Справа №483/515/25
Провадження № 2-і/485/5/25
19 вересня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Квєтка І.А., секретар судового засідання Семенака А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У липні 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2025 року у цивільній справі № 483/515/25 за позовом ТОВ "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3510313 від 05 березня 2023 року.
Заяву мотивує тим, що рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2025 року з нього на користь ТОВ "Свеа Фінанс" стягнуто заборгованість за кредитним договором № 3510313 у загальному розмірі 19 999,98 грн. та 500,47 грн. судового збору.
Вказує, що проходить військову службу в ЗСУ, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та дружину, яка не працює та доглядає за дітьми. Його середньомісячний дохід складає близько 20 000 грн. Разом з тим, дитина дружини від попереднього шлюбу - ОСОБА_2 , має статус дитини-інваліда. Крім того, вся родина перебуває в статусі ВПО. Він втратив 25% працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК. Вказане в сукупності ускладнює сплату ним всієї суми заборгованості одразу та становить додатковий фінансовий тягар для нього.
Просить розстрочити виконання рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2025 року на 11 місяців рівними частинами.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені.
Заявник ОСОБА_1 заяву про розстрочення виконання рішення суду просив розглядати без його участі.
Представник стягувача про причини неявки суд не повідомив.
За змістом ст.435 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду питання про розстрочення виконання рішення суду.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до такого висновку.
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2025 року у справі №485/730/24 (провадження №2/485/457/25) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" заборгованість за кредитним договором №3510313 від 05 березня 2023 року у розмірі 19 999,98 грн., та 500,47 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 21 липня 2025 року.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч.1 ст. 435 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст.435 ЦПК України).
Право сторони звернутися із заявою про розстрочення виконання рішення суду передбачене також ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.
Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватися також інтереси стягувача.
Стаття 129-1 Конституції України проголошує, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Обгрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, відповідач посилався на скрутне матеріальне становище, перебування на утриманні двох дітей та дружини, які мають статус ВПО, перебування в лавах ЗСУ та втрату своєї працездатності на 25%.
Суд враховує надані відповідачем докази, а саме: копію посвідчення серії УБД та довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджують проходження ОСОБА_1 військової служби за мобілізацією у ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копії довідок №4804-5003153699, №4804-5003153676, №4804-5003153715, датованих 07 березня 2024 року, що підтверджують перебування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в статусі ВПО; копії індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; копію довідки МСЕК серії 12ААА №024294 від 05 квітня 2023 року, згідно якої визначено ступінь втрати ОСОБА_1 працездатності у розмірі 25%.
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави звернення заявника з заявою про розстрочення виконання рішення суду, враховуючи майновий стан заявника, обставин, які виникли у житті відповідача, як часткова втрата працездатності, вимушена зміна місця проживання у зв'язку із введенням воєнного стану на території України, перебування на утриманні дитини, відсутність заперечень стягувача в цій частині, можуть бути використані на користь ОСОБА_1 щодо розстрочення виконання рішення суду, їх можна оцінювати як особливі обставини в розумінні ст. 435 ЦПК України, а тому розстрочення виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором та судового збору в загальному розмірі 20 500,45 грн. у межах року, не є надмірною затримкою та не порушуватиме "справедливий баланс" між сторонами.
Проте розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, тому суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 частково та розстрочити виконання рішення суду шляхом погашення заборгованості у загальному розмірі 20 500,45 грн., починаючи з 19 вересня 2025 року, рівними платежами протягом 10 місяців, зі сплатою 2050,05 грн. щомісячно до 18 червня 2026 року.
Керуючись ст.ст.258-261, 435 ЦПК України,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.
Розстрочити виконання судового рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2025 року у цивільній справі № 483/515/25 за позовом ТОВ "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 20 500,45 грн., з яких: 19 999,98 грн заборгованість за кредитним договором №3510313 від 05 березня 2023 року, та 500,47 грн судового збору, шляхом погашення заборгованості у розмірі 20 500,45 грн. рівними частинами протягом 10 місяців, зі сплатою 2050,05 грн. щомісячно з 19 вересня 2025 року до 18 червня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прголошення.
Суддя І. А. Квєтка