ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2025Справа № 910/5213/25
за позовом Київської міської ради
до Приватного підприємства "Заводське-74"
про стягнення 2 043 622,93 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Секретар с/з (помічник судді): Дмитро БОЖКО.
Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.
Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Заводське-74" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,8304 га з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010, місце розташування: вул. Корабельна, 3, Оболонський р-н, м. Київ, за період з 25.11.2021 р. по 13.07.2023 р. у сумі 3 624 058,39 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки площею 0,8304 га з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010, не сплачував орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 3 624 058,39 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 25.11.2021 р. по 13.07.2023 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/5213/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рух справи відображено у процесуальних документах суду та заявах по суті спору.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає наступне:
- з моменту припинення договору оренди попереднього власника будівель і до моменту укладання договору з новим власником, останній правомірно користувався земельною ділянкою на умовах, які існували у попереднього власника (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України), а позивач не мав підстав сподіватися на отримання доходу від володіння земельною ділянкою на кращих умовах, ніж ті, які були ним погоджені в попередньому договорі оренди земельної ділянки;
- враховуючи положення ст.ст. 271, 288 та 289 Податкового кодексу України, до розрахунку безпідставно збережених коштів мала б застосовуватися нормативно грошова оцінка, використовувана попереднім орендарем з урахуванням коефіцієнту індексації;
- оскільки законодавцем встановлена пільга за сплату податку на землю та орендну плату за користування землями державної та комунальної власності в період з 01.03.2022 р. по 31.12.2022 р., позивач не може претендувати на стягнення орендної плати з відповідача за вказаний період;
- в період з квітня 2021 р. (момент відчуження права власності на будівлі) до кінця 2022 р. попереднім власником нерухомості було здійснено внесення орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0,8304 га (кадастровий номер 8000000000:78:136:0010), а відповідач здійснював компенсацію таких витрат попереднього орендаря земельної ділянки.
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначає наступне:
- Київською міською радою надано всі необхідні, визначені законодавством та підтверджені практикою Верховного Суду докази, необхідні для встановлення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за вказаний у позовній заяві період;
- територія міста Києва включена до п. 2.11 підрозділу 2 "Території активних бойових дій" розділу І Переліку № 309 із зазначенням дати початку бойових дій 24.02.2022 р. та дати завершення бойових дій 30.04.2022 р., відтак не зрозуміло, чому відповідач зазначає, що період, який має бути застосований у спірних правовідносинах, не має включати період з 01.03.2022 р. до 31.12.2022 р.;
- до спірних правовідносин зі стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою не можуть бути застосовані наведені відповідачем норми Податкового кодексу України;
- Київська міська рада правомірно включила період з 01.03.2022 р. по 31.12.2022 р., про який помилково зазначає відповідач, до своїх розрахунків суми, яка підлягає стягненню в межах даної справи, адже відповідач в цей період не являвся власником, постійним користувачем або орендарем земельної ділянки;
- станом на час подання позовної заяви строк позовної давності не закінчився, а звернення з даним позовом відбулось у межах позовної давності. При цьому позивач має право на отримання безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за весь період користування відповідачем земельною ділянкою, внаслідок чого доводи відповідача про обмеження у періоді нарахування є помилковими.
04.07.2025 р. до Господарського суду міста Києва від Київської міської ради надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, а саме - стягнення з відповідача 2 043 622,93 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,8304 га з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010, місце розташування: вул. Корабельна, 3, Оболонський р-н, м. Київ.
15.07.2025 р. суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим подальший розгляд справи № 910/5213/25 здійснюється за вимогами Київської міської ради до Приватного підприємства "Заводське-74" про стягнення 2 043 622,93 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.
Заперечуючи проти зменшення розміру позовних вимог, відповідач додатково зазначив, що:
- позивач продовжує наполягати на сплаті безпідставно збережених коштів у формі орендної плати за період 01.03.2022 р. по 31.12.2022 р., на противагу тому, що законодавець надав пільгу для платників земельного податку та орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності;
- позивачем не здійснено обґрунтування позиції щодо застосування до відповідача, при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів у формі орендної плати, розміру нормативної грошової оцінки та відсотку орендної плати.
15.07.2025 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/5213/25 до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 02.09.2025 р. проголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
08.07.2021 р. Київська міська рада прийняла рішення № 2083/2124 «Про передачу Приватному підприємству «Заводське-74» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-сервісного автоцентру з офісними приміщеннями на вул. Корабельній, 3 в Оболонському районі міста Києва».
Згідно з вказаним рішенням вирішено передати Приватному підприємству «Заводське-74, за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,8304 га (кадастровий номер 8000000000:78:136:0010) для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-сервісного автоцентру з офісними приміщеннями на вул. Корабельній, 3 в Оболонському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.04.2021 р., номер відомостей про речове право: 41320665.
14.07.2023 р. між Київською міською радою та Приватним підприємством "Заводське-74" укладено договір оренди земельної ділянки № 534.
Відповідно до інформаційної довідки № 423930899 від 24.04.2025 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір оренди земельної ділянки зареєстровано 14.07.2023 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, орендодавець за яким: Київська міська рада, орендар - Приватне підприємство «Заводське-74».
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000854982023 від 10.05.2023 р. державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010 площею 0,8304 га, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку по вул. Корабельній, 3 в Оболонському районі міста Києва, проведена 24.11.2006 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 19.05.2006 р.
Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010 сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 24.11.2006 р.
Відповідно до інформації, що міститься в пояснювальній записці № ПЗН-22448 від 14.05.2021 р. до проєкту рішення Київської міської ради «Про передачу Приватному підприємству «Заводське-74» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-сервісного автоцентру з офісними приміщеннями на вул. Корабельній, 3 в Оболонському районі міста Києва», рішенням Київської міської ради № 339/3800 від 27.10.2005 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» передана в оренду на 15 років земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування торговосервісного автоцентру з офісними приміщеннями на вул. Корабельній, 3 (договір оренди земельної ділянки № 78-6-00393 від 24.11.2006р.). Термін оренди за договором до 24.11.2021 р. Договір оренди не поновлювався.
Згідно з інформаційною довідкою № 423931546 від 22.04.2025 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка забудована громадським будинком з господарськими допоміжними) будівлями та спорудами (в літ. «Ц») (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2327025980000) загальною площею 412,6 кв.м на вул. Корабельній, будинок 3, який перебуває у приватній власності ПП «Заводське-74» на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.2021 р. № 517, про що зроблено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.04.2021 р., номер відомостей про речове право: 41320665.
За наданою Головним управлінням ДПС у місті Києві інформацією, станом на 17.04.2025 р. ПП «Заводське-74» не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачувало плату за землю за період з 25.11.2021 р. по 14.07.2023 р. до Правобережної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у м. Києві (Оболонський район).
Звертаюсь до суду з даним позовом, позивач зазначає, що належним та ефективним способом захисту прав Київської міської ради є стягнення з відповідача на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,8304 га з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010, місце розташування: вул. Корабельна, 3, Оболонський р-н, м. Київ, за період з 25.11.2021 р. по 13.07.2023 р.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Предметом позову у даній справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений.
За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 ст. 93 та ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Разом із тим, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.пп.14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
За змістом ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення.
Виходячи зі змісту наведеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
При цьому, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі № 921/158/18 та Верховного Суду від 15.12.2021 р. у справі № 924/856/20.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Поряд з цим, слід зазначити, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).
При цьому, згідно з пунктом «д» ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 р. у справі № 925/230/17).
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на земельній ділянці площею 0,8304 га з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010, місце розташування: вул. Корабельна, 3, Оболонський р-н, м. Київ, розташований об'єкт нерухомого майна, на який за відповідачем 02.04.2021 р. зареєстровано право власності.
Водночас матеріали справи не містять доказів належного оформлення ПП «Заводське-74» права користування земельною ділянкою площею 0,8304 га з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010, місце розташування: вул. Корабельна, 3, Оболонський р-н, м. Київ, шляхом укладення відповідного договору оренди з Київською міською радою та державної реєстрації такого права до 14.07.2023 р., що свідчить про те, що відповідач фактично користувався вказаною земельною ділянкою без відповідних правових підстав до укладення договору оренди.
У даному випадку положення глави 15, ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Вимоги чинного законодавства поклали на відповідача обов'язок з вирішення питання землекористування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухомий об'єкт, який було придбано на підставі правочину.
Таким чином, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Суд зазначає, що відповідач, як власник нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, з моменту набуття права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна і до моменту реєстрації права оренди на таку земельну ділянку, фактично використовував земельну ділянку площею 0,8304 га з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010 без правовстановлюючих документів та державної реєстрації прав відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України, а також без сплати орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі, чим без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Щодо розміру безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Згідно з п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України, є загальнодоступним, розміщується на їх офіційному сайті, а тому не потребує доказування.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, з огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до ст.ст. 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Також суд зазначає, що земельне законодавство, й зокрема стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. При цьому, витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Судом встановлено, що при визначенні нормативно-грошової оцінки позивачем враховано витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме:
- відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № 9175/86-21 від 28.10.2021 р., вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010 становить 46 135 921,87 грн.;
- відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № 11032/86-21 від 30.12.2021 р., вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010 становить 38 446 601,56 грн. (16.12.2021 р. здійснено зміни в частині цільового призначення про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010 з «Іншої комерційної діяльності» на « 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку», у зв'язку з чим змінилась нормативна грошова оцінка земельної ділянки);
- відповідно до витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № 775/86-22 від 07.02.2022 р. та № 2759/86-22 від 27.07.2022 р., вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010 за 2022 рік становить 42 291 261,72 грн.;
витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000854982023 від 10.05.2023 р., відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату проведення (08.05.2023 р.) становить 48 635 647,78 грн.; ставку орендної плати для земель по коду виду цільового призначення земельної ділянки 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку.
Відповідно до розрахунку, проведеного позивачем, розмір безпідставно збережених коштів за фактичне користування ПП "Заводське-74" земельною ділянкою площею 0,8304 га з кадастровим номером 8000000000:78:136:0010, місце розташування: вул. Корабельна, 3, Оболонський р-н, м. Київ, за період з 25.11.2021 р. по 13.07.2023 р. у сумі 3 624 058,39 грн.
Ураховуючи викладене, взявши до уваги цільове призначення земельної ділянки, при розрахунку розміру орендної плати за землю позивачем правомірно застосовано відсоткову ставку у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки.
Розрахунок орендної ставки за користування відповідачем земельною ділянкою позивач здійснив в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з додатками 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» № 24/24 від 24.12.2020 р.; рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» № 3704/3745 від 09.12.2021 р.; рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» № 5828/5869 від 08.12.2022 р.
При цьому, позивачем враховано надані Головним управлінням ДПС у місті Києві дані щодо неподання відповідачем податкових декларацій по орендній платі за землю за період з 25.11.2021 р. по 14.07.2023 р. до Правобережної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у м. Києві (Оболонський район).
За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок безпідставно збережених коштів, суд дійшов висновку, що він є необґрунтованим та арифметично невірним з огляду на наступне.
У даному випадку позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення недоотриманих ним орендних платежів, а отже зобов'язаний довести суду, що заявлені до стягнення суми він реально міг би отримати в разі наявності договірних відносин з оренди.
Позивачем не враховано, що за період з 01.03.2022 р. до 30.04.2022 р. не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Зазначений Перелік затверджено відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 р. за № 1668/39004.
Зі змісту Переліку вбачається, що у період з 24.02.2022 р. по 30.04.2022 р. вся територія міста Києва визнана територією активних бойових дій.
Відповідно до рішення Київської міської ради № 3704/3745 від 09.12.2021 р. «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Ради № 5449/5490 від 13.09.2022 р.) з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.
Однак, позивачем не було враховано вищенаведеного власного рішення, яким користувачі земельних ділянок комунальної власності фактично звільняються від сплати орендної плати у період з 01.03.2022 р. по 31.05.2022 р.
Таким чином, у період з 24.02.2022 р. по 31.05.2022 р. орендарі не сплачували орендну плату за користування землею в м. Києві, а тому Київська міська рада і не могла одержати орендну плату від відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставне нарахування позивачем та заявлення до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за загальний період з 24.02.2022 р. по 31.05.2022 р.
Щодо правомірності нарахування позивачем безпідставно збережених коштів орендної плати за період з 01.06.2022 р. по 31.12.2022 р. суд зазначає таке.
У розумінні положень пп.14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1, п. 269.2 ст. 269, пп. 270.1.1, 270.1.2 п. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою, тому, оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог п. 287.1 ст. 287 ПК України відсутні обов'язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов'язань зі сплати земельного податку.
З урахуванням системного аналізу змісту Податкового кодексу України власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, положення п. 69.14. підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 27.04.2021 р. у справі № 922/2378/20, з урахуванням системного аналізу змісту п. 10.1.1 ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 40, 41, п. 265.1.3 ст. 265 ПК України, виснував, що: «власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України».
Як вбачається з розрахунку позивача, останній розраховував заявлену до стягнення суму наступним чином:
з 25.11.2021 по 15.12.2021 46 135 921,87*5%/365*21 день = 132 719,78 грн;
з 16.12.2021 по 31.12.2021 38 446 601,56*5%/365*16 днів = 84 266,52 грн;
з 01.01.2022 по 31.12.2022 42 291 261,72*5%/365*365 днів = 2 114 563,09 грн;
з 01.01.2023 по 13.07.2023 48 635 647,78 *5%/365*194 дні = 1 292 509,00 грн.
Водночас, вірним розрахунком безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 25.11.2021 р. по 13.07.2023 р. є наступний:
з 25.11.2021 р. по 15.12.2021 р. 46 135 921,87 грн.*5%/365*21 = 132 719,78 грн.;
з 16.12.2021 р. по 31.12.2021 р. 38 446 601,56 грн.*5%/365*16 = 84 266,82 грн.;
з 01.01.2022 р. по 23.02.2022 р. 42 291 261,72 грн.*5%/365*54 = 312 839,47 грн.;
з 01.06.2022 р. по 31.12.2022 р. 42 291 261,72 грн.*5%/365*214 = 1 239 771,23 грн.;
з 01.01.2023 р. по 13.07.2023 р. 48 635 647,68 грн.*5%/365*194 = 1 292 508,99 грн.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 062 105,99 грн.
Водночас, 04.07.2025 р. позивач зменшив розмір позовних вимог на суму 1 580 435,46 грн., оскільки відповідач надав до матеріалів справи платіжні інструкції про сплату податку на землю ПП «Заводське-74» за січень 2023 р., лютий-червень 2023 р. на загальну суму 780 528,66 грн.; платіжні інструкції про сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою ТОВ «Богдан» АГ» на загальну суму 885 343,69 грн.
Судом встановлено, що листами № 054-1-2-13/1406 від 01.07.2025 р. та № 054-1-2-09/1420 від 03.07.2025 р. Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)повідомив, що кошти у вищевказаному розмірі надійшли до загального фонду бюджету м. Києва.
Враховуючи викладене та здійснений судом перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 481 670,53 грн. (3 062 105,99 - 1 580 435,46). Підстав для задоволення решти позовних вимог у суду немає та позивачем не доведено.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Київської міської ради.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010).
За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд з цим, суд вважає за можливе повернути позивачу суму надмірно сплаченого судового збору.
Так, 04.07.2025 р. до Господарського суду міста Києва від Київської міської ради надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яку 15.07.2025 р. прийнято судом.
17.07.2025 р. до Господарського суду міста Києва від Київської міської ради надійшла заява про повернення судового збору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 зазначеного закону, у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених ч. 1 цієї статті, - повністю.
Зважаючи на те, що позивачем було зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 580 435,46 грн., суд дійшов висновку про повернення Київській міській раді судового збору у розмірі 18 965,22 грн., сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 557 від 09.04.2025 р.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Заводське-74" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 71, код 37175382) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код 22883141) 1 481 670 (один мільйон чотириста вісімдесят одну тисячу шістсот сімдесят) грн. 53 коп. безпідставно збережених коштів, 17 780 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 05 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код 22883141) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 18 965 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 22 коп., сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 557 від 09.04.2025 р.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Людмила ШКУРДОВА
Повне рішення складено та підписано 19.09.2025 р.