вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3635/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Київ
про стягнення заборгованості в сумі 68 125,28 грн.
Без участі представників сторін.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 52 814,49 грн., що складають суму заборгованості за поставлену теплову енергію за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання телової енергії № 1213/жб від 01.11.2021; 316,62 грн. - плати за абонентське обслуговування; 2 548,78 грн. - річних; 9 341,32 грн. - інфляції грошових коштів; 3 104,07 грн. - пені.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 1213/жб від 01.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту у період з листопада 2021 по березень 2025 теплову енергію та надані у період з листопада 2023 по березень 2025 послуги з абонентського обслуговування.
Позивачем в якості відповідача визначено фізичну особу ОСОБА_1 .
Так, господарським судом було здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідь № 1549121 від 08.07.2025, згідно з якою, за параметрами запиту ідентифікаційного номеру 2076100228 знайдено фізичну особу ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
До того ж, господарський суд зазначає про те, що 09.05.2025 відповідачем припинено господарську діяльність, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення із реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
У межах визначеного законом строку сторонам була надана можливість скористатись своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвалою від 14.07.2025 позовну заяву Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" залишено без руху у зв'язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
16.07.2025 через систему "Елекронний суд" до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв'язку з чим господарським судом відкрито провадження у справі № 904/3635/25, її розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 21.07.2025.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом слід зазначити таке.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.07.2025 була надіслана на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному демографічному реєстрі, засобами поштового зв'язку 23.07.2025.
Станом на 14.08.2025 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного демографічного реєстру, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.
За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 1213/жб від 01.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту у період з листопада 2021 по березень 2025 теплову енергію та надані у період з листопада 2023 по березень 2025 послуги з абонентського обслуговування.
Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 2 статті 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".
В подальшому змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Як вбачається з матеріалів справи, нежиле приміщення загальною площею 56,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 24.05.2008.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", а саме об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (Покровському), Інгулецькому та Саксаганському районах міста.
Таким чином, виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку АДРЕСА_3, є позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 протягом 30 днів з дня опублікування типового індивідуального договору на адресу позивача надсилалося рішення про обрання моделі договірних відносин.
Таким чином, 01.11.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та відповідачем фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Як зазначає позивач у позовній заяві, даний типовий договір з відповідачем обліковується за № 1213/жб від 01.11.2021.
Відповідно до пункту 5 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір) виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).
Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).
Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п.п. 51, 52 договору).
Факт поставки теплової енергії за загальний період з листопада 2021 по березень 2025 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_3, згідно з рішеннями Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, а саме: акт № 59 від 26.10.2021, № 528 від 02.11.2022, № 437 від 15.11.2023, № 74 від 08.11.2024 про подачу теплоносія на будівлю, акт № 308 від 01.04.2022; № 286 від 23.03.2023, № 284 від 28.03.2024, № 289 від 27.03.2025 про припинення подачі теплоносія на будівлю.
У будинку АДРЕСА_3 встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом огляду приладів обліку теплової енергії від 14.09.2021, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 27.08.2021 № 305787.
Як зазначає позивач у позовній заяві, прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої теплової енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.
На виконання умов договору № 1213/жб позивач у період з листопада 2021 по березень 2025 поставив відповідачеві теплову енергію на загальну суму 68 066,98 грн. відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) від 30.11.2021 № 7585, від 31.12.2021 № 11735, від 31.01.2022 № 2455, від 28.02.2022 № 5884, від 31.03.2022 № 12202, від 30.11.2022 № 27780, від 31.12.2022 № 32819, від 31.01.2023 № 2468, від 28.02.2023 № 6147, від 31.03.2023 № 8574, від 30.11.2023 № 25904, від 31.12.2023 № 29608, від 31.01.2024 № 2573, від 29.02.2024 № 6121, від 31.03.2024 № 9566, від 30.11.2024 № 27073, від 31.12.2024 № 30853, від 31.01.2025 № 27534, від 28.02.2025 № 36607, від 31.03.2025 № 42319 (з урахуванням коригування нарахувань (перерахунків) відповідно до актів від 02.03.2022 № 9441, від 30.04.2022 № 4035, від 28.02.2025 №№ 36607, 36607/03472), копії яких залучено до матеріалів справи.
Також позивач у період з листопада 2021 по березень 2025 надав відповідачеві послуги з абонентського обслуговування за договором № 1213/жб на загальну суму 330,66 грн. відповідно до актів надання послуг від 30.11.2023 № 7585, від 31.12.2023 № 11735, від 31.01.2022 № 2455, від 28.02.2022 № 5884, від 31.03.2022 № 12202, від 30.04.2022 № 14546, від 31.05.2022 № 16418, від 30.06.2022 № 18036, від 31.07.2022 № 19726, від 31.08.2022 № 21353, від 30.09.2022 № 22989, від 31.10.2022 № 23754, від 30.11.2022 № 27780, від 31.12.2022 № 32819, від 31.01.2023 № 2468, від 28.02.2023 № 6147, від 31.03.2023 № 8575, від 30.04.2023 № 11899, від 31.05.2023 № 13694, від 30.06.2023 № 15362, від 31.07.2023 № 17091, від 31.08.2023 № 19162, від 30.09.2023 № 21043, від 31.10.2023 № 22850, від 30.11.2023 № 25904, від 31.12.2023 № 29608, від 31.01.2024 № 2573, від 29.02.2024 № 6121, від 31.03.2024 № 9655, від 30.04.2024 № 11856, від 31.05.2024 № 13583, від 30.06.2024 № 15346, від 31.07.2024 № 18648, від 31.08.2024 № 20355, від 30.09.2024 № 22126, від 31.10.2024 № 24355, від 30.11.2024 № 27073, від 31.12.2024 № 30853, від 31.01.2025 № 27534, від 28.02.2025 № 36607, від 31.03.2025 № 42319.
Вказані акти разом з рахунками-фактурами були надіслані на адресу відповідача, проте, останнім підписано лише акти за загальний період з листопада 2021 по січень 2022.
Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати вартості послуг за поставлену теплову енергію та абонентське обслуговування, здійснивши розрахунки частково в сумі 15 252,49 грн. та 14,04 грн. відповідно, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій № @2PL806776 від 31.01.2022 на суму 5 147,39 грн., № @2PL421547 від 23.02.2022 на суму 6 684,14 грн., № @2PL990403 від 31.10.2022 на суму 685,00 грн., № @2PL629384 від 21.11.2022 на суму 750,00 грн., № @2PL096148 від 04.06.2023 на суму 1 000,00 грн., № @2PL014267 від 26.03.2024 на суму 1 000,00 грн.
Так, відповідач за поставлену теплову енергію та надані послуги з абонентського обслуговування за загальний період з листопада 2021 по березень 2025 не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором № 1213/жб, а саме: за поставлену теплову енергію в сумі 52 814,49 грн. та за абонентське обслуговування в сумі 316,62 грн., що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до пункту 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до частин 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
З наведеного вбчається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Законом України від 03.12.2020 № 1060-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", який набрав чинності 01.05.2021, до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" внесенні зміни, у тому числі й щодо організації договірних відносин між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Як вже було зазначено вище, Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуг, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Так, позивач вказує, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу останнього від відповідача не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 про обрання моделі договірних відносин.
Таким чином, з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
З урахуванням приписів пункту 34 спірного договору строк оплати поставленої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування за загальний період з листопада 2021 по березень 2025 є таким, що настав.
Доказів сплати відповідачем заборгованості з постачання теплової енергії за договором № 1213/жб від 01.11.2021 в сумі 52 814,49 грн. та за абонентське обслуговування в сумі 316,62 грн. на момент розгляду спору суду не надано.
З огляду на викладене вимоги позивача щодо стягнення зазначених вище сум слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім до стягнення заявлені річні за загальний період прострочення з 01.04.2022 по 26.06.2025 в сумі 2 548,78 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з квітня 2022 по травень 2025 в сумі 9 341,32 грн.
Розрахунки річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до вимог чинного законодавства та умов спірного договору, у зв'язку з чим зазначені у розрахунках суми підлягають до примусового стягнення з відповідача.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 45 спірного договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Так, згідно з наданим позивачем розрахунком сума пені за загальний період прострочення з 01.04.2022 по 26.06.2025 складає 3 104,72 грн.
Розрахунок пені позивачем завищено з огляду таке.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В пункті 45 індивідуального договору не визначений інший строк нарахування пені, ніж передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Пунктом 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, шестимісячний строк нарахування пені, визначений частиною 2 статті 232 Господарського кодексу України, продовжений на період дії карантину, а саме до 30.06.2023.
Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання корупції" та зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Беручи до уваги, що позивач надав відповідачу житлово-комунальні послуги, відповідно заборонено нарахування неустойки (пені) з початку карантину по 30.07.2023 (тридцять днів після скасування карантину).
З урахуванням приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", нарахування пені у спірних правовідносинах підлягає з 31.07.2023.
При цьому суд звертає увагу, що можливий строк нарахування штрафних санкцій (6 місяців згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України) продовжився на період дії карантину, і на цей же період нарахування штрафних санкцій було заборонено. При цьому продовжений строк закінчився з завершенням карантину, а тому нарахування штрафних санкцій за межами цього строку є неправомірним.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для стягнення пені викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі №904/3296/23, від 07.08.2024 у справі №904/6487/23.
Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає пеня за загальний період прострочення з 31.07.2023 по 26.06.2025 в сумі 486,34 грн.
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; код ЄДРПОУ 00130850) 52 814,49 грн. - заборгованості за спожиту теплову енергію за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 1213/жб від 01.11.2021; 316,62 грн. - плати за абонентське обслуговування; 486,34 грн. - пені; 2 548,78 грн. - річних; 9 341,32 грн. - інфляції грошових коштів та 2 911,65 грн. - судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 68 419,20 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 19.09.2025.
Суддя І.Ф. Мельниченко