08 вересня 2025 року м. Харків Справа № 643/1810/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий, суддя-доповідач судді секретар судового засідання за участю представників: від Позивача від Відповідача 1 від Відповідача 2Попков Д.О. Стойка О.В., Істоміна О.А. Лутаєва К.В. Трет'якова Т.Ю.; не з'явився; не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків
на рішення господарського суду Харківської області
ухвалене 02.07.2025 (повний текст підписано 09.07.2025)
у справі №643/1810/19 (суддя Трофімов І.В.)
за позовом ОСОБА_1 , м. Харків
до 1) Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104", м. Харків, 2) ОСОБА_2 , м. Харків,
про визнання рішення протиправним та його скасування
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції:
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до Автогаражного кооперативу "Автолюбитель - 104" (далі - Відповідач 1) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач 2) (з урахуванням уточнень позовних вимог від 16.09.2019) з вимогами про:
- визнання протиправним та скасувати рішення правління Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104" від 17.01.2019 про відмову в прийнятті її до членів кооперативу замість померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її рідного батька - ОСОБА_3 ;
- визнання ОСОБА_2 такою, що не є членом Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104".
2. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 643/1810/19 касаційну скаргу Позивача задоволено частково:
- рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2024 року скасовано;
- провадження у справі № 643/1810/19 закрито;
- повідомлено Позивача, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
Ухвалою Верховного суду від 19.02.2025 справу № 161/14986/18 за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104", ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення правління автогаражного кооперативу, визнання особи такою, що не є членом автогаражного кооперативу, передано для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.03.2025 прийнято справу до розгляду та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2025 (повний текст підписано 09.07.2025) у справі №643/1810/19 у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення правління Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104" від 17.01.2019 про відмову в прийнятті її до членів кооперативу замість померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її рідного батька - ОСОБА_3 ; визнання ОСОБА_2 такою, що не є членом Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104" відмовлено.
6. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що рішення правління Кооперативу, оформлене протоколом №1 від 17.01.2019, щодо відмови у прийнятті Позивача до членів кооперативу та невинесенні її заяви від 14.01.2019 на розгляд і затвердження загальними зборами, прийняті правомочним складом Правління, відповідно до повноважень та з урахуванням положень Закону України "Про кооперацію" та Статуту Кооперативу.
6.1. Щодо тверджень Позивача про те, що дата в протоколі № 1 засідання Правління (17.01.2019) проставлена "заднім" числом, а в дійсності Правління засідало після 24.01.2019, суд зазначав, що ці твердження ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені жодним доказом. Водночас допитані у судовому засіданні свідки підтвердили проведення засідання Правління Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104" 17.01.2019 правомочним складом та розгляд на цьому засіданні заяви Позивача , прийняті правлінням за результатами розгляду заяви рішення, а також правильність відображення у протоколі засідання правління від 17.01.2019 ходу засідання та прийнятих рішень.
6.2. Станом на момент прийняття спірного рішення Позивач не була членом Кооперативу, а тому в даному випадку відсутній факт порушення цим рішенням корпоративних прав ОСОБА_1 , що також є підставою для відмови в позові в частині визнання протиправним та скасування рішення правління Кооперативу від 17.01.2019.
6.3. Щодо вимоги про визнання ОСОБА_2 такою, що не є членом Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104", судом було встановлено, що протоколи загальних зборів Кооперативу за 2005 рік, у тому числі про припинення членства ОСОБА_3 в Кооперативі та прийняття до членів Кооперативу ОСОБА_4 , відповідні заяви вказаних осіб в Кооперативі відсутні, так як не були передані колишнім головою кооперативу ОСОБА_5 .
Факт перебування документації Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104" у ОСОБА_5 підтверджується постановою слідчого СВ Московського відділу поліції ГУ НП в Харківській області про закриття кримінального провадження від 12.06.2019, в якій встановлено, що сам ОСОБА_5 не заперечує перебування у нього документації кооперативу "Автолюбитель-104" оскільки факт його відсторонення з займаної посади він вважає незаконним та оскаржує його в порядку касаційного провадження в межах цивільного судочинства.
Сам по собі факт відсутності протоколів загальних зборів Кооперативу за 2005 рік, у тому числі про припинення членства ОСОБА_3 в Кооперативі та прийняття до членів Кооперативу ОСОБА_4 , не може бути підставою для висновку, що Відповідач 2 не була прийнята в грудні 2005 року до членів Кооперативу.
Відповідно до Статуту Кооперативу обов'язок сплати членських внесків покладено саме на членів Кооперативу.
Матеріали справи містять докази того, що з грудня 2005 року по грудень 2019 року членські внески до Кооперативу сплачувала саме Відповідач 2.
Крім того, в списках членів АГК "Автолюбитель-104" станом на 01.01.2013 Відповідач 2 значиться дійсним членом Кооперативу під номером 35.
6.4. Щодо тверджень Позивача про існування домовленостей між ОСОБА_3 та його першою дружиною ( ОСОБА_6 ) про те, що ОСОБА_3 формально буде членом Кооперативу, а в наступному цей гараж залишиться Позивачу та її брату - ОСОБА_7 , суд зазначав, що ці твердження ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені жодним доказом.
Місцевим судом враховувано, що 29 вересня 1977 року шлюб ОСОБА_3 було розірвано. Водночас з моменту розірвання шлюбу та до моменту розгляду даної справи (більше 40 років) колишня дружина не вчиняла жодних дій, які б свідчили про те, що вона претендує на частину пайового внеску або на частину спірного гаражу. Лише в травні 2025 року ОСОБА_6 звернулась до Кооперативу з вимогою про повернення їй 1/2 частини пайового внеску.
Отже, судом встановлено, що надані Відповідачами докази в підтвердження факту перебування Відповідача 2 з грудня 2005 року членом Кооперативу мають перевагу як більш вагомі докази, тобто існування стверджуваної останніми обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (заявлений Позивачем), у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для визнання ОСОБА_2 такою, що не є членом Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104".
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
7. ОСОБА_1 , м. Харків, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2025 у справі №643/1810/19, звернулась з апеляційною скаргою, якою просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити мої позовні вимоги.
8. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:
8.1. Суд неправильно оцінив та прийняв до уваги помилкові положення п.п. 3.2. та 4.1 Статуту АГК «Автолюбитель-104» (1995 року) щодо приватної власності гаражного боку на підставі членства в кооперативі. Ці положення суперечать приписам діючих в той час Закону України «Про власність» та положенням Цивільного кодексу УРСР, відповідно до якого право приватної власності виникає з моменту державної реєстрації і, відповідно, право розпоряджатись гаражним боксом теж виникає після наявності свідоцтва про право власності та його державної реєстрації.
Статут, як локальний нормативно-правовий акт, не може суперечити загальнообов'язковим нормам закону. При цьому, Закон має вищу юридичну силу і є пріоритетним у разі виникнення протиріч між ним та статутом.
Між тим, суд погодився з незаконними приписами Статуту та не застосував вимоги Закону України «Про власність» та Цивільного кодексу Української РСР, згідно яких державна реєстрація права власності на нерухоме майно була вирішальною для підтвердження права власності.
Всупереч приписам абзацу 2 ч.6 ст. 91 ГПК України суд взяв до уваги та встановив, що згідно з копією заяви ОСОБА_3 від 06 вересня 2004 на адресу голови АГК "Автолюбитель-104" він ( ОСОБА_8 ), у зв'язку з тяжкою хворобою, відмовився від гаражу № НОМЕР_1 на користь доньки ОСОБА_4 . Проте, оригінал такої заяви не поданий, відповідність поданої копії оригіналу встановити неможливо, а я категорично заперечувала про приналежність змісту заяви та справжності підпису на ній моєму батьку, тобто не визнавала дійсність цієї заяви. Надання відповідачами фотокопії заяви без оригіналу дає підстави для сумніву в наявності такої заяви та її дійсності і не може бути взято до уваги судом, оскільки є копією невідомого походження, яка не є належним, допустимим та достовірним доказом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд неправомірно дійшов висновку про те, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення засідання правління господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень та встановив те, що не передбачено вимогами Статуту (2017 року) щодо повноважень правління. Крім того, суд встановив, що правління може приймати рішення щодо інших питань діяльності кооперативу, але не взяв до уваги приписи ст. 16 Закону України «Про кооперацію», де зазначено, що таке може відбуватись лише в тому випадку, якщо про таке вирішить вищий орган управління кооперативом, тобто загальні збори або Статут. У цьому випадку, загальні збори не наділили Правління повноваженням приймати рішення про відмову у прийнятті до членів кооперативу, не визначено таке повноваження і в Статуті.
8.2. Рішення правління АГК «Автолюбитель-104» від 17.01.2019 щодо відмови у прийнятті Позивача до членів кооперативу є незаконним з приводу головної обставини - правління не мало на це повноважень з огляду на приписи Статуту (2017 року).
Пункт 11.4 Статуту (2017р.) встановлює, що до компетенції загальних зборів, а не правління, належить розгляд спірних питань, які виникли між членами кооперативу та органами управління, а також прийняття рішень щодо володіння та розпорядження майна кооперативу. Бокс № 63 не знаходився у власності користувача, відповідно відноситься до майна кооперативу, тому це питання повинно було вирішуватись на загальних зборах.
Судом повністю перекручена позиція щодо необхідності розгляду заяви про вступ до членів кооперативу на загальних зборах.
8.3. З огляду на особливі умови придбання гаражу, а також відсутністю на нього права власності у конкретної особи, він вважається майном кооперативу, тому твердження суду про те, що на засіданні правління Кооперативу від 17.01.2019 не приймалось рішення щодо володіння, розпорядження та розподілу майна Кооперативу не відповідає дійсності.
Суд не звернув увагу на наявність спору між не членом кооперативу ОСОБА_2 та мною, як спадкоємця та зазначив, що я не була членом кооперативу, тому це питання не підлягало розгляду на зборах, іншої законної позиції у суду не виникло.
8.4. Надаючи оцінку доводам про те, що дата 17.01.2019 в протоколі № 1 засідання правління проставлена «заднім» числом, а в дійсності правління засідало після 24.01.2019, суд послався на нібито допитаних у судовому засіданні свідків. В дійсності, в судових засіданнях господарського суду ніякі свідки не допитувались, таке посилання не відповідає основним положенням про належність і достовірність доказів.
Суд взагалі не оцінив вірогідний факт того, що про відмову у прийнятті Скаржника до членів АГК «Автолюбитель-104» рішенням правління від 17.01.2019 остання дізналась лише 15.03.2019 після отримання відзиву на позовну заяву. При цьому, коли було відмовлено в перший раз, тобто в письмовій відповіді - листі № 2 від 24.01.2019 за підписом ОСОБА_9 , факт засідання правління був прихований, про нього нічого не зазначалось, хоча, як з'ясувалось в наступному, нібито ще 17.01.2019 правління доручило ОСОБА_9 повідомити про їх рішення у відмові прийняття Скаржника до членів кооперативу. Такі дії Відповідача свідчать про підтасовку фактів, що не стало предметом оцінки судом.
8.5. Відповідачем ОСОБА_2 не надано в якості доказу копії заяви про прийняття її в члени, як не надана і членська книжка. Крім того, ОСОБА_10 (Казакова) в 2005 році не мала на праві власності транспортного засобу, докази про це відсутні, хоча наявність ТЗ було обов'язковою умовою для вступу до членів кооперативу. Це ті документи, які повинні бути на руках у прийнятої в члени особи, незважаючи на поведінку колишнього голови ОСОБА_5 , але вони відсутні, оскільки ОСОБА_11 не приймали у члени в 2005 році через відсутність законних підстав для цього. Оскільки Відповідачі не надали доказів на підтвердження наявності оригіналу заяви ОСОБА_11 про вступ до АГК «Автолюбитель-104» в грудні 2005 року, а також не надали рішення загальних зборів з цього приводу, поза як їх не було в природі взагалі, не надали даних про наявність на той час у ОСОБА_11 транспортного засобу, то відсутні підстави вважати ОСОБА_11 такою, що була членом АГК «Автолюбитель-104» з грудня 2005 року.
Надання Відповідачами лише фотокопії заяви нібито батька Позивача від 06.09.2004 не свідчить про його добровільний вихід. В зазначеній фотокопії вказано: «Я, в связи с тяжелой болезнью, отказываюсь от гаража № НОМЕР_1 АГК Автолюбитель 104 в пользу моей дочери ОСОБА_12 ». При цьому, будь-якого документу про те, що громадянка ОСОБА_11 є донькою ОСОБА_3 суду не надано. Жодної відмови від паю в заяві не зазначено. Така дія, як «відмова від гаражу» не передбачалась Статутом АГК «Автолюбитель-104» від 15.05.1995.
8.6. Аналізуючи фотокопію заяви ОСОБА_1 від 06.09.2004, з неї вбачається, що там міститься підпис не батька Позивача. Враховуючи те, що через 2 місяці після 06.09.2004, а саме 06.11.2004 відбулись загальні збори АГК «Автолюбитель-104», де замість батька та на його прохання був присутнім брат Позивача і на них батька не виключили з членів, то такої заяви взагалі не було в розпорядженні правління АГК. Крім того, ця заява не узгоджується з доводами представника АГК «Автолюбитель-104», яка у Відзиві на позовну заяву від 15.03.2019 на 5 аркуші зазначає : «А відтак, з вересня 2004 по грудень 2005 року саме ОСОБА_3 був членом АГК «Автолюбитель-104», тобто ця фотокопія заяви на протязі 1 року і 4 місяців не була реалізована і втратила б свою чинність, оскільки не розглядалась на загальних зборах через 15 днів після її «складання».
Надання фотокопії заяви без оригіналу дає підстави для сумніву в наявності такої заяви та її дійсності і не може бути взято до уваги судом, оскільки є копією невідомого походження, яка не є належним, допустимим та достовірним доказом, справжність якого неможливо встановити шляхом співставлення з оригіналом.
8.7. Суд не зазначив, що на його думку може бути підтвердженням членства ОСОБА_11 в кооперативі. Виходячи із наступних висновків, суд спирався на квитанції про сплату членських внесків та на списки членів АГК «Автолюбитель-104» станом на 01.01.2013, що кричущим чином суперечить приписам закону, оскільки квитанції про сплату членських внесків не є підтвердженням членства, оскільки їх сплату може здійснити будь-яка особа на користь дійсного члена.
Зазначені Списки також не можуть бути достовірними доказами, оскільки є списками невідомого походження, невідомо ким складеними і невідомо ким переданими в кооператив. Вони не мають відношення до предмету доказування, оскільки згідно з підпунктом «д» п. 5.4. Статуту (1995 року), який діяв в період 2004-2005 років, не підтверджують членства в АГК «Автолюбитель-104» ані ОСОБА_13 , ані ОСОБА_1 , поза як таке членство підтверджується тільки рішенням загальних зборів.
Ще одним «доказом» членства ОСОБА_2 в АГК «Автолюбитель-104» суд неправомірно порахував копію заяви ОСОБА_2 від 10.04.2017 з проханням про переведення її в асоційовані члени кооперативу та знову, повіривши на слово відповідачам, зазначив, що ОСОБА_2 приймала особисту участь у загальних зборах членів кооперативу 22.04.2017, хоча в дійсності такі збори не відбулись, протоколу та порядку денного цих зборів суду не надано.
Крім того, слід зазначити, що під час розгляду справи в попередніх судах, такої заяви від ОСОБА_2 не існувало і вона не надавалась на протязі 6-ти років, з'явилась тільки зараз, що свідчить про її виготовлення незадовго до судового засідання в Господарському суді 23.04.2025, тобто не в зазначену на заяві дату, що має ознаки фальсифікації.
8.8. Суд взагалі не розібрався з правовою природою пайових внесків та зазначив, що нібито моя мати через 40 років не може претендувати на свою частину пайового внеску. При цьому, суд не оцінив і не встановив - чи передавав батько свою частину пайового внеску ОСОБА_11 .
Отже, передача пайового внеску від ОСОБА_3 до ОСОБА_11 не відбувалась, відповідно ОСОБА_10 ( ОСОБА_14 ) не могла бути прийнятою до членів АГК «Автолюбитель-104» без передачі паю, оскільки право на гараж та членство в кооперативі виникає після повного внесення паю, чого не відбулось у відношенні ОСОБА_10 (Казакової). Без вирішення питання щодо пайових внесків неможливо набуття членства.
Суд безпідставно і необґрунтовано, на власний розсуд зазначив, що нібито Позивач обрала неналежний спосіб захисту своїх прав з метою створити підстави для подальшого мого вступу до Кооперативу і задоволення позовної вимоги не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для прийняття позивача до Кооперативу.
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідачів:
9. Автогаражним кооперативом "Автолюбитель-104" в межах визначеного апеляційним судом строку надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній проти її задоволення заперечує та зазначає, що:
9.1. Положення п.п. 3.2. та 4.1 Статуту АГК «Автолюбитель-104» (1995 року) не є помилковими, не є такими, що суперечать положенням законодавства, та не є незаконними. Жодного рішення суду, що встановив помилковість чи незаконність положень Статуту АГК «Автолюбитель-104» не існує.
9.2.Щодо доводів Позивача Трет? ОСОБА_15 про те, що оскільки заява ОСОБА_3 від 06.09.2004 на зборах АГК «Автолюбитель-104» 06.11.2004 не розглядалась, то вона втратила свою силу, не ґрунтується на положеннях Закону України «Про кооперацію» та положеннях Статуту АГК «Автолюбитель-104» ( в редакції 1995 року) та не спростовує те, що зазначена заява була розглянута на зборах АГК «Автолюбитель-104» в 2005 році.
9.3 Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відмова Позивачу в прийняті її до членів кооперативу не є спірним питанням, що виникло між членом кооперативу та органом управління, оскільки вона (позивачка) не була членом Кооперативу на момент прийняття спірного рішення.
Таким чином твердження Апелянта, що судом повністю перекручена її позиція щодо необхідності розгляду заяви про вступ до членів кооперативу на загальних зборах є безпідставним звинуваченням суду в упередженості та необ'єктивності.
9.4. В дійсності на засіданні Правління Кооперативу від 17.01.2019 розглядалась заява Позивача про вступ в члени АГК «Автолюбитель - 104» як спадкоємця ОСОБА_3 , який на час смерті вже не був членом Кооперативу внаслідок передачі паю у вигляді гаражного боксу № НОМЕР_1 своїй доньці - Відповідачу 2 по справі. А отже на вказаному засіданні Правління не приймалось рішення і взагалі не могло розглядатись питання щодо володіння, розпорядження та розподілу майна Кооперативу у вигляді вказаного гаражного боксу. Таким чином висновок суду є правильним та обґрунтованим.
9.5. Більшість тверджень Позивача Трет? ОСОБА_15 щодо обставин справи зводяться до безпідставного та голослівного звинувачення голови та членів правління АГУ «Автолюбитель-104» у недотриманні процедури розгляду її заяви, підроблення документів та невиконання вимог Статуту Кооператива та Закону України «Про кооперацію», а також до образливих висловлювань на їх адресу.
9.6. Варто також зазначити, що доводи Позивача Трет? ОСОБА_15 , що між її батьками при розлученні у 1977 році існувала домовленість про те, що пайовий внесок в Кооператив, який трансформований у неподільну річ у вигляді гаражного боксу № НОМЕР_1 , залишиться Позивачу та її брату, та те, що ОСОБА_3 навесні 2018 року повідомляв Позивачу, що залишається членом Кооперативу, а отже членство ОСОБА_3 не припинялось до 09.06.2018, а членство ОСОБА_13 в Кооперативі не набувалось, жодним доказом не підтверджено і є лише голослівними твердженнями позивача.
9.7. Водночас зазначаємо, що Позивач до початку судового розгляду справи по суті не ставила під сумнів проведення загальних зборів членів Кооперативу 22.04.2017. У той же час переведення на цих загальних зборах ОСОБА_4 в асоційовані члени, як і списки членів кооперативу станом на квітень 2016 року, що були надані ОСОБА_5 , в черговий раз підтверджують її членство в АГК «Автолюбитель-104».
10. ОСОБА_2 , в межах визначеного апеляційним судом строку, відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.263 Господарського процесуального кодексу України подано не було.
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
11. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 23.07.2025р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Сгара Е.В.
12. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2025 (повний текст підписано 09.07.2025) у справі №643/1810/19 залишено без руху: запропоновано ОСОБА_1 , м. Харків усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: доплатити судовий збір в розмірі 3457,80грн., а також роз'яснено Автогаражному кооперативу "Автолюбитель-104", м. Харків у відповідності до вимог ч.6 ст.6 цього Кодексу обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет.
13. Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 «Щодо повторного автоматичного розподілу справ» у зв'язку із знаходженням у відпустці члена судової колегії, судді Сгари Е.В., відповідно п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду її було замінено на суддю Істоміну О.А., що також вбачається з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2025 у справі №643/1810/19.
14. Після усунення недоліків, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №643/1810/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2025 (повний текст підписано 09.07.2025) та призначено розгляд апеляційної скарги на 08 вересня 2025 р. о 12:00 годині.
15. Враховуючи викладене в п.п.11, 13 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу членів судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Істоміна О.А., Стойка О.В. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
16. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою відеозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.
17. У судовому засіданні 08.09.2025 Скаржник підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, надав додаткові пояснення на запитання суду.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили, що за висновком судової колегії, враховуючи повідомлення їх належним чином, достатність матеріалів справи та визнання їх явки необов'язковою, не перешкоджає розгляду справи по суті.
18. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
19. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 був членом Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104" (далі - Кооператив).
20. Автогаражний кооператив "Автолюбитель-104" створено рішенням загальних зборів від 25 червня 1969 року, та на підставі рішень Виконкому Харківської міської Ради депутатів трудящих від 30 липня 1969 року № 349-21, виконкому Московської районної ради депутатів трудящих м. Харкова від 07 жовтня 1969 року № 170, та зареєстровано виконавчим комітетом Московської районної ради народних депутатів м. Харкова (розпорядження № 428 від 15 травня 1995 року).
Кооператив знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, що була передана Кооперативу у безстрокове користування.
21. Згідно з розділом 2 Статуту АГК "Автолюбитель-104", затвердженого загальними зборами (протокол № 21 від 15 січня 1995 року, а.с.51-55 т.1), членство в кооперативі є добровільним, прийняття громадян до членів кооперативу здійснюється за письмовою заявою за рішенням загальних зборів, кількість членів кооперативу не може перевищувати кількості гаражних боксів та місць на відкритій стоянці кооперативу.
21.1. Гаражний бокс є приватною власністю членів кооперативу (пункт 3.2. Статуту кооперативу в редакції 1995 року).
21.2. Відповідно до пункту 4.1. Статуту в редакції 1995 року член кооперативу має право, зокрема розпоряджатися гаражним боксом на свій розсуд: продавати, обмінювати, передавати родичу чи іншій особі у тимчасове користування у встановленому порядку, добровільно вибувати із членів кооперативу, заявник вважається таким, що вибув із членів кооперативу, з дня прийняття зборами рішення про це.
22. Згідно з копією заяви ОСОБА_3 від 06 вересня 2004 на адресу голови АГК "Автолюбитель-104" він ( ОСОБА_8 ), у зв'язку з тяжкою хворобою, відмовився від гаражу № НОМЕР_1 на користь доньки ОСОБА_4 (а.с.97 т.1).
23. Позивач звернулась з заявою від 14 січня 2019 року до голови АГК "Автолюбитель-104", повідомила про смерть батька ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, а.с.9 т.1) та, посилаючись на переважне право на вступ до кооперативу як спадкоємець, просила прийняти її до членів кооперативу та закріпити в її користуванні гаражний бокс № НОМЕР_1 , затвердивши дане рішення на загальних зборах Кооперативу (а.с.8 т.1).
24. 17.01.2019 правлінням Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104" було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1 (а.с.66-68 т.1), яким зокрема відмовлено позивачу в прийнятті її до членів Кооперативу замість померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; доручено ОСОБА_9 надати письмову відповідь ОСОБА_1 .
25. Листом від 24.01.2019 за підписом голови АГК "Автолюбитель-104" ОСОБА_9 . Позивачу повідомлено про те, що ОСОБА_3 станом на 09 червня 2018 року не був членом кооперативу, що унеможливлює вступ до членів кооперативу позивача як спадкоємця. Також зазначено, що ОСОБА_3 був членом кооперативу за гаражним боксом № НОМЕР_1 , але заявою від 06 вересня 2004 року передав свій пайовий внесок - гаражний бокс № НОМЕР_1 дочці ОСОБА_4 та на підставі цієї заяви добровільно припинив своє членство в кооперативі, а Відповідач 2 прийнята у члени кооперативу за гаражним боксом № НОМЕР_1 і з грудня 2005 року є дійсним членом кооперативу (а.с.6 т.1).
26. Позивача вважає, що рішення Правління Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104" в частині відмови в прийнятті її до членів кооперативу замість померлого ОСОБА_3 є незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки:
- дата 17.01.2019 в протоколі № 1 засідання Правління проставлена "заднім" числом, а в дійсності Правління засідало після 24.01.2019;
- правління Кооперативу не було уповноважено приймати таке рішення, оскільки розгляд спірних питань, які виникли між членами кооперативу та органами управління, а також прийняття рішень щодо володіння, розпорядження майна кооперативу, належить до компетенції Загальних зборів, а не Правління.
Крім того, Позивача зазначала, що є підстави для визнання ОСОБА_4 такою, що не є членом Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104", оскільки:
- відсутні заява про прийняття Відповідача 2 в члени та її членська книжка, а також рішення Загальних зборів з цього приводу;
- при розлученні між батьками (а.с.105 т.1) існувала домовленість про те, що оскільки пайовий внесок належить їм обом, є об'єктом права спільної сумісної власності і такий внесок трансформований в неподільну річ, зокрема в об'єкт у вигляді гаражного боксу № НОМЕР_1 , то формально членом ІНФОРМАЦІЯ_3 залишиться батько і в наступному цей гараж залишиться позивачці та її брату - ОСОБА_7 , як дітям від того шлюбу, в період якого цей гараж будувався;
- примусового, в судовому порядку, розподілу майна подружжя не було, оскільки між батьками існувала мирна угода і право матері на гараж не порушувалось, тобто був відсутній спір і не було підстав для звернення до суду;
- при розгляді даної справи повинно застосовуватись ще й шлюбно-сімейне законодавство (ст. 22 КпШС УРСР), відповідно до якого батькові належало лише 1/2 частина пайового внеску, тому без згоди матері він не міг одноособово розпоряджатись гаражем в повному обсязі.
27. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Господарського кодексу України, а також Законом України "Про кооперацію".
VІ. Оцінка апеляційного суду:
28. Суть апеляційного перегляду полягає у ревізії висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-104" та ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення правління кооперативу від 17.01.2019 та про визнання останньої такою, що не є членом кооперативу, у світлі аргументів Апелянта - Позивача, які можна звести до таких тез:
- суд неправильно застосував положення Статуту АГК «Автолюбитель-104» (1995 р.) всупереч Закону України «Про власність» та ЦК УРСР, безпідставно визнавши право розпорядження гаражем на підставі членства (1);
- суд безпідставно взяв до уваги копію заяви від 06.09.2004 без оригіналу та перевірки справжності підпису, хоча вона є неналежним і недопустимим доказом (2);
- правління кооперативу не мало повноважень приймати рішення про відмову у вступі до членів (питання належало виключно до компетенції загальних зборів) (3);
- дата протоколу правління (17.01.2019) є сумнівною, свідки у справі не допитувались, а факт засідання приховувався, що свідчить про неналежність доказів (4);
- Відповідач 2 ОСОБА_4 не подала заяву про вступ, не мала членської книжки та транспортного засобу у 2005р., що виключає можливість її законного прийняття до кооперативу (5);
- надана фотокопія заяви ОСОБА_3 не підтверджує виходу з кооперативу та передачі паю; її походження і справжність не встановлені (6);
- квитанції про сплату внесків та списки членів кооперативу не є доказами членства, а заява ОСОБА_2 2017 р. має ознаки фальсифікації (7);
- суд не врахував відсутність передачі пайового внеску від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , без чого членство в кооперативі не могло виникнути (8).
29. За змістом приписів ст.ст. 15,16 ЦК та ст.ст. 4,5 ГПК обов'язковою умовою задоволення позову є доведення ініціатором позову (ст.ст. 13,74 ГПК) та встановлення судом такої сукупності елементів: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб'єктивного права/легітимного інтересу (а); порушення (невизнання або оспорювання) такого захищуваного суб'єктивного права/інтересу визначеним відповідачем (б); належність та ефективність обраного способу судового захисту (в).
30. Колегія суддів, зважаючи на викладене у позовній заяві обгрунтування, зазначає, що захищуване Позивачем суб'єктивне право (елемент (а), визначений у п.29 цієї постанови), своєю чергою грунтується на двох складових:
- успадкування відповідних прав на пай, пов'язаних із Кооперативом, після смерті батька (1);
- та відповідно, попереднього перебування права на такий пай у складі спадкової маси (2).
30.1. І хоча за змістом ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК спадщина відкривається внаслідок смерті і у день смерті, а згідно ст.1216 ЦК спадкування опосередковує перехід прав та обов'язків від спадкодавця до спадкоємців, що відбувається за змістом ч.5 ст.1268 цього Кодексу з часу відкриття спадщини, колегія апеляційного суду звертає увагу, що Позивачем до матеріалів справи не було надано свідоцтва на спадщину на підтвердження набуття відповідного права на пай, враховуючи, що:
- за твердженням самого Позивача, прийнамні ще одним іншим спадкоємцем цієї ж першої черги у розумінні ст.1261 ЦК у рівній частці (ч.1 ст.1267 ЦК) є її брат - ОСОБА_7 (господарський суд не має доказів та не управнений за юрисдикційною належністю за відсутності таких доказів самостійно здійснити висновку про наявність спадкових прав та їх черговості у інших осіб, зокрема Відповадача 2, яка також згадується у справі як донька померлого, хоча свідоцтва про народження останньою до матеріалів справи не надавалося, та реалізації таких спадкових прав у порядку ч.3 ст.1268 ЦК);
- ОСОБА_7 не залучався до участі у справі і в її матеріалах відсутні будь-які докази, окрім власних тверджень Позивача, щодо узгодження з ним саме її пріоритетного права реалізувати спадщину шляхом набуття членства у Кооперативі у розумінні ч.2 ст.1267 ЦК, що має значення за умов, що Позивач і ОСОБА_7 є єдиними спадкоємцями померлого;
- за твердженням Позивача батькові належало лише половина паю, адже він був внесений у період шлюбу з колишньою дружиною спадкодавця (мати Позивача), яка зверталася із вимогою до Кооперативу про повернення вартості своєї частини.
Відтак, за умов, що права на пай взагалі перебувало у складі спадкової маси, з матеріалів справи убачається спірність питання щодо приналежності і обсягу приналежності такого права у сфері спадкових та сімейних відносин за участю, щонайменше, Позивача, її брата, мати та Відповідача 2, вирішення якого не може відбуватися у межах корпоративного спору. Позивач не пояснює, яким чином йомірна приналежність їй у кращому випадку лише чверті права на пай, утворює права набути статусу члена Кооперативу.
30.2. Своє чергою, складник (2) вимагає встановлення обставин та вирішення спору як щодо наявності/відсутності угоди чи фактичного розділу майна між батьком та мати Позивача внаслідок розірвання шлюбу, так і щодо дійсності і правових наслідків заяви померлого на користь Відповідача 2 (п.22 цієї постанови), враховуючи, що за відсутністю на момент її ймовірного вчинення факту реєстрації права власності на гараж, така заява може розцінюватися як волевиявлення щодо відчуження корпоративного права на пай, яке підпадає під визначення правочину у розумінні ст.202 ЦК. Наразі, у кожному з двох спірних аспектів цього складника суб'єктний склад учасників (фізичні особи) та природа відносин (щодо розпорядження майновими правами) унеможливлює вирішення питання господарським судом у межах корпоратиного спору, про що безпосердньо зазначено у виключенні, встановленому п.4 ч.1 ст.20 ГПК.
32. Таким чином, у даному процесі існують щонайменше два невирішених питання (не підтверджені належними доказами), що належать до сфери цивільного права і процесу:
· законність та наслідки розпорядження спадкодавцем паєм за життя (укладеність та дійсність відповідного правочину у світлі приписів ст.ст.204, 215 ЦК);
· склад спадкоємців і визначення їхніх часток у спадковому майні.
Без належного встановлення самого права Позивача на пай суд позбавлений можливості оцінювати, чи було/не було порушене таке право у сфері корпоративних правовідносин, адже відсутність у Позивача статусу члена Кооперативу взагалі на момент подання нею заяви, розглянутою оспорюваним рішенням правління, а тим більше - на момент вірогідного набуття Відповідачем 2 статусу члена Кооператива у 2005р. (ще до відкриття спадщина, з наявністю якої Позивач пов'язує право на позов) унеможливлює констатацію такого порушення (елемент (б), визначений у п. 29 цієї постанови) за наявними матеріалами справи, а відатк - і ревізію дій та рішень Відповідачів у відносинах, що не стосуються Позивача.
33. Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неналежності обраного Позивачем способу захисту. Навіть за умови доведеності її спадкових прав заявлені вимоги (скасування рішення правління кооперативу та визнання іншої особи такою, що не є членом кооперативу) самі по собі не забезпечують відновлення чи реалізацію прав Позивача як спадкоємця, адже принцип процесуальної економії як складник ефектиного захисту не може узалежнювати достатність та вичерпність вирішення спору від ймовірного майбутнього рішення загальних зборів членів Кооперативу, без ризиків необхідності ініціації нового спору, якщо таке рішення не влаштує Позивача.
34. З огляду на викладене, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга ОСОБА_1 , м. Харків залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.
35. Такий результат апеляційного перегляду згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України зумовлює віднесення на рахунок Апелянта понесених ним судових витрат за подання апеляційної скарги. Будь-яких інших витрат, передбачених ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України сторонами у відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.124 цього Кодексу до розгляду не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2025 (повний текст підписано 09.07.2025) у справі №643/1810/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2025 (повний текст підписано 09.07.2025) у справі №643/1810/19 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок ОСОБА_1 , м. Харків.
4. Постанова набирає сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.09.2025р
Головуючий суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна