номер провадження справи 27/123/25
15.09.2025 Справа № 908/2124/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Монтажно-будівельна компанія Сінергія» (вул. Михайла Грушевського, буд. 59 А, офіс 314, м. Дніпро, 49069, ідентифікаційний номер юридичної особи 38897076)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, 11 А, каб. № 8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний номер юридичної особи 40308189)
про стягнення 187 034 грн 70 коп.
без виклику сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “Монтажно-будівельна компанія Сінергія» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 187 034 грн 70 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2124/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 15.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2124/25, присвоєно номер провадження 27/123/25. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 15.07.2025 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 04.08.2025.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом отримання примірника ухвали суду в електронному кабінеті в підсистемі ЕСІТС - 15.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача - 15.07.2025.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 15.09.2025.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Монтажно-будівельна компанія Сінергія» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник) наявні договірні відносини із поставки товару.
Угода з користувачем розміщена в мережі Інтернет за адресою https://avias.ua/dokumenti-ta-instrukcii/terms_of_use.
Ця Угода є публічним Договором купівлі-продажу, згідно ст. 633 Цивільного Кодексу України, ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40308189, пропонує всім дієздатним фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам-підприємцям (надалі Покупець, Користувач) купити Товар через мобільний додаток та/або сайт Продавця.
За умовами укладеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (нафтопродукти), визначені у замовлені покупця, розміщеному за допомогою мобільного додатку та/або веб-сайту, з використанням віртуальної та/або фізичної (пластикової) паливної картки, на які воно враховується, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар, відповідно до умов цього договору (п. 4.1 договору).
Згідно з п. 5.3 договору покупець самостійно оформлює замовлення і оплачує (100% передплати) в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця.
25.06.2024 відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 0001/0002280 від 25.06.2024 на суму 34 800 грн 00 коп.
Після здійснення оплати згідно рахунку-фактури № 0001/0002280 від 25.06.2024 на сплату 34 800 грн 00 коп. було складено видаткову накладну № 0001/0001863 від 25.06.2024 та Специфікацію № 0001/0001863-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0001/0001863 від 25.06.2024, згідно якої було відвантажено Скретч-картки УкрА95 20 л. у кількості 30 штук.
Відповідно до специфікації № 0001/0001863-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0001/0001863 від 25.06.2024 відвантажено Скретч-картки з такими номерами: 303611642110, 303611642111, 303611642112, 303611642113, 303611642114, 303611642115, 303611642170, 303611642171, 303611642172, 303611642173, 303611642174, 303611642175, 303611642176, 303611642177, 303611642178, 303611642179, 303611642180, 303611642181, 303611642182, 303611642183, 303611642184, 303611642185, 303611642186, 303611642187, 303611642188, 303611642189, 303611642190, 303611642191, 303611642192, 303611642193.
Як зазначив позивач станом на 10.07.2025 використано паливо за скретч-картками 303611642180, 303611642181, 303611642190, 303611642191, 303611642192, 303611642193 на загальну кількість палива 120 л.
У зв'язку з тим, що вже тривалий час мережею заправок «Авіас» припинено продаж пального, невикористаними залишилися 24 скретч-картки на загальну кількість 480 л палива Бензин А-95 на суму 27 840 грн 00 коп.
Крім того, станом на 10.07.2025 невикористаними залишаються:
- 1218 л дизпалива, придбаного за рахунком-фактурою № 0001/1575737 від 10.10.2024 та рахунком-фактурою № 0001/1283473 від 27.11.2024, з яких 218 л за ціною 50,49 грн за 1 л та 1000 л за ціною 47,99 грн за 1 л, що разом становить 58 996,82 грн.;
- 1112 л газу нафтового скрапленого (Дніпропетровська обл.), придбаного за рахунком-фактурою № 0007/1074848 від 28.08.2023 та рахунком-фактурою № 0001/1332076 від 12.10.2023, з яких 412 л за ціною 23,99 грн за 1 л та 700 л за ціною 26,29 грн за 1 л, що разом становить 28 286,88 грн.;
- 538 л газу нафтового скрапленого (Україна), з яких 400 л придбано за рахунком фактурою № 0007/1262523 від 20.03.2023 за ціною 22,99 грн за 1 л, що становить 9 196,00 грн.;
- 1195 л бензину А-95, придбаного за рахунком-фактурою № 0001/1332076 від 12.10.2023 та рахунком-фактурою № 0001/1575737 від 10.10.2024, з яких 195 л за ціною 55,00 грн за 1 л та 1000 л за ціною 51,99 грн за 1 л, що разом становить 62 715,00 грн.
Таким чином, за паливними картками залишилось невикористаного палива на суму 159 194 грн 70 коп.
Отже, відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання в загальній сумі 187 034 грн 70 коп., тобто не в повному обсязі здійснив передачу сплаченого позивачем товару, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 Цивільного кодексу України, розділом V Господарського кодексу України, загальні положення про поставку - параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України, загальні положення про послуги визначені главою 63 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Суд вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи підтверджується існування договірних відносин між позивачем та відповідачем.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною другою ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.
В Постанові ВС від 21 лютого 2018 року по справі № 910/12382/17 Верховний Суд зазначив, що виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Отже, не має значення причини порушення строків поставки товару, а мають лише значення факт порушення таких строків. Сума попередньої оплати (авансу), який покупець має намір стягнути в судовому порядку у зв'язку з простроченням поставки товару є грошовим зобов'язанням продавця.
Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Доказів поставки відповідачем позивачу товару у строки визначені у договорі матеріали справи не містять, такі докази відповідач не подав, як і докази повернення оплати позивачу.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Предметом позову у даній справі є саме стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України, оскільки, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено оплачений товар.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до специфікації № 0001/0001863-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0001/0001863 від 25.06.2024 відвантажено Скретч-картки з такими номерами: 303611642110, 303611642111, 303611642112, 303611642113, 303611642114, 303611642115, 303611642170, 303611642171, 303611642172, 303611642173, 303611642174, 303611642175, 303611642176, 303611642177, 303611642178, 303611642179, 303611642180, 303611642181, 303611642182, 303611642183, 303611642184, 303611642185, 303611642186, 303611642187, 303611642188, 303611642189, 303611642190, 303611642191, 303611642192, 303611642193.
Станом на 10.07.2025 року використано паливо за скретч-картками 303611642180, 303611642181, 303611642190, 303611642191, 303611642192, 303611642193 на загальну кількість палива 120 л.
У зв'язку з тим, що вже тривалий час мережею заправок «Авіас» припинено продаж пального, невикористаними залишилися 24 скретч-картки на загальну кількість 480 л палива Бензин А-95 на суму 27 840 грн 00 коп.
Аналогічна ситуація склалася і з паливними картками.
Так, у період з березня 2023 року по листопад 2024 року на підставі усного публічного договору (паливні картки), який розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://avias.ua/dokumenti tainstrukcii/terms_of_use, Товариство з обмеженою відповідальністю “Монтажно-будівельна компанія Сінергія» здійснило закупівлю у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» палива на паливні картки, але не може його використати у зв'язку з припиненням продажу пального мережею заправок «Авіас».
Станом на 10.07.2025 невикористаними залишаються:
- 1218 л дизпалива, придбаного за рахунком-фактурою № 0001/1575737 від 10.10.2024 та рахунком-фактурою № 0001/1283473 від 27.11.2024, з яких 218 л за ціною 50,49 грн за 1 л та 1000 л за ціною 47,99 грн за 1 л, що разом становить 58 996,82 грн.;
- 1112 л газу нафтового скрапленого (Дніпропетровська обл.), придбаного за рахунком-фактурою № 0007/1074848 від 28.08.2023 та рахунком-фактурою № 0001/1332076 від 12.10.2023, з яких 412 л за ціною 23,99 грн за 1 л та 700 л за ціною 26,29 грн за 1 л, що разом становить 28 286,88 грн.;
- 538 л газу нафтового скрапленого (Україна), з яких 400 л придбано за рахунком фактурою № 0007/1262523 від 20.03.2023 за ціною 22,99 грн за 1 л, що становить 9 196,00 грн.;
- 1195 л бензину А-95, придбаного за рахунком-фактурою № 0001/1332076 від 12.10.2023 та рахунком-фактурою № 0001/1575737 від 10.10.2024, з яких 195 л за ціною 55,00 грн за 1 л та 1000 л за ціною 51,99 грн за 1 л, що разом становить 62 715,00 грн.
Таким чином, невикористаними залишилися 24 скретч-картки на загальну кількість 480 л палива Бензин А-95 на суму 27 840 грн 00 коп. та невикористаного палива залишилося за паливними картками на суму 159 194 грн 70 коп.
18.04.2025, в рамках досудового врегулювання спору Товариством з обмеженою відповідальністю “Монтажно-будівельна компанія Сінергія» засобами поштового зв'язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» було направлено претензію про сплату заборгованості в розмірі 187 034 грн 70 коп. (вих. № 17/04/2025 від 17.04.2025).
Претензія отримана відповідачем 25.04.2025.
Претензія залишилася без відповіді та задоволення.
Отже, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії»).
Дослідивши матеріали справи позивач документально підтвердив попередню оплату товару відповідачу.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів повернення попередньої оплати на користь позивача в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 187 034 грн 70 коп. попередньої оплати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Монтажно-будівельна компанія Сінергія» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет 8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Монтажно-будівельна компанія Сінергія» (вул. Михайла Грушевського, буд. 59 А, офіс 314, м. Дніпро, 49069, ідентифікаційний номер юридичної особи 38897076) 187 034 (сто вісімдесят сім тисяч тридцять чотири) грн 70 коп. суми попередньої оплати, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 50 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлено та підписано 19.09.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.