Додаткова постанова
15.09.2025 року м.Дніпро Справа № 912/363/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Мороз В.Ф., Парусніков Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівне Агро-Плюс» адвоката Дев'ятка Олександра Григоровича про ухвалення додаткового рішення у справі №912/363/22
за позовом ОСОБА_1 , м. Кропивницький
до:
відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівне Агро-Плюс» (до перейменування ТОВ “Чапаєва»),
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Кепітал Менеджмент»,
відповідача-3: ОСОБА_2 ,
відповідача-4: ОСОБА_3
про визначення розміру статутного капіталу,
16.02.2022 ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ “Чапаєва», ТОВ “Агро Кепітал Менеджмент», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просив суд визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ “Чапаєва», оформлене протоколом № 37 від 22.12.2021, а також визначити розмір статутного капіталу ТОВ “Чапаєва» та розмір часток його учасників у розмірі встановленому у редакції статуту ТОВ “Чапаєва» станом на 2018 рік, зокрема, що статутний капітал товариства складає 38442,00 грн, який розподілений між учасниками, а саме ТОВ “Агро Кепітал Менеджмент» належить частка у сумі 35937 грн, яка становить 77,5% статутного капіталу, ОСОБА_3 належить частка у сумі 4197,87 грн, яка становить 10,92% статутного капіталу, ОСОБА_2 належить частка у сумі 3678,90 грн, яка становить 9,57% статутного капіталу, ОСОБА_1 належить частка у сумі 772,68 грн, яка становить 2,01% статутного капіталу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що:
- він є учасником ТОВ “Рівне Агро-Плюс» (колишня назва - ТОВ “Чапаєва»), його частка у статутному капіталі складала 2,01 %;
- у лютому 2022 року він дізнався про проведені 22.12.2021 Загальні збори Товариства, які прийняли рішення, оформлене протоколом № 37, про розподіл часток учасників за наслідками збільшення статутного капіталу; це рішення прийняте за результатами попереднього рішення Загальних зборів від 22.11.2021, оформленого протоколом № 36, про збільшення статутного капіталу;
- Загальні збори 22.12.2021 проведені без його участі, про їх проведення Товариство не повідомило та проект нової редакції Статуту не направило;
- згідно з частиною 3 статті 34 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення загальних зборів учасників з питання перерозподілу часток між учасниками товариства приймається одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань, проте у Товаристві перерозподіл часток відбувся без його участі;
- оскільки рішенням Загальних зборів від 22.11.2021 (протокол № 36) не вирішувалося питання розподілу та затвердження часток учасників, воно не впливає на захист його прав та інтересів обраним ним способом.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.09.2022 суд задовольнив позовні вимоги: визнав недійсним рішення Загальних зборів ТОВ “Чапаєва», оформлене протоколом № 37 від 22.12.2021; визначив розмір статутного капіталу ТОВ “Чапаєва» та розміри часток учасників у розмірі, встановленому у редакції Статуту ТОВ “Чапаєва» станом на 2018 рік, а саме, статутний капітал дорівнює 38442 грн та він розподілений між учасниками, зокрема ТОВ “Агро Кепітал Менеджмент» належить 29792,55 грн, що становить 77,5 %, ОСОБА_3 - 4197,87 грн, що становить 10,92 %, ОСОБА_2 - 3678,90 грн, що становить 9,57 %, ОСОБА_1 - 772,68 грн, що становить 2,01%.
За результатами апеляційного перегляду Центральний апеляційний господарський суд постановою від 02.02.2023 рішення скасував у частині визнання недійсним рішення Загальних зборів ТОВ “Чапаєва», оформленого протоколом № 37 від 22.12.2021, зокрема, в цій частині у задоволенні позову відмовив, а в решті - залишив без змін.
У свою чергу, за наслідками касаційного перегляду ухвалених у справі судових рішень Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду їх скасував, а справу направив на новий розгляд. Так, у постанові від 21.08.2024 Верховний Суд зазначив, що при новому розгляді справи суду необхідно:
- дослідити добросовісність поведінки позивача (наявності чи відсутності факту її суперечливості) та, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту і ухвалюючи рішення у цій справі, врахувати баланс інтересів учасників і самого товариства, які можуть не збігатися (пункт 87);
- встановити дійсний склад учасників Товариства з урахуванням, зокрема, виходу зі складу учасників ОСОБА_2 (пункт 110);
- встановити, чи посилався позивач у позовній заяві на обставину ненаправлення йому проекту запропонованих змін до статуту, тобто на порушення вимог саме частини 5 статті 32 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та пункт 10.14 Статуту ТОВ “Чапаєва» як на підставу позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів та визначення розміру статутного капіталу (пункт 147).
У подальшому заявою від 24.10.2024 ОСОБА_1 відмовився від частини позовних вимог, а саме від вимоги про визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ “Чапаєва», оформленого протоколом № 37 від 22.12.2021, а також уточнив вимогу про визначення розміру статутного капіталу ТОВ “Рівне Агро-Плюс» та розміру частки, яка належить ТОВ “Агро Кепітал Менеджмент». Так, за цією заявою ОСОБА_1 виключив згадування у позовній вимозі про “визначення розміру статутного капіталу та розміру часток його учасників у розмірі встановленому у редакції статуту ТОВ “Чапаєва» станом на 2018 рік», а також вказав, що розмір частки ТОВ “Агро Кепітал Менеджмент» складає 29792,55 грн, яка становить 77,5 % статутного капіталу.
При новому розгляді справи у підготовчому провадженні Суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог та зміну підстав позову.
У зв'язку з наведеним предметом спору у справі є вимоги, за якими ОСОБА_1 просить суд визначити розмір статутного капіталу ТОВ “Чапаєва» та розмір часток його учасників, зокрема, що статутний капітал складає 38442 грн, який розподілений між учасниками, зокрема ТОВ “Агро Кепітал Менеджмент» належить частка у сумі 29792,55 грн, яка становить 77,5 % статутного капіталу, ОСОБА_3 належить частка у сумі 4197,87 грн, яка становить 10,92 % статутного капіталу, ОСОБА_2 належить частка у сумі 3678,90 грн, яка становить 9,57 % статутного капіталу, ОСОБА_1 належить частка у сумі 772,68 грн, яка становить 2,01 % статутного капіталу.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 у справі № 912/363/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 Кіровоградська область, м. Кропивницький на корить Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівне Агро-Плюс» Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Рівне 17 367 грн компенсації по сплаті судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю, задовольнити позовні вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у цій справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 у справі №912/363/22 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 у справі №912/363/22 - залишено без змін. Судові витрати ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на рішення суду покладені на заявника апеляційної скарги.
19.08.2025 до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення звернувся представник відповідача-1. Заява мотивована тими обставинами, що відповідачем-1 у відзиві на апеляційну скаргу заявлялись вимоги про стягнення з позивача витрат на правову допомогу (наведений орієнтовний їх розмір 30 000 грн), в свою чергу, заява про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами подається протягом 5 днів з моменту ухвалення постанови.
Заявник просить стягнути з позивача 30 000 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.08.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
Ухвалою суду від 21.08.2025 справу призначено до розгляду на 15.09.2025 в режимі відеоконференції з представниками позивача і відповідача-1, які раніше заявляли у справі відповідні клопотання.
11.09.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій позивач наголосив, що ТОВ "Рівне Агро Плюс" разом із першою заявою по суті спору, тобто з відзивом на позовну заяву, не подано жодного переднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач планує понести у зв'язку із розглядом даної справи.
Звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву лише зазначено, що розмір витрат за розгляд справи становить 40 000 грн., який аж ніяк не є розрахунком у розумінні ст. 124 ГПК України, і не зрозуміло чи це сума тільки за участь у розгляді справи в суді першої інстанції чи загалом за розгляд справи у всіх судових інстанціях.
З посиланням на ухвалу ВС від 04.08.2021 у справі № 759/2921/19 зазначає, що також, прохальна частина заяви сторони про розподіл судових витрат має містити вимогу про відшкодування судових витрат.
І вказаним вимогам заява відповідача-1 не відповідає, у зв'язку з чим у суду є всі законні підстави відмовити Відповідачу 1 у стягненні усіх судових витрат окрім судового збору.
Звертає увагу, що при вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Наголошує, що представником Відповідача 1, адвокатом Дев'яткою О.Г. суду апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України і іншим учасникам справи надано копію договору № 07/02/23 від 07.02.2023, предметом якого є представництво і захист інтересів ТОВ "Рівне Агро Плюс" у ході розгляду Верховним Судом касаційної скарги ТОВ "Рівне Агро Плюс" по справі № 912/363/22 зі стадії підготовки та подання касаційної скарги.
Пунктом 4.1. договору № 07/02/23 від 07.02.2023 визначено розмір гонорару адвоката Дев'ятки О.Г. за представництво ТОВ "Рівне Агро Плюс" у Верховному Суді у розмірі 40 000 грн. Будь - яких інших додаткових витрат ТОВ "Рівне Агро Плюс" на оплату гонорару адвоката Дев'ятки О.Г., як то за участь у розгляді справи № 912/363/22 в суді першої чи апеляційної інстанцій, договір № 07/02/23 від 07.02.2023 не містить.
Не надано суду апеляційної інстанції, а також учасникам справи, в межах строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України, і будь - яких додаткових угод до договору № 07/02/23 від 07.02.2023, які містили б зміну розміру гонорару адвоката Дев'ятки О.Г. та збільшення обсягу правової допомоги, що надається.
Підсумовуючи зазначає, що представником ТОВ "Рівне Агро Плюс" не надано суду та учасникам справи договір про надання юридичних послуг від 27.02.2023 із змінами від 19.05.2023, на які містяться посилання у наданому рахунку на оплату від 18.12.2024 та платіжній інструкції № 270 від 26.12.2024, а наданий договір від 07.02.2023 не стосуються обсягу правової допомоги, що надавалась адвокатом Дев'яткою О.Г. в суді апеляційної інстанції по справі № 912/363/22.
Просить залишити заяву відпвлоідача-1 без розгляду через неподання необхідних доказів або відмовити у її задоволення через неподання договору про надання правничої допомоги (додаткової угоди), яким визначено надання послуг відповідачу-1 в суді апеляційної інстанції.
15.09.2025 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/363/22 у зв'язку з відпусткою члена колегії суддів судді Верхогляд Т.А.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025, справу №912/363/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Мороз В.Ф.
15.09.2025 секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з представниками позивача і відповідача-1 для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, але останні на зв'язок не вийшли, про що складено акт.
В судовому засіданні 15.09.2025 підписано вступну та резолютивну частину додаткової постанови.
Розглянувши вказану заяву відповідача-1, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з урахуванням відмови у задоволенні позову і відмови у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені відповідачем-1 в суді апеляційної інстанції мали б бути покладені на позивача.
При цьому, частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої за статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).
За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанова КГС ВС від 31.05.2022 року у cправі № 917/304/21).
Наведені вище норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
Разом з тим, положеннями статті 221 ГПК України визначено: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог
Наведені вище положення статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.
Виходячи зі змісту вищенаведених норм, колегія суддів зазначає, що законодавець передбачив чітку процедуру розгляду питання про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги стороні спору, яке можливо винести за межі розгляду справи по суті, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що недотримання унормованої Господарським процесуальним кодексом України процедури, у відповідності до приписів, зокрема, ст. ст. 124, 126, 129 ГПК України, є підставою для відмови в задоволенні відповідного клопотання заявника про відшкодування за рахунок іншої сторони понесених витрат, пов'язаних із послугами адвоката.
Верховний Суд зауважив, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, і загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 918/977/21).
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 року у cправі № 922/4022/20.
Відповідно до матеріалів справи, про понесення витрат на правничу допомогу відповідачем-1 заявлено у першій заяві по суті справи (відзиві на позов - а.с.152-161, т.4), наголошено, що попередній розмір витрат на правничу допомогу становить 40 000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу, витрати у якій просить стягнути з позивача відповідач-1, зазначено, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які поніс і очікує понести відповідач-1 у зв'язку з розглядом справи - витрати на правничу допомогу у сумі 30 000 грн.
Будь-яких заяв з приводу того, що докази надання правничих послуг будуть подані відповідачем-1 в порядку ч.8 ст.129 ГПК України відзив на позов, як і відзив на апеляційну скаргу не містить. Як відповідачем-1 до суду апеляційної інстанції не були надані відповідні докази понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до судових дебатів (ухвалення постанови), хоча і були складені до ухвалення постанови (зокрема рахунок на оплату послуг виставлений ТОВ «Рівне Агро-Плюс» 18.12.2024, як і оплата здійснена за платіжною інструкцією №270 від 26.12.2024); як у судовому засіданні 14.08.2025 (до судових дебатів) не заявлялась суду апеляційної інстанції (про понесені витрати в якій просить заявник) відповідна заява стосовно неможливості подання доказів вчасно і подання доказів протягом п'яти днів з моменту ухвалення постанови.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21, пославшись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, наголосила:
- якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
У постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду врахував, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 27.12.2022, при цьому позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додав докази їх понесення, протягом п'яти днів після його ухвалення (03.01.2023). Докази були датовані за період з 09.12.2021 до 03.08.2022, тобто до моменту постановлення рішення суду першої інстанції; погодився з позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки її зміст не містив обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд господарських справ, також неодноразово посилався на зазначені висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 04.06.2025 у справі №912/2005/24, постанови від 25.09.2024 у справі № 910/1007/22, від 26.11.2024 у справі № 916/2168/22, від 12.12.2024 у справі № 911/826/23, від 28.01.2025 у справі № 910/5810/24, від 12.03.2025 у справі №910/87/24, від 25.03.2025 у справі №910/11352/24, від 15.04.2025 у справі №910/6138/24).
З огляду на те, що відповідачем-1 не заявлено до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, як і не зазначені поважні підстави неподання відповідних доказів, які були у ного в наявності до закінчення судових дебатів, як взагалі останнім не надана додаткова угода до договору про надання правничої допомоги, яка регламентує надання її в суді апеляційної інстанції, як правильно зауважив позивач, наведене є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівне Агро-Плюс» адвоката Дев'ятка Олександра Григоровича про ухвалення додаткового рішення у справі №912/363/22 - відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст додаткової постанови виготовлено 18.09.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков