Справа № 140/1409/19
Провадження №2/930/5/25
25.08.2025 року м.Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Войницької Т.Є.
за участі секретаря судового засідання Вакар Г.І.
представника позивача - адвоката Примакової В.В.
представника відповідача Стецюри А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Немирівської міської ради про усунення перешкоди в користуванні майном та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , Немирівської міської ради про усунення перешкоди в користуванні майном та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов обґрунтований тим, що на підставі договору дарування укладеного 27.12.2005 року ОСОБА_1 , належить 16/25 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розмішені за адресою: АДРЕСА_1 .
Нерухоме майно розташовано на земельній ділянці, загальною площею 0,0900 га, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
21.10.2015 року Немирівською міською радою було складено Акт прийомки- передачі межових знаків на зберігання, в якому зазначено, що межі земельної ділянки за кадастровим номером 0523010100:01:001:______, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0900 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, закріплена в натурі ( на місцевості) тимчасовими, межовими знаками у кількості 6 штук. Також в даному акті зазначено, що власниками та користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено.
22.03.2016 року комісія по розгляду звернень громадян міста Немирів розглянула заяву гр. ОСОБА_2 від 04.03.2015 року стосовно обміру земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 та впорядкування межі між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
У присутності позивача та відповідача (заявниці) гр. ОСОБА_2 , жительки будинку АДРЕСА_2 , комісія розглянула заяву та представлені матеріали, провела часткові обміри земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 вимірювальною стрічкою. Також, було проведено огляд інвентаризаційних справ домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , наданих КП Немирівським БТІ та встановлено наступне: документи, які посвідчують право користування або право власності (договори оренди, державні акти) земельними ділянками, які використовуються гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 та ОСОБА_1 відсутні в обох сторін спору.
Між домоволодінням ОСОБА_1 та домоволодінням ОСОБА_2 була облаштована огорожа в 1979 році. Зі сторони домоволодіння ОСОБА_2 на відстані близько 0,5 м. від огорожі у побудований сарай «Б», що, на думку позивача, відповідає нормам п.3.25* Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**.
Позивачка зазначила, що відповідач, знявши огорожу та самовільно захопивши частину земельної ділянки, яка виділена їй для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, розпочала зводити паркан, чим створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою та майном, а саме Сараєм «Б», який на ній розміщений.
Оскільки відповідач порушує права позивача щодо користування її майном, а добровільно узгодити питання щодо користування суміжними земельними ділянками не має можливості, та, на думку позивача, відповідач самовільно зайняла частину земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача та розпочала зводити паркан на подвір'ї останньої і не бажає зупинити будівництво паркану, тому позивач змушена звернутися до суду для вирішення питання щодо усунення перешкод у користуванні своїм майном.
У зв'язку із зазначеним, позивач просить зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди завдані їй, ОСОБА_1 , у користуванні її майном, а саме сараєм «Б» та земельною ділянкою, що призначена для його обслуговування, що розташована в АДРЕСА_1 , шляхом знесення самовільно побудованої споруди, а саме огорожі, зі сторони відповідача між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , а також зобов'язати ОСОБА_2 не чинити позивачу, ОСОБА_1 перешкоди в користуванні її майном, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно протоколу розподілу судової справи між суддями від 24.05.2019 справа надійшла в провадження судді Немирівського районного суду Вінницької області Науменка С.М. З 24.05.2019 по 27.09.2023 зазначена справа перебувала в провадженні судді Науменка С.М. Ухвалою від 27.09.2023 задоволено заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Науменка С.М. від розгляду зазначеної справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу розподілено судді Немирівського районного суду Вінницької області Царапорі О.П. Ухвалою суду від 02.10.2023 у даній справі задоволено заяву головуючого судді Царапори О.П. про самовідвід.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу розподілено судді Немирівського районного суду Вінницької області Войницькій Т.Є. Ухвалами судді Немирівського районного суду Вінницької області від 10.10.2023 та 20.10.2023 Войницькою Т.Є. зазначену цивільну справу прийнято до свого провадження та визначено повторно розпочати розгляд справи з підготовчого судового засідання.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 15.02.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Примакова В.В. позов підтримала та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Представник відповідача Немирівської міської ради Стецюра А.І. не заперечувала щодо задоволення позову.
Відповідач ОСОБА_2 на неодноразові виклики до суду в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак зворотні рекомендовані повідомлення повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», у зв'язку із чим, відповідача було повідомлено про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Судової влади України.
Відповідно до вимог ч. 3ст. 223 ЦПК Україниу разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Згідно відзиву, поданого представником відповідача - адвокатом Когутницьким В.М., Марценюк Т.П. не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , оскільки документів на право власності або користування земельною ділянкою, на яку претендує ОСОБА_1 та доказів того, що огорожа побудована саме на 16/25 частки земельної ділянки, що є у користуванні позивачки, не надано; на підставі наданих доказів не можливо встановити факт порушення меж зі сторони відповідача, оскільки, на його думку, межі земельної ділянки ОСОБА_1 не визначені та не зареєстровані у визначеному законом порядку. Між позивачем та відповідачем давно існує спір щодо визначення меж земельних ділянок. Вирішуючи спір стосовно площі земельної ділянки по будинковолодінню АДРЕСА_2 батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звертався в правоохоронні органи за фактом підроблення технічної документації.
Також, представник відповідача звернувся до суду із заявою про застосування строків давності, оскільки позивач звернулася до суду з позовом 23.05.2019, тоді як зведення паркану розпочалося до 17.03.2016 - дня звернення в правоохоронні органи ОСОБА_3 , після того як ОСОБА_1 показала свої документи на земельну ділянку. Представник відповідача просив відмовити у задоволені позову у зв'язку із спливом строків давності.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні 08.07.2024 суду пояснив, що позивач його дочка. ОСОБА_5 його перша дружина. Він певний час проживав з родиною за цією адресою. За сарайчиком складав вудки. Сусіди самовільно поставили огорожу. Він був там по роботі і побачив, що межу змістили. Внаслідок таких дій сусідів донька не має можливості обслуговувати сарай.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 12.05.2025 суду пояснила, що вона товаришувала з ОСОБА_7 . ОСОБА_8 побудував її батько. Був з півметра прохід, черешня росла, діти гралися. Батько відповідачки переніс огорожу, сарай вже на їхній ( ОСОБА_2 ) стороні. Фото робилося багато років тому. Огорожа ще на місці стояла.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні 12.05.2025 суду пояснила, що у 1965 році купили хату на АДРЕСА_1 . по сусідству з Грушками. У них огорожа була дерев'яна і сарайчик, між якими було з півметра відстані. ОСОБА_10 клала стільчик і мастила сарай. ОСОБА_11 це онука ОСОБА_12 . Наразі сарай посунутий у двір ОСОБА_13 .
Заслухавши представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши надані суду матеріали, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження.
Судом встановлено, що згідно копії паспорта серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в м.Немирів Вінницької області. Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідувальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 виданий на ОСОБА_1 .
Згідно реєстраційного посвідчення, виданого Тульчинським бюро технічної інвентаризації, 9/25 житлового будинку в АДРЕСА_1 зареєстровані за ОСОБА_14 на підставі договору дарування, посвідченого Немирівською держнотконторою 13.03.1995 №989.
Відповідно до договору дарування від 27.12.2005 ОСОБА_15 подарував ОСОБА_1 16/25 частин житлового будинку з відповідною частиною господарчих будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу Люлько Л.М. №5285. Договір дарування зареєстрований в реєстрі правочинів 28.12.2005.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 24.02.2010, житловий будинок (16/25 частина) за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності на підставі договору дарування належить ОСОБА_1 .
Згідно протоколу погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки від 21.10.2015 на виконання рішення 29 сесії 3 скликання Немирівської міської ради від 26.02.2010 проведено погодження встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 , яка знаходиться на території АДРЕСА_1 . Межі земельної ділянки закріплені дерев'яними кілками в кількості 11 штук і проходять по створу межі. Межові знаки передані на збереження ОСОБА_1 . Суміжними землевласниками (землекористувачами) ніяких претензій при встановлені меж не заявлено. Спірні питання відсутні.
Згідно абрису зовнішніх меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площа земельної ділянки зазначена 0,0900 га.
Відповідно до списку межових знаків, переданих на зберігання гр. ОСОБА_1 , останній передано на зберігання 6 межових знаків земельної ділянки площею 0,0900га, кадастровий номер 0523010100:01:001:____, розташована: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 21.10.2015 межі земельної ділянки за кадастровим номером 0523010100:01:001:____, яка знаходиться: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0900 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, закріплені в натурі (на місцевості) тимчасовими межовими знаками у кількості 6 шт. Власник земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має. Власники та користувачі суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Межові знаки пред'явлені та передані для зберігання гр. ОСОБА_1 .
Згідно договору від 21.05.1976 ОСОБА_16 продала ОСОБА_3 23/50 частин житлового будинку з відповідною частиною службових будівель, що знаходяться в АДРЕСА_4 , плошею 81,55 кв.м., розташований на земельній ділянці розміром 1736,52 кв.м.
Згідно договору від 07.02.1994 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_17 23/50 частин житлового будинку з відповідною частиною господарчих будівель, що розташовані в АДРЕСА_2 , який розташований на присадибній ділянці присадибних земель Немирівської міської Ради народних депутатів.
Згідно акту від 22.03.2016 комісії Немирівської міської ради комісією розглянуто заяву гр. ОСОБА_2 від 04.03.2015 стосовно обміру земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 та впорядкування межі між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . комісією після огляду інвентаризаційних справ та проведення часткових обмірів земельних ділянок встановлено, що документи, що посвідчують право користування або право власності земельними ділянками, які використовуються гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 та гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 відсутні в обох сторін; згідно інвентаризаційної справи №1343 за домоволодінням АДРЕСА_2 , рахується земельна ділянка площею 1736,5 м2; згідно інвентаризаційної справи №163 за домоволодінням АДРЕСА_5 рахується земельна ділянка 827,26 м2. Комісія дійшла висновку, що площа та конфігурація земельних ділянок, домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 після обмірів не відповідають даним документам, які є в наявності в інвентаризаційних справах. Комісіє було запропоновано варіант встановлення межі між домоволодіннями, який не задовольнив жодну сторону спору. Комісією рекомендовано в добровільному порядку узгодити межі.
Згідно відповіді міського голови Немирівської міської ради Качура В.М.№ 02-17-0419 від 17.03.2017 заступнику начальника СВ Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області Бурі О.А., комісією по розгляду звернень громадян м.Немирів розглядалася заява гр. ОСОБА_2 стосовно обміру земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 та впорядкування межі між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , про що був складений акт від 22.03.2016. Комісією виявлено, що площа та конфігурація земельних ділянок вищевказаних домоволодінь після обмірів не відповідають даним документів, які є в наявності в інвентарних справах. Відповідно комісією було рекомендовано громадянам узгодити межу між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Після чого гр. ОСОБА_2 звернулася із заявою щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_2 орієнтованою площею 0,0790 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Рішенням 13 сесії Немирівської міської ради 7 скликання від 07.09.2016 №186 надано гр. ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по АДРЕСА_2 . Також рекомендовано звернутися до сертифікованих спеціалістів, які володіють технічним та технологічним забезпеченням для розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), якими визначиться площа земельної ділянки. Інформація про розроблення гр. ОСОБА_2 документації із землеустрою відсутня. Щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 заяв та технічної документації із землеустрою на розгляд до міської ради не надходили.
За фактом підроблення плану забудови індивідуальної садиби в АДРЕСА_1 посадовими особами Немирівського бюро технічної інвентаризації за заявою ОСОБА_3 18.03.2016 внесено відомості до ЄРДР за ч. ст.366 КК України.
У рамках кримінального провадження призначалась судова земельно-технічна експертиза земельних ділянок розташованих по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . 19.06.2018 експертом повідомлено про неможливість надання висновку.
Постановою заступника начальника СВ Немирівського РУП ГУНП у Вінницькій області Бури О.А. від 26.03.2017 кримінальне провадження закрито.
У матеріалах справи наявний висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи у цивільній справ №140/1409/19 від 08.08.2023 №8556/9112-9114/21-21, на вирішення якої поставлено питання: Яка площа земельної ділянки, що перебуває в користуванні ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , після перенесення огорожі між будинками, згідно наявних межових знаків ? Яка площа земельної ділянки, що перебувала в користуванні ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 до перенесення огорожі між будинками згідно наявних межових знаків, фундаменту огорожі, що існувала до 2016 року ? Яка площа земельної ділянки, що перебуває в користуванні ОСОБА_2 , за адресою : АДРЕСА_1 , після перенесення огорожі між будинками, згідно наявних межових знаків? Яка площа земельної ділянки, що перебуває в користуванні ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 після перенесення огорожі між будинків згідно наявних межових знаків ?
Згідно висновків експерта площа земельної ділянки, яка перебуває у користуванні співвласника (ів) домоволодіння АДРЕСА_1 згідно наявних межових знаків складає 954,00 м2; встановити якою була площа земельної ділянки даного домоволодіння до проведення змін конфігурації меж не визначається за можливе; відповідно до даних інвентаризаційної справи КП «Тульчинське МБТІ» №163 площа земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 складає 966,90 м2, відповідно до параметрів відображених в електронному документі за назвою: схема земельної ділянки суміжних домоволодінь по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки домоволодіння ; АДРЕСА_1 складає 960,00 м2; встановити площу земельної ділянки, яка перебуває у користуванні співвласника домоволодіння АДРЕСА_2 ( ОСОБА_2 ) по АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи не визначається за можливе у зв'язку із відсутністю доступу до об'єкта дослідження; згідно даних схеми земельної ділянки по АДРЕСА_2 станом на час кадастрової зйомки становить 714,00 м2; встановити якою була площа земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_2 до проведення змін геометричних параметрів меж, не визначається за можливим.
З плану - схеми частини суміжних земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 , в місці розташування будівлі літ. «Б» та опори ЛЕП на підставі даних наявної технічної документації та результатів натурного обстеження встановлено збільшення площі земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 за рахунок земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 317 ЦК України унормовано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до приписів ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Відтак, аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Згідно зі ч.ч.1, ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка є об'єктом цивільних прав з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї, а відповідно до ч. 10 ст. 79-1 3К України, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у ДЗК.
За змістом ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а згідно із ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Судом встановлено, що право власності (користування, оренди) на виділені земельні ділянки за власниками домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у встановленому законодавством порядку не зареєстроване.
Згідно з інвентаризаційною справою №163 відповідно до договору дарування від 13.03.1995 ОСОБА_18 подарувала ОСОБА_14 9/25 часток житлового будинку з відповідною часткою господарчих будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на присадибній земельній ділянці присадибних земель Немирівської міської Ради народних депутатів та належав дарителю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.04.1951 за Р№1049 і зареєстрованого в Тульчинському МБТІ 14.04.1951 під Р№507.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Немирівської міської ради народних депутатів Вінницької області від 19.05.1987 «Про визнання права власності на самовільно збудовані сарай, сарай, літня кухня, веранда гр. ОСОБА_15 » визнано право власності на самовільно збудовані сарай, сарай, літню кухню, веранду за гр. ОСОБА_15 , що проживає по АДРЕСА_1 . Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.12.2005 ОСОБА_15 на праві спільної часткової власності (16/25 частин) належить житловий будинок з господарськими будівлями, у т.ч. сарай «Б», розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з договором дарування від 27.12.2005 ОСОБА_15 подарував ОСОБА_1 16/25 часток житлового будинку з відповідною частиною господарчих будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , який належав дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Немирівською державною нотаріальною конторою 19.03.1960 за Р№507, зареєстрованого в КП «Тульчинське БТІ» 05.04.1960 за Р№69.
Отже, до ОСОБА_1 перейшло право власності на 16/25 частин будинку та господарчі будівлі, у т.ч. і сарай.
Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.02.2010 ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності (16/25 частин) належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
З фотокарток та додатків №1, №2, №3, №4 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи у цивільній справі №140/1409/19 від 08.08.2023 №8556/9112-9114/21-21 встановлено, що огорожа з металевого листа на бетонному фундаменті між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 примикає до сараю «Б» на відстані 0,40 м з однієї стіни та 0,17 м. з протилежної стіни сараю, тобто задня частина зазначеного сараю знаходиться на території суміжного домоволодіння АДРЕСА_2 , доступ до якої перекритий парканом, чим перешкоджає користуватися ним позивачу.
Відповідно до пункту 9 частини першої, частини другої статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" огорожі є різновидом малих архітектурних форм та елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Згідно з пунктами 1-3 частини другої статті 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.
Згідно п. 6.1.41 державних будівельних норм Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" при розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН В. 1.1 -25.
Такі ж відстані були передбачені й в ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44.
Судом встановлено, що сарай «Б» був побудований до 1987 року та 19.05.1987 на зазначений сарай виконкомом Немирівської міської Ради народних депутатів визнано право власності за ОСОБА_15 .
Разом з тим у власників суміжного домогосподарства питань щодо його будівництва з порушенням меж земельних ділянок не виникало, власники сараю користувалися ним, як встановлено в судовому засіданні, межа між домогосподарствами проходила з урахуванням відстані для його обслуговування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_2 має усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування сараєм «Б».
Разом з тим, для усунення цих перешкод достатнім буде знесення не усієї огорожі, а її частини, яка примикає до сараю «Б», в обсязі, необхідному для забезпечення ОСОБА_1 вільного доступу до сараю «Б», а саме довжиною по одному метру з обох сторін.
Підстави для знесення іншої частини огорожі відсутні, так як ОСОБА_1 не довела, що частина огорожі, яка залишиться, перешкоджатиме їй користуватися належним їй нерухомим майном, розташованому за адресою АДРЕСА_1 .
А також, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні її майном, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , а саме сараєм «Б» та земельною ділянкою, необхідною для її обслуговування в межах норм, визначених п. 6.1.41 Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій".
Щодо заяви представника відповідача про застосування строків давності суд зазначає наступне.
Згідно ст. 256 ЦК України , під визначенням позовної давності слід розуміти строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом ст. 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач дізнався про порушення відповідачем своїх прав щодо користування сараєм та земельною ділянкою з початку зведення відповідачем паркану, а точної дати зведення паркану, підтвердженої належними доказами, судом не встановлено, позовну заяву про усунення перешкод у користуванні майном подано до суду 24.05.2019, що повністю спростовує заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.141 ЦПК України.
Щодо понесення відповідачем витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься ордер серії ВН №096683 від 07.08.2019 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Примаковою В.В. та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №415 від 14.10.2004, видане Примаковій В.В.
Згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру №1 від 24.05.2019 адвокатом Примаковою В.В. отримано від ОСОБА_1 за підготовку документів та представництво інтересів в суді гонорар у загальному розмірі 5000 грн. та згідно квитанції №1 від 13.08.2025 - 5000 грн.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно угоди про надання правничої допомоги від 08.06.2019, укладеної між адвокатом Примаковою В.В. та ОСОБА_1 , адвокат Примакова В.В. прийняла на себе зобов'язання представляти інтереси ОСОБА_1 в Немирівському районному суді в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном та зобов'язання вчинити певні дії. За надання вказаної допомоги сплачує адвокату гонорар, а також витрати, пов'язані із відрядженням в сумі 5000 грн. Отже, розмір витрат на правничу допомогу у даній справі суд вважає встановленим у розмірі 5000 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд вважає, що такі судові витрати дійсно було пов'язані саме із розглядом даної справи, а виконана робота знайшла своє відображення у матеріалах справи, а тому, враховуючи часткове задоволення позову, із відповідача на користь позивача слід стягнути 3750 грн. за отриману нею правничу допомогу.
Щодо витрат, пов'язаних із проведенням експертизи, суд зазначає наступне.
Згідно вимог п.2 ч.3ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати , пов'язані з проведенням експертизи.
Відповідно до п.6 ст. 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплата робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Ухвалою суду від 15.03.2021 призначена судова земельно-технічна експертиза, оплату за яку покладено на позивача ОСОБА_1 .
Згідно платіжного доручення №93729751 від 30.03.2022 ОСОБА_1 за експертизу №8556/9112-9114/21-21 сплачено 15101,60 грн.
У пункті 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» міститься роз'яснення щодо порядку відшкодування витрат за проведення експертизи.
Так, зазначено, що вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, суду необхідно враховувати, що відповідно до ст. 15 Закону України від 25.02.1994 року «Про судову експертизу» витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров'я України відшкодовуються в порядку, передбаченому законодавством.
Враховуючи, що ОСОБА_1 сплачено вартість судової земельно-технічної експертизи у розмірі 15101,60 грн., з врахуванням часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути 11 326,20 грн. за проведення експертизи.
Щодо витрат, пов'язаних із сплатою судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що згідно квитанції №51 від 02.05.2019 та №38 від 02.05.2019 ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 1536,80 грн.
Враховуючи ч.1 ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1152,60 грн.
У зв'язку із зазначеним, враховуючи складність справи, тривалість розгляду справи, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3750 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 11 326,20 грн. та витрати за сплату судового збору в розмірі 1 152,60 грн.
Керуючись ст.ст.16, 256, 257, 261, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 103, 133, 137, 139, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 273, 354, 355 ЦПК України,-
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди завдані ОСОБА_1 у користуванні її майном, а саме Сараєм «Б» та земельною ділянкою, що призначена для його обслуговування, що розташована в АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно побудованої споруди, а саме огорожі, зі сторони відповідача між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , а саме довжиною по одному метру з обох сторін.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні її майном, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 судовий збір у розмірі 1152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) гривні 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 3750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 за проведення експертизи у розмірі 11326 (одинадцять тисяч триста двадцять шість) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. Є. Войницька