Справа № 467/1281/25
1-в/467/325/25
19.09.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка подання виконуючого обов'язки начальника Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Роздільна Одеської області,
зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
Суть порушеного перед судом питання і за чиєю ініціативою воно розглядається
Тимчасово виконуючий обов'язки начальника ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» вніс на розгляд суду подання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 , посилаючись, зокрема, на те, що останній відбув більш як 3/4 строку покарання, призначеного йому судом, і водночас довів своє виправлення через сумлінну поведінку і ставлення до праці, а тому наявні підстави для застосування положень ст. 81 КК України щодо засудженого.
Позиція учасників справи
Сам засуджений про дату, час і місце судового засідання був сповіщений належно, що беззаперечно підтверджується матеріалами справи, однак, направив до суду заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності.
Представник установи виконання покарань про розгляд справи також повідомлявся належно, проте, до суду не прибув, додаткових заяв та/або клопотань не направляв.
На підтвердження своєї позиції і обставин, що викладені у поданні, направив до суду матеріали особової справи засудженого і актуальні дані, що характеризують останнього.
Тому з урахуванням положень абзацу другого частини п'ятої статті 539 КПК України, з огляду на наявність даних про належне сповіщення цих осіб і що їх участь обов'язковою судом не визнавалась, а також на відсутність заперечень з боку прокурора, суд ухвалив розглядати справу за відсутності засудженого та представника установи, що відає виконанням покарання.
Прокурор, у свою чергу, в судовому засіданні проти задоволення клопотання засудженого заперечував, вказав на відсутність беззаперечних даних, що на цей час засуджений став на шлях виправлення.
Правове регулювання питання
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Частиною другою статті 81 КК України установлено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання ( п.3 ч.3 ст. 81 КК України).
У контексті сумлінної поведінки засудженого суд піддаватиме оцінці, перш за все, дотримання вимог режиму відбування покарання; правил внутрішнього розпорядку установи; додержання дисципліни; виконання вказівок і розпоряджень адміністрації установи; наявності заохочень/стягнень, їх кількості та обставин, які передували їх застосуванню; участі у самодіяльних організаціях та програмах виховного впливу; поведінку в колі засуджених.
Перевіряючи ставлення до праці, суд зважатиме на факти добропорядного, відповідального та чесного ставлення до покладених на засудженого трудових обов'язків, правил охорони праці та техніки безпеки, бережливого використання обладнання установи та засобів праці, прояву трудової ініціативи.
Водночас, при проведенні аналізу сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці, суд братиме до уваги не окремі вчинки засудженого, а безперервну і стабільну лінію його поведінки, так само як і загалом спосіб життя в умовах специфічного режиму проживання.
При цьому, суд враховує, що процес виправлення засудженого не є одномоментним, йому притаманна певна динаміка і поступовість розвитку, зокрема, в бік чи то позитивних, чи то негативних змін, залежно від конкретних обставин.
А відомості про це суд отримуватиме з матеріалів, що характеризують поведінку засудженого, не лише за період, що безпосередньо передує виникненню у нього права на умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування ним покарання.
Безперечно суд проаналізує і усі наявні у нього відомості про ставлення засудженого до скоєного ним правопорушення, що, у свою чергу, вказує на готовність останнього, за можливості, виправити ситуацію і буде являти собою додатковий важіль для правильного прийняття рішення у цій справі.
Установлені судом обставини в рамках цього провадження і їх оцінка у контексті застосованого права
ОСОБА_4 засуджений вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 24 травня 2019 року за п.10 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 152, ч.1 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 70 цього ж Кодексу до 15 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання судом ухвалено рахувати з моменту затримання, тобто, з 16 червня 2017 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 липня 2020 року вказаний вирок залишено без змін.
Так як ОСОБА_4 засуджений за вчинення умисних особливо тяжких злочинів, то на день розгляду цього подання він відбув більш, ніж строку призначеного судом покарання.
З урахуванням того, що кінець строку покарання припадає на 18 травня 2029 року, то на день розгляду цього подання невідбута частина покарання становить 3 роки 8 місяців.
Але, установивши наявність умов, визначених п.3 ч.3 ст. 81 КК України, для застосування умовно - дострокового звільнення засудженого, суд переходить до аналізу обставин, які вказують на його поведінку та ставлення до праці, у тому числі й доказів, як їх підтверджують.
Як зазначалось вище, ОСОБА_5 відбуває покарання з 16 червня 2017 року, тобто з моменту затримання.
За період з моменту затримання і до початку 2022 року ОСОБА_4 вісім разів піддається дисциплінарним стягненням виключно за зберігання заборонених предметів.
На даний час усі стягнення зняті і погашені.
Проте, вже з кінця 2020 року засуджений постійно заохочується у виді подяки за сумлінне ставлення до праці.
При цьому, з березня 2022 року засуджений вже не допускає порушень режиму утримання, про що свідчить відсутність у нього дисциплінарних стягнень.
Натомість стабільно заохочується до добру працю.
Бо з моменту прибуття до установи виконання покарань і до цього часу засуджений залучається до робіт з благоустрою колонії, прилеглої території, поліпшення житлово - побутових умов та до допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством, а також до робіт з виготовлення малопомітної перешкоди - плутанки.
Вказані роботи виконує в повному обсязі, має достатній рівень необхідних навичок для їх виконання, постійно проявляє трудову ініціативу.
І незважаючи на те, що засуджений не є працевлаштованим у колонії, суд відмічає його сумлінне ставлення до праці ще з кінця 2020 року.
Суд звертає увагу, що засуджений не тільки добропорядно ставиться до праці, а й прагне до підвищення свого кваліфікаційного рівня.
Адже у 2025 році він здобув професію каменотеса, що підтверджується наявним у матеріалах особової справи свідоцтвом Р25 №033660 від 22 червня 2025 року.
Водночас, станом на середину 2024 року засуджений характеризується позитивно: не конфліктує, підтримує рівні відносини з іншими засудженими; дотримується ввічливих і правомірних взаємовідносин з персоналом установи; виконує законні вимоги персоналу і ставиться до них сумлінно; у побуті поводить себе прийнятно, відповідально ставиться до майна установи, утримує його в чистоті, слідкує за своїм зовнішнім виглядом; на профілактичному обліку не перебуває.
Загальний бал щодо ступеня виправлення засудженого станом на середину 2024 року становить 80, що є гарним показником.
Станом на серпень 2025 року засуджений продовжує характеризуватись позитивно як у колі інших засуджених, так і у відносинах з персоналом установи.
Порушень режиму утримання не допускає.
Загальний бал щодо ступня виправлення підвищився і становить вже 84, що вказує на те, що відбування покарання має позитивний вплив на засудженого.
Тобто, суд констатує, що з 2022 року засуджений демонструє значні досягнення у праці та одночасно правомірну і прийнятну поведінку, що свідчить про те, що він має намір остаточно відмовитись від деструктивного способу життя у бік свого виправлення.
Але, разом із цим, суд, все ж таки, не може на даний час беззаперечно констатувати, що засуджений твердо і впевнено став на шлях виправлення, що є однією з головних передумов дострокового звільнення.
Зокрема, суд звертає увагу, що засудженому визначено максимальний строк показання у виді позбавлення волі, який передбачений чинним КК України.
У той час, як засуджений утримується в ізоляції від суспільства ще з червня 2017 року, однак, лише з 2020 року проявляє стійку позитивну динаміку у своєму ставленні до праці і тільки з 2022 року перестає допускати порушення режиму утримання.
Тому відносно визначеного судом строку покарання (15 років) період виправлення засудженого (з 2022 р.- 2025 р. ) не можна вважати достатньо тривалим.
З урахуванням тяжкості учиненого правопорушення і строком призначеного за нього покарання та одночасно не достатньо тривалим періодом виправлення засудженого, суд вважає, що говорити про досягнення мети покарання на цей час ще трохи зарано.
Бо загалом засуджений відбуває покарання вже понад вісім років і з них тільки понад три роки проявляє стійке прагнення до виправлення.
На думку суду, має пройти ще певний час для остаточної стабілізації позитивних змін у поведінці засудженого з тим, щоб можливо було констатувати, що він повністю готовий до співжиття у соціумі.
При цьому, суд жодним чином не спростовує досягнення засудженого, навпаки, констатує високий ступінь його виправлення, однак, не в тій мірі, аби вже мати змогу звільнити його умовно - достроково від відбування покарання на цей час.
З цим, суд мусить відмовити у задоволенні клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-372, 537,539 КПК України,суд,
У задоволенні подання тимчасово виконуючого обов'язки начальника Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала суду, яка набрали законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_6