість послуг (гонорар Адвокатського об'єднання) за правничою допомогою, визначеною у п. 1 цього Доручення у фіксованій сумі у розмірі 15% від ціни позову.
За змістом п. 3 Доручення гонорар Адвокатського об'єднання, зазначений у п.2. цього Доручення охоплює правову допомогу до подання позову та в процесі розгляду справи у суді першої інстанції. У разі необхідності у правовій допомозі після ухвалення рішення судом першої інстанції, зокрема в суді апеляційної інстанції чи у процесі виконання рішення сторони узгоджують додатковий гонорар.
Згідно з п. 4 Доручення за фактом виконання цього Доручення Сторони укладають Акт про надання правової допомоги.
Позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу надано суду Акт від 09.09.2025 про надання правової допомоги за Дорученням № 2/3 від 10.06.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 2-01/01/21а від 01.01.2021, підписаний між Адвокатським об'єднанням «ФРАНКЛІН САЙРОС» в особі керуючого партнера Молодецького Р.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» в особі директора Константі К.С., яким зафіксовано, зокрема, таке:
- на умовах Договору та Доручення №2/3 Адвокатське об'єднання протягом червня 2025 року вересня 2025 року надало правову допомогу щодо підготовки документів для звернення до Господарського суду Миколаївської області та процесуальних дій в якості представника у справі № 915/967/25 щодо стягнення з ТОВ «Сервісний центр «Металург» інфляційних та за порушення умов договору поставки;
- в рамках надання правової допомоги у зазначений у п.1. Акту термін Адвокатське об'єднання забезпечило підготовку документів для звернення до суду (позовна заява з додатками та розрахунками), а також інших процесуальних документів (заява про усунення недоліків, клопотання, та заяви) у справі № 915/967/25. Адвокатом від Адвокатського об'єднання було також забезпечено представництво клієнта та контроль руху справи в «Електронному суді»;
- вартість послуг (гонорар Адвокатського об'єднання) за цим Актом складає 7709,57 грн, відповідно до узгодженого розміру фіксованого гонорару згідно Доручення № 2/3 (пункт 2);
- сторони узгодили наступний порядок оплати наданої за цим Актом правової допомоги: клієнт зобов'язується сплатити вказану у даному акті суму гонорару Адвокатського об'єднання не пізніше 10 днів з дати набрання чинності рішенням суду першої інстанції;
- клієнт підтверджує, що претензії відносно обсягу та якості наданих послуг відсутні.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд зауважує, що з аналізу наведених вище положень Доручення, а також Акту про надання правової допомоги вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу встановлено Сторонами (Адвокатським об'єднанням та Клієнтом) у фіксованому розмірі.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункт 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Водночас, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
У кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність витрат заявника на правничу допомогу.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Суд також звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо (п.п. 8.39-8.41 постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).
При цьому, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Разом із тим, будь-яких заперечень, у тому числі контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» відповідних витрат на правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР «МЕТАЛУРГ» не надано.
З огляду на викладене, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» витрати на правничу допомогу по даній справі в розмірі 7 709,57 грн відповідають встановленим критеріям.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки, за наслідками розгляду спору в справі 915/967/25 позов було задоволено, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» б/н від 09.09.2025 (вх. № 12863/25 від 09.09.2025) про стягнення судових витрат у справі № 915/967/25 - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР «МЕТАЛУРГ» (57286, Україна, Миколаївський р-н, Миколаївська обл., село Галицинове, вулиця набережна, будинок, 64; код ЄДРПОУ 32654880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІМЕКС-ЕЛЕКТРО» (65114, Україна, Одеська обл., місто Одеса, Люстдорфська Дорога, будинок, 140в; код ЄДРПОУ 32574250) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 709,57 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 19.09.2025.
Суддя Н.О. Семенчук