15.09.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3470/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Чередко А.Є., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.03.2025 (суддя Педорич С.І., повний текст якого підписаний 19.03.2025) у справі № 908/3470/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС», м. Київ
до відповідача: Дочірнього підприємства “КАР СЕРВІС КОМПАНІ» Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЙКЕРІ СЕРВІС», м. Запоріжжя, ідентифікаційний код юридичної особи 43260370
про стягнення коштів
Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.03.2025 у справі № 908/3470/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» б/н від 10.03.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
Стягнуто з Дочірнього підприємства “КАР СЕРВІС КОМПАНІ» Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЙКЕРІ СЕРВІС» на користь ТОВ “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» судові витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
У решті вимог заяви відмовлено.
Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС», в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути суму грошових коштів в розмірі 27 140, 34 грн.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що:
- відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є однією з основних засад господарського судочинства;
- Позивач надав суду належні докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи;
- час витрачений адвокатом на надання правової (правничої) допомоги Позивачу є цілком співмірним з складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Тому вважає, що висновок Господарського суду Запорізької області щодо зменшення суми витрат на професійну правничу (правову) допомогу, яка підлягає стягненню з Відповідача до 8 000,00 грн не відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи;
- за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування ч. 5 ст. 126 ГПК України та відмови Позивачу у відшкодуванні гонорару успіху в розмірі 3 515,34 грн.;
- обов'язком суду згідно з нормою ст.129 ГПК України є необхідність конкретно вказати в судовому рішенні, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, що не є перешкодою у перегляді додаткового рішення суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 08.04.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
15.04.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.03.2025 у справі № 908/3470/24; розгляд справи призначено у судове засідання на 15.09.2025.
05.05.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
15.09.2025 до суду від представника позивача (апелянта) надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, в якій наголошено про підтримання доводів апеляційної скарги.
В судовому засіданні 15.09.2025, розглянувши заяву позивача, колегія суддів її задовольнила.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надав. Про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином за своєю юридичною адресою, з якої ухвала про відкриття апеляційного провадження повернулась до суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».
Системний аналіз статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 99-2, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (зазначена правова позиція є сталою у господарському процесі та викладена у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21, від 13.06.2023 у справі №911/2735/21, від 19.03.2025 у справі №905/573/24).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 24.04.2021 у справі №910/11849/20, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 13.06.2023 у справі №911/2735/21).
Відтак, колегія суддів констатує, що відповідач належним чином повідомлений про судове засідання, правом участі у якому не скористався.
15.09.2025 в судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
30.12.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» (скорочене найменування - ТОВ “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС») до відповідача - Дочірнього підприємства “КАР СЕРВІС КОМПАНІ» Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЙКЕРІ СЕРВІС» (скорочене найменування - ДП “КАР СЕРВІС КОМПАНІ» ТОВ “БЕЙКЕРІ СЕРВІС») про стягнення заборгованості за договором поставки №12570-0812020 від 17.07.2020 в розмірі 70 737,50 грн, з яких: 35 623,42 грн - сума основного боргу; 6 527,59 грн - сума пені за прострочення строку виконання зобов'язання за Договором; 12 907,77 грн - сума 12% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов'язання; 15 678,72 грн - втрати від інфляції, завдані внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Одночасно позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3470/24 та присвоєний справі номер провадження 3/145/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.03.2025 позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства “КАР СЕРВІС КОМПАНІ» Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЙКЕРІ СЕРВІС» (просп. Соборний, 158, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69005; ідентифікаційний код юридичної особи 43260370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02222; ідентифікаційний код юридичної особи 37141112) заборгованість за поставлений товар в розмірі 35 623,42 грн, пеню в розмірі 6527,59 грн, 12% річних в розмірі 12 847,63 грн, інфляційні втрати в розмірі 15 308,19 грн.
Стягнуто з Дочірнього підприємства “КАР СЕРВІС КОМПАНІ» Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЙКЕРІ СЕРВІС» (просп. Соборний, 158, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69005; ідентифікаційний код юридичної особи 43260370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02222; ідентифікаційний код юридичної особи 37141112) суму 2407,65 грн. витрат зі сплати судового збору.
У решті вимог про стягнення 60,14 грн 12% річних та 370,53 грн інфляційних втрат відмовлено.
11.03.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ТОВ “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про ухвалення додаткового рішення у справі №908/3470/24, в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 140,34 грн.
Ухвалою суду від 11.03.2025 заяву ТОВ “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду в письмовому провадженні, без виклику учасників справи. Надано відповідачу строк для надання своїх заперечень до 18.03.2025.
Заперечення від відповідача щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу не надходили.
Як вже зазначалось вище, додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.03.2025 у справі № 908/3470/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» б/н від 10.03.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства “КАР СЕРВІС КОМПАНІ» Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЙКЕРІ СЕРВІС» на користь ТОВ “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» судові витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 8 000,00 грн. У решті вимог заяви відмовлено.
Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Задовольняючи заяву позивача частково, господарський суд дійшов висновку щодо неспівмірності заявлених витрат та наданих послуг, і, з урахуванням часткового задоволення позову, обмежив розмір компенсації судових витрат, визнавши обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн, які поклав на відповідача, в той час, як витрати в розмірі 15 625,00 грн. поклав на позивача у справі, як і суму 3515,34 грн, які становлять гонорар успіху.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою про ухвалення додаткового рішення після ухвалення рішення суду та просив стягнути з відповідача понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 908/3470/24 в розмірі 27 140,34 грн., про фактичний розмір (23 625,00 грн) і очікуваний розмір (7000 грн) яких заявлено у позовній заяві.
На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 27 140,34 грн, позивачем додано до позовної заяви та заяви про ухвалення додаткового рішення копію довіреності б/н від 27.12.2024, копію договору про надання правничої допомоги №20/12/2024-1ПД від 20.12.2024, копію додаткової від 27.12.2024 з описом наданих послуг, копію платіжної інструкції №2104 від 27.12.2023 про сплату 23 625,00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК №001709 від 08.11.2019.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Так, 20.12.2024 між адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем (Адвокат) та ТОВ “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» (Клієнт, позивач у справі) укладено договір №20/12/2024-1ПД про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Адвокат бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати необхідну правову допомогу Клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у господарських судах всіх інстанцій у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента ДП “КАР СЕРВІС» ТОВ “БЕЙКЕРІ СЕРВІС» щодо стягнення з останнього на користь Клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв'язку із порушенням договірних зобов'язань, а Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар за надання такої правової допомоги.
Правова допомога включає вивчення та наліз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, а також підготовку та подання до суду заяв по суті справи, передбачених Господарським процесуальним кодексом України; від імені Клієнта здійснювати представництво його процесуальних прав та обов'язків в процесуальному статусі позивача, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України (п. 1.2 Договору).
Розділом 4 Договору передбачено порядок оплати послуг Адвоката, так відповідно до п. 4.1 Договору за правову допомогу, передбачену пунктом 1.2. Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі, визначену в додаткових угодах до цього Договору за наступними розрахунковими ставками: за представництво Клієнта та ведення справи в Господарському суді першої інстанції, в тому числі підготовку та подання заяв по суті справи та з процесуальних питань, участь у судових засіданнях - 3500,00 грн за 1 годину витраченого часу Адвоката.
До розміру правової допомоги не включаються фактичні витрати, пов'язані з виконанням Адвокатом зобов'язань за цим Договором (п. 4.2 Договору).
Договір діє до повного його виконання (п. 8.2. Договору).
27.12.2024 сторони підписали додаткову угоду до Договору, якою визначили розмір винагороди за надання послуг за основним Договором:
1.1. за вивчення та аналіз документів що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах КЛІЄНТА, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Запорізької області позовної заяви - 23 625 (тридцять тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок (згідно опису наданих послуг, що додається).
1.2. за представництво КЛІЄНТА та ведення справи у Господарському суді Запорізької області в процесуальному статусі позивача, тому числі участь у судових засіданнях - 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок за 1 годину витраченого часу АДВОКАТА.
Пунктом 2 Додаткової угоди визначено, що винагорода, згідно з пунктом 1.1. Додаткової угоди сплачується КЛІЄНТОМ на умовах 100% попередньої оплати, а винагорода, що передбачена пунктом 1.2. Додаткової угоди, сплачується КЛІЄНТОМ після виконання всіх умов основного Договору на підставі акту приймання-передачі.
Додатково до винагороди, зазначеної у пункті 1 Додаткової угоди, КЛІЄНТ компенсує АДВОКАТУ за його вимогою додаткові витрати, необхідні для виконання зобов'язань за основним Договором (вартість проведення експертиз та висновків фахівців, поштові, транспортні витрати, витрати, пов'язані із прибуттям у судове засідання, та інші витрати необхідні для виконання АДВОКАТОМ зобов'язань за основним Договором) Обпік всіх витрат по виконанню основного Договору покладається на АДВОКАТА (п. 3 Додаткової угоди).
Згідно з умовами п. п. 4, 5 Додаткової угоди до Договору за згодою Сторін, у разі задоволення судом позову у справі КЛІЄНТ сплачує АДВОКАТУ гонорар у розмірі 5-ти процентів від суми, присудженої судом на користь КЛІЄНТА.
Оплата передбаченого пунктом 4 Додаткової угоди “гонорару успіху» здійснюється протягом 3-х робочих днів з дня отримання КЛІЄНТОМ наказу про примусове виконання судового рішення.
В описі наданих послуг, що додатком до Додаткової угоди від 27.12.2024 наведено перелік наданих послуг (найменування послуг) (3 позиції), кількість витраченого часу адвокатом, ставку за погодинну оплату (3500,00 грн за 1 годину):
Вивчення та аналіз документів, що підтверджусь наявність спору (0,25 год., загальна вартість 875,00 грн); вивчення та аналіз чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи. Вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права якими врегульовані спірні правовідносин. Підготовку та узгоджений з Клієнтом правової позиції по спразі, збір доказів - 0,15 год., всього 525,00 грн; опрацювання стратегії захисту інтересів КЛІЄНТА і правових підстав позову; написання (набрання) тексту позовної заяви; сформування матеріалів позовної заяви, підготовка та подання до суду позовної заяви (на 13 арк.) з розрахунками сум, що стягуються (на 7 аркушах) і додатками (38 найменувань), а також направлення копій матеріалів позовної заяви на адресу контрагента ДП “КАР СЕРВІС» ТОВ “БЕЙКЕРІ СЕРВІС» - 6,35 год., вартість 22 225,00 грн.
Загальна вартість послуг за цим описом становить 23 625,00 грн.
Також розраховано та заявлено 3515,34 грн “гонорару успіху» відповідно до п.п.4,5 Додаткової угоди від 27.12.2024 до Договору.
Послуги оплачені в сумі 23 625,00 грн згідно платіжної інструкції №2104 від 27.12.2024.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору,не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Наведені висновки викладені у постанові ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 , постанові ОП КГС ВС від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19 , від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 , постановах КГС ВС від 22 лютого 2024 року у справі № 916/576/23 , від 29 серпня 2023 року у справі № 910/10324/22 , від 17 травня 2023 року у справі № 903/127/22 , від 30 листопада 2020 року у справі № 922/2869/19 , постанов КЦС ВС від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц , від 10 серпня 2023 року у справі № 759/17885/19.
З урахуванням наведеного відхиляються доводи скарги щодо зменшення господарським судом витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання відповідача, оскільки в даному випадку суд такі витрати саме обмежив; при цьому, у суду є відповідні повноваження згідно наведеної вище процесуальної норми.
Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову, який відбувся на користь позивача на 99,39%, заява позивача про відшкодування витрат на правничу в сумі 27140,34 грн. підлягала б задоволенню, решта витрат покладалась би на позивача.
Колегія суддів наголошує, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
У пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке:
«Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».
Таким чином, суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів ч.5 ст.129 ГПК України, і поданих позивачем доказів, зазначає, що предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за договором поставки, неустойки (пені), інфляційних втрат та відсотків річних (12%), нарахованих на основну суму заборгованості; позовна заява є типовою, а розрахунки заявлених до стягнення сум не є складними і не потребують значного часу; справа не обтяжена кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак, не є складною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Судом першої інстанції справу вирішено розглядати за правилам спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін (зважаючи на ціну позову - 70 373,50 грн ) і представник позивача адвокат Спиридонов О.В. участі у судових засіданнях не брав.
При цьому, заявлені до стягнення витрати на правничу становлять майже третину від суми позову, що не є пропорційним до предмета спору.
З огляду на наведене, заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи та ціною позову є неспіврозмірними та достатньо завищеними, з урахуванням чого суд першої інстанції підставно обмежив їх обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн та відповідно не розподілив на відповідача витрати в розмірі 15 625,00 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу в сумі 3515,34 грн, які становлять «гонорар успіху», колегія суддів зауважує наступне.
Як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).
На підставі викладеного, враховуючи, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критерієм розумності і обґрунтованості таких витрат, право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи обсяг наданих послуг та баланс інтересів сторін у даному питанні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви позивача.
Наведеним спростовуються доводи позивача, викладені у його апеляційній скарзі, про недотримання судом норм матеріального і процесуального права при розподілі судових витрат, неналежної оцінки всіх обставин справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення додаткового рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ТОВ “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.03.2025 у справі № 908/3470/24 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.03.2025 у справі № 908/3470/24 - залишити без змін.
Судові витрати ТОВ “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткової постанови виготовлено і підписано 19.09.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Ю.Б. Парусніков