ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2025Справа № 910/4983/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»
до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі»
про стягнення 2 580 793,21 грн.,
За участі представників сторін:
від позивача: Салівон В.І. (у порядку самопредставництва);
від відповідача: Гучок В.В. за довіреністю від 15.01.2025 року № 2025.
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» (далі - позивач, Компанія) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі» (далі - відповідач, Товариство) грошових коштів у загальному розмірі 2 600 558,90 грн., з яких: 18 839,66 грн. - основний борг (за лютий 2025 року) за укладеним між сторонами 01.01.2024 року договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технічного управління) № 0533-03041-ПД, 1 844 690,50 грн. - 3 % річних, 737 028,74 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою від 24.04.2025 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням Компанії строку та способу усунення її недоліків.
02.05.2025 року через систему “Електронний суд» надійшла заява Компанії від 02.05.2025 року про усунення недоліків позовної заяви.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 07.05.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/4983/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 28.05.2025 року.
23.05.2025 року через систему “Електронний суд» надійшов відзив Товариства від 22.05.2025 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на не надання Компанією обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості та нарахованих протягом спірного періоду компенсаційних виплат. Так, згідно зі здійсненим відповідачем контррозрахунком, останній за вказаний Компанією спірний період має переплату в розмірі 32 609,52 грн. Крім того, за наданим позивачем розрахунком, інфляційна складова боргу за грудень 2024 року за період з 31.01.2025 року по 06.02.2025 року розрахована за 7 днів у розмірі 199 990,05 грн. Однак, на переконання Товариства, у позивача відсутнє право на стягнення інфляційних втрат у розмірі 199 990,05 грн., нарахованих за цей період.
До початку призначеного підготовчого засідання 28.05.2025 року через систему “Електронний суд» надійшло клопотання Компанії від 28.05.2025 року про проведення цього підготовчого засідання без участі представника позивача.
У підготовчому засіданні 28.05.2025 року суд встановив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 06.06.2025 року, встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 18.06.2025 року, а також продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/4983/25 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 09.07.2025 року.
07.07.2025 року через систему “Електронний суд» надійшло клопотання Компанії від 07.07.2025 року, в якому остання вказала, що до позовної заяви позивачем долучено акт коригування від 09.07.2024 року № ДУА_К-0002518 до акту надання послуги від 31.05.2024 року № ДУА-0007119 згідно з договором від 01.01.2024 року № 0533-03041-ПД, за яким об'єм наданих послуг скорегований у бік зменшення, на підставі чого суму, що підлягала оплаті Товариством, також перераховано в бік зменшення на 51 449,19 грн. Мінусове значення по вказаному акту було відображено і в розрахунку позивача. Разом із тим, внаслідок технічної помилки таке значення не було математично враховано при здійсненні розрахунку. Зважаючи на означену технічну помилку, Компанія додатком до заяви від 07.07.2025 року надала суду актуальний та арифметично правильний розрахунок заборгованості Товариства, згідно з яким стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 844 381,86 грн. 3 % річних та 736 411,35 грн. інфляційних втрат.
Враховуючи наведені обставини, Компанія у заяві від 07.07.2025 року просила суд закрити провадження у справі № 910/4983/25 в частині вимог позивача про стягнення з Товариства 18 839,66 грн. основного боргу, 308,64 грн. 3% річних та 617,39 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
08.07.2025 року через систему “Електронний суд» надійшло клопотання Товариства від 08.07.2025 року, в якому останнє, посилаючись на положення статті 233 Господарського кодексу України, просило суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір нарахованих 3 % річних на 90 %.
Крім того, 08.07.2025 року через систему “Електронний суд» надійшло клопотання Товариства від 08.07.2025 року, в якому останнє просило суд у разі повного або часткового задоволення вимог Компанії у даній справі відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва в справі № 910/4983/25 на 1 рік з дня його прийняття.
Ухвалою від 09.07.2025 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 29.07.2025 року.
28.07.2025 року через систему “Електронний суд» надійшла заява позивача від 24.07.2025 року № 01/45508, в якій останній зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Товариства 1 844 381,86 грн. 3 % річних та 736 411,35 грн. інфляційних втрат.
Крім того, 28.07.2025 року через систему “Електронний суд» надійшли додаткові пояснення позивача від 28.07.2025 року із запереченнями проти задоволення клопотань відповідача про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/4983/25 та про зменшення розміру нарахованих позивачем 3 % річних на 90 %.
У підготовчому засіданні 29.07.2025 року представник позивача просив суд не розглядати по суті раніше подане Компанією клопотання від 07.07.2025 року про закриття провадження у справі № 910/4983/25 в частині вимог позивача про стягнення з Товариства 18 839,66 грн. основного боргу, 308,64 грн. 3% річних та 617,39 грн. інфляційних втрат.
Зважаючи на викладене клопотання представника позивача, а також враховуючи подання Компанією заяви від 24.07.2025 року № 01/45508 про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду по суті та вирішення клопотання позивача від 07.07.2025 року про закриття провадження у справі № 910/4983/25 в частині позовних вимог.
У той же час, у підготовчому засіданні 29.07.2025 року суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву від 24.07.2025 року № 01/45508 про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 2 580 793,21 грн., виходячи з якої вирішується спір.
Ухвалою від 29.07.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/4983/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 28.08.2025 року.
У судовому засіданні 28.08.2025 року оголошувалася перерва до 10.09.2025 року.
У судовому засіданні 10.09.2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви від 24.07.2025 року № 01/45508 про зменшення розміру позовних вимог, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у наведеному судовому засіданні проти задоволення вимог Компанії заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 22.05.2025 року, а у разі задоволення позовних вимог просив суд зменшити розмір заявлених 3 % річних на 90 %. Крім того, представник Товариства просив суд у разі повного або часткового задоволення вимог Компанії відстрочити виконання рішення суду на 1 рік з дня його прийняття.
У судовому засіданні 10.09.2025 року суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Компанія є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 року як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 року № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року № 829-р “Про погодження перетворення державного підприємства »Національна енергетична компанія »Укренерго» у приватне акціонерне товариство.
Позивач виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини 1 статті 1 Закону України “Про ринок електричної енергії»).
01.11.2023 року позивач листом № 01/57999 повідомив відповідача про приєднання останнього до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (ідентифікатор договору № 0533-03041-ПД, дата акцептування - 01.01.2024 року), на підставі заяви-приєднання Товариства.
Отже, шляхом подання відповідної заяви про приєднання до умов договору та акцептуванням позивачем вказаної заяви Товариства, 01.01.2024 року між Компанією (оператор системи передачі, ОСП, виконавець) та Товариством (користувач) був укладений договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0533-03041-ПД (далі - Договір).
Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Договору ОСП зобов'язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга).
Згідно з пунктом 2.2 Договору користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.
В силу пункту 3 частини 2 статті 33 Закону України “Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НKPEKП відповідно до затвердженою ним методики (порядку) та оприлюднюється OCП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Аналогічне положення закріплені також у частині 5 статті 33 Закону України “Про ринок електричної енергії».
За змістом пунктом 3.3 Договору обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.
Згідно з пунктом 3.4 Договору планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 3.5 Договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
У пункті 3.6 Договору його сторони погодили, що плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Пунктом 3.8 Договору передбачено, що користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня ix отримання користувачем. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від OCП за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення OCП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим Договором термін. Якщо користувач не надає OCП повідомлення 3 обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжносте й здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
У пункті 3.9 Договору унормовано, що за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим Договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату пені та штрафних санкцій, за наявності письмової згоди користувача.
Відповідно до пункту 11.1 Договору OCП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги відповідно до форми, наведеної в додатку 5 до цього Договору, та в строк до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надсилає його користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (за допомогою Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноруч ним підписом уповноваженою особи зі своєї сторони. користувач протягом 3 робочих днів з дня отримання акта звірки розрахунків наданої послуги заповнює його зі своєї сторони, підписує його та повертає один примірник OCП. За окремим запитом користувача оформлюються відповідний акт звірки розрахунків наданої послуги.
Пунктом 11.2 Договору визначено, що у разі виникнення розбіжностей в акті звірки розрахунків наданої послуги користувач має пpaво протягом 3 робочих днів з дня отримання такого акта відобразити такі розбіжності із відповідним обґрунтуванням в отриманому акті звірки, підписати та повернути його OCП. Якщо сторони не дійшли згоди, розбіжності та суперечки вирішуються у порядку, встановленому главою 12 цього Договору.
Відповідно до пункту 11.3 Договору акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, рахунки, будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою сервісу, електронною поштою, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням a6o доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі.
Згідно з пунктом 11.6 Договору рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною:
у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником;
у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання Договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу “доставлено» у сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що протягом січня 2024 року - лютого 2025 року позивач формував та надсилав користувачу в погоджений сторонами спосіб і порядку відповідні рахунки на часткову оплату послуг за Договором, а також акти надання послуги та акти коригування.
Слід зазначити, що у матеріалах справи наявні відповідні акти за фактично надані послуги диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за січень 2024 року від 31.01.2024 року на суму 99 450 279,11 грн. (з урахуванням акту коригування від 30.05.2024 року на суму 51 051,79 грн.), за лютий 2024 року від 29.02.2024 року на суму 84 778 720,94 грн. (з урахуванням акту коригування від 13.06.2024 року на суму 83 580,14 грн.), за березень 2024 року від 15.04.2024 на суму 85 131 802,31 грн. (з урахуванням акту коригування від 25.06.2024 року на суму 179 862,36 грн.), за квітень 2024 року від 30.04.2025 року на суму 66 524 474,75 грн. (з урахуванням акту коригування від 04.07.2024 року на суму 131 836,75 грн.), за травень 2024 року від 31.05.2024 року на суму 61 759 148,45 грн. (з урахуванням акту коригування від 09.07.2024 року на суму 51 449,19 грн.), за червень 2024 року від 30.06.2024 року на суму 52 115 868,19 грн., за липень 2024 року від 15.08.2024 року на суму 54 417 303,23 грн. (з урахуванням акту коригування від 21.10.2024 року на суму 86 338,88 грн.), за серпень 2024 року від 31.08.2024 року на суму 59 323 453,06 грн. (з урахуванням акту коригування від 05.11.2024 року на суму 141 936,20 грн.), за вересень 2024 року від 15.10.2024 року на суму 58 170 461,03 грн. (з урахуванням акту коригування від 05.12.2024 року на суму 322,87 грн.), за жовтень 2024 року від 31.10.2024 року на суму 71 095 610,17 грн. (з урахуванням акту коригування від 03.01.2025 року на суму 160 071,66 грн.), за листопад 2024 року від 15.12.2024 року на суму 80 406 734,78 грн. (з урахуванням акту коригування від 30.01.2025 року на суму 99 975,87 грн.), за грудень 2024 року від 15.01.2025 року на суму 89 942 241,49 грн. (з урахуванням акту коригування від 03.03.2025 на суму 32 609,52 грн.), за січень 2025 року від 15.02.2025 року на суму 83 737 669,22 грн., за лютий 2025 року від 15.03.2025 року на суму 83 137 838,58 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання відповідачу послуг диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за Договором свідчить також відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про порушення виконавцем своїх зобов'язань за цією угодою.
Водночас судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг протягом спірного періоду належним чином не виконував.
Зважаючи на викладені обставини, позивач для захисту своїх прав звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом, в якому (з урахуванням заяви від 28.07.2025 року про зменшення розміру позовних вимог) просив суд стягнути з Товариства 736 411,35 грн. інфляційних втрат та 1 844 381,86 грн. 3 % річних.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статі 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України “Про ринок електричної енергії».
Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону України “Про ринок електричної енергії» диспетчерським управлінням є оперативно-технологічне управління об'єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.
За умовами частини 1 статті 4 Закону України “Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 3.5 Договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 3.7 Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою “Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються АКО. Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно). Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги у відповідному розрахунковому періоді Виконавець направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді Виконавець OCП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу у два примірники Акта надання Послуги та/або акта коригування до актів надання Послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Зі змісту наявних у матеріалах справи документів, зокрема, платіжних документів та заяви позивача від 28.07.2025 року про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що на час вирішення даного спору відповідач повністю сплатив суму основного боргу за Договором, у зв'язку з чим стягнення цієї суми, з урахуванням вищенаведеної заяви Компанії, не входить до ціни позову та безпосереднього предмета спору в даній справі.
При цьому, посилання відповідача на те, що розрахунок суми основного боргу є некоректним, не беруться судом до уваги з огляду на те, що сума основного боргу на момент вирішення цього спору по суті не заявляється позивачем до стягнення.
Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині своєчасної оплати отриманих від Компанії протягом січня 2024 року - лютого 2025 року послуг, позивач (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.07.2025 року) просив суд стягнути з Товариства 3 % річних у загальному розмірі 1 844 381,86 грн., нараховані на відповідні суми заборгованості за визначені періоди згідно з наданим позивачем розрахунком, а також 736 411,35 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основного боргу протягом наведених періодів.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Оскільки нарахована позивачем сума 3 % річних у розмірі 1 844 381,86 грн. є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Товариства 3 % річних у вищевказаному розмірі.
Разом із тим, перевіривши наданий Компанією розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивач за період з 31.01.2025 року по 06.02.2025 року нарахував відповідачу інфляційну складову за час прострочення, що дорівнює менше або половині місяця (від 1, включно з 15 днями), у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок інфляційний втрат у цій частині не відповідає положенням чинного законодавства та погоджуються з твердженням Товариства, наведеним у відзиві, щодо відсутності у позивача права на нарахування інфляційних втрат за вищенаведений період (за 7 календарних днів).
Так, суд звертає увагу, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних втрат.
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 року в справі № 910/13071/19.
За обрахунком суду, загальний розмір інфляційних втрат, що є обґрунтованим та підлягає стягненню з Товариства, складає 537 038,69 грн., а тому позовні вимоги Компанії про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі, визначеному судом. При цьому, у задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства 199 372,66 грн. інфляційних втрат слід відмовити за необґрунтованістю.
Щодо клопотання відповідача про зменшення заявленої позивачем до стягнення суми 3 % річних на 90 % з посиланням, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18, суд зазначає таке.
Як було зазначено вище, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).
Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року в справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 року в справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07.02.2024 року в справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 року в справі № 905/600/18).
Законодавець у главі 24 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У той же час, у постанові від 05.06.2024 року в справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року в справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення нарахованих Компанією до стягнення сум 3 % річних у даній справі, розмір яких відповідає принципам розумності і справедливості та є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Компанії у даній справі.
Щодо заяви відповідача від 08.07.2025 року № 02-4-1/587 про надання йому відстрочки у виконанні рішення суду на один рік, суд зазначає таке.
За змістом частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина “судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 року в справі “Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 року в справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 року в справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 року в справі № 16-рп/2009.
За частинами 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Наведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.
Відтак, саме на заявника у контексті приписів статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав.
Натомість відповідачем не надано належних та допустимих доказів наведених ним причин неможливості виконання рішення суду, а посилання на наявність воєнного стану, тяжке фінансове становище, систематичне порушення контрагентами відповідача своїх фінансових зобов'язань перед останнім не є тими виключними обставинами, які давали б достатні підстави для відстрочення виконання судового рішення. У той же час, відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності в нього достатньої суми грошових коштів, у тому числі на банківських рахунках чи в касі підприємства, для повного погашення спірної у даній справі та визнаної судом обґрунтованою заборгованості. Крім того, відповідач не надав й доказів на підтвердження обставин реальності виконання рішення суду в даній справі після закінчення терміну, на який він просив відстрочити виконання рішення.
Питання щодо надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами з дотриманням балансу інтересів сторін.
Судом також враховані майнові інтереси позивача та взято до уваги, що надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що на даний час підстави для відстрочення виконання рішення у справі відсутні, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача від 08.07.2025 року.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі» (04136, місто Київ, вулиця Стеценка, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 23243188) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227) 1 844 381 (один мільйон вісімсот сорок чотири тисячі триста вісімдесят одну) грн. 36 коп. 3 % річних, 537 038 (п'ятсот тридцять сім тисяч тридцять вісім) грн. 69 коп. інфляційних втрат та 28 576 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 08.07.2025 про відстрочення виконання рішення суду відмовити.
6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2025 року.
Суддя В.С. Ломака