Справа № 127/27073/25
Провадження № 3/127/5819/25
18.09.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 20.04.2024 ОСОБА_2 , перебуваючи по вул. Пікуса в м. Вінниці, викрала з платіжної банківської карти АТ «Ощадбанк», яка належить ОСОБА_3 , грошові кошти в сумі 145 грн.
ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають дійсності.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зі змісту частини першої статті 51 КпАП випливає, що склад зазначеного правопорушення має місце у разі дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наданих суду матеріалів випливає, що ОСОБА_1 вчинила крадіжку 20.04.2024 на суму 145 грн. У зв'язку з цим 29.01.2025 Вінницький міський суд Винницької області постановив ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вирішуючи питання щодо наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд враховує таке.
09.08.2024 набрав чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких посилень відповідальності за дрібне викрадення чужого майна» (далі - Закон № 3886-ІХ).
Вказаним Законом внесені зміни до статті 51 КпАП, згідно з якими дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ). При цьому частина перша статті 51 КпАП передбачає відповідальність за викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 НМДГ, частина друга статті 51 КпАП - якщо вартість майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох НМДГ, частина третя статті 51 КпАП - повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а частина четверта статті 51 КпАП - за дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна.
Отже, Законом № 3886-ІХ повністю змінена конструкція статті 51 КпАП.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 2 КпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з частиною першою статті 8 КпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Зі змісту частини другої статті 8 КпАП випливає, що закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Суд при цьому враховує, що Верховний Суд у постанові від 22.08.2024 (справа № 567/507/23) зауважив таке.
Частиною другою статті 51 КпАП встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою статті 51 цього Кодексу, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 НМДГ. Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становила від 0,5 до 2 НМДГ.
Аналіз указаних норм закону, як зазначив ВС, свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статтею 51 КпАП, а саме 2 НМДГ.
Положеннями частини першої статті 3 КК встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина шоста статті 3 КК).
Як вже суд зазначив вище, подія, за фактом якої був складений протокол про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 , мала місце 22.04.2024. Тобто на час вчинення зазначеного діяння розмір викраденого майна не перевищував зазначеного вище розміру, з якого настає адміністративна відповідальність. Однак з копії обвинувального акта та ухвали про закриття кримінального провадження випливає, що ОСОБА_2 20.04.2024 та 22.04.2024 вчинила два епізоди кримінально караного діяння, заволодівши грошовими коштами на загальну суму 1051,77 грн та 3157,39 грн. Тобто з пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення випливало, що заволодіння цими коштами було зумовлене єдиним злочинним умислом. При цьому надані суду матеріали не містять відомостей, які б свідчили про зміну правового підходу під час здійснення кваліфікації діяння ОСОБА_2 . Тому суд вважає, що в цьому випадку має місце штучне розділення єдиного епізоду протиправної діяльності, що не узгоджується з судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів (точніше їх відсутність) з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 51 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити.
Керуючись статтями 51, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: