вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
16 вересня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/615/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
розглянув матеріали справи
за позовом Радехівського опорного закладу загальної середньої освіти Львівської області, м. Радехів Шептицького району Львівської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 20 895,60 грн
За участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
Радехівський опорний заклад загальної середньої освіти Львівської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» 20 895,60 грн за оплачений та неотриманий товар, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №СК3-00675 від 24 жовтня 2024 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/615/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Надалі, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, суд ухвалою від 29 липня 2025 року призначив справу №907/615/25 до розгляду у судовому засіданні та повідомив учасників справи, що воно відбудеться 16 вересня 2025 року. Крім того, означеною ухвалою від 29.07.2025 суд, з огляду на наявність сумніву щодо добросовісного виконання сторонами процесуальних обов'язків щодо подання доказів у справі в порядку ч. 4 ст. 74 ГПК України зобов'язав позивача надати суду в строк до 01 вересня 2025 року включно видаткову накладну №003-0001484 від 24.10.2024 та докази оплати товару за договором.
На виконання вимог ухвали від 29.07.2025 від позивача 12.08.2025 через «Електронний суд» надійшли витребувані судом документи, а за змістом заяви від 11.08.2025 Радехівський опорний заклад загальної середньої освіти Львівської області просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності позивача.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, його представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 29.07.2025 до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 29.07.2025 року.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав достатньо часу та можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті, а його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з поставки Товару за Договором №СК3-00675 від 24.10.2024, вартість якого була сплачена позивачем, у зв'язку з чим в останнього виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати в розмірі 20 895,60 грн, з вимогами про стягнення якої подано цей позов до Господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відзив на позов відповідачем не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
24 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», як Постачальником та Радехівським опорним закладом загальної середньої освіти Львівської області, як Покупцем за результатами процедури закупівлі UA-2024-10-18-012430-a (звіт про договір про закупівлю від 24.10.2024) укладено Договір №СКЗ-00675 (надалі за текстом Договір), за умовами п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого Продавець зобов'язується передати через АЗС Покупцю «ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта і дистиляти: Дизельне паливо у талонах» (далі - Товар), а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти у власність та оплачувати його вартість в порядку та на умовах визначених Договором.
Найменування (номенклатура, асортимент), кількість та ціна Товару визначаються в специфікації (Додаток № 1 до договору про закупівлю), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відпуск Товару здійснюється по відпускним талонам (скетч-картах / смарт-картках), які є документом обов'язкової звітності та надають право Покупцеві (представникам Покупця) на отримання Товару через АЗС.
Згідно з підписаною сторонами Специфікацією (Додаток №1 до Договору) визначено асортимент товару (дизельне паливо), кількість товару - 440 літрів, його ціну та загальну вартість в розмірі 20 895,60 грн
Умови приймання товару визначені у розділі 4 Договору, за змістом п. 4.1. якого спосіб заправки: на АЗС. Заправка буде відбуватись по скреч - картках (талонах) (номіналом 5. 10, 20 літрів); термін дії скреч - карток (талонів) на пальне не може бути меншим ніж один рік.
Покупець зобов'язаний фактично отримати Товар в межах терміну (строку) дії карток на пальне. Термін дії карток на пальне вказується у відповідному Акті приймання-передачі карток на пальне і погоджується Сторонами шляхом підписання відповідного Акту приймання-передачі карток на пальне. У випадку якщо термін дії карток на пальне не вказаний в Акті приймання-передачі карток на пальне, то термін дії карток на пальне становить 6 місяців від дати фактичної передачі карток на пальне за Актом приймання-передачі карток на пальне (п. 1.4. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору його загальна сума становить 20 895,60 грн, а згідно з п. 3.1. Договору Покупець здійснює оплату за одержаний Товар по видатковим накладним протягом 7 банківських днів з дати вказаної у видатковій накладній на талони (скетч- карти). Моментом виконання зобов'язань Покупця по оплаті Товару вважається момент поступлення грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 12.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, або до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору Постачальником, згідно з видатковою накладною №0003/0001484 від 24.10.2024, Специфікації №0003/0001484-С до неї передано, а Покупцем прийнято зазначений в накладній товар (дизельне паливо загальним обсягом 440 літрів у формі скретч-картокс номіналом 10 літрів (40 штук) та 20 літрів (2 штуки) на суму 20 895,60 грн, що підтверджується долученим до позовної заяви копіями зазначеної видаткової накладної, специфікації до неї та не заперечено відповідачем у справі.
Наданою суду платіжною інструкцією №2 від 30.10.2024 підтверджується оплата Покупцем визначеної у Договорі ціни дизельного палива в сумі 20 895,60 грн.
За твердженням позивача, відповідачем не виконано зобов'язання з передачі отриманого за Договором №СКЗ-00675 від 24.10.2024 товару (дизельного палива) за отриманими скретч-картками на відпуск товару на АЗС в межах строку дії скретч-карток, у зв'язку з чим станом на 29.05.2025 (дата оформлення позовної заяви) у Постачальника виникла заборгованість в розмірі вартості оплаченого та непереданого товару (440 літрів дизельного палива) на суму 20 895,60 грн, стягнення якої є предметом судового розгляду у цій справі.
Надіслана 20.02.2025 Покупцем на адресу Постачальника претензія від 19.02.2025 за №1-22/29 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 8020000021903 - отримана відповідачем 09.03.2025) з вимогою передачі в натурі придбаного позивачем за Договором дизельного палива, - залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
З урахуванням наведеного, за твердженням позивача, добровільно відповідачем не здійснено повернення суми попередньої оплати в розмірі 20 895,60 грн, як і не поставлено оплачений позивачем товар, у зв'язку з чим у Радехівського опорного закладу загальної середньої освіти Львівської області виникло право вимагати в судовому порядку стягнення даної суми заборгованості.
За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (тут і надалі - ГК України в редакції на час існування спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Відповідно до приписів статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, статтею 693 ЦК України передбачено право покупця вимагати повернення передоплати від продавця за умови прострочення виконання зобов'язання з постачання Товару.
Відповідачем у справі не надано суду жодного доказу фактичної поставки оплаченого позивачем відповідно до платіжної інструкції №2 від 30.10.2024 товару за Договором №СКЗ-00675 від 24.10.2024 (440 літрів дизельного палива), у зв'язку з чим правомірними та такими, що базуються на приписах ст. 693 ЦК України є вимоги Покупця про повернення суми попередньої оплати за Договором.
За таких обставин, вказана сума неповернутої відповідачем попередньої оплати за непоставлені 440 літрів дизельного палива становить 20 895,60 грн, яка відповідачем не спростована, як і не подано ТОВ «Волинь НП» суду доказів поставки дизельного палива за Договором в повному обсязі, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі
Разом з тим, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 605,60 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Радехівському опорному закладу загальної середньої освіти Львівської області в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» (89421, с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області, вул. Молодіжна, буд. 9, код ЄДРПОУ 44858321) на користь Радехівського опорного закладу загальної середньої освіти Львівської області (80200, м. Радехів Шептицького району Львівської області, вул. Шептицького, буд. 4, код ЄДРПОУ 22375166) 20 895,60 грн (двадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривень 60 копійок) попередньої оплати та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 19 вересня 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.