Постанова від 11.09.2025 по справі 922/4288/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року м. Харків Справа №922/4288/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від позивача - адвокат Чаричанська І.Ю., директор Коротков В.Г.,

від відповідача - Тоцька К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» (вх.№907Х від 21.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4288/24 (м. Харків, суддя Погорелова О.В., повне рішення складено 01.04.2025),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерц 2012», м. Харків,

до Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України», с. Пархомівка, Краснокутський район, Харківська область,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомерц 2012», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України», відповідач, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 785 156,69 грн. Судові витрати позивач просив суд покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовлено. Позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархоміське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерц 2012» 785 156,69 грн передплати, 11 777,35 грн судового збору та 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Державне підприємство «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/4288/24 від 25 березня 2025 року повністю; провадження у справі - закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги Державне підприємство «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» зазначає наступне:

- на момент розгляду цієї справи вже є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі №922/437/24 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, з огляду на що провадження у справі підлягає закриттю. Подання позивачем до відповідача нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких ухвалено судове рішення у справі №922/437/24, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності;

- судом першої інстанції порушено норми процесуального права під час прийняття відповіді на відзив, клопотання представника позивача про долучення доказів та додаткових письмових пояснень;

- позивач просить і товар відвантажити, і грошові кошти повернути, при чому дій, направлених на отримання товару, не здійснює;

- в порушення своїх зобов'язань та своїх заяв, діючи всупереч раніше заявленій поведінці, позивачем 31.10.2024 автотранспортні засоби на пункт завантаження надані не були;

- надані позивачем документи у правовідносинах із перевізником на підтвердження виконання обов'язку із прийняття товару є неналежними. Відсутнє фактичне здійснення господарської операції, а тому надані документи не можуть вважатися первинними документами, та як наслідок не можуть доводити обставини по цій справі;

- оплата витрат на професійну правничу допомогу здійснена на рахунок ФОП Чаричанська, а не на рахунок адвоката. А тому витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані. Заявлена до стягнення вартість наданих послуг є неспівмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 для розгляду справи №922/4288/24 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» (вх.№907Х від 21.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4288/24 залишено без руху.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№5539 від 05.05.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 28.04.2025. Зокрема, апелянтом надано докази доплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» (вх.№907Х від 21.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4288/24. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4288/24.

20.05.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4288/24 (вх.№6371).

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерц 2012» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6621 від 27.05.2025), в якому останнє просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 по справі №922/4288/24 без змін, а апеляційну скаргу ДП «ПАРХОМІВСЬКЕ» Інституту овочівництва та баштанництва Національної академії аграрних наук України - без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомерц 2012» вказує про наступне:

- позивач звернувся до суду з інших підстав, ніж ті, що були предметом розгляду у справі №922/437/24. Наявність судового рішення у справі №922/437/24 не припинила зобов'язань сторін за Договором поставки №26-09/23 від 26.09.2023 року, а саме: зобов'язань Позивача щодо надання транспорту для завантаження решти Товару та зобов'язань Відповідача щодо завантаження решти Товару у строк визначений Позивачем;

- судом першої інстанції не порушено процесуальних норм при прийнятті відповіді на відзив та доказів наданих представником Позивача за відповідним клопотанням;

- апелянт надає власне необґрунтоване і довільне судження, що Позивач хоче і Товар отримати і гроші повернути, свідомо порушуючи умови Договору. Позивач на момент звернення до суду із цим позовом вчинив дії направлені на отримання ним решти Товару, який знаходився у Відповідача. А вже після підтвердження документально не відвантаження Товару Відповідачем, у відповідності до вимог законодавства, направив на адресу Відповідача вимогу щодо повернення решти передплати за товар, який не було відвантажено;

- відповідачем не надано доказів порушення перевізником податкового законодавства, заінтересованості останнього у цій справі;

- укладання договору адвокатом як фізичною особою - підприємцем не позбавляє його статусу адвоката, а тому не впливає на порядок розподілу судових витрат у справі, у разі, якщо наявні докази, що він приймав участь при розгляду справи як адвокат. Тобто, визначальним є той факт, що представник діяв у судовому процесі саме як адвокат, що у даному випадку переконливо доведено фактами, які відображені судом у своєму рішенні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 призначено апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» (вх.№907Х від 21.04.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4288/24 до розгляду на « 17» липня 2025 р. о 10:15 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерц 2012» надійшла заява (вх.№8007 від 27.06.2025), в якому останній повідомив про намір взяти участь особисто у судовому засіданні.

Від представника Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» - адвоката Тоцької К.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№8813 від 16.07.2025) у зв'язку з перебуванням представника апелянта у відпустці, на підтвердження чого додано відповідні докази.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 розгляд справи №922/4288/24 відкладено на 28 липня 2025 року о 10:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132 .

Від представника Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» - адвоката Тоцької К.М надійшла заява про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які апелянт очікує понести у зв'язку із розглядом справи (вх.№9142 від 25.07.2025).

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерц 2012» надійшли заперечення на заяву відповідача про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (вх.№9170 від 28.07.2025).

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерц 2012» - адвоката Чаричанської І.Ю. надійшла заява про розподіл судових витрат (вх.№9171 від 28.07.2025), в якій остання просить стягнути за рахунок відповідача - Державного підприємства «Дослідне господарство «ПАРХОМІВСЬКЕ» Інституту овочівництва та баштанства Національної академії аграрних наук України на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМЕРЦ 2012» компенсацію понесених судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 оголошено перерву у розгляді справи №922/4288/24 до « 04» вересня 2025 р. о 09:45 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 оголошено перерву у розгляді справи №922/4288/24 до « 11» вересня 2025 р. о 09:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 11.09.2025 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та закрити провадження у справі. Представники позивача проти вимог скарги заперечили, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутнього представника позивача та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомерц 2012» (покупець за договором, позивач) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» (постачальник за договором, відповідач) укладено договір поставки товару №26-09/23 (договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець оплатити і прийняти товар українського походження врожаю 2023 року, що надалі іменується «товар» на умовах, зазначених в договорі.

Пунктом 1.2. договору погоджено характеристику, кількість, ціну та вартість товару. Найменування товару: соняшник код УКТ ЗЕД 1206009900. Ціна за 1 т. без ПДВ 7894,74 грн., ПДВ 14% за 1 т. - 1105,26 грн. Ціна товару за 1 т. з ПДВ - 9000,00 грн. Кількість товару 400,00 т. +/- 15% за вибором покупця. Вартість товару без ПДВ - 3157896,00 грн. Сума ПДВ 14% - 442105,44 грн. Загальна вартість товару з ПДВ - 3600001,44 грн.

Умовами пункту 1.4. договору передбачено, що постачальник гарантує, що товар на момент підписання договору, є в нього в наявності, належить йому на правах власності та вирощена власними силами постачальника, не знаходиться під заставою, податковою заставою, під арештом, в іншому користуванні третіми особами. Поставка такого товару є першою від постачальника, як від сільськогосподарського підприємства - виробника.

Згідно з пунктом 3.1. договору умови поставки: FCA (франко-перевізник) - Харківська обл., Краснокутський р-н., с. Пархомівка, вул. Євгена Лисенка, 10, надалі - пункт завантаження, відповідно до правил Інкотермс 2010 з урахуванням особливостей, які визначено цим договором.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що попередня кількість та якість товару визначається в пункті завантаження. Остаточне приймання товару по якості та кількості (по вазі) здійснюється сторонами на ТОВ «Агроком Нова Водолага», Харківська обл., Харківський р-н., смт. Нова Водолага, вул. Кропивницька, 14 або Харківська обл., Харківський р-н., с. Ватутіна, вул. Станційна, 88 (надалі - пункт призначення) згідно з п. 3.4. договору.

Умовами пункту 3.3. договору передбачено, що товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем в кількості (по вазі) та по якості, які остаточно визначені у пункті призначення згідно з даними вантажоотримувача та відміткою про виваження в товарно-транспортній накладній (ТТН).

Відповідно до пункту 3.4. договору датою поставки товару вважається дата приймання товару в пункті призначення та підписання сторонами видаткової накладної на поставку товару.

Згідно з умовами пункту 4.1. договору оплата товару покупцем проводиться в порядку 90% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури. У призначенні платежу має бути вказаний номер даного договору або відповідний номер рахунка-фактури.

Пунктом 4.2. договору погоджено, що остаточна оплата товару здійснюється покупцем у розмірі 10% від суми поставленого товару до цього договору а розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати надання постачальником покупцю оригіналів документів, зазначених у п. 3.5. цього договору та належно складених податкових накладних, розрахунків коригування, зареєстрованих у ЄРПН.

Відповідно до пункту 9.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 жовтня 2023 р., а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за договором - до моменту їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.9.2. договору).

Обставини справи свідчать, що покупець сплатив на користь постачальника вартість товару на загальну суму 3400000,00 грн., а саме згідно платіжної інструкції №438 від 27.09.2023 на суму 1800000,00 грн. та згідно платіжної інструкції №451 від 02.10.2023 на суму 1600000,00 грн.

Постачальник поставив покупцю товар відповідно до видаткових накладних, а саме: №РН-0000453 від 29.09.2023 на суму 178219,61 грн.; №РН-0000481 від 30.09.2023 на суму 422257,35 грн.; №РН-0000482 від 01.10.2023 на суму 885948,65 грн.; №РН-0000483 від 02.10.2023 на суму 245565,06 грн.; №РН-0000484 від 03.10.2023 на суму 678642,10 грн.; №РН-0000500 від 04.10.2023 на суму 204210,54 грн. Всього на загальну суму 2614843,31 грн.

Відповідно до підписаного між сторонами Акту звірки взаємних розрахунків за період: січень 2023 - жовтень 2023 за договором №62-09/23 від 26.09.2023, на 31.10.2023 заборгованість ДП «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» на користь ТОВ «Агрокомерц 2012» складає 785156,69 грн.

За змістом узгоджених сторонами в договорі умов поставки - FCA (франко- перевізник) правил Інкотермс 2010 , продавець здійснює поставку товару шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження, а якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

За змістом умов поставки FCA (франко-перевізник) зазначених правил Інкотермс 2010 з урахуванням інших умов договору, до обов'язків відповідача, як продавця, входить:

- надання товару у відповідності з договором перевізнику або іншій особі, призначеній позивачем в місці завантаження (Харківська обл., Краснокутський р-н, с. Пархомівка, вул. Євгена Лисенка, 10) у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки;

- несення всіх ризиків втрати чи пошкодження товару, а також всіх витрат, пов'язаних з товаром, до моменту здійснення його поставки;

- надання достатнього повідомлення про здійснення поставки товару, або у випадку неприйняття перевізником поставки в узгоджений термін сповістити про це покупця.

- нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки;

- за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару

З урахуванням обраного сторонами місця поставки - Пункту завантаження- місцезнаходження відповідача, обов'язки останнього з поставки товару вважаються здійсненими, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений позивачем чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Також до обов'язків позивача, як покупця, за даними умовам поставки з урахуванням умов договору, крім обов'язку часткової передоплати, належать:

- за власний рахунок укласти договір перевезення товару від Пункта завантаження до «Пункту призначення» ;

- прийняти поставку товару, як тільки її здійснено ;

- нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту, коли він є завантаженим на визначений позивачем транспортний засіб;

- нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи дати закінчення будь-якого періоду, узгодженого для поставки, що виникають або внаслідок не призначення позивачем перевізника чи іншої особи або внаслідок неприйняття ними товару у своє відання в узгоджений термін;

- дати відповідачу достатнє повідомлення про назву особи -перевізника, і, в разі необхідності, визначити вид транспорту, а також дату чи період поставки.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою на відвантаження товару вих.№25-10/24 від 25.10.2024, згідно якої вимагав поставити та передати позивачу товар на загальну вартість 785 156,69 грн, що відповідає об'єму 70,18 тон товару до 31.10.2024. У вимозі були визначені транспортні засоби, які позивач надає для завантаження. Також, позивач у зазначеній вимозі повідомив, що з метою оптимізації процесу завантаження зазначений транспорт буде поданий до пункту завантаження ДП "ДГ "Пархомівське" ІОБ НААН", вул. Євгена Лисенка, 10, с. Пархомівка, Краснокутський район, Харківська область, 31.10.2024 об 11.00 годині. Крім того, у вимозі було вказано, що у випадку можливості постачальника поставити та завантажити визначений товар до 31.10.2024, а також у випадку неможливості здійснення поставки та завантаження товару 31.10.2024, позивач просив відповідача до 31.10.2024 повідомити про зазначені обставини на електрону пошту позивача agrokomerts2012@gmail.com та продублювати повідомленням/дзвінком на телефон +380503230599 та листом на адресу 61165, Харківська обл., місто Харків, вул. Космічна, будинок 21, офіс 913. Також, у вимозі зазначено, що відсутність до 31.10.2024 будь-яких повідомлень з боку відповідача щодо строку поставки та завантаження товару, буде розцінюватись позивачем як погодження відповідачем визначення дати поставки та завантаження 31.10.2024 об 11.00 годині у пункті завантаження ДП "ДГ "Пархомівське" ІОБ НААН", вул. Євгена Лисенка, 10, с. Пархомівка, Краснокутський район, Харківська область (т. 1 а.с.33).

Вказана вимога отримана відповідачем 29.10.2024, що останнім не заперечується. Будь-яких повідомлень з боку відповідача на адресу позивача до 31.10.2024 не надходило. Для приймання товару позивачем створено комісію, що підтверджується наказом №11 від 30.10.2024.

Як вказує позивач, прибувши до пункту завантаження 31.10.2024 транспортний засіб, який був визначений у вимозі на відвантаження товару, завантажений не був, з вини відповідача, про що складено акт про неможливість завантажити та отримати товар.

Також, між позивачем та транспортною організацією - ТОВ «Агро Тренд Плюс», яка надала транспортний засіб для завантаження, складено акт надання послуг №291 від 31.10.2024, яким також було зафіксовано не можливість отримати товар для завантаження. Позивачем за надання транспорту для завантаження сплачені грошові кошти, що підтверджується платіжною інструкцією.

Таким чином позивач вважає, що відповідач, отримавши від позивача передплату у розмірі 3 400 000,00 грн, порушив нормативні приписи та умови укладеного договору, не передав на адресу позивача товар в об'ємі 70,18 тон на загальну суму 785 156,69 грн, що стало підставою для звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення отриманої передплати у розмірі 785 156, 69 гривень, згідно вимоги вих.№ 4-11/24 від 04.11.2024, яку відповідач отримав 11.11.2024.

Проте, кошти відповідачем повернуті не були.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

В оскаржуваному судовому рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку, що рішення у справі №922/437/24 не є рішенням між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому відсутні підстави для закриття провадження у даній справі. Суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем докази підтверджують факт звернення позивача до відповідача з вимогою про відвантаження товару відповідно до умов договору та не виконання відповідачем цієї вимоги. Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували виконання відповідачем умов договору в частині здійснення поставки товару, а також доказів, які б свідчили про повернення сплаченої позивачем передплати за товар, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у розмірі 785 156,69 грн є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню. Також, дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, беручи до уваги рівень складності даної справи, об'єм вчинених представником позивача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини за Договором поставки товару №26-09/23 від 26.09.2023.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони погодили поставку товару на умовах попередньої оплати. Позивачем на виконання умов пункту 4.1, 4.2. Договору сплачено на користь відповідача кошти у розмірі 3400000,00 грн у якості попередньої оплати. Натомість відповідачем здійснено поставку товару на загальну суму 2614843,31 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними. Таким чином, на суму попередньої оплати у розмірі 785156,69 грн товар не поставлено, зазначені кошти не повернуто позивачу. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що заявлена до стягнення сума грошових коштів є попередньою оплатою за договором, проте постачальником не виконано умови договору в частині здійснення поставки товару та не повернуто спірні грошові кошти, що є підставою для стягнення суми попередньої оплати з постачальника.

Водночас апелянт не погоджується із висновками суду, вважає що провадження у справі має бути закрито з огляду на подання тотожного позову. Також, на думку скаржника, зобов'язання з поставки товару не здійснено саме з вини покупця, з огляду на що відсутні підстави для стягнення грошових коштів.

Стосовно доводів скаржника про наявність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 175 та пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, колегія суддів вказує про наступне.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим.

Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми права, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №417/7171/19, від 08.04.2020 у справі №910/16868/19, від 12.08.2020 у справі №347/2115/17, від 10.06.2020 у справі №366/2099/17.

З аналізу наведених норм права вбачається, що однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №990/29/24).

Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається зі змісту постанови Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №922/437/24 (на яку апелянт посилається як на тотожну справу), обґрунтовуючи первісні позовні вимоги позивач (ТОВ «Агрокомерц 2012») стверджував, що ним виконано умови пункту 4.1, 4.2. договору та сплачено на користь відповідача кошти у розмірі 3400000,00 грн., однак відповідачем належним чином умови поставки не виконано, товар поставлено не у повній мірі, передоплату за непоставлений товар у розмірі 785156,69 грн. не повернуто. За змістом первісних позовних вимог, доводи позивача про наявність порушеного права на отримання товару за договором та порушення відповідачем обов'язку з його поставки обґрунтовуються лише наявністю грошової різниці між вартістю фактично сплачених коштів та вартістю фактично отриманого товару, при цьому посилання на конкретні дії або бездіяльність відповідача з цього приводу в заявах по суті спору позивач не заявляє. Позивачем також не заявлено про наявність жодного факту не завантаження (відмови від завантаження) відповідачем товару за договором в будь який транспортний засіб перевізника, зазначеного позивачем в письмовому або усному повідомленні (заявці) на таке завантаження. В матеріалах справи відсутнє будь-яке звернення позивача до відповідача з цього приводу як до моменту закінчення дії договору, так і після і до моменту звернення до суду 14.02.2024.

Водночас, як вбачається з матеріалів даної справи №922/4288/24, в обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставини невиконання відповідачем зобов'язання із поставки товару за вимогою на відвантаження товару вих.№25-10/24 від 25.10.2024, а також, в подальшому, звернення позивача до відповідача з вимогою вих.№4-11/24 від 04.11.2024 про повернення 785156,69 гривень. Вказані обставини мали місце після ухвалення постанови Східного апеляційного господарського суду у справі №922/437/24 від 14.10.2024 та не були предметом розгляду у справі №922/437/24.

Отже, незважаючи на те, що в обох справах сторони у справі є тими самими, а позовні вимоги стосуються стягнення попередньої оплати, підстави позовів є різними, що виключає висновок про тотожність позовних вимог.

Посилання скаржника на наявність аналогічних заявок/вимог на поставку товару та повернення попередньої оплати до моменту ухвалення рішень у справі №922/437/24 не спростовують вищевказаного. Зі змісту судових рішень у справі №922/437/24 вбачається відсутність таких доказів у матеріалах справи №922/437/24, а при зверненні до суду із даним позовом у справі №922/4288/24 позивачем невиконання обов'язку з поставки товару обґрунтовано лише вимогами, датованими після апеляційного перегляду у справі №922/437/24.

Щодо твердження апелянта про те, що подання позовної заяви у справі №922/437/24 є реалізацією передбаченого статтею 693 ЦК України права вимагати в судовому порядку повернення належної позивачу суми попередньої оплати, колегія суддів вказує про наступне.

Умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. І тільки у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Саме за обставин неналежного виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, звернення до суду із вимогою про повернення попередньої оплати можна вважати реалізацією передбаченого статтею 693 ЦК України альтернативного право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Разом з цим, як вбачається зі змісту постанови апеляційного господарського суду у справі №922/437/24 обставин неналежного виконання Відповідачем свого обов'язку за Договором з передання товару Позивачу - не встановлено, тому суд дійшов висновку, що право Повивача вимагати повернення суми попередньої оплати товару за Договором в порядку ч. 2. ст. 693 ЦК України на момент звернення його з позовом до суду - не настало.

З урахуванням вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі є законним та обґрунтованим.

Щодо розгляду по суті позовних вимог про стягнення попередньої оплати за договором поставки в розмірі 785 156,69 грн, колегія суддів вказує про наступне.

За змістом статті 693 Цивільного кодексу України попередньою оплатою визначається встановлений договором обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

За приписами частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Попередня оплата товару здійснюється на виконання умов договору до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачена повна вартість товару або її частина, однак, у разі нездійснення поставки, правова природа сплаченої суми не змінюється і покупець має право на її повернення.

Умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Приписи статті 599 ЦК України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Разом з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання, як закінчення строку дії договору.

Відповідно до статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (частина перша).

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону (частина друга).

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право, зокрема, відмовитися від виконання свого обов'язку частково або в повному обсязі (частина третя).

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (частина четверта).

Зі змісту ч. 2. ст. 693 ЦК України слідує, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання з передання товару покупцю.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору щодо умов поставки, позивач звернувся до відповідача з вимогою на відвантаження товару вих.№25-10/24 від 25.10.2024, згідно якої вимагав поставити та передати позивачу товар на загальну вартість 785 156,69 грн, що відповідає об'єму 70,18 тон товару до 31.10.2024. У вимозі були визначені транспортні засоби, які позивач надає для завантаження. Також, позивач у зазначеній вимозі повідомив, що з метою оптимізації процесу завантаження зазначений транспорт буде поданий до пункту завантаження ДП "ДГ "Пархомівське" ІОБ НААН", вул. Євгена Лисенка, 10, с. Пархомівка, Краснокутський район, Харківська область, 31.10.2024 об 11.00 годині. Крім того, у вимозі вказано, що у випадку можливості постачальника поставити та завантажити визначений товар до 31.10.2024, а також у випадку неможливості здійснення поставки та завантаження товару 31.10.2024, позивач просив відповідача до 31.10.2024 повідомити про зазначені обставини на електрону пошту позивача agrokomerts2012@gmail.com та продублювати повідомленням/дзвінком на телефон +380503230599 та листом на адресу 61165, Харківська обл., місто Харків, вул. Космічна, будинок 21, офіс 913. Також, у вимозі зазначено, що відсутність до 31.10.2024 будь-яких повідомлень з боку відповідача щодо строку поставки та завантаження товару, буде розцінюватись позивачем як погодження відповідачем визначення дати поставки та завантаження 31.10.2024 об 11.00 годині у пункті завантаження ДП "ДГ "Пархомівське" ІОБ НААН", вул. Євгена Лисенка, 10, с. Пархомівка, Краснокутський район, Харківська область.

Обставини отримання вказаної вимоги не заперечуються відповідачем.

Водночас, позивач стверджує, що прибувши до пункту завантаження 31.10.2024 транспортний засіб, який був визначений у вимозі на відвантаження товару, завантажений не був з вини відповідача, про що було складено Акт від 31.10.2024.

Також позивачем надано укладений між ТОВ «Агрокомерц 2012» та ТОВ «Агро тренд плюс» Договір-заявку на перевезення вантажу №31-10/24 від 31.10.2024.

Відповідно до п.1.10 Вказаного Договору-заявки умови перевезення наступні: маршрут - ДП «ДГ «Пархомірське» ІОБ НААН», вул. вул. Євгена Лисенка, 10, с. Пархомівка, Краснокутський р-н, Харківська обл. - ТОВ «Агроком Нова Водолага», вул. Станційна, 88, с. Ватутіне, Харківський р-н, Харківська обл.; дата завантаження: 31.10.2024; адреса завантаження: вул. Євгена Лисенка, 10, с. Пархомівка, Краснокутський р-н, Харківська обл.; марка та модель тз, причепа, ПІБ водія, посвідчення водія: MAN НОМЕР_2/причеп НОМЕР_3 ОСОБА_1, посвідчення водія НОМЕР_1 .

Відповідно до Акту надання послуг №291 від 31.10.2024 за Договором-заявкою №31-10/24 від 31.10.2024 на суму 10 000,00 грн з ПДВ, на виконання замовлення на перевезення соняшнику з Пункту завантаження: ДП «ДГ «Пархомірське» ІОБ НААН», вул. вул. Євгена Лисенка, 10, с. Пархомівка, Краснокутський р-н, Харківська обл. до пункту призначення за адресою вул. Станційна, 88, с. Ватутіне, Харківський р-н, Харківська обл. перевізником направлено транспортний засіб MAN д.н.з. НОМЕР_2 причеп НОМЕР_3 (надалі - ТЗ). Зазначений ТЗ 31.10.2024 прибув до пункту завантаження ДП «ДГ «Пархомірське» ІОБ НААН», вул. вул. Євгена Лисенка, 10, с. Пархомівка, Краснокутський р-н, Харківська обл. об 11:00 год, але фактично прийняти та завантажити соняшник у ТЗ не представилось можливості з огляду на фактичне недопущення ДП «ДГ «Пархомірське» ІОБ НААН» зазначеного ТЗ до завантаження у Пункті завантаження.

Крім того, з огляду на викладені у відзиві на позов заперечення відповідача щодо дійсності господарської операції з перевезення вантажу за Договором-заявкою, з метою підтвердження перебування вантажного транспорту ТОВ «АВТО ТРЕНД ПЛЮС» на замовлення ТОВ «АГРОКОМЕРЦ 2012» 31 жовтня 2024 року у Пункті завантаження за адресою вул. Євгена Лисенка, 10, с. Пархомівка, Краснокутський район, Харківська область, представником Позивача направлено Адвокатський запит на електронну адресу ТОВ «АГРО ТРЕНД ПЛЮС» для надання інформації та належно завірених копій по господарським взаємовідносинам з ТОВ «АГРОКОМЕРЦ 2012» за Договором-заявкою №31-10/24 від 31.10.2024.

У відповіді ТОВ «АГРО ТРЕНД ПЛЮС» вих.№14/02 від 14.02.2025 на адвокатський запит надані відомості, якими підтверджується: укладення між ТОВ «АГРОКОМЕРЦ 2012» та ТОВ «АГРО ТРЕНД ПЛЮС» Договору-заявки №31-10/24 31 жовтня 2024 року; залучення автомобілю марки MAN, модель TGA 26.430, державний номер НОМЕР_2 з причепом марки KASSBOHRER, модель D19GL, державний номер НОМЕР_3 ; керування автомобілем водієм ОСОБА_1 , водійське посвідчення ЯНА 380235.

ТОВ «АГРО ТРЕНД ПЛЮС» у відповіді на адвокатський запит також вказано, що завантаження транспортного засобу у Пункті завантаження за адресою: вул. Євгена Лисенка, 10, с. Пархомівка, Краснокутського району, Харківської області не відбулося у зв'язку із тим, що була відсутня можливість потрапити на територію Постачальника.

Разом із відповіддю перевізником надано належно завірену копію Подорожнього листа №31 від 31.10.2024 року, яким підтверджується виїзд автомобілю MAN НОМЕР_2 з причепом марки KASSBOHRER НОМЕР_3 з території автотранспортного підприємства та передання зазначеного автотранспорту та водія ОСОБА_1 , у розпорядження ТОВ «АГРОКОМЕРЦ 2012» для вантажного перевезення соняшника за маршрутом Харків, село Пархомівка, село Ватутіне, Харків. У подорожньому листі є відмітка завірена підписами водія ОСОБА_1 та директора Діденко Р.І. і скріплена печаткою Товарства про неможливість завантаження товару у пункті навантаження з обставин незалежних від водія.

Також перевізником надано акт на списання використаного ППМ №31/10 від 31.10.2024, яким підтверджено використання 31 жовтня 2024 року дизельного палива в об'ємі 107,06 л на загальну вартість 4657,11 грн.

Апелянт заперечує проти справжності господарської операції за Договором-заявкою на перевезення вантажу, посилається на неправомірні дії з формування податкового кредиту з ПДВ, можливість підробки документів, відсутність з 2013 року «подорожнього листа» та заінтересованість перевізника у спірних правовідносинах.

Колегія суддів вказує, що твердження відповідача щодо необґрунтованого формування податкового кредиту з ПДВ не є предметом розгляду цієї справи та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Аналогічно доводи скаржника про наявність у діях позивача складу кримінального правопорушення передбаченого ст.366 КК України є припущеннями та не доведені у законодавчо встановленому порядку. З огляду на що вказані аргументи апелянта відхиляються судом.

При цьому, самі по собі довготривалі господарські взаємовідносини між позивачем як агровиробником та ТОВ «АГРО ТРЕНД ПЛЮС» як перевізником, не можуть свідчити про недобросовісність ведення господарської діяльності та зацікавленості перевізника у вирішенні цієї справи.

Створення позивачем комісії з прийняття товару є внутрішньою організацією роботи останнього, та не свідчить про зміну умов договору щодо прийняття товару. З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє твердження скаржника про відсутність законодавчої вимоги складання подорожнього листа з 2013 року, оскільки відповідні законодавчі зміни не забороняють здійснювати облік/організацію перевезень за допомогою документу у формі подорожнього листа.

Таким чином, наведені апелянтом аргументи не спростовують обставин прибуття позивача у визначений час та місце для прийняття товару за договором та відповідно до вимоги від 25.10.2025.

Разом з цим, апелянтом не визнається факт того, що 31 жовтня 2024 року Позивач із представником транспортної компанії прибув об 11:00 до Пункту завантаження і як на відповідний доказ відсутності Позивача та вантажного транспорту у Пункті завантаження, посилається на Акт від 31.10.2024. Зі змісту вказаного акту вбачається, що 31 жовтня 2024 року, протягом доби, автотранспортні засоби від ТОВ «АГРОКОМЕРЦ 2012» (у відповідності до вимоги на відвантаження товару від 25.10.2024р.,№25 10/24) не надходили. Відповідач звертає увагу суду на те, що акти були складені із залученням незалежної особи - представником Краснокутської об'єднаної територіальної громади - старостою Пархомівського старостинського округу Сіліним Є.В.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналіз змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

З урахуванням вищенаведених обставин та доказів у сукупності, з урахуванням стандарту доказування «баланс вірогідностей», колегія суддів зазначає про доведеність позивачем виконання свого обов'язку із повідомлення про умови поставки (дата, час, транспортний засіб) та прибуття для завантаження товару відповідно до погоджених умов та невиконання відповідачем свого обов'язку із надання товару на завантаження.

Враховуючи зазначене, відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували виконання відповідачем умов договору в частині здійснення поставки товару, а також доказів, які б свідчили про повернення сплаченої позивачем передплати за товар, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із відповідача грошових коштів у розмірі 785 156,69 грн є законним та обґрунтованим.

Стосовно доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, необґрунтоване прийняття судом відповіді на відзив, поданої з порушенням процесуального строку на її подання, клопотання про долучення доказів та додаткових письмових пояснень позивача, колегія суддів вказує про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповіді на відзив на позовну заяву позивач просив поновити строк на її подання з огляду на оголошення військового стану в Україні та наявність об'єктивних перешкод з доступу до системи електронного суду, складанні цього процесуального документу.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Колегія суддів зазначає, що у рекомендаціях від 02.03.2022, прийнятих Радою суддів України, вказано про необхідність виважено підходити до питань, пов'язаних із поверненням різного роду процесуальних документів.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України»).

Тобто, суд має дотримуватися розумного ступеня пропорційності, зокрема, ураховувати, чи вживалися скаржником заходи для реалізації свого права у розумні інтервали часу, уникати надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою.

Судова колегія вважає, що поновлення строку та прийняття до розгляду відповіді на відзив за умов поточного стану здійснення правосуддя, є правомірним та не порушує загальних засад здійснення господарського судочинства.

Стосовно подання представником позивача клопотання про долучення доказів та додаткових пояснень, суд вказує, що відповідно до п.3 ч.1 ст.177 ГПК України, завданням підготовчого провадження, зокрема є визначення обставин, які підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів.

Сттатею 42 ГПК України визначено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Таким чином, долучення судом першої інстанції поданих позивачем відповідних процесуальних документів на спростування позиції відповідача по суті спору, не свідчить про порушення судом норм процесуального права.

При цьому, колегія суддів констатує, що вищенаведені скаржником посилання на порушення норм процесуального права не є обов'язковими підставами для скасування судового рішення внаслідок порушення норм процесуального права на підставі ч.3 статті 277 ГПК України. З огляду на що доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо доводів скаржника про безпідставність заявлених до стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, понесену позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів вказує про наступне.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2025 між позивачем, як клієнтом, та Чаричанською І.Ю., як адвокатом, укладено договір про надання правничої (правової) допомоги адвокатом, за умовами якого адвокат у встановленому законом порядку надає правничу допомогу, захист прав та законних інтересів Клієнта, а також представництво інтересів Клієнта в судових органах України всіх рівнів, органах нотаріату, в адміністративних та інших установах, включаючи правоохоронні органи, банківські установи всіх рівнів, на підприємствах, установах організаціях всіх форм власності, в експертних установах, органах виконавчої влади, в органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, перед фізичними та юридичними особами по господарських, цивільних, адміністративних, кримінальних справах.

Відповідно до п.п. 4.1-4.4. Договору вартість наданих послуг Адвокат визначає самостійно після одержання від Клієнта доручення на надання правничої допомоги, та виставляє Клієнту відповідний рахунок. Вартість послуг Адвоката (гонорар адвоката) за даним Договором визначається на підставі Рішення №13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 року «Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару. У вартість послуги, яка надається Адвокатом можуть входити: підготовка та подання адвокатських запитів; представництво інтересів Клієнта в судах загальної юрисдикції, господарських судах всіх рівнів як позивача; підготовці процесуальних документів (позовних заяв, заяв, клопотань, відповіді на відзив, пояснень, заперечень, заяви про розподіл судових витрат, заяви про видачу судового наказу, апеляційних скарг, касаційних скарг та інше). Сторони домовились, що за підготовку та подання адвокатських запитів вартість послуг Адвоката складає 3000,00 грн. за один запит; збирання доказів, відшукування та узагальнення рішень судів в ЄДРСР; дослідження судової практики Верховного Суду; дослідження інших доказів вартість послуг Адвоката складає 3000,00 грн.; підготовка та подання позову - від 25000,00 грн.; при представництві інтересів Клієнта в судових інстанціях, вартість 1 судодня дорівнює 1 м.з.п. - 8000,00 грн.; підготовка та направлення відповіді на відзив Відповідача - 4000,00 грн.; підготовка інших процесуальних документів по розгляду справи у суді першої інстанції - 500 грн. за 1 аркуш; підготовка та подання апеляційної скарги на рішення суду - від 30000,00 грн; складення касаційної скарги на рішення/постанову суду апеляційної інстанції - від 40000,00 грн.

Пунктом 4.7 Договору визначено, що підтвердження надання Адвокатом послуг оформлюється такими документами як детальний опис наданих адвокатом послуг із зазначенням вартості кожної послуги окремо та актом приймання-передачі послуг (виконаних робіт).

Між позивачем та адвокатом складено акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 03.03.2025, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: - підготовка та надсилання адвокатського запиту ТОВ «АГРО ТРЕНД ПЛЮС» 3000.00 грн. (п.4.4 Договору про надання правничої допомоги); - ведення справи у Господарському суді Харківської області складає 3 м.з.п. = 3 х 8000,00 грн. - 24000,00 грн. (1 судодень = 8000,00 грн.); -складення клопотання про долучення доказів та додаткових письмових пояснень - 3000.00 грн.

Розрахунки витрат на правничу допомогу адвокатом здійснено з урахуванням рішення Ради адвокатів Харківської області Nє13/1/7 від 21.07.2021 року «Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару.

Загальна вартість наданих адвокатом. Чаричанською ІЮ. послуг згідно умов Договору про надання правничої допомоги адвокатом Nєб/н від 27.01.2025 року складає 30000,00 гривень без ПДВ.

У акті зазначено, що претензій та зауважень з боку Клієнта стосовно обсягу та якості наданих послуг та виконаних робіт адвокатом немає.

Вказаний акт підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками.

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом визначених у Акті послуг на суму 30 000,00 грн.

Наданий представником позивача детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом узгоджується зі змістом вищезазначеного Акту та матеріалами справи.

Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, участь у судових засіданнях, ці витрати пов'язані з розглядом даної справи.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, беручи до уваги рівень складності даної справи, об'єм вчинених представником позивача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи задоволення позову, дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Водночас, апелянт зазначає про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат та не погоджується із стягнутою сумою витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що оплата витрат на професійну правничу допомогу здійснена на рахунок ФОП Чаричанська І.Ю., а не на рахунок адвоката. А тому витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження статусу адвоката Чаричанської Ірини Юріївни, останньою подано до суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1292 від 16.05.2005, ордер на надання правничої допомоги серія АХ №1236162 від 28.01.2025, який видано на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 27.01.2025, Договір про надання правничої (правової) допомоги б/н від 27.01.2025 (далі - Договір), укладений між Чаричанською І.Ю., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1292 від 16.05.2005 та ТОВ «Агрокомерц 2012».

На підставі вищенаведеного вбачається, що правова допомога позивачу надана Чаричанською І.Ю. саме як адвокатом.

Відповідно до визначення наведеному в пп. 14.1.156 ст. 14 Податкового Кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Водночас порядок оформлення адвокатом рахунку для оплати наданих ним послуг та оподаткування грошових доходів фізичної особи-підприємця та самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за ставками внеску до бюджету перебуває поза межами предмету дослідження питання витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №922/1747/19.

Натомість скаржником не обґрунтовано, яким саме чином вид оподаткування діяльності впливає на професійний статус особи, яка надала професійну правничу допомогу, а факт перерахування коштів адвокату як фізичній особі-підприємцю нівелює наявність у нього статусу адвоката.

Стосовно посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, суд вказує про наступне.

Висновок суду у постанові №496/3134/19 про те, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України, зроблений за інших фактичних обставин справи. Так, у вказаній справі №496/3134/19 представництво інтересів сторони здійснювалося особою, яка не має статусу адвоката. В той час як у даному випадку професійна правнича допомога позивачу надається особою саме в статусі адвоката.

З огляду на що наведена скаржником судова практика є нерелевантною до спірних правовідносин.

Оплата наданих юридичних послуг на рахунок Чаричанської І.Ю. як фізичної особи-підприємця не позбавляє її статусу адвоката, а тому в розумінні наведених приписів процесуального закону не впливає на правильність розподілу судових витрат у справі.

Стосовно заперечень відповідача проти суми заявлених судових витрат, суд вказує, що останні здійснені відповідно до умов договору, є розумними та необхідними з урахуванням предмету спору та обсягу наданих юридичних послуг.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі незгода учасника справи із вартістю наданих послуг не свідчить про її неспівмірність та невідповідість критеріям реальності та розумності.

За таких обставин суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат позивача, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги адвокатом, обґрунтовано взяв до уваги розмір гонорару, визначений за погодженням адвоката з клієнтом, перелік, обсяг, зміст та реальність наданих адвокатом послуг, що пов'язані з розглядом даної справи та дійшов обґрунтованих висновків щодо пов'язаності даних витрат із розглядом справи, їх розумності та реальності, співмірності сум витрат із складністю справи. З огляду на що висновок суду першої інстанції щодо необхідності відшкодування понесених позивачем у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн є законним та обґрунтованим.

Розглянувши заяву представника ТОВ «Агрокомерц 2012» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вказує про наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України докази розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складає 30 000,00 грн.

До закінчення судових дебатів у справі, тобто у законодавчо визначений строк, представником позивача подано докази розміру судових витрат, в яких останній просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За умовами наявного в матеріалах справи Договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 27.01.2025 (далі - Договір), який укладений між ТОВ «Агрокомерц 2012», як клієнтом, та Чаричанською І.Ю., як адвокатом, укладено договір про надання правничої (правової) допомоги адвокатом, за умовами якого адвокат у встановленому законом порядку надає правничу допомогу, захист прав та законних інтересів Клієнта, а також представництво інтересів Клієнта в судових органах України всіх рівнів, органах нотаріату, в адміністративних та інших установах, включаючи правоохоронні органи, банківські установи всіх рівнів, на підприємствах, установах організаціях всіх форм власності, в експертних установах, органах виконавчої влади, в органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, перед фізичними та юридичними особами по господарських, цивільних, адміністративних, кримінальних справах.

Суть замовлення полягає у представництві інтересів клієнта у якості позивача під час розгляду господарської справи №922/4288/24 в господарських судах всіх рівнів.

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.07.2025 до Договору Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги:

- вивчення практики Верховного Суду, підтримання правової позиції за позовом ТОВ «АГРОКОМЕРЦ 2012» в суді апеляційної інстанції складає 4500,00 грн.

- підготовка та надсилання відзиву на апеляційну скаргу Відповідача на 19 аркушах складає 9500,00 грн.:

- ведення справи у суді складає 2 х 8000,00 = 16000.00 грн. (1 судодень = 8000,00 грн./1 м.з.п.).

Загальна вартість наданих послуг складає 30 000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до змісту Акту претензій та зауважень з боку клієнта стосовно обсягу та якості наданих послуг та виконаних адвокатом робіт немає.

Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.07.2025 підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками.

Згідно з частинами 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6,7,9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. За таких обставин, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

Проаналізувавши надані представником позивача докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду апеляційним судом даної справи, оцінивши співмірність заявлених до стягнення витрат з обсягом виконаної представником позивача роботи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що із матеріалів справи вбачається здійснення адвокатом Чаричанською І.Ю. представництва інтересів позивача в суді першої інстанції, що свідчить про обізнаність останньої з обставинами спірних правовідносин та матеріалами справи. Вказане впливає на обсяг наданих адвокатом послуг з правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. Відповідно підготовка відзиву на апеляційну скаргу, ведення справи у суді апеляційної інстанції об'єктивно не вимагали великого обсягу юридичної і технічної роботи, аналізу значної кількості норм чинного законодавства та судової практики.

При цьому, колегією суддів враховується стягнення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу позивача, понесену останнім у суді першої інстанції, у розмірі 30 000,00 грн, обґрунтованість чого підтвердження судом апеляційної інстанції у даній постанові вище.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що наведена вартість за вивчення практики Верховного Суду, підтримання правової позиції в суді апеляційної інстанції, підготовка відзиву на апеляційну скаргу та ведення справи в апеляційному господарському суді у розмірі 30 000,00 грн, не може вважатися обґрунтованою, не узгоджується із принципами співмірності та розумності, а тому не може бути у повному обсязі покладена на відповідача. Натомість колегія суддів зазначає, що враховуючи вищезазначені фактичні обставини, співмірним та розумним розміром витрат за вказані види правової допомоги є 15 000,00 грн.

Відповідач не надав заперечень чи клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладені висновки суду щодо наданого обсягу правничої допомоги позивачу, фактичні обставини справи, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності, співмірності та розумності судових витрат колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача - адвоката Чаричанської І.Ю. про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду в розмірі 15 000,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 05.11.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 4524-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №922/4288/24 залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» (62014, Харківська область, Краснокутський район, с. Пархомівка, вул. Євгена Лисенка, 10, код ЄДРПОУ 04687361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерц 2012» (61165, м. Харків, вул. Космічна, 21, оф. 913, код ЄДРПОУ 37813271) витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 19.09.2025.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян

Попередній документ

130341533

Наступний документ

130341535

Інформація про рішення:

№ рішення:	130341534
№ справи:	922/4288/24
Дата рішення:	11.09.2025
Дата публікації:	22.09.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (25.03.2025)
Дата надходження:	03.12.2024
Предмет позову:	стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

07.01.2025 10:15	Господарський суд Харківської області
30.01.2025 10:15	Господарський суд Харківської області
18.02.2025 10:45	Господарський суд Харківської області
25.02.2025 10:15	Господарський суд Харківської області
04.03.2025 09:15	Господарський суд Харківської області
25.03.2025 09:00	Господарський суд Харківської області
17.07.2025 10:15	Східний апеляційний господарський суд
28.07.2025 10:45	Східний апеляційний господарський суд
04.09.2025 09:45	Східний апеляційний господарський суд
11.09.2025 09:30	Східний апеляційний господарський суд