2-з/130/15/2025
130/2830/25
19.09.2025 р. м. Жмеринка
Суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Заярний А.М., розглянувши заяву представника позивача Путіліна Євгена Вікторовича, який діє в інтересах Фермерського господарства «Дзялів» про забезпечення позову,
17.09.2025 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Путіліна Євгена Вікторовича, який діє в інтересах Фермерського господарства «Дзялів» (надалі - ФГ «Дзялів») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.05.2025, кадастровий номер 0521083000:05:001:0144 площею 2га, розташованої на території Коростівецької сільської ради, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
До позовної заяви додано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 0521083000:05:001:0144 площею 2га, розташованої на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району.
Суд розглянувши заяву про забезпечення позову приходить таких висновків.
Як слідує із позову, 02.09.2020 між ФГ «Дзялів» та ОСОБА_1 укладено договір оренди № б/н щодо оренди земельної ділянки, загальною площею 2,0000 га кадастровий № 0521083000:05:001:0144, розташованої на території Користівецької сільської ради Жмеринського району, терміном на 7 років. У п. 22 цього Договору передбачено переважне право орендаря на отримання орендованої земельної ділянки у власність, у цьому питанні сторони керуються нормами ст. 9 Закону України «Про оренду землі».
Так як стало відомо ФГ «Дзялів», 15.05.2025 було укладено договір купівлі-продажу указаної земельної ділянки між відповідачами по справі. Так, в договорі зазначено, що ціну земельної ділянки 1 200 000 грн було перераховано продавцю покупцем до укладання вказаного договору з рахунку IBAN НОМЕР_1 відкритого в АТ «Міжнародний інвестиційний банк» на рахунок IBAN НОМЕР_2 . При чому оціночна вартість земельної ділянки як зазначено в самому договорі купівлі-продажу складає 50317,66 грн, згідно довідки про оціночну вартість нерухомості сформованої 01.05.2025. ФГ «Дзялів» звертається до суду із відповідним позовом про визнання недійсним цього правочину, оскільки вважає, що продавцем не перераховувалось покупцю відповідна сума за придбання земельної ділянки, яка визначена умовами договору. І вказана ціна є значно завищеною з метою унеможливлення скористання орендарем переважним правом на придбання указаної земельної ділянки за реальною ціною.
Як слідує із заяви про забезпечення позову, заявник вважає, що відповідач, отримавши позовну заяву, як власник спірно земельної ділянки може розпрядитись вказаною земельною ділянкою, передати її в іпотеку, або в інший спосіб відчужити її третім особам. Таким чином, у разі задоволення позову, невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить, або ж унеможливить виконання рішення суду, для приведення сторін у первинний стан. В той же час, забезпечення позову дозволить здійснити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Інститут забезпечення позову застосовується у цивільному процесі з метою забезпечення подальшого виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу, у разі існування підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь в справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно п. 4 Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до пунктів 6 і 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, а особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як за законом, так і на практиці.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.
З огляду на вищезазначене, з урахування доказів наданих представником позивача на підтвердження своїх вимог (копії: державного акту на спірну земельну ділянку, витягів з Державного реєстру речових прав на спірну земельну ділянку, договору оренди спірної земельної ділянки від 02.09.2020, договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки), суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, з метою збереження існуючого становища сторін до вирішення спору по суті, слід забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, адже невжиття цих заходів забезпечення позову може утруднити, або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач не позбавлений можливості передачі (відчуження) спірної земельної ділянки третім особам.
Суд звертає увагу, що накладення арешту на спірне майно, є тимчасовим, і не вирішує спір по суті.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 157 ЦПК України, Суд
Заяву задовольнити.
Застосувати заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 0521083000:05:001:0144 площею 2га, розташованої на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району, яка належить на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2025 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Примірник ухвали про забезпечення позову направити сторонам.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.
Виконавчий документ може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала суду набирає законної сили в прядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ
Ухвала підписана 19.09.2025