Справа № 467/898/25
2/467/336/25
19.09.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Явіци І.В.,
за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування
Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилався на те, що 29 грудня 2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір № 555163642351.
Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит в розмірі 3000 грн. та погоджено розмір процентної ставки, яка залежить від фактичного виконання позичальником умов договору.
Так, згідно умов укладеного договору знижена процентна ставка становить 320% річних від суми позики у межах строку надання позики, а стандартна процентна ставка становить 950% річних від суми позики та застосовується у межах строку надання позики., якщо позичальник не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки.
Позика надана шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника.
18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір № 18/12-2023 за умовами якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555163643251.
В зв'язку з неналежним виконанням умов укладеного договору відповідач має заборгованість у розмірі 6357,44 грн.
Крім того, 25 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 4409100.
Згідно умов вказаного договору, відповідачу надано кредит в розмірі 10000 грн.
Умовами вказаного договору також передбачено нарахування відсотків за користування кредитом за ставкою 0,38 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а також передбачено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом, яка становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до умов договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно умов договору, сторонами також погоджено порядок збільшення строку кредитування після спливу раніше визначеного строку кредитування, який не може перевищувати 60 днів.
26 липня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір № 26-07/2024 за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4409100.
В зв'язку з неналежним виконанням умов укладеного договору відповідач має заборгованість у розмірі 31060 грн.
Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує обов'язок щодо повернення кредитних коштів, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитними договорами в розмірі 37417,44 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.
Процесуальні дії у справі
Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 червня 2025 року після отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача - фізичної особи.
Позиції сторін
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, про його дату, час і місце повідомлялась належно кожного разу, згідно позовної заяви просила провести розгляд справи за відсутності представника позивача.
Від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Вказаний відзив мотивував тим, що відповідачем здійснено нарахування відсотків поза межами строку користування кредитними коштами, встановленого умовами укладених договорів та звернення до суду з позовною заявою з порушенням строків позовної давності. Також заперечував проти розміру правничої допомоги, яку позивач просить стягнути з відповідача, обґрунтовуючи це неспівмірністю складності та обсягу справи із наданими адвокатом послугами та витраченим ним часом. Вважає, що розмір правничої допомоги у вказаній справі не може перевищувати 3000 грн.
Крім того, від представника відповідача до судового засідання надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача.
Представник позивача, в свою чергу, надала відповідь на відзив, згідно якої просила позовну заяву задовольнити в повному обсязі та відмовити відповідачу у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.
Вказану відповідь на відзив мотивувала тим, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.
Щодо застосування строків позовної давності, звернула увагу на те, що згідно п. 12 та 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України перебіг строків позовної давності було зупинено в зв'язку з введенням карантину, а в подальшому воєнного стану в Україні. Таким чином, вважає, що строки позовної давності не було пропущено, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.
Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи
У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.
Судом встановлено, що 29 грудня 2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 555163642351.
За умовами вказаного договору позикодавець надав позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 3000 грн. на строк 13 календарних днів під проценти, вказані в п. 1.1.1., а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.1.1 договору процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання позичальником умов договору.
Знижена процентна ставка загальна на період, що перевищує пільговий період, 0,88% на день (320% річних) від суми позики у межах строку надання позики, зазначеної в п. 1.1. цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом 1 календарного дня, що слідує за датою закінчення такого строку (пп. 1.1.1.1 договору).
Стандартна процентна ставка, фіксована, 2,60% за день (950% річних) від суми позики застосовується: у межах строку надання позики, зазначеного в п.1.1 цього договору, якщо позичальник не виконав умови зазначеної в пп. 1.1.1.1 договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України (пп. 1.1.1.2 договору).
Умовами договору, сторони також передбачили, що у випадку невиконання позичальником умов для застосування зниженої процентної ставки, користування позикою для позичальника стає доступним виключно на стандартних умовах за стандартною процентною ставкою.
У відповідності до п. 2.1 договору позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційній анкеті клієнта позичальника у системі «Loany».
Відповідно до умов п. 3.4 договору, сторони погодили, що розмір процентної ставки, встановлений в п.1.1.1 договору залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений позикодавцем в односторонньому порядку. Позичальник розуміє та надає згоду позикодавцю, що використання стандартною процентної ставки відповідно до пп. 1.1.1.2 договору є наперед обумовленим та не односторонньою змінною умов договору, оскільки, умови про встановлення різних процентних ставок за цим договором застосовується автоматично за домовленістю сторін, та не вимагають підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору.
Підписанням цього договору позики позичальник засвідчив, що він повідомлений позикодавцем у встановленій законом формі про всі умови, передбачені ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про всі інші умови, повідомлення про які є необхідними до вимог чинного законодавства України (п. 6.12 договору).
Згідно п. 6.17 договору, цей договір є укладеним і набуває чинності (вступає в силу) з моменту його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором і надання позики та діє до повного виконання зобов'язань, що виникають з цього договору та/або з порушенням його умов.
Основні умови надання позики з урахуванням побажань позичальника, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості позики для позичальника, порядок повернення позики, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти викладено у паспорті позики від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія».
Зазначений договір позики № 555163642351 від 29 грудня 2021 року, додаток № 1 «Графік платежів», додаток № 2 «Розрахунок вартості кредиту») до цього договору та паспорт позики підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (смс-кодом) 3547.
Судом також досліджено загальні умови надання грошових коштів у позику ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» в редакції від 12 жовтня 221 року.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами укладено договір позики, умовами якого передбачено надання позичальнику грошової позики на строк 13 календарних днів зі сплатою відсотків за користування грошовими коштами, у разі належного виконання умов договору, за зниженою процентною ставкою та погоджено прядок нарахування відсотків за користування позикою за базовою процентною ставкою, у разі невиконання умов договору, а також в межах періоду прострочення, який не може перевищувати 30 календарних дні.
Згідно довідки ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 555163642351 від 29 грудня 2021 року ідентифікований ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія». Акцепт договору позичальником здійснено шляхом підписання одноразовим ідентифікатором 3547.
Як вбачається з довідок ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» 29 грудня 2021 року на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 здійснено переказ коштів в розмірі 3000 грн.
Згідно довідки ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» до договору позики № 555163642351 від 29 грудня 2021 року відображено надання 29 грудня 2021 року позичальнику позики в розмірі 3000 грн. та нарахування процентів в період з 29 грудня 2021 року по 09 лютого 2022 року включно, що разом становить 6357,44 грн.
Також, судом встановлено, що 18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 18-12/2023 за умовами якого клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов'язується здійснити фінансування здійснити фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 18-12/2023 від 18 грудня 2023 року ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 555163642351 в сумі 6357,44 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за сумою позики; 3357,44 грн. - заборгованість за процентам за користування позикою.
Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції № 793 від 27 грудня 2023 року.
Тим самим суд встановив, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 555163642351.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 555163642351, станом на 19 червня 2025 року вбачається, що сума заборгованості відповідача за договором позики становить 6357,44 грн., яка складається з: 3000 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 3357,44 грн. - заборгованості за відсотками.
При цьому, суд перевірив правильність нарахування позивачем складових заборгованості, як то, щодо заборгованості за тілом та відсотками за користування кредитом, нарахованими згідно умов договору на дійсну заборгованість відповідача і вважає ці розрахунки в цій частині вірними, позаяк, вони відповідають умовам укладеного договору та вимогам закону.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 25 грудня 2021 року звернувся до ТОВ «Мілоан» з анкетою-заявою на кредит № 4409100, згідно якої просив надати йому кредит в розмірі 10000 грн., строком на 20 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту та відсотків за користування кредитом.
На підставі заяви-анкети на кредит ОСОБА_1 , 25 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4409100.
За умовами вказаного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000 грн., строком на 20 днів, з 25 грудня 2021 року. ОСОБА_1 в свою чергу мав повернути кредит 14 січня 2022 року, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 1.5.1. договору сторони погодили, що комісія за користування кредитом становить 300,00 грн., яка нараховується за ставкою 3,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
За умовами вказаного договору проценти за користування кредитом становлять 760,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,38 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору), а стандартна (базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору).
Згідно умов п. 2.1 договору про споживчий кредит, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Умовами п. 2.2.1 сторони погодили, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах визначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору.
Пунктом 2.3.1.2 договору також передбачено порядок пролонгації строку дії договору на стандартних (базових) умовах. Так, згідно вказаного пункту договору, позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Відповідно до п. 2.3.2 договору, сторони дійшли згоди, що розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України.
У відповідності до п. 4.2 договору, сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складається у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацію), має право (не обов'язок) нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору.
Згідно п. 6.1 цей договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Приймаючи пропозицію товариства про укладення кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (в тому числі правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та, зокрема, підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору (п. 6.3 договору).
Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти викладено у паспорті споживчого кредиту, який є додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 4409100 від 25 грудня 2021 року.
Договір про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами укладено договір про споживчий кредит, умовами якого передбачено надання позичальнику кредиту на строк 20 календарних днів зі сплатою комісії за надання кредиту та відсотків за користування грошовими коштами, погоджено умови продовження строку кредитування, а також умови нарахування відсотків за користування кредитними коштами у зазначений період.
У відповідності до довідки ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 4409100 від 25 грудня 2021 року ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснено 25 грудня 2021 року одноразовим ідентифікатором S85285.
Судом також досліджено правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан» (в редакції від 17 грудня 2021 року).
Як вбачається з довідки ТОВ ФК «Елаєнс» від 02 травня 2025 року, ТОВ «Мілоан» 25 грудня 2021 року на підставі договору № 4409100 було здійснено переказ грошових коштів в розмірі 10000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 .
Згідно відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за договором № 4409100 відображено надання 25 грудня 2021 року позичальнику кредиту в розмірі 10000 грн. та нарахування комісії за оформлення кредиту в розмірі 300 грн., а також нарахування процентів в період з 25 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року включно та сторно процентів у розмірі 500 грн., здійснені 03 квітня 2022 року.
Вказана відомість також містить інформацію про загальну суму заборгованості за договором про споживчий кредит, яка становить 31060 грн. та складається з: 10000 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 20760 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом та 300 грн. - заборгованості по комісії за надання кредиту.
Також, судом встановлено, що 26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 26-07/2024 за умовами якого клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов'язується здійснити фінансування здійснити фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4409100 в сумі 31060 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за кредитом (залишок по кредиту); 20760 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 300 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту.
Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції № 448090005 від 26 липня 2024 року.
Тим самим суд встановив, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4409100 від 25 грудня 2021 року.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 4409100, станом на 19 червня 2025 року вбачається, що сума заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит становить 31060 грн., яка складається з: 10000 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 20760 грн. - заборгованості за відсотками; 300 грн. - заборгованість за комісією.
При цьому, суд перевірив правильність нарахування позивачем складових заборгованості, як то, щодо заборгованості за тілом, відсотками за користування кредитом та комісією за надання кредиту, нарахованими згідно умов договору на дійсну заборгованість відповідача і вважає ці розрахунки в цій частині вірними, позаяк, вони відповідають умовам укладеного договору та вимогам закону.
Отже, суд робить висновок, що права позивача порушені відповідачем через неналежне виконання ним умов укладених договорів та непогашення дійсної заборгованості.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Законом України «Про електронну комерцію» врегульовано правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
Згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку, визначеному законом або договором.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний, як це передбачено ст. 527 ЦК України, виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та первісними кредиторами існували зобов'язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов'язань.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентирічних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договоромабо законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо застосування строків позовної давності
Під час розгляду справи, представником відповідача було подано заяву про застосування строків позовної давності, яка обґрунтована тим, що згідно умов укладених договорів передбачено строк надання коштів у позику та кредит, сплив якого є початком строку позовної давності, у межах якого позивач мав право звернутися до суду з відповідним позовом.
Зазначає, що позивач звернувся до суду 29 червня 2025 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності, при цьому не надав суду документів, які б спростовували переривання відповідачем строку позовної давності та не вказав суду поважності причин пропуску строку позовної давності з їх обґрунтуванням.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
Надалі, з метою удосконалення норм ГПК України, ЦПК України, КАС України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», в якому зокрема зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Отже, у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають відповідні строки, у тому числі передбачені положеннями статті 257 ЦК України. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», про що зазначено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб.
Законом України від 15 березня 2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
В подальшому, воєнний стан неодноразово був продовжений Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Отже, строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні, про що також зазначено у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 643/2563/23 та від 13 листопада 2024 року у справі № 383/1645/23.
Таким чином, позовна давність для пред'явлення позовних вимог у цій справі станом на день звернення позивача до суду (червень 2025 року) не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 12 березня 2020 року та продовжувався до 30 червня 2023 року. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.
Тому посилання представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд відхиляє.
Доказів, які б спростували висновки суду, представник відповідача суду не надав.
За такого, суд приходить до висновку, що підстав для застосування правил частини 4 статті 267 ЦК щодо наслідків спливу позовної давності суд не вбачає.
В в'язку з зазначеним, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом стягнення на його користь установленої судом заборгованості, яка у цій справі є підтвердженою належними, допустимим і достовірними доказами, у тому числі й їх сукупністю.
Як наслідок, цей позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо питання розподілу судових витрат
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача належить стягнути 2422 грн. 40 коп. судового збору, що становить 100 відсотків задоволених вимог.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У відповідності до частини 6 статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).
Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 07 липня 2024 року, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги № 816 від 01 травня 2025 року, витяг з акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30 травня 2025 року.
Представником відповідача подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки визначений розмір не відповідає обсягу наданих послуг та затратам часу на їх виконання.
Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позовута (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд враховує, що представник позивача звернувся до суду з позовною заявою через систему «електронний суд». Представництво інтересів позивача в суді адвокатом фактично не здійснювалося, розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження. Від представника позивача через систему «Електронний суд» протягом розгляду справи надходила лише відповідь на відзив на позовну заяву. Процесуальні документи та відомості про рух справи містяться в системі «Електронний суд», в зв'язку з чим відсутня необхідність моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень з метою визначення стану руху справи. Крім того, суд враховує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним ціні позову та складає 35 відсотків від ціни позову.
Згідно Постанови Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 01.06.2018 року у справі № 904/8478/16, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За такого, з врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 13000 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.
Отже, на підставі наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 5 ст. 137 ЦПК України, для зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 7000 грн.
З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором позики № 555163642351 від 26 грудня 2021 року та договором про споживчий кредит № 4409100 від 25 грудня 2021 року в розмірі 37417 (тридцять сім тисяч чотириста сімнадцять) грн. 44 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя Ірина Явіца