ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.09.2025Справа № 910/10735/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів про забезпечення позову у справі
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів (14007, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Дрозда Володимира, будинок 19, код ЄДРПОУ 08351733)
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (14000, м.Чернігів, вул. В. Дрозда, 19, код ЄДРПОУ 08351733)
2) Чернігівської обласної державної адміністрації (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 7 код ЄДРПОУ 00022674)
3) Державного спеціалізованого господарського підприємства “ЛІСИ УКРАЇНИ» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034)
про скасування державної реєстрації земельної ділянки,
До Господарського суду міста Києва звернувся Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Чернігівської обласної державної адміністрації та Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 217,5271 га з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 у Державному земельному кадастрі із одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.09.2025 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.
08.09.2025 засобами поштового зв'язку від позивача надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено розгляд справи № 910/10735/25 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.10.2025.
18.09.2025 через підсистему “Електронний суд» позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд :
- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;
- заборонити Чернігівській обласній державній адміністрації (м. Чернігів, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 00022674) та Державному спеціалізованому господарському підприємству «ЛІСИ УКРАЇНИ» вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005, зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки;
- заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005, яка є предметом спірних відносин.
Розглянувши заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наступне.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що Чернігівська обласна державна адміністрація має можливість вільного розпорядження земельною ділянкою площею 217,5271 га, кадастровий номер 7425584300:04:000:5005, що може призвести до ускладнення ефективного захисту або порушення чи оспорення прав у разі задоволення позовних вимог. Дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін, можуть призвести до неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи по суті, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених інтересів держави.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, ураховуючи обставини, викладені у заяві про забезпечення позову та зміст позовних вимог, у даному випадку повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В таких немайнових спорах підлягає з'ясуванню, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20, від 16.03.2021 у справі № 921/302/20, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19.
Як було зазначено вище, предметом є немайнова вимога, відтак, оскільки предметом спору є немайнова вимога, згідно з правовими висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, які повинні судом враховуватись в силу ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, суд має дослідити, чи може відсутність таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.
Водночас має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до усталеної практики господарських судів при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Як зазначає сам заявник та це підтверджується наявними в матеріалах заяви про забезпечення позову, відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 зареєстрована за Чернігівською обласною державною адміністрацією.
Водночас, суд зазначає, що до поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивачем не надано належних доказів вчинення відповідачами дій, зокрема, на відчуження спірної земельної ділянки на користь інших осіб чи здійснення заходів щодо поділу, об'єднання, виділення частини вказаної земельної ділянки, а також на підтвердження фактичних обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Більше того, заявником у заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду у справі, що розглядається, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відповідачів вільного розпорядження земельною ділянкою не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того, позивачем в заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено обґрунтування того, що невжиття запропонованих позивачем (заявником) заходів до забезпечення позову може ускладнити або утруднити виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення позову, оскільки його виконання здійснюватиметься на підставі прийнятого у справі рішення безпосередньо шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 217,5271 га з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 у Державному земельному кадастрі із одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/11990/24.
Відтак, заявником не наведено достатніх, належних та допустимих у розумінні вищенаведених положень ГПК України обґрунтувань наявності обставин та відповідно необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів про вжиття заходів забезпечення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 136, 137, 140 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали 19.09.2025
Суддя І.О. Андреїшина