вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1504/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області (08131, Київська область, село Софіївська Борщагівка, вулиця Соборна, 67) в інтересах держави
в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Святошинська, будинок 29)
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва 2012" (08132, Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Зелена, будинок 3)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діф-Ком Трейд" (03057, місто Київ, вулиця Марії Капніст, будинок 2А, офіс 132),
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
4. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )
5. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 )
6. ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 )
7. ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Колективного житлово-комунального підприємства "Ріолтон" (04119, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 36),
про витребування майна
секретар судового засідання: Ліщук М.Ю.
Представники сторін:
від прокуратури: Наумова К.О. (посвідчення № 069057);
від позивача: Смаляна А.В. (розпорядження № 09/20-50 від 01.03.2023 р., Положення про відділ, посадова інструкція);
від відповідача 1: Мазур І.О. (ордер АІ № 1649667 від 04.07.2024 р.);
від відповідача 2: не з'явився;
третя особа 1 на стороні позивача: ОСОБА_1 (паспорт);
третя особа 2 на стороні позивача: ОСОБА_2 (паспорт);
від третьої особи 2 на стороні позивача ОСОБА_2 : Круглов С.С. (ордер ВІ № 1230802 від 15.07.2024 р.);
третя особа 4 на стороні позивача ОСОБА_4 (паспорт);
третя особа 5 на стороні позивача ОСОБА_5 (паспорт);
третя особа 7 на стороні позивача ОСОБА_7 (паспорт);
від третіх осіб 3, 6 на стороні позивача: не з'явились;
від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився
Керівник Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва 2012" (далі - відповідач 1, ТОВ "Мальва 2012"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Колективного житлово-комунального підприємства "Ріолтон" (далі - третя особа 8, КЖКП "Ріолтон"), про витребування майна.
За змістом прохальної частини позовної заяви прокурор просив суд витребувати на користь Вишневої міської територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальва 2012» будівлю гуртожитку загальною площею 907,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , поділену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.12.2023 р. на приміщення житлового будинку квартирного типу (гуртожиток), загальною площею 817 кв.м, рішення про реєстрацію індексний № 70973754 від 29.12.2023 р., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2856871032080 та приміщення (група приміщень) 1 загальною площею 88,6 кв.м, рішення про реєстрацію індексний № 70973671 від 29.12.2023 р., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2856867732080; стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням норм чинного законодавства при незаконному заволодінні, без будь-яких правових підстав спірною будівлею гуртожитку недобросовісним набувачем, в той час як спірне майно не підлягало приватизації і отримати на нього право приватної власності відповідач 1 не міг.
Разом з позовною заявою прокуратурою було подано заяву № 55-4093вих-24 від 10.06.2024 р. (вх. № 52/24 від 12.06.2024 р.) про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.06.2024 р. заяву № 55-4093вих-24 від 10.06.2024 р. (вх. № 52/24 від 12.06.2024 р.) Керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову у справі № 911/1504/24 було повернуто без розгляду (суддя Кошик А.Ю.).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2024 р. (суддя Кошик А.Ю.) було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.07.2024 р.; залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Колективне житлово-комунальне підприємство "Ріолтон".
Підготовче засідання відкладалось.
08.07.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшов відзив б/н від 05.07.2024 р. (вх. № 7272/24 від 08.07.2024 р.) на позовну заяву, за змістом якого останній зазначає, що у позовній заяві відсутнє обґрунтування підстав для звернення прокуратури до суду замість Вишневої міської ради Бучанського району Київської області. Також відповідач 1 у відзиві виклав фактичні обставини, в яких повідомив, що гуртожиток, який знаходиться по вул. Зелена, буд. 3 у м. Вишневе, був у 1962 році побудований Виробничо-будівельною базою Київського Облколгоспбуду (Українського міжколгоспного об'єднання будівництв). Первинна технічна інвентаризація була проведена 25.01.1964 р., що підтверджується відповіддю БТІ № 900 від 11.07.2016 р., після чого гуртожиток був переданий до Тресту «Агропромбудіндустрія». Трест «Поліськсільбуд» не мав жодного відношення до будівництва цього об'єкту. Водночас, трест «Агропромбудіндустрія» був створений 17.04.1986 р. як правонаступник тресту «Промбудматеріали», який заснований у 1968 р. міжколгоспними будівельними організаціями, відповідно до відповіді Фонду державного майна України від 28.02.1997 р. № к10-16-2083. Кооперативний спеціалізований трест «Промбудматеріали» було ліквідовано згідно Постанови Ради Міністрів Української РСР від 23.08.1988 р. № 250 «Про схему управління Держагропрому УРСР», згідно Переліку республіканських промислових об'єднань та інших організацій Держагропрому УРСР, які ліквідуються. 24.03.1986 р. з метою поліпшення експлуатації житлового фонду та адмінбудинків, які входили до складу майна, Київоблагробудом був виданий наказ № 31 про передачу на баланс тресту «Агропромбудіндустрія» ЖКВ тресту «Поліськсільбуд» з усім належним йому майном, куди увійшли загалом три спірні гуртожитки. За Актом від 14.09.1986 р. комісією по прийому-передачі жилого фонду з балансу треста «Поліськсільбуд» передано на баланс тресту «Агропромбудіндустрія» житловий фонду по місту Києву і Києво-Святошинському району. На той час порядок передачі спірних гуртожитків регулювався Постановою Ради Міністрів Української РСР від 28 квітня 1980 р. № 285 «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд». Пунктом 5 вищезазначеного порядку було встановлено, що передача будинків і споруд провадиться у такому порядку одними підприємствами, об'єднаннями, організаціями та установами республіканського підпорядкування іншим підприємствам, об'єднанням, організаціям та установам республіканського підпорядкування того ж самого міністерства, державного комітету, відомства УРСР - за рішенням цього міністерства, державного комітету, відомства УРСР. Таке рішення було прийняте організацією, якій були підпорядковано обидва трести - Республіканським кооперативно-державним об'єднанням по агропромисловому будівництву «Украгробуд». Наказ № 106 від 21.05.1986 р., Акт прийому-передачі від 04.09.1986 р. було скріплено відбитками печаток «Облміжколгоспбуд», Київського обласного міжколгоспного об'єднання будівництвом «Укрміжколгоспбуду», Тресту «Поліськсільбуд» Міністерства сільського будівництва УРСР, Тресту «Промбудматеріали» Київської обласної Ради міжколгоспних будівельних організацій (правонаступником якого, за твердженням відповідача 1, є трест «Агропромбудіндустрія»). Отже, за твердженням відповідача 1, станом на 1986 рік гуртожиток було передано у власність тресту «Агропромбудіндустрія», що був підпорядкований Укрміжколгоспбуду (міжколгоспна організація, що здійснює виробниче і культурно-побутове будівництво в колгоспах). За своїм правовим станом Міжколгоспбуд - кооперативна госпрозрахункова організація. Паралельно існувала державна організація - Міністерство сільського будівництва. Таким чином, станом на 1986 рік гуртожиток перебував в колгоспно-кооперативній власності тресту «Агропромбудіндустрія», в якому для виконання завдань експлуатації та утримання житлових та громадських будівель був створений Житлово-комунальний відділ тресту «Агропромбудіндустрія», який перебував в безпосередньому підпорядкуванні тресту за наказом № 31 від 24.03.1986 р., був окремою юридичною особою зі своїм балансом, мав власні основні та оборотні активи відповідно до Положення про ЖКВ тресту «Агропромбудіндустрія». Той факт, що станом на 1986-88 роки приміщення всіх трьох гуртожитків належали тресту «Агропромбудіндустрія» підтверджується і Технічними паспортами на дані гуртожитки, в яких в графі «Власники» вказано «ЖКВ трест «Агропромбудіндустрія». Наказом Республіканського кооперативно-державного об'єднання по агропромисловому будівництву «Украгробуд» № 12 від 18.02.1991 р. було вирішено ліквідувати трест «Агропромбудіндустрія» з передачею активів Об'єднанню орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія» та ліквідовано ЖКВ тресту (оголошення про ліквідацію у газеті «Київська правда» від 15.03.1991 р.). Наказом № 11 від 22.02.1991 р. по тресту «Агропромбудіндустрія» було вирішено ліквідувати ЖКВ Тресту у зв'язку з його збитковістю з 15.04.1991 р., майно ЖКВ Тресту було передано новоствореному Об'єднанню орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія», в якому був створений житлово-комунальний відділ, як структурна одиниця без статусу юридичної особи за діючим на той час законодавством «Про кооперацію», «Про оренду», «Про підприємства» на реалізацію Декларації про державний суверенітет України. Трест «Агропромбудіндустрія» не був серед засновників чи учасників Об'єднання орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія». ЖКВ Об'єднання не був правонаступником ЖКВ тресту «Агропромбудіндустрія». Майно ліквідованого тресту «Агропромбудіндустрія» наказом по Київоблагробуду № 12 від 18.02.1991 р., якому був підпорядкований трест в структурі Украгробуду, та наказом по тресту «Агропромбудіндустрія» від 21.02.1991 р. № 05-к було добровільно передано Об'єднанню орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія». Акт прийому-передачі було підписано 15.04.1991 р. Об'єднання орендно-кооперативних підприємств було створено як самостійна юридична особа зі своїм статутом і набуло майно, що було передано йому трестом «Агропромбудіндустрія», на законних підставах, згідно прийнятого на той момент Закону України «Про власність».
Як зазначає відповідач 1, відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України «Про власність» (в редакції станом на квітень 1991 р.), об'єктом права власності господарського об'єднання підприємств і організацій (концерну, асоціації, галузевого, міжгалузевого регіонального об'єднання) є майно, добровільно передане йому підприємствами і організаціями, а також набуте в результаті господарської діяльності та на інших підставах, не заборонених законом. Після ліквідації тресту «Агропромбудіндустрія» жодною державною установою не було подано позову про повернення майна з чужого незаконного володіння згідно із ст. 50 Закону України «Про власність». Таким чином, станом на 1991 рік спірний гуртожиток перебував у власності Об'єднання орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія», що було самостійною юридичною особою без підпорядкування вищестоящим органом, у складі якого діяв ЖКВ без статусу юридичної особи. Трести, як об'єднання підприємств, первісно були підпорядковані Київському обласному міжколгоспному об'єднанню будівництва «Облміжколгоспбуд», що входило до структури Українського міжколгоспного об'єднання будівництв. Постановою РМ УРСР та ЦК КПУ від 10 грудня 1985 року № 429 «Про подальше покращення управління агропромисловим комплексом Української РСР» було вирішено створити Республіканське кооперативно-державне об'єднання по агропромисловому будівництву на базі підприємств, будівельних і будівельно-монтажних організацій, ліквідованих Міністерства сільського будівництва УРСР, Українського міжколгоспного об'єднання будівництв. Таким чином, у подальшому, ліквідоване Київське обласне міжколгоспне об'єднання будівництва «Облміжколгоспбуд» Українського міжколгоспного об'єднання будівництв, в підпорядкуванні якого були трести, було реорганізовано в Київське обласне кооперативно-державне проектно-промислово-будівельне об'єднання «Київоблагробуд», в яке ввійшли як державні, так і кооперативні об'єднання. В подальшому, Київське обласне кооперативно-державне об'єднання по агропромисловому будівництву «Київоблагробуд» було реорганізоване в концерн «Київоблагробуд». Об'єднання орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія», як і КЖКП «Агропромбудіндустрія», створене в процесі виділу з Об'єднання, не ввійшло до складу концерну «Київоблагробуд». Наказом Об'єднання орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія» № 27 від 18.10.1994 р. «Про виділення ЖКВ «Агропромбудіндустрія» як структурного підрозділу зі складу об'єднання» було вирішено ліквідувати ЖКВ як структурний підрозділ ООКП «Агропромбудіндустрія» та вказано на створення членами трудового колективу об'єднання Житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія», заснованого на праві колективної власності, яке є правонаступником ЖКВ Об'єднання. Таким чином, КЖКП «Агропромбудіндустрія» було створено шляхом виділу із Об'єднання і прийняло як платно, так і безоплатно частину майна Об'єднання. Відповідно до договору № 1 від 14.01.1995 р. та додатків № 1 та № 2 від 14.01.1995 р., акту прийому-передачі майна цілісного майнового комплексу, КЖКП «Агропромбудіндустрія» від Об'єднання орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія» платно прийняло майно - гуртожитки № 1, № 2 та № 3. Відповідач 1 наголошував, що КЖКП було створено членами трудового колективу ЖКВ Об'єднання. Передаючи майно за договором № 1 від 14.01.1995 р., Об'єднання орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія» діяло в межах свого Статуту, який дає йому право вільного розпорядження власним майном. Договір було зареєстровано в БТІ міста Києва 17.02.1995 р. за номером 203.
Також відповідач 1 зазначає, що у справі № 369/12441/14-ц Апеляційним судом Київської області було прийнято рішення, яке залишене в силі постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Предметом спору у справі № 369/12441/14-ц була дійсність договору № 1 від 14.01.1995 р., дійсність рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 30.07.2007 р № 68/15 про надання дозволу КЖКП «Агропромбудіндустрія» на реєстрацію права колективної власності на вказані гуртожитки, дійсність рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради про видачу свідоцтва про право власності на нежиле приміщення - гуртожиток № 1, та рішення КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради» 14.08.2007 р. про його реєстрацію, дійсність рішення № 68/15 від 30.07.2007 р. Виконавчого комітету Вишневої міської ради про видачу свідоцтва про право власності на нежиле приміщення - гуртожиток № 2, та рішення КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради» 20.08.2007 р. про його реєстрацію, дійсність рішення № 68/15 від 30.07.2007 р. виконавчого комітету Вишневої міської ради про видачу свідоцтва про право власності на нежиле приміщення - гуртожиток № 3, та рішення КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради» про його реєстрацію, а також дійсність всіх наступних реєстраційних дій та свідоцтв про право власності на нерухоме майно гуртожитків, що належить відповідачам. За участю тих самих учасників, що і у даній справі, судом було прийнято рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Поряд з цим, договір № 1 від 14.01.1995 р. був укладений відповідно до чинного на той час ЦК УРСР. Право власності виникало лише із моменту передачі майна, про що зазначено в тексті самого договору.
Відповідач 1, відхиляючи пояснення прокурора та позивача про те, що на момент винесення рішення від 30.07.2007 р. № 68/15 не існувало колективної власності, зазначає, що дійсно Закон України «Про власність», який визначав таку форму власності, втратив чинність на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27.04.2007 р., набрав чинності датою опублікування в «Урядовому Кур'єрі» 20.06.2007 р. Проте, окрім Закону України «Про власність», питання колективної власності були врегульовані чинними на той час Господарським кодексом України і Законом України «Про кооперацію». Зокрема, ст.ст. 63, 93 ГК України (редакція від 11.03.2007 р.) визначали, що підприємства можуть діяти на основі колективної власності. По-друге, рішенням Виконкому не було порушено п. 9 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки цим рішенням не було здійснено відчуження майна, що б належало територіальній громаді, адже таке майно, на переконання відповідача 1, територіальній громаді не належало, а рішення стосувалося виключно питання оформлення права власності, яке на той час і так належало КЖКП «Агропромбудіндустрія», оскільки на момент винесення відповідного рішення (30.07.2007 р.) органи, які здійснювали реєстрацію права власності, були підпорядковані місцевим радам. Це закріплено в ч. 12, п. а) п. 6.1 наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» - оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.
Також відповідач 1 вказував, що скасування рішення про оформлення права власності не має жодного правового значення щодо дійсності права власності для КЖКП «Агропромбудіндустрія», а набуття права власності за договором № 1 від 14.01.1995 р. відбулось з моменту укладення договору.
Рішенням Арбітражного суду міста Києва від 11 січня 1996 року у справі № 11/137, крім визнання договору № 1 від 14 січня 1995 року недійсним, у п. 2 резолютивної частини було зобов'язано КЖКП “Агропромбудіндустрія» зняти зі свого балансу та передати майно, отримане за договором, згідно з розпорядженням корпорації “Украгропромбуд». Корпорація “Украгропромбуд», на виконання рішення суду, не направляла до КЖКП “Агропромбудіндустрія» розпорядження про передачу корпорації “Украгропромбуд» гуртожитку. Таким чином, хоч Арбітражний суд міста Києва і ухвалив рішення від 11 січня 1996 року у справі № 11/137 та визнав договір недійсним, проте двостороння реституція як наслідок недійсності правочину не відбулася в порядку ст. 48 ЦК УРСР (в чинній на той момент редакції).
Окрім цього, відповідач 1 зазначає, що Вишнева міська рада не має права на віндикаційний позов до ТОВ «Мальва 2012», адже віндикаційний позов може бути ефективним способом захисту для, наприклад, правонаступників ООКП «Агропромбудіндустрія» чи корпорації «Украгропромбуд», Фонду державного майна, але не для територіальної громади міста Вишневе в особі Вишневої міської ради, яка ніколи не була ні власником, ні законним володільцем спірного майна.
15.07.2025 р. до Господарського суду Київської області від третіх осіб 1-7 надійшла заява б/н від 11.07.2024 р. (вх. № 7694/24 від 15.07.2024 р.) про вступ у справу в якості третіх осіб.
18.07.2024 р. до Господарського суду Київської області від прокуратури надійшло клопотання 55-4938вих24 від 17.07.2024 (вх. № 7834/24 від 18.07.2024 р.) про залучення до участі у справі належного співвідповідача та звернення до нього частини позовних вимог, за яким прокурор зазначає про те, що після подання позову у даній справі до суду відповідачем 1 було здійснено відчуження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діф-Ком Трейд» частини приміщення спірного гуртожитку, у зв'язку з чим прокурор просить суд витребувати на користь Вишневої міської територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 29, код 04054628) наступні об'єкти нерухомого майна, які раніше були зареєстровані як гуртожиток загальною площею 907,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_8 , з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна № 35888032224, а саме:
будинок, житловий будинок квартирного типу (гуртожиток), загальною площею 817,8 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, будинок 3, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна № 2856871032080 - з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва 2012" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, буд. 3, код 38379884);
приміщення (група приміщень), загальною площею 90,1 кв.м, розташоване за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, будинок 3, приміщення (група приміщень) 1, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна № 2856867732080 - з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Діф-Ком Трейд" (03057, м. Київ, вул. Марії Капніст, буд. 2А, офіс 132, код 37268932).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2024 р. було залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Діф-Ком Трейд» (далі - відповідач 2) та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 (далі - третя особа 1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - третя особа 2, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - третя особа 3, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - третя особа 4, ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - третя особа 5, ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 (далі - третя особа 6, ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 (далі - третя особа 7, ОСОБА_7 ).
18.07.2024 р. до Господарського суду Київської області від прокуратури надійшла заява № 55-4937вих24 від 17.07.2024 р. (вх. № 65/24 від 18.07.2024 р.) про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2024 р. було задоволено вказану заяву про забезпечення позову, накладено арешт на будинок, житловий будинок квартирного типу (гуртожиток), загальною площею 817,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_8 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна № 2856871032080; накладено арешт на приміщення (група приміщень), загальною площею 90,1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_8 , приміщення (група приміщень) 1, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна № 2856867732080.
06.08.2024 р. Господарського суду Київської області від прокуратури надійшло клопотання № 15/4-215вих-24 від 06.08.2024 р. (вх. 8337/24 від 06.08.2024 р.) про надання доступу до «Електронного суду».
13.08.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшли пояснення б/н від 13.08.2024 р. (вх. № 8773/24 від 13.08.2024 р.), за змістом яких третя особа 2 зазначає, що 25.01.1964 р. первинну інвентаризацію гуртожитку по АДРЕСА_8 було проведено за замовленням Виробничо-будівельної бази Київського Облколгоспбуду, що підтверджується листом КП «БТІ Києво-Святошинского району Київської області № 900 від 11.07.2016 р. Також трест «Агропромбудіндустрія», в подальшому, в особі окремої юридичної особи - Житлово-комунального відділу, здійснив технічну інвентаризацію гуртожитку по вул. Зеленій, буд. 3, що підтверджується копією технічного паспорту від 01.02.1988 р. Трест «Поліськсільбуд» був створений і перебував в управлінні Міністерства сільського господарства УРСР та в підпорядкуванні Обласного виробничого управління «Київсільбуд», в подальшому реорганізованого в комбінат «Київсільбуд». Також все майно при його створенні було передано тресту засновником або за його розпорядженням, тобто майно було державним. Відповідно до наказу Київського обласного кооперативно-державного об'єднання по агропромисловому будівництву № 31 від 24.03.1986 р. житловий фонд тресту «Поліськсільбуд» передано на баланс тресту «Агропромбудіндустрія». Акт від 14.09.1986 р. комісії про приймання-передачу житлового фонду свідчить, що 14.09.1986 р. відбулась передача спірного гуртожитку з балансу тресту «Полессксельстрой» на баланс тресту «Агропромбудіндустрія». Трестом «Агропромбудіндустрія» 26.05.1986 р. було затверджено Положення про житлово-комунальний відділ тресту «Агропромбудіндустрія», який був юридичною особою із самостійним балансом, основними та оборотними засобами. Положенням було передбачено, що ЖКВ Тресту діє на підставі Положення про соціалістичне державне підприємство, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 731 від 04.10.1965 р. Отже, за своїм правовим статусом ЖКВ Тресту діяв як державне підприємство, а його майно складало державну власність. 18.02.1991 р. розпочалась ліквідація тресту «Агропромбудіндустрія», про що свідчить наказ Київоблагробуду № 12 від 18.02.1991 р. Причому в наказі № 12 немає посилання про передачу будь-якого майна тресту на користь Об'єднання орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія». Також в цьому наказі відсутні будь-які вказівки щодо ліквідації ЖКВ Тресту та/або передачі від ЖКВ Тресту майна на користь ООКП «Агропромбудіндустрія». Відсутні також дані про саму ліквідацію ЖКВ Тресту, який був державним підприємством, майно якого перебувало у нього в віданні (оперативному управлінні) та було державним. Відчуження майна (будинків і споруд) ЖКВ Тресту могло відбутись тільки за наявності рішення Державного агропромислового комітету УРСР або рішення підпорядкованого йому Київського обласного кооперативно-державного об'єднання по агропромисловому будівництву. Трест «Поліськсільбуд» був виключно державним підприємством, на балансі якого обліковувалось державне майно, в тому числі - спірний гуртожиток. Законом від 04.12.1985 р. № 1405-ХІ було створено Державний агропромисловий комітет УРСР на базі, в тому числі, Мінсільбуду УРСР; постановою РМ УРСР та ЦК КПУ від 10.12.1985 р. № 429 створено Республіканське кооперативно-державне об'єднання по агропромисловому будівництву, яке керувалось Державним агропромисловим комітетом УРСР. У складі Украгробуду перебувало Київське обласне кооперативно-державне об'єднання по агропромисловому будівництву, якому, в свою чергу, після ліквідації Мінсільбуду, підпорядкувалися трест «Поліськсільбуд» та трест «Агропромбудіндустрія». Після перетворення у 1991 році, за розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 20.08.1991 р. № 189-р, з кооперативно-державного об'єднання «Украгробуд» в добровільне об'єднання, корпорація «Украгропромбуд» була наділена правом управління державним майном, закріпленим за підприємствами та організаціями, що входять до її складу. Декретом Кабінету Міністрів України № 19-93 від 19.02.1993 р. функції корпорації «Украгропромбуд» по управлінню державим майном були повторно підтверджені. Трест «Поліськсільбуд» спочатку був у підпорядкуванні управління Київсільбуду, потім у підпорядкуванні комбінату «Київсільбуд». Після реформування галузі було створено Держагропром та у його складі кооперативно-державне об'єднання «Украгробуд», яке, в свою чергу, утворило кооперативно-державне об'єднання «Київоблагробуд». Трест «Поліськсільбуд» було підпорядковано останньому. При цьому трест не втратив статусу державного підприємства, а лише увійшов до об'єднання в якості його учасника із збереженням у оперативному управлінні державного майна. Майно, в тому числі - спірні гуртожитки, завжди залишалось у державній власності. Також копія зведеного оціночного акту по будинку на вулиці Зеленій, буд. 3 у м. Вишневе свідчить про те, що даний гуртожиток перебував на балансі ЖКВ тресту «Полессксельстрой» Мінселбуду УРСР. У подальшому за рішенням Київоблагробуду, як видно з акту від 14.09.1986 р. комісії про приймання-передачу житлового фонду, відбулась передача вказаного вище гуртожитку, з балансу тресту «Поліськсільбуд» на баланс тресту «Агропромбудіндустрія». У свою чергу, з метою збереження житлового фонду у державній власності, відповідно до ст. 21 Основ цивільного законодавства СРСР та республік від 08.12.1961 р., було створено окрему юридичну особу державної форми власності - Житлово-комунальний відділ тресту «Агропромбудіндустрія», до складу майна якого входить також і спірний гуртожиток. Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 р. № 285 «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, будинків і споруд», передача Житлово-комунального відділу тресту «Агропромбудіндустрія» могла відбутись лише з дозволу уповноваженого вищестоящого органу управління, тобто, кооперативно-державного об'єднання «Украгробуд».
Як зазначала третя особа 2, не маючи будь-яких повноважень щодо розпорядження державними будівлями, не отримуючи необхідних рішень вищих органів управління, керівництво тресту «Агропромбудіндустрія» відчужило спірний державний гуртожиток, який знаходився в управлінні іншої юридичної особи, на користь ООКП «Агропромбудіндустрія». Після цього, наказом № 1 від 25.04.1991 р. ООКП «Агропромбудіндустрія» створило у своєму складі житлово-комунальний відділ (без права юридичної особи), керівником якого призначено ОСОБА_8 , який, у свою чергу, в цей час був керівником ЖКВ тресту «Агропромбудіндустрія», про що свідчить наказ № 11 від 22.02.1991 р. Наказом № 27 від 18.10.1994 р. створено на основі ЖКВ ООКП «Агропромбудіндустрія» колективне підприємство - житлово-комунальне підприємство «Агропромбудіндустрія» з наданням йому прав правонаступника, які переходять від ЖКВ ООКП «Агропромбудіндустрія». Директором ЖКП «Агропромбудіндустрія» також стає ОСОБА_8 . Також цим наказом ліквідовано ЖКВ ООКП «Агропромбудіндустрія». 14.01.1995 р. між ООКП «Агропромбудіндустрія» та КЖКП «Агропромбудіндустрія» був укладений договір № 1 купівлі-продажу житлового фонду, в тому числі - і гуртожитків. Виконавчий комітет Вишневої міської ради рішенням від 30.07.2007 р. № 68/15 «Про оформлення права колективної власності на нерухоме майно за адресою: м. Вишневе по вул. Святоюріївська, 20, АДРЕСА_9 » вирішив оформити право колективної власності КЖКП «Агропромбудіндустрія» на гуртожитки: за адресою: м. Вишневе по вул. Святоюріївська, 20, АДРЕСА_10 . Також було вирішено оформити свідоцтва про право колективної власності КЖКП «Агропромбудіндустрія» та зобов'язано КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради» провести реєстрацію свідоцтв про право колективної власності КЖКП «Агропромбудіндустрія». Дане рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради, на думку третьої особи 2, є незаконним, оскільки станом на 30.07.2007 р. (дата його прийняття) була відсутня така форма власності, як колективна. Закон України «Про власність», який визначав таку форму власності, втратив чинність на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України», який набув чинності 20.06.2007 р., тобто до прийняття рішення Виконавчого комітету від 30.07.2007 р. № 68/15. Відтак, Виконком оформив КЖКП «Агропромбудіндустрія» неіснуюче право колективної власності. 07.08.2007 р. КЖКП «Агропромбудіндустрія» отримало свідоцтво про право власності на гуртожиток по вул. Зеленій, буд. 3 у м. Вишневе. 09.10.2012 р. КЖКП «Агропромбудіндустрія» своїм рішенням № 09/10 створило ТОВ «Конвалія 2012», ТОВ «Черемшина 2012», ТОВ «Мальва 2012». Також цим рішенням сформовано статутні капітали товариств наступним чином: ТОВ «Конвалія 2012» передано гуртожиток по вул. Святоюріївська, буд. 20; ТОВ «Черемшина 2012» передано гуртожиток по вул. Червоноармійська, буд. 5; ТОВ «Мальва 2012» передано гуртожиток по вул. Зелена, буд. 3. 09.10.2012 р. протоколом № 1 Загальних зборів засновників ТОВ «Мальва 2012» створено ТОВ «Мальва 2012» та сформовано статутний капітал наступним чином: КЖКП «Агропромбудіндустрія» вносить гуртожиток по АДРЕСА_8 вартістю 317868,00 грн., що становить 96,8 % часток статутного капіталу; ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 вносять кожний по 401,35 грн., що складає по 0,1% часток статутного капіталу кожному. Також вказані фізичні особи, крім ОСОБА_16 , були учасниками КЖКП «Агропромбудіндустрія». 26.12.2012 р. протоколом № 3 Загальних зборів засновників ТОВ «Мальва 2012» вирішило зменшити частку КЖКП «Агропромбудіндустрія» до суми 56500,00 грн., перерозподілити частки наступним чином: КЖКП «Агропромбудіндустрія» володіє 96,8% часток та вносить замість коштів їх вартісний еквівалент - гуртожиток по АДРЕСА_8 вартістю 54692,00 грн., а ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 вносять кожний по 226,00 грн., що складає по 0,4% часток статутного капіталу кожному. 19.03.2013 р. КЖКП «Агропромбудіндустрія» передало ТОВ «Мальва 2012» в якості внеску до статутного капіталу гуртожиток по АДРЕСА_8 вартістю 54692,00 грн., що підтверджується актом № 26/12-3 від 19.03.2013 р. Згідно з протоколом № 4 від 08.04.2013 р. Загальних зборів засновників ТОВ «Мальва 2012», КЖКП «Агропромбудіндустрія» вийшло із учасників ТОВ «Конвалія 2012» шляхом продажу своєї частки в розмірі 96,8% на користь ТОВ «АВС 2012», яке, в свою чергу, стало учасником ТОВ «Мальва 2012». 06.04.2013 р. ТОВ «Мальва 2012» отримало свідоцтво серія НОМЕР_1 про право власності на гуртожиток по АДРЕСА_8 .
Поряд з цим, третя особа 2 наголошувала, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (в редакції від 18.11.2012 р.) було встановлено мораторій на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків, які побудовані за державні кошти. Отже, у 2007 році КЖКП «Агропромбудіндустрія» неправомірно отримує свідоцтво про право власності на гуртожиток, який, у подальшому, всупереч встановленому мораторію, в 2012 році вносить як внесок до статутного капіталу ТОВ «Мальва 2012». Дане товариство у 2013 році отримує свідоцтво про право власності на гуртожиток. Проте, спірний гуртожиток підпадає під дію ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" в частині поширення Закону на відчужений державний гуртожиток, оскільки він побудований державою та за державні кошти, в подальшому незаконно та безоплатно переданий Об'єднанню орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія», яке, в свою чергу, продало гуртожиток КЖКП «Агропромбудіндустрія». У подальшому, КЖКП «Агропромбудіндустрія» здійснило відчуження гуртожитку шляхом внесення до статутного капіталу ТОВ «Мальва 2012».
Водночас, 11.01.1996 р. Арбітражний суд м. Києва у справі № 11/137 прийняв рішення, яким визнав недійсним договір № 1 від 14.01.1995 р., укладений між ООКП «Агропромбудіндустрія» та КЖКП «Агропромбудіндустрія», та зобов'язав КЖКП «Агропромбудіндустрія» зняти з балансу та передати отримане за договором № 1 від 14.01.1995 р. на користь корпорації «Украгропромбуд». Окрім того, постановою Арбітражного суду м. Києва про перевірку рішення в порядку нагляду від 19.02.1999 р. у справі № 1/145 рішення суду від 21.09.1998 р. було скасовано і в позові відмовлено. Скасування рішення обґрунтовано, окрім іншого, тим, що рішенням у справі № 11/137 встановлено, що майно, продане КЖКП «Агропромбудіндустрія», було державним і знаходилось у користуванні зовсім іншої юридичної особи - ЖКВ тресту «Агропромбудіндустрія». Будь-яких повноважень на відчуження державного майна на користь ООКП «Агропромбудіндустрія» трест «Агропромбудіндустрія» не мав.
Також третя особа 2 зазначала, що Вишнева міська рада як особа, у фактичному віданні якої перебуває спірний гуртожиток, а також як особа, що наділена «правомірними очікуваннями» на набуття у власність спірного гуртожитку у майбутньому, а, відповідно, й правами на дане майно, є належним позивачем за даним позовом, такий спосіб захисту є належним і у спірних правовідносинах спрямований на реальне відновлення порушеного права позивача, оскільки спірним між позивачем та відповідачами є право володіння, а не право власності, яке жодному з останніх не належить.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 р., у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_17 , справу № 911/1504/24 було передано для розгляду судді Господарського суду Київської області Шевчук Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2024 р. суддею Шевчук Н.Г. було прийнято справу № 911/1504/24 до свого провадження.
15.08.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшла відповідь на відзив б/н від 14.08.2024 р. (вх. № 8867/24 від 15.08.2024 р.), за змістом якої прокурор зазначає, що з метою з'ясування стану вжиття Вишневою міською радою заходів щодо реального поновлення права комунальної власності Вишневої територіальної громади на спірний гуртожиток прокуратурою направлявся лист в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 04.10.2023 р. № 55-6995вих-23, на який Вишневою міською радою надано відповідь від 16.10.2023 р. № 3102-3372, однак належних дій на захист прав територіальної громади з викладених питань Вишневою міською радою вжито не було. Тому надалі прокуратурою у порядку, визначеному ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», було направлено повідомлення від 25.12.2023 р. № 55-8889вих-23 про підготовку і направлення даної позовної заяви, відповідь на яке не надано. З огляду на викладене, Києво-Святошинська окружна прокуратура відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернулася до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.
Також прокурор наголошував, що спірний гуртожиток збудований Трестом «Полессксельстрой», який належав до державної форми власності, а своє фінансування отримував з державних фондів. Для розуміння структури та підпорядкування Міністерству сільського будівництва Української РСР державного Тресту «Полессельстрой», який будував спірне майно, прокуратурою надано копії документів з Центрального державного архіву вищих органів державної влади та управління України. Первинну інвентаризацію щодо спірного гуртожитку проведено за замовленням Виробничо-будівельної бази Київського Облколгоспбуду 25.01.1964 р. Відповідно до наказу Київського обласного кооперативно-державного об'єднання «Київоблагробуд» від 24.03.1986 р. № 31 здійснено передачу житлово-комунального відділу як відособленого підрозділу з правом юридичної особи, у складі майна якої знаходився й спірний гуртожиток, з балансу Тресту «Полессксельстрой» на баланс Тресту «Агропромбудіндустрія». Актом комісії про приймання-передачу житлового фонду від 04.09.1986 р. спірний гуртожиток передано з балансу Треста «Полессксельстрой» на баланс Тресту «Агропромбудіндустрія», який в подальшому, в особі Житлово-комунального відділу, здійснив технічну інвентаризацію, що підтверджується копіями технічних паспортів. Трестом «Агропромбудіндустрія» 26.05.1986 р. затверджено Положення про житлово-комунальний відділ тресту «Агропромбудіндустрія», який був юридичною особою із самостійним балансом, основними та оборотними засобами. Положенням було передбачено, що ЖКВ Тресту діє на підставі Положення про соціалістичне державне підприємство, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 04.10.1965 р. за № 731. Тобто, за своїм правовим статусом ЖКВ Тресту діяв як державне підприємство, а його майно складало державну власність. Згідно наказу Київоблагробуду № 12 від 18.02.1991 р. розпочалась ліквідація Тресту «Агропромбудіндустрія», а згідно наказу Київоблагробуду № 11 від 22.02.1991 р. розпочалась ліквідація ЖКВ Тресту «Агропромбудіндустрія» та створено об'єднання орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія». Внаслідок цього, згідно наказу № 1 від 25.04.1991 р. ООКП «Агропромбудіндустрія» було створено у своєму складі ЖКВ без статусу юридичної особи, керівником якого призначено ОСОБА_8 , який в цей же час був керівником ЖКВ тресту «Агропромбудіндустрія». Наказом ООКП «Агропромбудіндустрія» № 27 від 18.10.1994 р. ліквідовано ЖКВ ООКП «Агропромбудіндустрія» та на його основі створено Комунальне підприємство - житлово-комунальне підприємство «Агропромбудіндустрія», директором якого також стає Гончаров Н.І. (назву змінено на КЖКП «Ріолтон»). Також рішеннями судів у справах №№ 11/137, 1/145 установлено, що з 1986 року Республіканське кооперативно-державне об'єднання «Украгробуд», до сфери управління якого належав Трест «Агропромбудіндустрія» разом зі своїм ЖКВ, виконувало по відношенню до зазначених організацій функції вищестоящого органу управління (згідно з п. 2.4 Положення про Украгробуд, затвердженого наказом Держагропрому УРСР від 14.02.1986 р. № 50). Таким чином, за своїм правовим статусом ЖКВ Тресту «Агропромбудіндустрія» діяв як державне підприємство, а майно (основні фонди), у т.ч. - спірний гуртожиток, що відображалось на його самостійному балансі, складало державну власність. Після перетворення у 1991 році розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 20.08.1991 р. № 189-р з кооперативно-державного об'єднання «Украгробуд» в добровільне об'єднання, корпорація «Украгропромбуд» була наділена правом управління державним майном, закріпленим за підприємствами та організаціями, що входять до її складу. Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 19-93 функції корпорації «Украгропромбуд» з управління державним майном були повторно підтверджені. За матеріалами справи № 11/137 ЖКВ Тресту «Агропромбудіндустрія» після ліквідації Тресту «Агропромбудіндустрія» продовжував діяти як самостійна юридична особа, зокрема, користуючись печаткою та рахунком в банку. Прокуратура наголошує, що Арбітражний суд міста Києва у справі № 11/137 зазначив, що ЖКВ Тресту «Агропромбудіндустрія», на балансі якого відображався в т.ч. спірний гуртожиток, не вийшов зі складу корпорації «Украгропромбуд» після ліквідації Тресту «Агропромбудіндустрія». Окрім того, приватизації спірного гуртожитку не проводилось, що також виключає твердження відповідача 1 про приватну форму власності спірного майна.
11.09.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 11.09.2024 р. (вх. № 9861/24 від 11.09.2024 р.), в якому останній не визнає позов в частині пред'явлених до нього вимог, посилаючись на те, що він є законним власником нерухомого майна, яке було придбано за відплатним договором купівлі-продажу. Так, ТОВ "Діф-Ком Трейд" з сайту “ОЛХ» дізналось про продаж приміщення у місті Вишневе Бучанського району Київської області. Директор ТОВ "Діф-Ком Трейд" зустрівся зі власником приміщення - директором ТОВ “Мальва 2012» для огляду приміщення, яке було вільним від орендарів, має окремий фасадний вхід та є придатним для ведення бізнесу, хоча потребує значних вкладень в ремонтні роботи (в тому числі - фасад, віконні конструкції, всі двері), тому сторони погодили ціну в розмірі 200000,00 грн. для продажу такого об'єкта нерухомого майна. Ціна є ринковою та справедливою, зважаючи на поганий стан об'єкта та його місцерозташування далеко від центру міста. До придбання приміщення ТОВ "Діф-Ком Трейд" здійснило перевірку такого майна - приміщення №1, в будинку № 3, по вулиці Зелена у місті Вишневе, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Л.В. Після перевірки об'єкта сторони погодились на проведення угоди купівлі-продажу нерухомого майна, 11.06.2024 р. було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу нерухомого майна у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Л.В., проведена державна реєстрація права власності. В момент угоди ніяких судових справ, арештів, заборон чи інших перепон в купівлі-продажу нерухомого майна не було, про що вказано в п. 2.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна та що було перевірено нотаріусом. Також оплата за договором купівлі-продажу була проведена ТОВ "Діф-Ком Трейд" у повному обсязі, про що свідчать копії платіжних інструкцій, які надаються до матеріалів справи. Крім того, в момент угоди ТОВ “Мальва 2012» було надано на вимогу приватного нотаріуса копії установчих документів на товариство ТОВ “Мальва 2012» та щодо нерухомого майна, а саме: - Виписку ТОВ “Мальва 2012», Статут ТОВ “Мальва 2012», довідку про балансову вартість нерухомого майна ТОВ “Мальва 2012» від 19.03.2024 р., наказ про призначення директора ТОВ “Мальва 2012» від 16.10.2012 р., довідку про відкриття рахунку в банківській установі ТОВ “Мальва 2012», згоду учасників ТОВ “Мальва 2012» про продаж нерухомого майна від 20.03.2024 р. Будь-яких проблем чи питань до нерухомого майна з моменту купівлі до моменту отримання позову від прокуратури 15.08.2024 р. у відповідача 2 не було.
Поряд з цим, відповідач 2 наголошував на тому, що прокуратурою не було зазначено підстав для представництва за даним позовом в суді, що передбачено ст. 53 ГПК України.
З огляду на викладене, відповідач 2 просив суд поновити строк для подання відзиву на позов, оскільки строк для його подання сплив в момент отримання позовної заяви 15.08.2024 р., а іншого строку суд не встановлював, залишити позовну заяву прокурора без розгляду, а в разі розгляду справи - відмовити у задоволенні позовних вимог прокуратури в частині вимог, адресованих до ТОВ "Діф-Ком Трейд".
12.09.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 12.09.2024 р. (вх. № 7078/24 від 12.09.2024 р.) про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 р., у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_18 , справу № 911/1504/24 було передано для розгляду судді Господарського суду Київської області Бабкіній В.М.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2024 р. справу № 911/1504/24 було прийнято до свого провадження суддею Бабкіною В.М., призначено підготовче засідання на 28.11.2024 р.
22.10.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла відповідь на відзив б/н від 21.10.2024 р. (вх. № 11686/24 від 22.10.2024 р.), за змістом якої прокурор зазначає, що ТОВ «Мальва 2012» не було добросовісним набувачем та власником спірного майна. Набувачі спірного гуртожитку з моменту створення ТОВ «Мальва 2012» достовірно знали про наявність перешкод для вчинення правочинів, у тому числі й те, що їх учасники (керівники) не мали права відчужувати гуртожиток від КЖКП «Агропромбудіндустрія» та набувати його у власність, оскільки спірний гуртожиток був на той час державною власністю. Відповідно, відсутні підстави вважати добросовісним набувачем відповідача 2 - ТОВ «Діф-Ком Трейд», враховуючи висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 р. у справі № 607/15052/16-ц про те, що «підтвердження добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати. Добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості». Прокурор наголошував, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про накладення арештів на спірне нерухоме майно у ході досудового розслідування у кримінальних провадженнях, так само як і в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відкритому доступі містяться усі судові рішення, постановлені щодо спірного майна, у тому числі й про задоволення позовних вимог дійсного власника спірного нерухомого майна. Також у загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень опубліковано рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2020 р. у справі № 369/12370/17 за позовом ТОВ «Мальва 2012» до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ГО «Вишневий Світанок», КЖКП «Агропромбудіндустрія», про визнання незаконним та скасування рішення № 1-01/ХХІІ7-7 ХХІІ сесії Вишневої міської ради VII скликання від 27.07.2017 р. «Про скасування рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради № 68/15 «Про оформлення права колективної власності на нерухоме майно за адресою: м. Вишневе по вул. Святоюріївська, 20, вул. Червоноармійська, 5, вул. Зелена, 3». Також інформація про існуючий спір та кримінальні переслідування за фактом незаконного відчуження спірного майна міститься у відкритому доступі і численних публікаціях, які стосуються судових спорів та досудового розслідування обставин, що є також предметом цієї справи. В свою чергу, з п. 1.2 договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Мальва 2012» та ТОВ «Діф-Ком Трейд», від 11.06.2024 р. вбачається, що продавець підтвердив своє право власності лише витягом з Державного реєстру речових прав. Отже, як зазначає прокурор, покупець очевидно обмежився правопосвідчувальним документом, яким є вказаний витяг з Державного реєстру речових прав, не вимагаючи дійсні правовстановлюючі документи - документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно, оскільки таких документів ТОВ «Мальва 2012» не має. Окрім цього, прокурор зазначає, що у разі задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення відповідач 2 має передбачену законом можливість відшкодувати за рахунок продавця завдані йому збитки у зв'язку з позбавленням права на це майно.
28.11.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника відповідача 1 надійшла заява про відкладення судового засідання б/н від 28.11.2024 р. (вх. № 13583/24 від 28.11.2024 р.) у зв'язку із захворюванням представника ТОВ "Мальва 2012" на COVID.
12.02.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від третьої особи 2 надійшла заява б/н від 12.02.2025 р. (вх. № 2022/25 від 12.02.2025 р.) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
У підготовчому засіданні 20.02.2025 р. судом був здійснений розгляд клопотання відповідача 1 б/н від 12.09.2024 р. (№ 7078/24 від 12.09.2024 р.) про залучення до участі у даній справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України. Протокольною ухвалою вищевказане клопотання було залишено судом без задоволення з підстав, викладених в ухвалі суду від 20.02.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2025 р. було закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2025 р.
10.03.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшла заява б/н від 10.03.2025 р. (вх. № 3204/25 від 10.03.2025 р.) про ознайомлення з матеріалами справи.
13.03.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшла заява б/н від 13.03.2025 р. (вх. № 3427/25 від 13.03.2025 р.) про застосування строків позовної давності.
У судовому засіданні 13.03.2025 р. судом було розпочато розгляд справи по суті, заслухані вступні слова присутніх представників прокуратури, сторін та третіх осіб.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2025 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 14.04.2025 р.
У судовому засіданні 14.04.2025 р. представником відповідача 1 було заявлено про подання через систему "Електронний суд" клопотання про застосування до правовідносин при прийнятті рішення суду Закону України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який набрав чинності, та про повернення у зв'язку з цим до стадії відкриття провадження у справі, залишення позовної заяви без руху та зобов'язання прокуратури внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка якого здійснена на дату подання позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2025 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 26.05.2025 р.
14.04.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 14.04.2025 р. (вх. № 4985/25 від 14.04.2025 р.) про застосування до правовідносин при прийнятті рішення суду Закону України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який набрав чинності, та про повернення у зв'язку з цим до стадії відкриття провадження у справі, залишення позовної заяви без руху та зобов'язання прокуратури внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка якого здійснена на дату подання позовної заяви, за змістом якого ТОВ "Мальва 2012" посилалось на наступне.
ТОВ “Мальва 2012», створене 09.10.2012 р., код ЄДРПОУ 38379884, було зареєстровано 16.10.2012 р., володіє нерухомим майном, а саме - будівлею за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Зелена, будинок 3, з моменту державної реєстрації такого майна від 04.04.2013 р. Майно було набуте шляхом внесення його в статутний капітал засновником - КЖКП "Агропромбудіндустрія", яке було власником нерухомого майна з 14.01.1995 р., право власності оформлене згідно рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 30.07.2007 р. № 68/15 «Про оформлення права колективної власності на нерухоме майно за адресою: вул. Святоюріївська, 20, Червоноармійська, 5, вул. Зелена, 3».
Заявник зазначає, що за змістом частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Це поняття є оціночним та встановлюється судом під час судового розгляду.
09.04.2025 р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким було внесено зміни до ряду нормативно-правових актів, які повинні бути застосовані судом до правовідносин сторін, з урахуванням зворотної дії в часі нормативного акту. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Отже, оскільки у даній справі судом не ухвалено рішення на день набрання чинності цим законом, то, на переконання відповідача 1, вищевказані норми підлягають до застосування, а їх порушення призведе до скасування в майбутньому будь-якого рішення суду, з урахуванням їх зворотної дії в часі.
21.04.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 21.04.2025 р. (вх. № 5316/25 від 21.04.2025 р.), за змістом якого відповідач 1 просить суд приєднати до матеріалів справи докази направлення клопотання ТОВ «Мальва 2012» від 14.04.2025 р. про застосування до спірних правовідносин положень Закону України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» іншим учасникам справи.
19.05.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника третьої особи 2 Совенко А.П. надійшли заперечення б/н від 19.05.2025 р. (вх. № 6787/25 від 19.05.2025 р.) на клопотання ТОВ «Мальва 2012» від 14.04.2025 р. про застосування до спірних правовідносин положень Закону України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», за змістом яких заявник просить відмовити у задоволенні вказаного клопотання, адже у даному випадку відсутня ознака добросовісності набуття прав на гуртожиток ООКП "Агропромбудіндустрія".
Як зазначає представник третьої особи 2, ООКП «Агропромбудіндустрія» неправомірно отримало державний гуртожиток від тресту «Агропромбудіндустрія», адже рішенням Арбітражного суду міста Києва від 11.01.1996 р. у справі № 11/137 договір між ООКП «Агропромбудіндустрія» та КЖКП «Агропромбудіндустрія», за яким останнє отримало у власність спірний гуртожиток, було визнано недійним. При цьому в справах № 1/137 та № 1/145 брали участь представники КЖКП «Агропромбудіндустрія» Гончаров М.І. (директор КЖКП) та Михальський Ю.А. (представник КЖКП). Також ОСОБА_10 та Михальский Ю.А. були співзасновниками ТОВ «Мальва 2012», а ОСОБА_16 також був співзасновником (61%) ТОВ «АВС 2012», яке в подальшому викупило частку КЖКП «Агропромбудіндустрія» в ТОВ «Мальва 2012». При цьому, при отриманні в 2007 році свідоцтва про право власності на спірний гуртожиток, КЖКП «Агропромбудіндустрія» достовірно знало, що підстава, на якій останнє набуло право власності, визнана недійсною ще в 1996 році. Але з метою неправомірного користування та отримання прибутку КЖКП «Агропромбудіндустрія» ввело в оману Виконавчий комітет Вишневої міської ради щодо наявності у нього прав володіння гуртожитком, оскільки гуртожиток після визнання недійсною підстави набуття фактично повернувся у державну власність, та надало виконкому визнаний недійсним договір, наслідком чого стало ухвалення останнім рішення від 30.07.2007 р. № 68/15 «Про оформлення права колективної власності на нерухоме майно за адресою: м. Вишневе по вул. Святоюріївська, 20, вул. Червоноармійська, 5, Зелена, 3», а в подальшому і видача в 2007 році свідоцтва про право власності на спірний гуртожиток. У свою чергу, КЖКП «Агропромбудіндустрія» з метою подальшого незаконного відчуження гуртожитку та приховання факту незаконного заволодіння ним, за участі його співробітників, створило в 2012 році ТОВ «Мальва 2012» та вчинило, без наявних прав розпорядження, відчуження гуртожитку на користь вказаної юридичної особи.
22.05.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від Київської обласної прокуратури надійшли заперечення б/н від 22.05.2025 р. (вх. № 7042/25 від 22.05.2025 р.) на клопотання ТОВ «Мальва 2012» про застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» та повернення до стадії відкриття провадження, за змістом яких прокуратура заперечує проти задоволення зазначеного клопотання, посилаючись на позицію Верховного Суду у постановах від 12.10.2021 р. у справі № 905/2382/18, від 21.07.2021 р. у справі № 904/903/20, від 20.01.2021 р. у справі № 905/2382/18, від 12.11.2020 р. у справі № 911/956/17, в яких, застосовуючи норми ч. 3 ст. 3 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що факт подання юридичною особою або іншими особами до господарського суду позовної заяви із зазначенням вимог та підстав такого звернення є реалізацією відповідних осіб права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні ч. 3 ст. 3 ГПК України, що зумовлює обов'язок суду розглянути спір із застосуванням до спірних правовідносин процесуального закону, чинного на дату звернення відповідної особи до суду та розгляду її позовних вимог.
Прокуратура також зазначала, що позов у даній справі пред'явлений до суду на захист інтересів держави та Вишневої міської територіальної громади в особі Вишневої міської ради як позов про витребування нерухомого майна саме від недобросовісного набувача (набувачів) та саме на підставі положень ст.ст. 387, 400 ЦК України, а не ст. 388 ЦК України, шляхом звернення з позовними вимогами до недобросовісних володільців, які заволоділи спірним майном (частково безвідплатно) у не передбачений законом спосіб за рішенням неуповноваженої особи, яка ніколи не була його власником та, відповідно, не мала необхідно обсягу цивільних прав щодо нього, у тому числі й права відчужувати гуртожиток (його складові частини). При цьому, при обґрунтуванні позовних вимог прокурор посилався саме на недобросовісні дії та пов'язаність обох співвідповідачів як кінцевих набувачів, які хоч і формально, проте безпідставно та у не передбачений чинним законодавством спосіб заволоділи спірним майном, однак не стали його повноцінними власниками, бо це право залишилося у його дійсного власника.
Окрім цього, прокуратура стверджує про безумовну відсутність підстав вважати добросовісними набувачами обох співвідповідачів, посилаючись на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 р. у справі № 607/15052/16-ц про те, що підтвердження добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.
23.05.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника відповідача 1 надійшли письмові пояснення ТОВ «Мальва 2012» б/н від 23.05.2025 р. (вх. № 7088/25 від 23.05.2025 р.), за змістом яких заявник просить суд врахувати їх при розгляді клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви прокурора без руху на підставі невиконання вимог ч. 6 статті 164 ГПК України, ч. 2 статті 174 ГПК України, та зобов'язати прокуратуру внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (11.06.2024 р.). У даних поясненнях відповідач 1, додатково обгрунтовуючи клопотання б/н від 14.04.2025 р. (вх. № 4985/25 від 14.04.2025 р.), посилається на наявну на даний час судову практику, а саме - ухвали, прийняті Господарським судом Харківської області у справі № 922/2555/21, Господарським судом Хмельницької області у справі № 924/392/25 та Господарським судом Дніпропетровської області у справах № 904/5764/23 та № 904/1675/25, якими було залишено без руху позовні заяви прокуратури на підставі Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" № 4292-IX від 12.03.2025 р. та, в подальшому, залишено їх без розгляду.
26.05.2025 р. до Господарського суду Київської області від прокуратури надійшли заперечення № 15/4-1504вих24 від 26.05.2025 р. (вх. № 3481/25 від 26.05.2025 р.) на клопотання відповідача 1 від 14.04.2025 р., в яких прокурор заперечує проти задоволення клопотання та зазначає про те, що подання такого клопотання спрямоване виключно на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи. Окрім того, прокурор наголошує на позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, за якою, якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. Також прокурор відзначає, що прокуратурою при зверненні до суду було однозначно обрано спосіб захисту - звернення з позовною заявою в порядку ст. 400 ЦК України до недобросовісних набувачів, які заволоділи спірним майном безвідплатно у не передбачений законом спосіб за рішенням неуповноваженої особи, яка не була власником та не мала права відчужувати гуртожиток, який є предметом спору.
26.05.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 26.05.2025 р. (вх. № 7188/25 від 26.05.2025 р.), за змістом яких Вишнева міська рада просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви без руху та зобов'язання прокуратури внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка якого здійснена на дату подання позовної заяви, посилаючись, зокрема, на те, що у даній справі відсутня ознака добросовісності, адже відсутні документальні підстави для передачі гуртожитку від тресту "Агропромбудіндустрія" до ООКП "Агропромбудіндустрія". Окрім того, відчуження на користь ТОВ "Мальва 2012" було здійснено всупереч встановленому Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" мораторію на відчуження гуртожитків, побудованих за державні кошти. Водночас, за сформованими Верховним Судом правовими позиціями порушення імперативних норм права виключає добросовісність, абсолютна заборона закону не може бути спростована добросовісністю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2025 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.06.2025 р.
05.06.2025 р. до Господарського суду Київської області від Київської обласної прокуратури надійшли заперечення б/н від 04.06.2025 р. (вх. № 7782/25 від 05.06.2025 р.) на клопотання ТОВ «Мальва 2012» про повернення до підготовчого провадження та застосування положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 р. № 4292-IX, які за змістом аналогічні запереченням № 15/4-1504вих24 від 26.05.2025 р. (вх. № 3481/25 від 26.05.2025 р.).
05.06.2025 р. до Господарського суду Київської області від Київської обласної прокуратури надійшли заперечення б/н від 04.06.2025 р. (вх. № 7779/25 від 05.06.2025 р.) на додаткові пояснення ТОВ «Мальва 2012» щодо наявності усталеної судової практики про застосування положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», за змістом яких прокурор зазначає, що у всіх справах, на які посилався відповідач 1 у своїх додаткових поясненнях, подано апеляційні скарги, за якими відкрито апеляційне провадження або вирішується питання про відкриття. Натомість, в обгрунтування своєї позиції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача 1 прокуратура посилається на судову практику, а саме - ухвали Господарського суду Харківської області від 29.05.2025 р. у справі № 922/5243/21, Господарського суду Вінницької області від 01.05.2025 р. у справі № 902/1158/22, Господарського суду Львівської області у справі від 28.04.2025 р. № 914/253/25, Онуфріївського районного суду Кіровоградської області у справі від 23.05.2025 р. № 399/264/25, Міжгірського районного суду Закарпатської області від 09.05.2025 р. у справі № 302/1432/24, Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.04.2025 р. у справі № 682/30/25, якими було відмовлено сторонам у задоволенні аналогічних клопотань.
06.06.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення б/н від 06.06.2025 р. (вх. № 7856/25 від 06.06.2025 р.), за змістом яких позивач просить відмовити в задоволеннні клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви без руху та зобов'язання прокуратури внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, посилаючись при цьому, зокрема, на судову практику з аналогічних питань.
У судовому засіданні 09.06.2025 р. здійснювався розгляд клопотання відповідача 1 про застосування до правовідносин при прийнятті рішення суду Закону України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який набрав чинності, та про повернення у зв'язку з цим до стадії відкриття провадження у справі, залишення позовної заяви без руху та зобов'язання прокуратури внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка якого здійснена на дату подання позовної заяви. Протокольною ухвалою суду вказане клопотання було залишене без задоволення з мотивів та підстав, викладених в ухвалі суду від 09.06.2025 р.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 09.06.2025 р. судом було продовжено розгляд справи і розпочато дослідження долучених до матеріалів справи доказів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2025 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 21.07.2025 р.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 21.07.2025 р. судом було продовжено дослідження долучених до матеріалів справи доказів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2025 р. оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.08.2025 р.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.08.2025 р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Як слідує з позовної заяви, Києво-Святошинською окружною прокуратурою Київської області було виявлено порушення законодавства при незаконному заволодінні, без будь-яких правових підстав, безоплатно, триповерховою будівлею гуртожитку загальною площею 907,9 кв.м, 1963 року будівництва, розташованою по вул. Зеленій, буд. 3 у м. Вишневе Київської області.
Так, спірний гуртожиток був збудований Трестом «Полессксельстой», який належав до державної форми власності, а своє фінансування отримував з державних фондів. Первинну інвентаризацію щодо спірного гуртожитку проведено за замовленням Виробничо-будівельної бази Київського Облколгоспбуду 25.01.1964 р., згідно листа КП «БТІ Києво-Святошинського району Київської області» № 900 від 11.07.2016 р.
Відповідно до наказу Київського обласного кооперативно-державного об'єднання «Київоблагробуд» від 24.03.1986 р. № 31 було здійснено передачу житлово-комунального відділу як відособленого підрозділу з правом юридичної особи, у складі майна якої знаходився й спірний гуртожиток, з балансу Тресту «Полессксельстрой» на баланс Тресту «Агропромбудіндустрія».
Актом комісії про приймання-передачу житлового фонду від 14.09.1986 р. гуртожиток було передано з балансу Треста «Полессксельстрой» на баланс Тресту «Агропромбудіндустрія», який, у подальшому, в особі Житлово-комунального відділу здійснив технічну інвентаризацію, що підтверджується копіями технічних паспортів, наданими до матеріалів справи.
Трестом «Агропромбудіндустрія» 26.05.1986 р. було затверджено Положення про житлово-комунальний відділ тресту «Агропромбудіндустрія» (далі - ЖКВ Тресту), який був юридичною особою із самостійним балансом, основними та оборотними засобами. Також Положенням було передбачено, що ЖКВ Тресту діє на підставі Положення про соціалістичне державне підприємство, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 04.10.1965 р. за № 731.
Згідно наказу Київоблагробуду № 12 від 18.02.1991 р. розпочалась ліквідація Тресту «Агропромбудіндустрія», а згідно наказу Київоблагробуду № 11 від 22.02.1991 р. розпочалась ліквідація ЖКВ Тресту «Агропромбудіндустрія» та було створено об'єднання орендно-кооперативних підприємств «Агропромбудіндустрія» (далі - ООКП «Агропромбудіндустрія»). У подальшому, згідно наказу № 1 від 25.04.1991 р. ООКП «Агропромбудіндустрія» було створено у своєму складі Житлово-комунальний відділ (ЖКВ) без статусу юридичної особи, керівником якого було призначено ОСОБА_8 , який в цей же час був керівником ЖКВ Тресту «Агропромбудіндустрія».
Наказом ООКП «Агропромбудіндустрія» № 27 від 18.10.1994 р. було ліквідовано ЖКВ ООКП «Агропромбудіндустрія» та на його основі створено Комунальне підприємство - житлово-комунальне підприємство «Агропромбудіндустрія» (далі - КЖКП «Агропромбудіндустрія»), директором якого став ОСОБА_19 (у подальшому назву змінено на КЖКП «Ріолтон», третя особа 8 у даній справі).
У подальшому, рішеннями судів у справах Арбітражного суду м. Києва № 11/137 та № 1/145 було встановлено, що з 1986 року Республіканське кооперативно-державне об?єднання «Украгробуд», до сфери управління якого належав Трест «Агропромбудіндустрія» разом зі своїм ЖКВ, виконувало по відношенню до зазначених організацій функції вищестоящого органу управління (згідно з п. 2.4 Положення про Украгробуд, затвердженого наказом Держагропрому УРСР від 14.02.1986 № 650).
Відповідно до Положення, затвердженого Трестом «Агропромбудіндустрія» 25.05.1986 р., ЖКВ діяв як юридична особа на підставі Положення про соціалістичне державне виробниче підприємство, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 731 від 04.10.1965 р.
Таким чином, за своїм правовим статусом ЖКВ Тресту «Агропромбудіндустрія» діяв як державне підприємство, а майно (основні фонди), у т.ч. - спірний гуртожиток, що відображалось на його самостійному балансі, складало державну власність.
Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 20.08.1991 р. № 189-р було перетворено кооперативно-державне об'єднання «Украгробуд» в добровільне об?єднання - корпорацію «Украгропромбуд», яка була наділена правом управління державним майном, закріпленим за підприємствами та організаціями, що входять до її складу.
Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 19-93 функції корпорації «Украгропромбуд» з управління державним майном були повторно підтверджені.
Прокурор звертав увагу на те, що за матеріалами справи Арбітражного суду м. Києва № 11/137 ЖКВ Тресту «Агропромбудіндустрія» після ліквідації Тресту «Агропромбудіндустрія» продовжував діяти як самостійна юридична особа, зокрема, користуючись печаткою та рахунком в банку. Так, Арбітражний суд м. Києва у справі № 11/137 зазначав, що ЖКВ Тресту «Агропромбудіндустрія», на балансі якого відображався спірний гуртожиток, не вийшов зі складу корпорації «Украгропромбуд» після ліквідації Тресту «Агропромбудіндустрія».
З матеріалів справи слідує, що на підставі договору № 1 від 14.01.1995 р. ООКП «Агропромбудіндустрія» передало, а КЖКП «Агропромбудіндустрія» прийняло майно, кошти i матеріальні цінності, які знаходились на балансі ЖКВ «Агропромбудіндустрія».
Відповідно п. 4 договору від 14.01.1995 р. та додатку № 2 до нього було оплатно передано частину цілісного майнового комплексу, до складу якого включені адмінбудинки, котельня та гуртожитки, розташовані за адресами по вул. Святоюріївська, 20, вул. Освіти (Червоноармійська), 5, та спірний гуртожиток по вул. Зелена, 3 в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, з домовленою вартістю 1555600 карбованців.
Згідно з п. 3 Указу Президента України № 762196 від 25.08.1996 р. «Про грошову реформу в Україні» українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на 1 гривню, що в перерахунку становить 1555,6 грн.
Пунктом 9 договору № 1 від 14.01.1995 р. встановлено, що дана угода складена в двох примірниках, набуває чинності з моменту її підписання між сторонами та підлягає реєстрації в бюро технічної інвентаризації м. Києва.
Реєстрація у спосіб, передбачений п. 9 договору від 14.01.1995 р., не відбулась.
Так, відповідно до інформації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна № 45309 (И-2014) від 10.12.2014 р., бюро не проводило реєстрацію договору купівлі-продажу № 1 від 14.01.1995 р.
Реєстрація права власності за цим договором на нерухоме майно, яке розташоване у місті Києві, була проведена Київськім міським БТІ на підставі рішення суду від 25.04.2002 р.
Згідно листа КП КМР Київського міського БТІ від 28.02.2017 р. № 062/14-2356(-2017), Комунальному підприємству «Київське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 1995 рік та до 31.12.2012 року було делеговано повноваження по реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна в м. Києві. Іншим підприємствам, установам, організаціям повноваження в сфері реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна в м. Києві делеговано не було. Враховуючи вищевказане, саме в реєстрових книгах Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» міститься інформація щодо об?єктів нерухомого майна, зареєстрованих на праві власності в м Києві (до 31.12.2012 року), в тому числі станом на 1995 рік.
Водночас, спірний гуртожиток знаходився на той час у Києво-Святошинському районі Київської області, тому договір № 1 від 14.01.1995 р. та додатки до нього мали б реєструватись в Києво-Святошинському районі Київської області.
Згідно листа КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради» № 785 від 27.11.2014 р., у відповідності до матеріалів інвентаризаційних справ вищезазначених об?єктів нерухомості, а також станом на 31.12.2012 р. інформація щодо реєстрації договору № 1 від 14.01.1995 р. та додатків до нього відсутня.
Рішенням Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 28.03.2002 р. № 22/37 «Про реєстрацію гуртожитків «Агропромбудіндустрія» було надано дозвіл КЖКП «Агропромбудіндустрія» використовувати для проживання як гуртожитки для одиноких по вул. Святоюріївська, 20, по вул. Червоноармійська, 5 та спірний гуртожиток по вул. Зелена, 3. Також зобов?язано КЖКП «Агропромбудіндустрія» використовувати гуртожитки суворо за призначенням згідно з «Положенням про гуртожитки» від 03.06.1986 р. № 208.
Також Виконавчим комітетом Вишневої міської ради було прийнято рішення від 30.07.2007 р. № 68/15 про надання дозволу на оформлення права колективної власності та, у подальшому, КЖКП «Агропромбудіндустрія» було видано свідоцтва про право власності на гуртожитки, як нежитлові будівлі: від 07.08.2007 р. на гуртожиток за адресою по вул. Святоюріївська, 20; від 09.08.2007 р. на гуртожиток за адресою по вул. Освіти (Червоноармійська), 5; та 07.08.2007 р. на спірний гуртожиток за адресою по вул. Зелена, 3 в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.
Протоколом № 09/10 загальних зборів засновників КЖКП «Агропромбудіндустрія» від 09.10.2012 р. були створені ТОВ «Конвалія 2012», ТОВ «Черемшина 2012», ТОВ «Мальва 2012» та сформовано їх статутні капітали: ТОВ «Конвалія 2012» - нежитлова будівля гуртожитку № 1, загальною площею 4132,8 кв.м за адресою по вул. Святоюріївська, 20; ТОВ «Черемшина 2012» - нежитлова будівля гуртожитку № 2 загальною площею 5811,0 кв.м за адресою по вул. Червоноармійська, 5; ТОВ «Мальва 2012» - нежитлова будівля гуртожитку № 3, загальною площею 907,9 кв.м за адресою по вул. Зелена, 3 в м. Вишневе, Києво-Святошинського району.
Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції на вищевказані гуртожитки були видані свідоцтва про право власності, зокрема, свідоцтво серія та номер САС 901413 від 06.04.2013 р. - ТОВ «Мальва 2012» на спірний гуртожиток.
Відомості про реєстрацію за ТОВ «Мальва 2012» права власності на підставі вказаного свідоцтва, серія САС № 901413 від 06.04.2013 р., як нежитлової будівлі - гуртожитку № 3 загальною плошею 907,9 кв.м за адресою по вул. Зелена, 3 в м. Вишневе, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за рішенням державного реєстратора, індексний № 1442942 від 06.04.2013 р., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 35888032224 (розділ закрито на підставі рішення державного реєстратора, індексний № 70973754 від 29.12.2023 р.)
03.10.2019 р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені зміни про те, що спірний гуртожиток є об?єктом житлової нерухомості.
У подальшому, було змінено реєстраційні дані на підставі висновку щодо технічної можливості виділу об?єкта нерухомого майна від 20.11.2023 р. б/н, складеного ТОВ «Тоскор».
До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.12.2023 р. внесено відомості про реєстрацію (поділ спірного нерухомого майна) за ТОВ «Мальва 2012», а саме:
житлового будинку квартирного типу (гуртожиток) за адресою по вул. Зелена, 3 в м. Вишневе, загальною площею 817 кв.м, рішення про реєстрацію індексний № 70973754 від 29.12.2023 р., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2856871032080;
«приміщення (група приміщень) 1» за адресою по вул. Зелена, 3 в м. Вишневе, загальною площею 88,6 кв.м, рішення про реєстрацію індексний № 70973671 від 29.12.2023 р., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2856867732080.
Рішенням ХХ сесії Вишневої міськради VII скликання від 27.07.2017 р. № 1-01/XXII7-7 «Про скасування рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради від 30.07.2007 р. № 68/15 «Про оформлення права колективної власності на нерухоме майно за адресою: м. Вишневе по вул. Святоюріївська, 20, вул. Червоноармійська, 5, вул. Зелена, 3» скасовано вказане рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради; вирішено доручити Виконавчому комітету Вишневої міської ради звернутися до ТОВ «Черемшина 2012», ТОВ «Конвалія 2012», ТОВ «Мальва 2012» з пропозицією щодо передачі гуртожитків за адресами у м. Вишневе по вул. Святоюріївська, 20, вул. Освіти (Червоноармійська), 5, вул. Зелена, 3 до комунальної власності територіальної громади, відповідно до вимог чинного законодавства України.
На підставі зазначеного рішення, зокрема, на адресу ТОВ «Мальва 2012» було направлено лист від 11.08.2017 р. № 3/02-1844, який було отримано товариством, із проханням розглянути питання щодо передачі гуртожитків до комунальної власності територіальної громади м. Вишневе, відповіді на який надано не було.
Рішенням Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 12.10.2017 р. № 1-01/XXIV-2 «Про скасування рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 28.03.2002 р. № 22/37 «Про реєстрацію гуртожитків КЖКП «Агропромбудіндустрія»» було скасовано рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 28.03.2002 р. № 22/37 «Про реєстрацію гуртожитків КЖКП «Агропромбудіндустрія».
Ha XXVII сесії Вишневої міськради VII скликання було прийнято рішення від 15.02.2018 р. № 1-01/XXVII-7 «Про відсутність заперечень щодо прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Вишневе гуртожитків, що знаходяться, за адресами: вул. Освіти (Червоноармійська), 5, вул. Святоюріївська, 20, вул. Зелена, 3 в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області».
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази в їх сукупності, вивчивши позиції учасників процесу та заслухавши пояснення їх представників, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі з огляду на таке.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).
Зазначені норми матеріального права визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.
Разом із тим у статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК).
З огляду на положення статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
За змістом частин 1, 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Як зазначалося вище, прокурор звернувся до суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Вишневої міської ради як представницького органу, який діє від імені та в інтересах територіальної громади м. Вишневе, та обрав такий спосіб захисту порушеного права як витребування майна (приміщень гуртожитку) з незаконного володіння недобросовісних набувачів (відповідачів) на користь Вишневої міської територіальної громади.
Відхиляючи викладені у відзивах посилання відповідача 1 та відповідача 2 на недоведеність прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави у даній справі, суд вважає за необхідне відзначити таке.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Частинами 1, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 р. № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Також слід відзначити, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
У даному випадку підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Вишневої міської ради є нездійснення останньою повноважень щодо звернення до суду за захистом порушеного права. Сам факт не звернення до суду Вишневою міською радою з позовом в інтересах держави, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, та відповідно, дав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний уповноважений державою орган неналежно виконує свої повноваження щодо витребування спірного майна із чужого незаконного володіння.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі № 903/129/18.
Водночас, як зазначалося вище, з метою з'ясування стану вжиття Вишневою міською радою заходів щодо реального поновлення права комунальної власності Вишневої територіальної громади на спірний гуртожиток, прокуратурою направлявся лист в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 04.10.2023 р. № 55-6995вих-23, на який Вишневою міською радою надано відповідь від 16.10.2023 р. № 3102-3372, однак належних дій на захист територіальної громади з викладених питань Вишневою міською радою вжито не було. Тому надалі прокуратурою у порядку, визначеному ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», було направлено повідомлення від 25.12.2023 р. № 55-8889вих-23 про підготовку і направлення даної позовної заяви, відповідь на яке не надано.
З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Підсумовуючи наведене, суд констатує, що прокурор у даній справі навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив належного позивача, а також дотримався порядку його повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Щодо змісту спірних правовідносин суд відзначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, від його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі № 925/1351/19).
Водночас, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), але не набуває права володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц).
Натомість недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна (стаття 400 ЦК України).
Слід зазначити, що державний житловий фонд, у тому числі - жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Відповідно до законодавства України будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих рад у порядку і в строки, що визначаються Кабінетом Міністрів України (статті 4, 5 Житлового кодексу України).
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» прямо передбачено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об?єктів житлового фонду, до складу яких згідно з вимогами статей 4-6 Житлового кодексу Української РСР також відносяться гуртожитки.
Отже, вищезазначені вимоги закону виключають можливість приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу.
Водночас, гуртожитки не могли бути включені до єдиних цілісних майнових комплексів та бути приватизованими, оскільки це було заборонено законом, тому що гуртожитки не входили до виробничого процесу.
Згідно з п.п. 41, 42 Методики оцінки вартості об?єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 р. № 717, вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також вартість об?єктів, що не підлягають приватизації.
Статтею 127 Житлового кодексу України передбачено, що під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Як було зазначено вище, відповідно до ст.ст. 4-6 цього Кодексу гуртожитки відносяться до об?єктів державного житлового фонду, а відтак, згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин), приватизації не підлягають.
Таким чином, приватизації спірного гуртожитку не проводилось.
Поряд з цим, правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону, регулює Закон України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей) (частина 3 статті 1 зазначеного Закону).
Водночас, дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб) (частина 4 статті 1 зазначеного Закону).
Отже, у розумінні наведених вище положень законодавства, всі гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, мають бути передані у власність територіальних громад, за винятком тих, які перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ), та які побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991 р.) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.
Забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», здійснюється з дотриманням підходів, за якими, зокрема, всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад у порядку, визначеному законом (стаття 3 зазначеного Закону).
Відповідно до пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення» Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (у редакції, чинній на момент відчуження спірного гуртожитку від КЖКП “Агропромбудіндустрія» до ТОВ “Мальва 2012») з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх виселення із займаних жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, які будувалися за державні кошти, було встановлено мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом строку реалізації державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, але не менше шести років з дня опублікування цього Закону. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб.
У подальшому до пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення» Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» було внесено зміни, відповідно до яких з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), з дня опублікування цього Закону до завершення виконання Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як об'єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права. Органам місцевого самоврядування під час дії зазначеного мораторію доручено вжити заходів до видачі власниками гуртожитків ордерів усім мешканцям гуртожитків, яких на визначених цим Законом правових підставах було вселено в гуртожиток і які фактично проживають у гуртожитку більше п'яти років, які не отримали ордери (або у яких ордери було вилучено) з незалежних від них причин.
Слід зазначити, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
При вирішенні у даній справі питання щодо правового статусу спірного майна та наявності підстав для його витребування на користь територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, за наслідком дослідження долучених до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що:
- спірний гуртожиток був збудований Трестом “Полессксельстрой» та перебував на балансі ЖКВ Тресту “Полессксельстрой» Міністерства сільського будівництва УРСР, який належав до державної форми власності, а своє фінансування отримував з державних фондів;
- Трест “Полессксельстрой» здійснював будівництво житлового фонду, освітнього, виробничого та іншого будівництва, що відповідає нормам законодавства, зокрема, спірного гуртожитку, який не міг бути включений до складу цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, оскільки не виконував виробничих функцій та не входив до завершеного циклу виробництва;
- відповідно до наказу Київського обласного кооперативно-державного об'єднання “Київоблагробуд» від 24.03.1986 р. № 31 було здійснено передачу його Житлово-комунального відділу як відособленого підрозділу з правом юридичної особи, у складі майна якої знаходився спірний гуртожиток, з балансу Тресту “Полессксельстрой» на баланс Тресту “Агропромбудіндустрія», який був наділений правами юридичної особи, самостійним балансом, основними та оборотними коштами, і в подальшому здійснив технічну інвентаризацію спірного гуртожитку;
- Трест “Агропромбудіндустрія» відповідно до наказу об'єднання “Київоблагробуд» від 18.02.1991 р. № 12 про ліквідацію Тресту видав наказ від 21.02.1991 р. № 05-к, згідно з яким майно ліквідованого тресту передано новоутвореному ООКП “Агропромбудіндустрія»;
- у складі ООКП “Агропромбудіндустрія» (наказ від 25.04.1991 р. № 1) було створено Житлово-комунальний відділ без статусу юридичної особи, який згідно з наказом ООКП “Агропромбудіндустрія» від 18.10.1994 р. № 27 був ліквідований, а на його базі створено Колективне житлово-комунальне підприємство (КЖКП) “Агропромбудіндустрія»;
- 14.01.1995 р. на підставі договору № 1 між ООКП “Агропромбудіндустрія» та КЖКП “Агропромбудіндустрія» останнє придбало майно, до якого, як частина оплатно переданого цілісного майнового комплексу, увійшов спірний гуртожиток;
- договір від 14.01.1995 р. № 1 було визнано недійсним у судовому порядку рішенням Арбітражного суду міста Києва від 11.01.1996 р. у справі № 11/137, залишеним без змін постановою про перевірку рішення в порядку нагляду Арбітражного суду міста Києва від 06.05.1996 р., оскільки цей договір укладено з порушенням законодавства і встановленого порядку щодо відчуження державного майна;
- у сукупності з обставинами визнання договору від 14.05.1995 р. № 1 (за яким спірний гуртожиток перейшов до КЖКП “Агропромбудіндустрія») недійсним та встановленим у справах Арбітражного суду міста Києва № 11/137 та № 1/145 фактом того, що спірне майно було і залишалося державною власністю, оформлення за КЖКП “Агропромбудіндустрія» права власності на нього у 2007 році на підставі рішення виконавчого комітету, яке в подальшому було скасовано рішенням Вишневої міської ради, суперечило нормам чинного на той час законодавства;
- оскільки спірний гуртожиток був побудований за державні кошти, перебував у державній власності та належав Корпорації “Украгропромбуд» на праві повного господарського відання, то відповідно до Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» він підлягав передачі у власність територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування;
- наразі Корпорації “Украгропромбуд» як суб'єкта управління державною власністю не існує, а документи, які б підтверджували перехід спірного гуртожитку у відання інших державних підприємств, установ, відомств чи міністерств, у матеріалах справи відсутні, проте спірний гуртожиток не виходив з державної власності та за своїм статусом залишився державним житловим фондом;
- законом не передбачено залишення, переходу чи набуття права власності на спірний гуртожиток будь-якими суб'єктами, окрім як територіальною громадою в особі Вишневої міської ради, оскільки законодавством України обумовлено безальтернативний перехід права власності на спірний гуртожиток саме до позивача;
- відповідно, КЖКП “Агропромбудіндустрія» незаконно заволоділо спірним гуртожитком, та, в подальшому, відповідно до протоколу загальних зборів засновників КЖКП “Агропромбудіндустрія» від 09.10.2012 р., створило ТОВ “Мальва 2012», статутний капітал якого було сформовано шляхом відокремлення від КЖКП “Агропромбудіндустрія» спірної будівлі гуртожитку;
- фактичне відчуження спірного гуртожитку від КЖКП “Агропромбудіндустрія» до ТОВ “Мальва 2012» та подальше відчуження останнім частини спірного майна на користь ТОВ “Діф-Ком Трейд» здійснено з порушенням законодавства, у тому числі - положень пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення» Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», згідно з якими було введено мораторій на відчуження у будь-який спосіб на користь фізичних чи юридичних осіб гуртожитків, які будувалися за державні кошти, до яких, за встановлених у справі обставин, належить і спірний гуртожиток.
З урахуванням наведеного, судом встановлено факт незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння відповідачем 1 (та, в подальшому, відповідачем 2 щодо частини приміщень гуртожитку) майном, право на яке на даний час згідно чинного законодавства належить територіальній громаді в особі органу місцевого самоврядування, а прокуратурою та позивачем у даній справі належними і допустимими доказами доведено обставини, що свідчать про наявність правових підстав для витребування на користь Вишневої міської територіальної громади в особі Вишневої міської ради з незаконного володіння ТОВ “Мальва 2012» та ТОВ «Діф-Ком Трейд» спірних приміщень будівлі гуртожитку.
При цьому судом відхиляються посилання відповідача 2 на добросовісність набуття останнім права на частину приміщень гуртожитку з огляду на таке.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 р. у справі № 607/15052/16-ц зроблений висновок про те, що підтвердження добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати. Добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості.
Прокурор наголошував на тому, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містились і містяться записи про накладення арештів на спірне нерухоме майно у ході досудового розслідування у кримінальних провадженнях.
Зазначену обставину відповідачем 2 не спростовано.
Окрім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відкритому доступі міститься низка судових рішень, постановлених щодо спірного майна, що свідчить про наявність судових спорів стосовно останнього.
Водночас, з п. 1.2 договору купівлі-продажу від 11.06.2024 р., укладеного між ТОВ «Мальва 2012» та ТОВ «Діф-Ком Трейд», вбачається, що продавець підтвердив своє право власності витягом з Державного реєстру речових прав. Між тим, вказаний витяг з Державного реєстру речових прав не є правовстановлюючим документом, яким підтверджується право власності на нерухоме майно.
Таким чином, за висновком суду, відповідачем 2 не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що він є добросовісним набувачем частини приміщень спірної будівлі гуртожитку.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.
Поряд з цим, ТОВ “Мальва 2012» в порядку статті 267 Цивільного кодексу України заявило про застосування до вимог прокурора у даній справі наслідків спливу позовної давності, посилаючись, зокрема, на таке. Позивач заявляє, що він є неволодіючим володільцем і що майно вибуло з його володіння з моменту прийняття Виконавчим комітетом рішення від 30.07.2007 р. № 68/15 «Про оформлення права колективної власності на нерухоме майно за адресою: вул. Святоюріївська, 20, Червоноармійська, 5, вул. Зелена, 3», тобто з прийняттям рішення, яким нібито майно було відчужене з комунальної власності. Відтак, на переконання відповідача 2, позовна давність за вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння для позивача і для прокурора спливла як мінімум 30.07.2010 р.
Слід зазначити, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32), право на доступ до суду (що є одним із елементів права на справедливий суд) не є абсолютним: воно допускає певні обмеження і, зокрема, часові ліміти, встановлювані інститутом позовної давності. “Існування позовної давності per se не є несумісним із Конвенцією» (рішення у справі “Фінікаріду проти Кіпра» (Phinikaridou v. Cyprus), заява № 23890/02, від 20.12.2007).
ЄСПЛ у своїх рішеннях також зазначав, що для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі обмеження цього права строками давності) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: 1) таке обмеження має мати національне підґрунтя; 2) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду у такий спосіб чи такою мірою, щоб зводили нанівець саму сутність цього права; 3) таке обмеження повинно мати легітимну мету; 4) має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою.
Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність; захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів; запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення від 22.10.1996 р. за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; рішення від 20.09.2011 р. за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос» проти Росії»).
Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК і за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК).
Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів “довідався» та “міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Наслідки спливу позовної давності визначено у статті 267 ЦК України, за змістом якої, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 5).
Разом з тим, у статті 264 ЦК урегульовано питання переривання перебігу позовної давності, відповідно до якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина 1). Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частина 2). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина 3).
Як встановлено судом, позовна даність за вимогами прокурора в особі органу місцевого самоврядування у даній справі не пропущена, оскільки переривалася у зв'язку з поданням позову у справі № 911/152/18, у якій судами обставин пропуску позовної давності встановлено не було.
Так, 19.02.2018 р. Господарським судом Київської області було відкрито провадження у справі 911/152/18 за позовом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія 2012", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва 2012", Товариства з обмеженою відповідальністю "Черемшина 2012" про зобов'язання передати гуртожитки до комунальної власності територіальної громади. Серед витребуваних у зазначеній справі гуртожитків був і гуртожиток, що є предметом спору у даній справі.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.03.2020 р. у справі № 911/152/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 р., позов було задоволено повністю та зобов'язано відповідачів передати до комунальної власності територіальної громади міста Вишневе в особі Вишневої міськради за актами приймання-передачі гуртожитки, що знаходяться за адресами: вул. Освіти (Червоноармійська), 5 у м. Вишневе Київської області; вул. Святоюріївська, 20 у м. Вишневе Київської області; вул. Зелена, 3 в м. Вишневе Київської області.
Постановою Верховного Суду від 18.08.2021 р. у справі № 911/152/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 р. та рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2020 р. у справі № 911/152/18 було залишено без змін.
У подальшому, в зв'язку із визнанням неконституційною норми статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (в редакції, чинній на момент розгляду справи № 911/152/18), відповідно до якої гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду, Верховний Суд, у порядку перегляду за виключними обставинами, постановою від 16.12.2022 р. скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 р. та рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2020 р. у справі № 911/152/18, та ухвалив нове рішення, яким відмовив у позові Вишневій міській раді Бучанського району Київської області про зобов'язання передати гуртожитки до комунальної власності.
Поряд з цим, щодо перебігу строку позовної давності суд відзначає, що відповідно до пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, було продовжено на строк дії такого карантину, який було встановлено на всій території України з 12.03.2020 р. та відмінено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651.
Водночас, згідно з пунктом 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.
24.02.2022 р., у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в державі запроваджено воєнний стан Указом Президента № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджений Верховною Радою України Законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX), який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває і на час розгляду даної справи.
З огляду на викладене та встановлені у даній справі обставини суд дійшов висновку, що про порушення відповідного права, на захист якого у даній справі було подано даний позов про витребування гуртожитку, позивачу та прокурору стало відомо в зв'язку з переглядом рішення суду у справі № 911/152/18 за виключними обставинами.
Отже, строк звернення до суду з відповідною позовною вимогою у даній справі пропущено не було, у зв'язку з чим у даному випадку відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Витребувати на користь Вишневої міської територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 29, код 04054628) наступні об'єкти нерухомого майна, які раніше були зареєстровані як гуртожиток загальною площею 907,9 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, 3, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна № 35888032224, а саме:
- будинок, житловий будинок квартирного типу (гуртожиток), загальною площею 817,8 кв.м, розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, будинок 3, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна № 2856871032080 - з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва 2012" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, буд. 3, код 38379884);
- приміщення (група приміщень), загальною площею 90,1 кв.м, розташоване за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, будинок 3, приміщення (група приміщень) 1, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна № 2856867732080 - з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Діф-Ком Трейд" (03057, м. Київ, вул. Марії Капніст, буд. 2А, офіс 132, код 37268932).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва 2012" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, буд. 3, код 38379884) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, код 02909996) 2727 (дві тисячі сімсот двадцять сім) грн. 50 коп. судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діф-Ком Трейд" (03057, м. Київ, вул. Марії Капніст, буд. 2А, офіс 132, код 37268932) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, код 02909996) 300 (триста) грн. 50 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписане 19.09.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна