номер провадження справи 4/125/25
19.09.2025 Справа № 908/2391/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Першого заступника керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області, (92220, Луганська область, Сватівський район, смт. Білокуракине, вул. Базарна, буд. 3А) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Господарського суду Луганської області, (61022, Харківська область, м. Харків, пр. Науки, буд. 5)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8)
про стягнення 71791,50 грн.
04.08.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 52/2-583вих-25, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІКС 04.08.2025, (вх. № 2618/08-07/25 від 05.08.2025) Першого заступника керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Господарського суду Луганської області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», м. Запоріжжя про стягнення 62975,00 грн. заборгованості (основного боргу) за непоставлений товар за договором № 19-23 від 23.10.2023, 4408,25 грн. пені та 4408,25 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань з поставки товару понад 30 днів, що разом становить 71791,50 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 справу № 908/2391/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.08.2025 позовну заявуприйнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2391/25 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/125/25, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 05.11.2025.
Заявлені прокурором позовні вимоги викладені позовній заяві і обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 525, 526, 612, 625, 629, 712 ЦК України, договору№ 19-23 від 23.10.2023, на підставі яких прокурор та позивач просять позов задовольнити та стягнути з відповідача 62975,00 грн. заборгованості (основного боргу) за непоставлений товар, 4408,25 грн. пені та 4408,25 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань з поставки товару понад 30 днів, що разом становить 71791,50 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40308189) є: 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Ухвалою суду від 06.08.2025у справі № 908/2391/25відповідачу запропоновано у строк до 22.08.2025, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 06.08.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2391/25доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» - 06.08.2025 17:29, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Моїсправи».
Передбачена частиною 10 розділу 1. Підсистема «Електронний кабінет» Положення, наявне в матеріалах справи підтвердження доставлення заявнику електронної копії оскаржуваної ухвали на його електронну пошту свідчить про належність повідомлення сторони.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2391/25.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Також судом зазначається, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Відзив на адресу суду від відповідача як у встановлений в ухвалі суду від 06.08.2025 у справі №908/2391/25процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 05.09.2025 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.
Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 19.09.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
23.10.2023 Господарським судом Луганської області (Замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник, відповідач у справі) укладено Договір №19-23 (далі - Договір).
Відповідно п. 1.4 Договору, Товар - Бензин А-95, що відпускається на підставі талонів номіналом 5, 10 і 20 літрів,який є в наявності та доступний на АЗС.
Згідно п. 1.5 Договору, талон на отримання бензину -документ, встановленої Постачальником форми, одноразового використання, щодозволяє його пред'явнику отримати Товар на АЗС. Талон не є засобомрозрахунків/платежів між Сторонами; має певний ступінь захисту та обов'язковіреквізити: марка та кількість пального, серія, номер та інші реквізити,передбачені Постачальником (штрих-код, відтиск печатки (штампу). Термін дії талону необмежений. Талони використовуються в межах України, включаючи всі області.
Відповідно п. 2.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставитий передати у власність Замовника товар, а саме: бензин А-95, код ДК 021:2015-0913 0000-9 (Нафта і дистиляти), який відпускається через мережу автозаправних станцій Постачальника або його партнерів за талонами номіналом 5, 10 і 20 літрів, а Замовник - прийняти і оплатити такий Товар.
Загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальнавартість Товару визначена Сторонами у Специфікації (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору. (п.2.2 Договору).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Замовник здійснює оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата за Товар здійснюється впродовж 10-ти (десяти) робочих днів з дати передачі талонів Постачальником на підставівидаткової накладної.
Згідно п. 5.6 Договору, Постачальник гарантує, що талони будуть діяти впродовж необмеженого строку.
Відповідно п.п. 6.1. - 6.2 Договору, постачання Товару здійснюється по талонам на заправках Постачальника або його партнерів, з якими у Постачальника укладені Договори на співробітництво. Постачальник здійснює передачу талонів впродовж 10-ти(десяти) робочих днів з моменту укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 30.11.2023, за адресою: просп. Науки, буд. 5, м. Харків, 61022.
Згідно п.п. 7.1. - 7.2. Договору, право власності на Товар переходить від Постачальника до Замовника з моменту підписання накладної або акту приймання - передачі. Ризик випадкової загибелі Товару переходить до Замовника з моменту одержанняТовару (бензину А-95) на АЗС по талонам. Бензин А-95 знаходиться на відповідальному зберіганні у Постачальника впродовж строку дії талонів. Вартість відповідального зберігання впродовж строку дії талонів включено до ціни Товару.
Відповідно п.п. 7.5.-7.6 Договору передача Замовнику Товару за цим Договором здійснюється з АЗС Постачальника або його партнерів, шляхом заправки автомобілів Замовника при пред'явленні Замовником (довіренимиособами Замовника) талона. Талон, наявний у Замовника, є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у талоні об'єму і марки Товару, після чого всі обов'язки Сторін по погашенню талона вважаються виконаними. Товар вважається переданим (відчуженим) Постачальником і прийнятим Замовникомз моменту фактичної заправки автомобіля Замовника певною кількістю Товару, яка (кількість) зазначається у талоні, при цьому Постачальник не може передати Замовнику Товар в кількості меншій, ніж зазначена у талоні.
Згідно п.п. 8.1.-8.2. Договору, Постачальник гарантує, що талони діятимуть на всіх АЗС Постачальника та його партнерів впродовж необмеженого строку. Постачальник гарантує, що на всіх АЗС, що включені до переліку АЗС та «АЗС-партнерів» (Додаток 3 до Договору), здійснюється цілодобовий відпуск Бензину А-95.
Підпунктом 9.3.2. п. 9.3. р. 9 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний відпускати Замовнику (його довіреній особі) Товар при наданні талона на всіх своїх АЗС (або забезпечити Замовнику можливість отримання Товару на АЗС партнерів), в режимі роботи, що діє на цих АЗС, за винятком випадків, коли робота АЗС припинена врезультаті аварій, регламентних робіт, пов'язаних з АЗС безпосередньо або з обладнанням по обслуговуванню талона.
Постачальник зобов'язаний інформувати Замовника про зміну у переліку АЗС, інформувати Замовника про заміну талона або припинення відпуску товару по талонах та вжити всіх заходів щодо забезпечення Замовника можливістю отримати Товар, що сплачений (пп. 9.3.4-9.3.5 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторін відвідповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п.п.13.1- 13.2 Договору).
Специфікацією до Договору сторонами узгоджено поставку Товару - Бензину А-95- в обсязі 1565 л на загальну суму 86075, 00 грн. Вартість 1 л бензину А-95 згідно Специфікації становить 55, 00 грн. з урахуванням ПДВ.
Згідно видаткової накладної № 0006/0000098 від 25.10.2023 відповідач здійснив передачу позивачу скретч-карток (талонів) на бензин А-95 в обсязі 1565 літрів за ціною 55,00 грн за 1 літр на суму 86075,00 грн, в т.ч. ПДВ.
Господарський суд Луганської області перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в загальній сумі 86075,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №407 від 31.10.2023, копія якої містяться в матеріалах справи.
Розпорядженням Господарського суду Луганської області № 1/ос від 15.05.2025 утворено комісію, якою 19.05.2025 встановлено факт неможливості здійснення заправки бензином А-95 за талонами на АЗС міста Харкова, що належать до мережі автозаправних станцій «ANP», що перелічені у Додатку № 3до Договору від 23.10.2023 № 19-23, про що складено відповідний акт.
Мотивуючи заявлені вимоги прокурор та позивач зазначають, що через відсутність дизпалива на АЗС відповідача Позивач не використав скретч-картки на загальну суму 62975,00 грн., копії скретч-карток наявні в матеріалах справи.
21.05.2025 Господарським судом Луганської області на адресу ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» спрямовано запит за вих. № 09-09/211/25 щодо надання інформації про перелік діючих АЗС та АЗС-партнерів, на яких здійснюється відпуск бензину А-95.
26.05.2025 Господарським судом Луганської області направленона адресу відповідача претензію №09-09/221/25 щодо повернення грошових коштів за недопоставлений товар та сплати пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день.
Відповідач отримав зазначений запит та претензію 30.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Претензія та запит залишені без відповіді та задоволення.
Загальна вартість не переданого відповідачем товару відповідно до договору №19-23 від 23.10.2023, який оплачений позивачем, становить 62975, 00 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за попередньо оплаченими талонами/скретч-картами у визначені договором спосіб та строк і, як наслідок, неповернення суми передплати, стало підставою для звернення прокурора та позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. Крім того, за невиконання грошового зобов'язання прокурором та позивачем нараховано 4408,25 грн. пені та 4408,25 грн. штрафу.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з'ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч., ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (наведені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
З урахуванням положень Конституції України, Закону України «Пропублічні закупівлі» вказаний інтерес держави є так званим «охоронюванимзаконом інтересом».
Згідно ст. 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Державазабезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів ідіяльності суддів відповідно до Конституції України. Забезпеченняфункціонування судової влади передбачає, зокрема, окреме визначення уДержавному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, щозабезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповіднодо закону; законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів.
Статтею 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено,що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджетуУкраїни на утримання судів належать до захищених статей видатків Державногобюджету України.
Згідно статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судифінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків,затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків,визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, упорядку, встановленому Бюджетним кодексом України (БК України).
Відповідно до п. 12 ст. 2 БК України, бюджетні установи - органидержавної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації,створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахуноквідповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи єнеприбутковими.
Згідно пункту 49 ст. 2 БК України, управління бюджетними коштами -сукупність дій учасника бюджетного процесу відповідно до його повноважень,пов'язаних з формуванням та використанням бюджетних коштів, здійсненнямконтролю за дотриманням бюджетного законодавства, які спрямовані надосягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності тазабезпечення ефективного, результативного і цільового використання
бюджетних коштів.
Відповідно до вимог ст. 47 БК України, розпорядники бюджетних коштівзабезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю завиконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
Як зазначено вище Господарським судом Луганської області здійснено оплату за Договором за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже він є розпорядником бюджетних коштів та зобов'язаний вживати заходи щодо стягнення заборгованості за спірним Договором.
Невиконання зобов'язань за Договором з боку ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» призвело до нераціонального та неефективного використання коштів Державного бюджету України.
Таким чином, Господарський суд Луганської області є уповноваженим органом у спірних відносинах, який і залучається прокурором до участі в справів якості Позивача.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кошти за скретч-карти на суму 86075,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №407 від 31.10.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 №1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Згідно з п. 9 вказаних Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання,транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати дизпаливо на АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить, що відповідач свої зобов'язання щодо видачі товару за талонами/скретч-картками належним чином не виконав, вартість недопоставленого товару становить 62975, 00 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.20 по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених Договором умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості та строк, відтак у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Відповідач попередню оплату в сумі 62975, 00 грн. за Договором №19-23 від 23.10.2023 не повернув.
Відповідачем факт порушення взятих на себе зобов'язань за умовами Договору належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 62975, 00 грн. заборгованості за договором № №19-23 від 23.10.2023 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 19-23 від 23.10.2023 підтверджено матеріалами справи.
Прокурором та позивачем нарахована пеня в сумі 4408,25 грн. за загальний період з 26.05.2025 по 03.08.2025.
Згідно п. 10.2 Договору, за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, згідно абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України.
Перевіривши правильність наданого розрахунку пені, суд дійшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства і виконаний правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 4408,25 грн. пені заявлена обґрунтовано, заснована на законі та підлягає задоволенню судом.
За приписами ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Враховуючи прострочення відповідачем оплати товару, поставленого за Договором № 19-23 від 23.10.2023, понад 30 календарних днів прокурором та позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 4408,25 грн. штрафу.
Перевіривши наведений розрахунок суми штрафу, суд вважає, що розрахунок виконаний правильно.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4408,25 грн. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Прокурор і позивач надали всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи прокурора та позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Першого заступника керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області, Луганська область, Сватівський район, смт. Білокуракине в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Господарського суду Луганської області, Харківська область, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», м. Запоріжжя задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8, ідентифікаційний код 40308189) на користь Господарського суду Луганської області, (61022, Харківська область, м. Харків, пр. Науки, буд. 5, ідентифікаційний код 02844564) 62975 (шістдесят дві тисячі дев'ятсотсімдесят п'ять) грн. 00 коп. заборгованості, 4408 (чотири тисячі чотириста вісім) грн. 25 коп. пені та 4408 (чотири тисячі чотириста вісім) грн. 25 коп. штрафу. Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8, ідентифікаційний код 40308189) на користь Луганської обласної прокуратури, (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 02909921) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено « 19» вересня 2025 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.