Справа № 932/4536/25
іменем України
"18" вересня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до Шевченківського районного суду м. Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 05 липня 2018 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклало з відповідачкою кредитний договір №010/1176/82/0143561.
Відповідно до договору ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов'язалося видати ОСОБА_1 кредитну картку з встановленим кредитним лімітом у розмірі 27 200 грн зі строком користування кредитом протягом 48 місяців (з правом банку продовжити вказаний строк), а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами повертати кредит (5 % від розміру заборгованості), повернувши його в повному обсязі до 05 липня 2022 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 42 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом (за винятком пільгового періоду, протягом якого проценти не нараховуються).
Наслідком порушення позичальницею кредитних зобов'язань є її обов'язок за вимогою кредитодавця сплачувати неустойку за порушення умов кредитного договору.
20 вересня 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» Договір відступлення права вимоги №114/2-19-F, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №010/1176/82/0143561 від 05 липня 2018 року.
28 грудня 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-12/2022, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №010/1176/82/0143561 від 05 липня 2018 року.
Позичальниця свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 66 361,57 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 33 355,47 грн;
-заборгованість за процентами - 33 006,10 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 16 травня 2025 року справу передано на розгляд за підсудністю до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.
В судове засідання представниця позивача не з'явилася, проте у позові просила проводити розгляд справи без її участі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає частково - в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту). Також у заяві не погодилася з розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу, вважаючи такі витрати завищеними.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представниці позивача та відповідачки, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 05 липня 2018 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклало з відповідачкою кредитний договір №010/1176/82/0143561.
Відповідно до договору ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов'язалося видати ОСОБА_1 кредиту картку з встановленим кредитним лімітом у розмірі 27 200 грн зі строком користування кредитом протягом 48 місяців (з правом банку продовжити вказаний строк), а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами повертати кредит (5 % від розміру заборгованості), повернувши його в повному обсязі до 05 липня 2022 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 42 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом (за винятком пільгового періоду, протягом якого проценти не нараховуються).
Наслідком порушення позичальницею кредитних зобов'язань є її обов'язок за вимогою кредитодавця сплачувати неустойку за порушення умов кредитного договору.
20 вересня 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» Договір відступлення права вимоги №114/2-19-F, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №010/1176/82/0143561 від 05 липня 2018 року.
28 грудня 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-12/2022, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №010/1176/82/0143561 від 05 липня 2018 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали між собою кредитний договір, узгодили у ньому усі істотні умови, позичальниця підписала договір.
Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов'язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 514 ЦК України).
За встановленого, права та обов'язки первісного кредитора за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №010/1176/82/0143561 від 05 липня 2018 року, перейшли до ТОВ «Коллект Центр».
З банківської виписки з рахунку позичальниці вбачається, що кредитодавець виконав перед нею свої зобов'язання.
Натомість позичальниця свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором та банківської виписки з рахунку позичальниці, станом на 14 лютого 2025 року заборгованість за кредитним договором становить 66 361,57 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 33 355,47 грн;
-заборгованість за процентами (за період з 05 липня 2018 року до 04 липня 2022 року) - 33 006,10 грн.
Суд в повній мірі погоджується з таким розрахунком, зокрема в частині нарахування процентів, оскільки вони нараховані у повній відповідності з умовами кредитного договору, а саме - в межах узгодженого в кредитному договорі строку кредитування та за узгодженою процентною ставкою.
Тому вказана заборгованість, розрахунок якої належним чином не оспорений, на підставі ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» у повному обсязі.
Також згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2 422,40 грн судового збору.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.
Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов'язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору від 01 липня 2024 року №01-07/2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», про надання правової допомоги з додатком у вигляді узгоджених тарифів за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: надання усної консультації з вивченням документів, вартість послуги - 4 000 грн (виходячи з потраченого часу у 2 год. та вартості послуги у 2 000 грн за 1 год. роботи); складання позовної заяви, вартість послуги - 12 000 грн (виходячи з потраченого часу у 4 год. та вартості послуги у 3 000 грн за 1 год роботи).
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Водночас є сумнівними з точки зору їх необхідності та розумності адвокатські послуги щодо надання усної консультації у спорі незначної складності тривалістю у 2 год., складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності тривалістю у 4 год. та за ставками за надані послуги у розмірі, що значно перевищують середній розмір аналогічних послуг.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд погоджується з доводами відповідачки, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 000 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором №010/1176/82/0143561 від 05 липня 2018 року, що утворилася станом на 14 лютого 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 33 355 (тридцять три тисячі триста п'ятдесят п'ять) гривень 47 копійок; заборгованість за процентами за користування кредитом (нарахованими за період з 05 липня 2018 року до 04 липня 2022 року) у розмірі 33 006 (тридцять три тисячі шість) гривень 10 копійок, а всього в загальному розмірі 66 361 (шістдесят шість тисяч триста шістдесят одна) гривня 57 копійок, а також 6 422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв