Справа № 127/9017/25
Провадження 2/127/2683/25
09 вересня 2025 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.
розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, третя особа без самостійних вимог - прокурор Харківської обласної прокуратури Касяненко Антоніна Іванівна про відшкодування моральної шкоди, -
позов мотивований тим, що 31.08.2018 року Харківською обласною прокуратурою було відкрито кримінальне провадження № 42018220000001010 за ч. 3 ст. 382 КК України щодо прокурора Сороки М.К., який, на думку позивача, навмисно не виконував ухвалу суду.
Через халатність слідчих досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні не проведене, слідчими не були усунуті недоліки, зазначені в ухвалах слідчих суддів при скасуванні постанов, слідчими приймались немотивовані та незаконні постанови про закриття кримінального провадження № 42018220000001010 на підставі недостовірних відомостей, а копії постанов слідчими в порушення ч. 5 ст. 284 КПК України навмисно не надсилались на адресу позивача.
Так, 20.11.2018 року слідчий прийняв постанову про відмову у визнанні позивача потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000001010.
28.01.2019 року слідчий суддя, розглянувши скаргу позивача на постанову від 20.11.2018 року про закриття кримінального провадження № 42018220000001010, виніс ухвалу про скасування постанови від 20.11.2018 року.
25.04.2019 року прокурор скасував постанову від 10.04.2019 року про закриття кримінального провадження № 42018220000001010.
27.06.2019 року слідчий суддя, розглянувши скаргу позивача на постанову від 20.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 42018220000001010, прийняв ухвалу про скасування постанови від 29.08.2019 року.
19.02.2020 року слідчий суддя, розглянувши скаргу позивача на постанову від 14.01.2020 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000001010, прийняв ухвалу про скасування постанови слідчого від 14.01.2020 року.
13.04.2020 року слідчий суддя, розглянувши скаргу позивача на постанову від 23.03.2020 року про відмову у визнанні позивача потерпілим в кримінальному провадженні № 42018220000001010, прийняв ухвалу про скасування постанови від 23.03.2020 року. Ухвала набула чинності.
07.09.2020 року слідчий суддя, розглянувши скаргу позивача на постанову від 10.08.2020 року про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000001010, прийняв ухвалу, якою скасував постанову від 10.08.2020 року.
30.10.2020 року слідчий суддя, розглянувши скаргу позивача на постанову від 23.09.2020 року про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000001010, прийняв ухвалу про скасування постанови від 23.09.2020 року.
02.08.2021 року слідчий суддя, розглянувши скаргу позивача на постанову від 25.11.2020 року про закриття кримінального провадження № 42018220000001010, виніс ухвалу, якою скасував постанову від 25.11.2020 року.
30.06.2023 року слідчий суддя, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову від 17.01.2022 року про закриття кримінального провадження № 42018220000001010, прийняв ухвалу, якою скасував постанову від 17.01.2022 року.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42018220000001010 здійснювала прокурор Харківської обласної прокуратури Касяненко А.І., яка, на думку позивача, вступивши в злочинну змову із слідчими, спільно вчинила дії щодо приховування посадових злочинів. Протягом тривалого часу відбувалась лише імітація розслідування та нагляд у кримінальному провадженні № 42018220000001010.
В постановах слідчих суддів вказано, що постанови слідчого про закриття кримінального провадження не відповідають вимогам закону, оскільки прийняті без всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, постанови не мотивовані та прийняті передчасно, слідчим не усунуті конкретні недоліки досудового слідства.
При цьому прокурор Харківської обласної прокуратури Касяненко А.І.
навмисно не забезпечила проведення досудового розслідування в розумні строки, не скасувала незаконні постанови слідчого, не забезпечила одночасний допит ОСОБА_1 із фігурантом у справі, не виконала та не усунула недоліків, викладених у численних ухвалах суду, в тому числі щодо визнання ОСОБА_1 потерпілим у даному кримінальному провадженні, не давала слідчому вказівок щодо належного розслідування кримінального провадження, в порушення вимог ст. 220 КПК України не розглянула численних клопотань ОСОБА_1 , не припинила бездіяльність слідчих під час тривалої імітації досудового розслідування, не ініціювала питання про усунення слідчого, приховувала посадові злочини, скоєні фігурантом у справі, не проводила ніяких слідчо-процесуальних дій, направлених на встановлення істини у справі, чим самоусунулась від виконання своїх обов'язків і порушила вимоги ст.ст. 2, 8, 9, 25, 28, 36, 91-93, 284 КПК України.
В результаті таких незаконних дій прокурора і у зв'язку з відсутністю контролю та належного нагляду за досудовим розслідуванням з бору прокурора Касяненко А.І. процес досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018220000001010 фактично припинено, а невизнання ОСОБА_1 потерпілим призвело до того, що він був незаконно позбавлений права приймати участь у слідчих діях.
Надмірна тривалість кримінального провадження (з 31.08.2018 року) і незаконні дії та бездіяльність прокурора заподіяли йому, як потерпілому, моральну шкоду. З вини прокурора не поновлені права ОСОБА_1 , досудове розслідування в кримінальному провадженні проводиться неналежним чином, позивач, як людина похилого віку з інвалідністю ІІ групи, маючи важке захворювання, змушений витрачати свій особистий час і звертатись до суду за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України, умисно і грубо порушених прокурором, змушений подавати скарги на бездіяльність слідчого і прокурора. Це призвело до перенесення глибоких моральних страждань, позбавлення відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства закону, конституційного права на доступ до правосуддя.
Починаючи з 20.11.2018 року по 30.10.2020 року позивач був обмежений у здійсненні процесуальних прав та обов'язків, оскільки протягом 23 місяців його безпідставно не визнавали потерпілим у справі. Постанови слідчого про відмову у визнанні його потерпілим судом скасовувались 5 разів.
У зв'язку з навмисно допущеною тривалою бездіяльністю та навмисним порушенням розумних строків при імітації нагляду та імітації розслідування у кримінальному провадженні № 42018220000001010, 28.08.2024 року відносно прокурора Касяненко А.І. було відкрито кримінальне провадження № 42024000000000623 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 382, ч. 1 ст. 396 КК України.
Зазначаючи правовою підставою ст.ст. 3, 19, 55, 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1174, 1176 ЦК України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, ОСОБА_1 просив суд стягнути з державного бюджету України на його користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 580 000 грн., завданої тривалою та системною бездіяльністю відповідача та третьої особи в кримінальному провадженні № 42018220000001010.
Судом вчинені наступні процесуальні дії.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, третя особа - прокурор Харківської обласної прокуратури Касяненко А.І. про стягнення моральної шкоди передано на розгляд Дзержинському районному суду м. Харкова за підсудністю.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 30.04.2025 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.03.2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 05.05.2025 року було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі № 127/9017/25 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури, третя особа - прокурор Харківської обласної прокуратури Касяненко Антоніна Іванівна про відшкодування моральної шкоди.
26.05.2025 року закрито підготовче провадження.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав за викладених обставин. Повідомив, що 31.07.2024 року слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР Шингарьовим Д.О. кримінальне провадження №42018220000001010 від 31.08.2018 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, знову було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв'язку з відсутністю в діянні службових осіб прокуратури Харківської області складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 17.06.2025 року постанову про закриття кримінального провадження залишено без змін. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11.08.2025 року ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 17.06.2025 року було скасовано, постанову слідчого Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві від 31.07.2024 року про закриття кримінального провадження № 42018220000001010 від 31.08.2018 року скасовано. Матеріали зазначеного провадження направлені прокурору для організації досудового розслідування. Тобто, на день розгляду даної цивільної справи досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42018220000001010 від 31.08.2018 року триває. До цього часу навіть не проведений його допит як потерпілого в кримінальному провадженні. Просив врахувати, що надмірна тривалість досудового розслідування (з 31.08.2018 року), невизначеність, порушення розумних строків і бездіяльність процесуального керівника - прокурора Касяненко А.І., який не вживає заходів для відновлення його прав як потерпілого, завдало моральної шкоди, яку позивач оцінив в 580 000 грн. (70 місяців ? 8 000 грн., що відповідає мінімальній заробітній платі = 580 000 грн.). Просив задоволити позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні представники Вінницької обласної прокуратури Сосницька І.В., ОСОБА_2 позов не визнали, підтримали відзив на позов (а.с. 121-125), поданий Харківською обласною прокуратурою, просили в задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити. Зазначили, що наявність недоліків в кримінальному провадженні не свідчить про незаконність дій слідчого і прокурора, а ухвали слідчих суддів про скасування постанов про закриття кримінального провадження жодним чином не доводять вину прокуратури. Доводи позивача зводяться лише до незгоди з процесуальним рішенням слідчого і визнання судом порушення, скасування процесуальних документів саме по собі вже є справедливим захистом прав ОСОБА_1 . Жодним доказом незаконність дій (бездіяльності) прокуратури не встановлена, відповідних скарг ОСОБА_1 не подавав. Вважають, що позивач не довів наявності шкоди, протиправності дій (бездіяльності) Харківської обласної прокуратури, вини та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і шкодою. Розмір моральної шкоди взагалі вважають безпідставним і необґрунтованим, оскільки наявні у ОСОБА_1 захворювання не пов'язані із даною справою.
В судове засідання третя особа - прокурор Касяненко А.І. не з'явилась, будь - яких заяв від третьої особи не надходило.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.08.2018 року № 646/4693/18 скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано компетентних осіб прокуратури Харківської області внести відповідні відомості за його заявою від 10.07.2018 року до ЄРДР. В ухвалі, зокрема, зазначено, що 10.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Харківської області із заявою про кримінальне правопорушення, вчинене на його думку, прокурором відділу прокуратури Харківської області Сорокою М.К.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.08.2018 року, кримінальне провадження № 42018220000001010 зареєстровано 31.08.2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 30.08.2018 року, згідно ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.08.2018 року № 646/4693/18 (а.с. 12).
Процесуальне керівництво здійснює група прокурорів, в тому числі прокурор Касяненко А.І. (а.с. 12).
Постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 20.11.2018 року було відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000001010 (а.с. 13).
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.01.2019 року № 646/8593/ скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 20.11.2018 року про закриття кримінального провадження № 42018220000001010від 31.08.2018 року скасовано. В цій ухвалі слідчий суддя встановив, що під час проведення досудового розслідування ОСОБА_1 не був допитаний органом досудового розслідування всупереч вимогам доручення слідчого. (а.с. 15).
Постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 10.04.2019 року кримінальне провадження № 42018220000001010 від 31.08.2018 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 16-20).
Листом від 03.05.2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що 25.04.2019 року процесуальним керівником в кримінальному провадженні № 42018220000001010постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 10.04.2019 року скасовано, матеріали досудового розслідування повернуті до СУ прокуратури для організації проведення слідчих дій, виконання вимог ухвали суду від 28.01.2019 року.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.06.2019 року № 646/8593/ скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 20.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 42018220000001010 від 31.08.2018 року скасовано. Матеріали кримінального провадження повернуті слідчому для продовження досудового розслідування (а.с. 22-23).
Постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 29.08.2019 року кримінальне провадження № 42018220000001010 від 31.08.2018 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях прокурора ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України (а.с. 28-33).
Листом від 30.08.2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що 29.08.2019 року кримінальне провадження № 42018220000001010 було закрито слідчим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.10.2019 року № 646/8593/ скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 29.08.2019 року про закриття кримінального провадження № 42018220000001010 від 31.08.2018 року скасовано (а.с. 34).
Постановою слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві від 14.01.2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000001010 від 31.08.2018 року відмовлено (а.с. 35-36).
Постановою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19.02.2020 року № 554/1003/20 скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову слідчого від 14.01.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000001010 від 31.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України - скасовано (а.с. 37-38).
Постановою слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві від 23.03.2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 10.03.2020 року про визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000001010 від 31.08.2018 року відмовлено (а.с. 39-40).
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.04.2020 року № 554/1003/20 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову слідчого від 23.03.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000001010 від 31.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України - скасовано. В іншій частині скарги - відмовлено (а.с. 41-42).
Постановою слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві від 10.08.2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 04.08.2020 року про визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000001010 від 31.08.2018 року відмовлено (а.с. 43-44).
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 07.09.2020 року № 554/1003/20 скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову слідчого від 10.08.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000001010 від 31.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України - скасовано (а.с. 47).
Постановою слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві від 23.09.2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 23.09.2020 року про визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000001010 від 31.08.2018 року відмовлено (а.с. 48-49).
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 30.10.2020 року № 554/1003/20 скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову слідчого від 23.09.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000001010 від 31.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України - скасовано (а.с. 52).
Постановою слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві від 25.11.2020 року кримінальне провадження № 42018220000001010 від 31.08.2018 року за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в діянні прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України (а.с. 53-55)
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02.08.2021 року № 642/4626/21 Скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову слідчого від 25.11.2020 року про закриття кримінального провадження № 42018220000001010 скасовано (а.с. 58-59).
Повісткою про виклик на 30.11.2021 року в ТУ ДБР ОСОБА_1 викликано як потерпілого в кримінальному провадженні № 42018220000001010 (а.с. 60).
Постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві від 17.01.2022 року кримінальне провадження № 42018220000001010 від 31.08.2018 року за ч. 3 ст. 382 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України (а.с. 61-62).
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 30.06.2023 року № 642/4626/21 скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову слідчого від 17.01.2022 року про закриття кримінального провадження № 42018220000001010 скасовано (а.с. 66).
У кримінальному провадженні № 42018220000001010 ОСОБА_1 неодноразово звертався із клопотаннями стосовно вжиття заходів до розслідування справи, усунення недоліків тощо.
На звернення ОСОБА_1 неодноразово надавались відповіді прокурорами Другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Харківської обласної прокуратури Касяненко А., Павлійчук К., заступником керівника обласної прокуратури Муратовим С., процесуальним керівником - прокурором організаційно-методичного відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Харківської області О. Чекіною.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 24.04.2024 року зареєстроване кримінальне провадження 42024000000000623 на підставі заяви ОСОБА_1 від 11.11.2023 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2024 року № 757/56373/23-к про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 365, 366, 367, ч. 3 ст. 382, ч. 1 ст. 396 КК України слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві Альохіною К.О. та процесуальним прокурором прокуратури Харківської обласної прокуратури Касяненко А.І. (а.с. 81-83).
Постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві від 31.07.2024 року кримінальне провадження № 42018220000001010 від 31.08.2018 року за ч. 3 ст. 382 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито у зв'язку з відсутністю в діянні службових осіб прокуратури Харківської області складу кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 17.06.2025 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11.08.2025 року № 643/8987/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 17.06.2025 року скасовано. Постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві від 31.07.2024 року про закриття кримінального провадження № 42018220000001010 від 31.08.2018 року скасовано. Матеріали кримінального провадження № 42018220000001010 від 31.08.2018 року направлені прокурору для організації досудового розслідування, оскільки слідчий не виконав вказівок, зазначених в ухвалах слідчих суддів, не здійснив допит ОСОБА_1 для перевірки його заяви. Такі відомості вочевидь свідчать про неповноту проведеного досудового розслідування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 вказав, що надмірною тривалістю кримінального провадження і відсутністю належного нагляду за додержанням законності з боку прокурора Касяненко А.І. йому, як потерпілому, завдано моральну шкоду, яку позивач оцінив в 580 000 грн. і на підставі ст. 23, ч. 6 ст. 1176, 1174 ЦК України просив стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету.
Правовідносини виникли між сторонами з приводу завдання шкоди внаслідок незаконних дій органу державної влади, тому при вирішенні спору суд застосовує норми глави 82 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 55, 56 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, відповідно до статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування; моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 303/1776/1 (провадження № 61-3440св20), відшкодуванню підлягає шкода, завдана внаслідок не тільки незаконного засудження, повідомлення про підозру, арешт, обшук, виїмку, а й інших дій внаслідок яких особі було заподіяно шкоду; за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 740/2921/16-ц (провадження № 61-30026св18) та постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 216/2150/17 (провадження № 61-11184св18).
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Тобто, здійснення досудового розслідування кримінального провадження протягом тривалого часу, яке неодноразово безпідставно закривалось і було неефективним, що підтверджено чисельними постановами слідчих суддів свідчить про незаконні дії і бездіяльність посадових осіб, які здійснювали вказане кримінальне провадження і відсутність нагляду прокурора за додержанням законів під час досудового розслідування, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінальним процесуальним кодексом України.
Письмові вказівки прокурора органам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов'язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню.
Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, прокурор має виконувати завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК), зокрема, в частині забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Виконанню цих завдань прокурора і має сприяти здійснення ним наданих йому процесуальних повноважень, передбачених ч. 2 ст. 36 КПК.
Процесуальне керівництво прокурора досудовим розслідуванням полягає в тому, що він, реалізуючи свої наглядові повноваження, забезпечує виконання органами досудового розслідування вимог закону, які визначають підстави та процесуальний порядок проведення ними слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень.
У цьому кримінальному провадженні і на теперішній час триває слідство, загалом з 31.08.2018 року до 21.03.2025 року (дати звернення до суду з даним позовом 6 років і 7 місяців). За такий строк орган досудового розслідування мав би або закрити провадження, або звернутись до суду з обвинувальним актом.
В ухвалі від 11.08.2025 року, при скасуванні чергової постанови слідчого про закриття кримінального провадження, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду вказала про надіслання саме прокурору матеріалів кримінального провадження 42018220000001010 для організації досудового розслідування.
Надмірна тривалість кримінального провадження № 42018220000001010 від 31.08.2018 року призвела до моральних страждань позивача ОСОБА_1 , зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, написання звернень, заяв, скарг, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність тощо.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При вирішенні таких спорів слід виходити з того, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст.ст. 3, 9 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки, вік, стан здоров'я потерпілого тощо.
У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування ЄСПЛ виходить із презумпції спричинення моральної шкоди відповідачем та обов'язку саме відповідача спростувати таку презумпцію (Рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Рішення від 15.01.2009 року «Бурдов проти Росії»). У вказаних рішеннях Суд зазначив таке: «Існує обґрунтована й водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди».
Аналогічна позиція викладена у рішенні від 27.07.2004 року у справі «Ромашов проти України», де ЄСПЛ указав, що моральна шкода завдана самим фактом порушення з боку державного органу.
Факт надмірної тривалості кримінального провадження, відомості про яке внесені в ЄРДР 31.08.2018 року за ч. 3 ст. 382 КК України за заявою ОСОБА_1 , з урахуванням встановленої ухвалами слідчих суддів бездіяльності органу досудового розслідування, невиконання слідчими ДБР і слідчими Харківської обласної прокуратури вказівок, зазначених в ухвалах суддів, не проведення допиту ОСОБА_1 для перевірки його заяви, не проведення інших слідчих дій (зазначені в ухвалах слідчих суддів), відсутність результатів досудового розслідування протягом 79 місяців і належного нагляду прокурора за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, відсутність належної організації досудового розслідування з боку прокурора, про що вказано в ухвалі Харківського апеляційного суду від 11.08.2025 року, свідчать про неефективність та довготривалість досудового розслідування, що негативно впливає на моральний стан позивача ОСОБА_1 , завдаючи йому моральної шкоди.
Таким чином, позивач має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов'язання щодо проведення ефективного розслідування кримінального провадження на підставі його заяви, що відповідає положенням ч. 6 ст. 1176, ст. 1174 ЦК України, незалежно від вини.
Складові елементи для цивільно-правової відповідальності у виді шкоди, протиправних діянь осіб, які завдали шкоди, причинного зв'язку між ними, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Зважаючи на встановлені судом обставини і норми закону, суд вважає безпідставними заперечення відповідача. Відповідно до ст.ст. 77-80 ЦПК України позивач надав належні і допустимі докази, які у своїй сукупності дали змогу дійти висновку про порушення його прав прокурором.
Безпідставними є доводи та посилання відповідача на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушення прав позивача, оскільки у цій справі правовою підставою для відшкодування є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень, в тому числі слідчими прокуратури Харківської області (постанова від 20.11.2018 року, 10.04.2019 року, 29.08.2019 року) без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, а також невиконання нагляду за додержанням законів органами, що провадять досудове слідство, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача і невиконання завдань кримінального провадження.
Враховуючи конкретні обставини даної справи, характер незаконних дій і бездіяльності прокуратури Харківської області, глибину душевних страждань в зв'язку з протиправною поведінкою щодо ОСОБА_1 , вік позивача, неодноразове звернення із обґрунтованими скаргами, що вимагало від нього додаткових зусиль для відновлення порушення своїх прав, вимоги розумності і справедливості, суд вважає можливим відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі, наближеному до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» - 3 000 грн., що є обґрунтованою компенсацією (справедливою сатисфакцією) за душевні страждання, яких він зазнав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Враховуючи вказані висновки Верховного Суду сума в розмірі 3 000 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.
Позивач, маючи інвалідність ІІ групи, при зверненні до суду з позовом був звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1174 ЦК України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025рік , ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,
позов задоволити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3 000 (три тисячі) грн.
В решті позову - відмовити.
Судовий збір залишити за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа в АДРЕСА_1
відповідач - держава Україна в особі Харківської обласної прокуратури, 61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108
третя особа - прокурор Харківської обласної прокуратури Касяненко Антоніна Іванівна, 61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108
Повне судове рішення складене 18 вересня 2025 року.
Суддя: