16.09.2025 року м. Дніпро Справа № 908/154/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція"
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Зінченко Н.Г.) від 20.03.2025р. у справі № 908/154/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вєлєс-МК», (49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11)
до відповідача Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення 811 997,19 грн., -
У січні 2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Вєлєс-МК» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» про стягнення 811 997,19 грн. заборгованості за договором поставки товару № 408(1)20УК./53-121-01-20-09905 від 24.11.2020, а саме 89 312,00 грн. 3 % річних та 722 685,19 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025р. у справі № 908/154/25:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вєлєс-МК» (49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 38753952) 89 254 (вісімдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 64 коп. 3 % річних, 699 127 (шістсот дев'яносто дев'ять тисяч сто двадцять сім) грн. 96 коп. інфляційних витрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 11 825 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 74 коп.;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з обставин неналежного виконання відповідачем умов договору поставки товару № 408(1)20УК./53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 в частині своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар. Інфляційні втрати та 3% річних нараховані та стягнуті на підставі ст. 625 ЦК України. У клопотанні про зменшення відсотків річних судом відмовлено.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025р. у справі № № 908/154/25 в частині стягнення з акціонерного товариства “НАЕК “Енергоатом» в особі філії “ВП “Запорізька АЕС» на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Вєлєс - МК» 3% річних в розмірі 89 254,64 грн; ухвалити нове рішення з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення пені та 3% річних судом не враховані обставини перебування ВП “Запорізька атомна електрична станція» в окупації, чим відповідачу заподіяні великі збитки. Так, в матеріалах справи наявні фінансові звіти відповідача, що підтверджують наявність спричинених внаслідок дії форс-мажорних обставин збитків (в тому числі, втрати внаслідок збройної агресії рф виробничих потужностей - філії "ВП "ЗАЕС", що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії).
Також, апелянт посилається на важливу роль у забезпеченні енергетичної безпеки держави. Зазначає, що накладення на відповідача додаткових обтяжень погіршує його фінансовий стан, тоді як доказів понесення позивачем збитків у зв'язку з допущеним простроченням не надано.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд скарги призначено в судове засідання на 16.09.2025р.
Представниця апелянта у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсягу та просила її задовольнити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу де проти задоволення скарги заперечує та зазначає, що підстави для зменшення 3% річних відсутні. Їх розмір законодавчо визначений та вони не є штрафними санкціями. Введення в країні воєнного стану, втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС також не виключають застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних. Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення його відповідальності відповідно до статті 625 ЦК України.
Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справі в судове засідання обов'язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представника позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представниці апелянта, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Запорізької області розглядалася справа № 908/3499/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вєлєс-МК» до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» про стягнення 960 886,56 грн. основного боргу.
Підставою для звернення до суду з позовом у справі № 908/3499/23 ТОВ “Вєлєс-МК» зазначено порушенням відповідачем (ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція») грошових зобов'язань в частині несвоєчасної оплати за поставлений позивачем товар в загальній сумі 960 886,56 грн. за договорами поставки товару, в тому числі: за договором № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 703 695,60 грн. основного боргу; за договором № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021 236 331,60 грн. основного боргу та за договором № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021 20 859,36 грн. основного боргу.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2024 у справі № 908/3499/23 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вєлєс-МК» суму 960 886,56 грн. заборгованості за договорами поставки, в тому числі 703 695,60 грн. основного боргу за договором поставки товару № 408(1)20УК./53-121-01-20-09905 від 24.11.2020, а також стягнуто 14 413,30 грн. витрат зі сплати судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2024 у справі № 908/3499/23, яке набрало законної сили 29.02.2024, судом видано відповідні накази від 11.03.2024.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 у справі № 908/3499/23 здійснено заміну боржника за судовими наказами Господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 у справі № 908/3499/23 його правонаступником, а саме: Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРГТОУ 19355964) замінено на його правонаступника - Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (код ЄДРПОУ ВП: 19355964, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133).
В рішенні Господарського суду Запорізької області від 08.02.2024 у справі № 908/3499/23 судом встановлено, що 09.11.2020 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вєлєс-МК» (Постачальник) укладений Договір поставки товару № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 (далі - Договір) з урахуванням Додаткових угод №, № 1, 2, 3 і 4 до нього, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, загальною вартістю 4 727 350,20 грн. (з яких: 3 939 458,50 грн. - обсяг постачання без ПДВ, 787 891,70 грн. - сума ПДВ), найменування, кількість та вартість якого наведені у п.1.1 Договору.
Строк поставки товару: грудень 2020 року - грудень 2021 року. (п. 1.2 Договору).
Судом також встановлено, що ТОВ “Вєлєс-МК» на виконання своїх зобов'язань за Договором здійснило поставку товару ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» на загальну суму 4 727 350,20 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № 27 від 30.11.2020 на суму 107 827,20 грн., № 28 від 09.12.2020 на суму 144 770,28 грн., № 30 від 10.12.2020 на суму 19 353,60 грн., № 34 від 14.12.2020 на суму 174 082,80 грн., № 36 від 21.12.2020 на суму 59 088,00 грн., № 3 від 20.01.2021 на суму 116 121,60 грн., № 4 від 28.01.2021 на суму 313 992,00 грн., № 5 від 28.01.2021 на суму 313 992,00 грн., № 37 від 20.08.2021 на суму 270 950,40 грн., № 38 від 20.08.2021 на суму 154 828,80 грн., № 43 від 29.09.2021 на суму 198 260,40 грн., № 44 від 29.09.2021 на суму 198 260,40 грн., № 48 від 27.10.2021 на суму 157 140,48 грн., № 50 від 16.11.2021 на суму 211 674,24 грн., № 51 від 02.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 52 від 02.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 53 від 02.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 54 від 09.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 55 від 09.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 56 від 09.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 57 від 09.12.2021 на суму 175 921,20 грн., № 59 від 16.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 60 від 16.12.2021 на суму 234 565,20 грн., № 61 від 16.12.2021 на суму 234 565,20 грн.
ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» частково виконало зобов'язання щодо оплати отриманого товару, сплативши 4 023 654,60 грн. на користь ТОВ “Вєлєс-МК». Покупцем оплата отриманого товару у повному обсязі та передбачені Договором строки не здійснена.
При вирішення спору у справі № 908/3499/23 суд дійшов висновку, що враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару за Договором № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 є 14.02.2022.
На момент ухвалення господарським судом рішення у справі № 908/3499/23 заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 становила 703 695,60 грн. з ПДВ.
З моменту постановлення судом рішення у справі № 908/3499/23 по дату звернення до суду з позовом у цій справі відповідачем погашення заборгованості за Договором № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 ні частково, ні повністю не здійснено, що останнім не заперечується.
На підставі вищевикладеного позивач звернувся до господарського суду про стягнення з відповідача 811 997,19 грн. заборгованості за договором поставки товару № 408(1)20УК./53-121-01-20-09905 від 24.11.2020, яка стягнута рішенням у справі № 908/3499/23, в тому числі 89 312,00 грн. 3 % річних та 722 685,19 грн. інфляційних втрат.
Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних.
В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.
Як вірно вказано судом першої інстанції, виходячи із положень ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене тим, що грошовим коштам притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо), що призводить до зниження їхньої купівельної спроможності, дисбалансу попиту і пропозиції.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та відсотків річних аж до повного виконання боржником грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Також, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу. Дана правова позиція узгоджується з позицією, викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Позивачем заявлена вимога про стягнення 3 % річних в загальному розмірі 89 312,00 грн., які розраховані наступним чином: 21 440,00 грн. за період з 15.02.2022 по 01.05.2022, 15 934,00 грн. за період з 15.05.2022 по 15.07.2022 і 51 938,00 грн. за період з 01.08.2022 по 15.01.2025.
Судом першої інстанції перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки при розрахунку річних відсотків за період з 01.08.2022 по 15.01.2025 позивачем допущено арифметичну помилку при здійсненні підрахунку.
Згідно здійсненого судом перерахунку стягненню з відповідача за період з 01.08.2022 по 15.01.2025 підлягають 3 % річних в розмірі 51 880,64 грн., які нараховані на суму основного боргу в розмірі 703 695,00 грн.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних є законними, доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 89 254,64 грн.
Доводів щодо неправильності здійсненого судом першої інстанції розрахунку 3% річних апелянт в апеляційній скарзі не наводить.
Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства та обставин справи, а саме підтвердження факту неналежного виконання відповідачем зобов'язання за спірним договором у частині повної та своєчасної оплати за поставлені товари, що також не спростовується відповідачем в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що у позивача виникло право для нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відтак, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок, про стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих на суму боргу, у розмірі 89 254,64 грн.
Стосовно доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції існування підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних апеляційний суд зазначає, що чинним законодавством таке зменшення передбачено у виключних випадках.
Як вже вище зазначалось, за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Доводи скарги про надзвичайні обставини, що вплинули на здатність відповідача вчасно оплатити виконані роботи, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки наведені обставини також не виключають застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати 3% річних.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення заявлених до стягнення відсотків річних, виключно з урахуванням конкретних обставин, які склалися саме у справі № 902/417/18.
Так, у справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати, що не відповідало критеріям розумності, справедливості та пропорційності.
У цьому зв'язку слід зазначити, що застосування судами обмежень свободи договору має носити винятковий характер, між тим, у справі № 908/154/25 судом не встановлено обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, таких як у справі № 902/417/18, оскільки розмір заявлених до стягнення відсотків річних у справі, що розглядається відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).
Отже, обставини справи № 902/417/18 є відмінними від обставин, які мають місце у справі, що розглядається.
Враховуючи обставини даної справи, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення нарахованих позивачем 3% річних.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування, в оскаржуваній частині, рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025р. у справі № 908/154/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025р. у справі № 908/154/25 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 18.09.2025р.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков