ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 вересня 2025 року Справа № 902/1007/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Олексюк Г.Є.
судді Мельник О.В.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
прокурор: Наумович І.І.
позивача 1: не з"явився
позивача 2: не з"явився
відповідача: не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.07.2025 про відмову у забезпеченні позову у справі №902/1007/25 (суддя Міліціанов Р.В. м.Вінниця, повний текст складено 28.07.2025)
за позовом: Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
Могилів-Подільської міської ради та Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради
до: Могилів-Подільського комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" про визнання недійсним договору, припинення його виконання
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.07.2025 у справі №902/1007/25 відмовлено повністю у задоволенні заяви Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову № 02.53-3059вих.25 від 22.07.2025 року у справі № 902/1007/25 шляхом:
- заборони Управлінню житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради: проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів на користь Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) за договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області; підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт з Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) за договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області;
- заборони Могилів-Подільському міському комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) виконувати будь-які роботи за Договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.07.2025 про відмову в задоволенні заяви керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №902/1007/25. Заяву керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі № 902/1007/25, задовольнити.
Ухвалою суду від 28.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.07.2025 про відмову у забезпеченні позову у справі №902/1007/25. Розгляд справи призначено на 17 вересня 2025 року.
Прокурор в судовому засіданні 17.09.2025 підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
В судове засідання 17.09.2025 Могилів-Подільська міська рада, Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради, Могилів-Подільське комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Згідно ч.12 статті 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
1.Зміст ухвали суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, відмовляючи прокурору у задоволенні заяви про вжиття заходів, забезпечення позову № 02.53-3059вих.25 від 22.07.2025 року у справі № 902/1007/25 виснував, що виходячи із системного аналізу змісту положень частини 4 статті 3 та пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі", до вичерпного переліку випадків, за наявності яких органом Державної казначейської служби України не допускається здійснення платежів із рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов'язанням за договором про закупівлю, включено, зокрема, набрання законної сили рішенням суду про визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсною та/або договору про закупівлю нікчемним. Тобто, до вказаного вичерпного переліку підстав нездійснення органом Державної казначейської служби України платежів із рахунка замовника згідно з договором про закупівлю, який (перелік) розширеному тлумаченню не підлягає, не входить набрання законної сили ухвалою суду про забезпечення позову шляхом заборони вказаному органу вчиняти відповідні платежі на виконання замовником своїх договірних зобов'язань.
Також, суд першої інстанції зазначив, що закріплена статтею 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У зв'язку з цим, вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачам виконувати зобов'язання за оспорюваним правочином вочевидь створює непереборні перешкоди для реалізації прав сторін такого правочину та унеможливлює виконання ними своїх обов'язків.
Крім того, суд першої інстанції зауважив, що встановлення такої заборони фактично призводить до втручання суду в договірні відносини сторін оспорюваного договору, що є складовою господарської діяльності, блокує її, свідчить про неспівмірність такого заходу забезпечення позову та порушує збалансованість інтересів сторін договору. Отже, такий захід забезпечення позову, як заборона відповідачам виконувати свої зобов'язання за оспорюваним договором про закупівлю, по-перше, не відповідатиме усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду щодо дотримання принципу презумпції правомірності правочину, а по-друге, суперечить наведеній усталеній практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо комплексного застосування положень частин 1, 11 статті 137 ГПК України та статті 204 ЦК України. Таким чином, заходи забезпечення позову у виді заборони сторонам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов'язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що в силу положень частини 11 статті 137 ГПК України є неприпустимим.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції відзначив, що встановлення такої заборони фактично призводить до втручання суду в договірні відносини сторін оспорюваного договору, що є складовою господарської діяльності, блокує її та порушує при цьому збалансованість інтересів сторін договору.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що оскаржувана ухвала суперечить завданню господарського судочинства, закріпленому у ст.2 ГПК України, а також вимогам щодо законності та обґрунтованості судових рішень, передбачених ст. 236 ГПК України. Судом не було всебічно з'ясовано обставини, які мають істотне значення для справи, та неправильно застосовано норми процесуального права.
Прокурор зазначає, що інститут забезпечення позову існує для запобігання утрудненню чи унеможливленню виконання майбутнього рішення суду та для ефективного захисту прав і інтересів. Невжиття таких заходів у даній справі може призвести до невідворотних наслідків - витрачання коштів місцевого бюджету за договором, укладеним з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Саме це становить шкоду інтересам держави та громади.
Прокурор звертає увагу, що запропоновані заходи мають тимчасовий характер, прямо співвідносяться з предметом позову та не несуть істотних соціальних чи економічних ризиків. Водночас вони убезпечують від безпідставного використання бюджетних коштів до моменту вирішення спору по суті. Практика Верховного Суду й позиція Конституційного Суду України, наведені в скарзі, підтверджують, що заходи забезпечення позову мають застосовуватися тоді, коли існує реальна загроза утруднення виконання судового рішення.
Додатково прокурор зазначає, що закупівля послуг за процедурою UA-2025-04-01-010999-а відбулася з порушеннями вимог закону, а замовник управління ЖКГ не відхилив пропозицію підприємства, яке не відповідало кваліфікаційним критеріям. Попри це, з ним був укладений договір №174, а з місцевого бюджету вже проведено часткові проплати, що підтверджується даними порталу «Є-data». Це створює пряму загрозу неефективного використання бюджетних коштів і унеможливлює їх повернення в майбутньому.
У апеляційній скарзі прокурор також посилається на практику ЄСПЛ, зокрема у справах «Горнсбі проти Греції», «Продай проти Молдови», «Пантелеєнко проти України», які вимагають від держав забезпечення ефективного правового захисту та реального виконання судових рішень. Відсутність заходів забезпечення позову у цій справі, на думку апелянта, суперечить цим стандартам та принципу верховенства права.
Позивачами та відповідачем відзиви на апеляційну скаргу не подано. Згідно ч.3 ст.263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Могилів-Подільської міської ради та Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Могилів-Подільського комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" про визнання недійсним договору про закупівлю послуг (прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області) № 174 від 21.04.2025 року на суму 5 308 968,98 грн, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради та Могилів-Подільським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" та припинення його виконання.
25 липня 2025 року до суду першої інстанції від Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову № 02.53-3059вих.25 від 22.07.2025 року (аркуші матеріалів оскарження ухвали - а.м.о.у. 1-4), в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони Управлінню житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради:
- проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів на користь Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) за Договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області;
- підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт з Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) за Договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області;
- заборони Могилів-Подільському міському комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) виконувати будь-які роботи за Договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.07.2025 у справі №902/1007/25 відмовлено повністю у задоволенні заяви Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову № 02.53-3059вих.25 від 22.07.2025 року у справі № 902/1007/25.
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 та частини 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з положеннями частини 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на особу, яка клопоче про таке забезпечення та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, прокурор зазначає, що позовними вимогами є визнання недійсним договору про закупівлю послуг (прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області) № 174 від 21.04.2025 року, припинення його виконання.
Підставами заявлення даного позову є порушення, під час проведення закупівлі UА-2025-04-01-010999-а, вимог ст. ст. 16, 17, 22, 31 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 47 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178.
Як зазначає прокурор, учасником закупівлі є Могилів-Подільське міське комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" згідно наданих документів підтверджено інформацію про відповідність кваліфікаційним критеріям, які передбачені ст. 16 Закону, а саме кваліфікаційного критерію встановленого тендерною документацією щодо підтвердження відповідності учасника критеріям і вимогам згідно із законодавством наведеного в Додатку № 1 до тендерної документації, а Замовником - Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської ради в порушення ст. 17 Закону, п. 47 Особливостей не відхилено тендерну пропозицію Могилів-Подільське міське комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств" з підстав невідповідності кваліфікаційним критеріям, а укладено із останнім Договір про закупівлю послуг (прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області) № 174 від 21.04.2025 року.
Відомості про розірвання вищевказаного договору у системі публічних закупівель "Prozorro" відсутні.
Відповідно до оприлюдненої форми річного плану закупівель по вказаній процедурі закупівлі, джерелом фінансування закупівлі є місцевий бюджет.
Згідно інформації про договір № 174 від 21.04.2025 року, отриманої відповідно до даних Єдиного веб-порталу використання публічних коштів "Spending", який є офіційним державним веб-порталом з відкритими даними про використання розпорядниками та одержувачами публічних коштів державного та місцевих бюджетів в межах процедури закупівлі UА-2025-04-01-010999-а здійснено часткові проплати за договором, що підтверджується деталями трансакцій про їх оплату, отриманими на вказаному державному веб-порталі.
Як зауважує прокурор, враховуючи встановлені порушення під час проведення закупівлі UА-2025-04-01-010999-а, укладання договору про закупівлю послуг та його подальше виконання призведе до незаконного використання бюджетних коштів.
Крім того, проведення подальших фінансових операцій Управлінням житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради за договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг за кошти місцевого бюджету та виконання Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" послуг за вказаним договором, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
За твердженнями прокурора, заборона Управлінню житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради на проведення фінансових операцій за договором про закупівлю послуг № 174 від 21.04.2025 року та заборона надання послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області відповідно до указаного договору до ухвалення рішення суду сприятиме захисту інтересів держави, а також дозволить запобігти безпідставному та неефективному використанню бюджетних коштів.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2025 у справі №916/4954/23 за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі: 1) Одеської міської ради; 2) Південного офісу Держаудитслужби до: 1) Управління капітального будівництва Одеської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростдорстрой" про визнання недійсними договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти та додаткової угоди до нього, за заявою заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про вжиття заходів забезпечення позову, зроблено висновки стосовно наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову в частині заборони Управлінню ДКСУ здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) замовника, пов'язані з виконанням умов договору про закупівлю.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23 зазначено наступне:
« 23. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali); "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
24. Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, вживає таких заходів:
1) до здійснення оплати за договором про закупівлю перевіряє наявність річного плану, договору про закупівлю та звіту про результати проведення закупівлі з використанням електронної системи закупівель, що підтверджують проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та за результатами якої укладено договір про закупівлю;
2) не допускає здійснення платежів із рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов'язанням за договором про закупівлю у випадках: відсутності або невідповідності встановленим законодавством вимогам необхідних документів, передбачених пунктом 1 цієї частини; відміни процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; набрання законної сили рішенням суду про визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсною та/або договору про закупівлю нікчемним; оскарження відповідно до статті 18 цього Закону на період призупинення процедури закупівлі; наявності відповідного рішення органу оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
25. Частиною 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" (в новій редакції, чинній з 19.04.2020) передбачено, що відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законом про внесення змін до цього Закону. Якщо для реалізації положень поданого проєкту закону про внесення змін до цього Закону необхідні законодавчі зміни до інших законодавчих актів, такі зміни викладаються в розділі "Прикінцеві положення" (перехідні положення) проєкту закону про внесення змін до цього Закону.
26. Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19).
Таким чином, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми. Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). В решті, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма.
27. Отже, виходячи з наведеного вище співвідношення загальних і спеціальних норм, об'єднана палата наголошує, що в силу вимог частини 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" (в новій редакції, чинній з 19.04.2020) у спірних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (пункт 4 частини 1 статті 137 ГПК України) спеціальним законом є Закон України "Про публічні закупівлі", імперативна норма пункту 2 частини 2 статті 7 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов'язаних зі встановленням вичерпного кола підстав нездійснення органом Державної казначейської служби України платежів із рахунка замовника за договором про закупівлю, тоді як в іншій частині, не врегульованій цим Законом, можуть застосовуватися загальні норми ГПК України, зокрема, частини 1 статті 137 цього Кодексу.
28. Адже, виходячи із системного аналізу змісту положень частини 4 статті 3 та пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі", до вичерпного переліку випадків, за наявності яких органом Державної казначейської служби України не допускається здійснення платежів із рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов'язанням за договором про закупівлю, включено, зокрема, набрання законної сили рішенням суду про визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсною та/або договору про закупівлю нікчемним.
Тобто до вказаного вичерпного переліку підстав нездійснення органом Державної казначейської служби України платежів із рахунка замовника згідно з договором про закупівлю, який (перелік) розширеному тлумаченню не підлягає, не входить набрання законної сили ухвалою суду про забезпечення позову шляхом заборони вказаному органу вчиняти відповідні платежі на виконання замовником своїх договірних зобов'язань.
29. Об'єднана палата вважає, що наведена норма пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" узгоджується із закріпленою статтею 204 ЦК України презумпцією правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду про визнання договору недійсним, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Крім того, тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 204, 629 ЦК України викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 та в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17».
Враховуючи цю позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у від 17.01.2025 у справі №916/4954/23, яка є обов'язковою для застосування при розгляді спорів у подібних правовідносинах, заява прокурора про вжиття судом заходів забезпечення позову у цій справі №902/1007/25 шляхом заборони Управлінню житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради: проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів на користь Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) за Договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області суперечить імперативним приписам спеціального закону.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.01.2025 у справі №916/4954/23 відступив від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо питання застосування норм частин 1, 11 статті 137 ГПК України в подібних процесуальних правовідносинах, викладеного в постанові від 06.12.2023 у справі №916/3414/23, зазначивши наступне:
«48. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до частини 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
49. Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (аналогічний висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17).
Водночас статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується.
Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 204, 629 ЦК України, від яких об'єднана палата не вбачає підстав відступати, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц.
У зв'язку з цим об'єднана палата наголошує на тому, що вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачам виконувати зобов'язання за оспорюваним правочином вочевидь створює непереборні перешкоди для реалізації прав сторін такого правочину та унеможливлює виконання ними своїх обов'язків, що не відповідає зазначеним вище правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, які (висновки) за змістом норм частини 4 статті 236 ГПК України та статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" підлягають врахуванню судами при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
50. Верховний Суд у постанові від 27.12.2022 у справі № 916/1324/22 (предмет позову - визнання недійсними договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти та додаткової угоди до нього), тобто зі спору, що виник із подібних процесуальних правовідносин, виснував про те, що:
1) забезпечення позову шляхом заборони відповідачам проводити (здійснювати) будь-які фінансові операції та будь-які роботи (дії) за договором фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні положень статті 137 ГПК України;
2) застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу-1 проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів, а відповідачу-2 - проводити будь-які роботи за спірним укладеним між ними договором, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів, і за умови недоведеності наявності порушення прав позивачів у зв'язку з укладенням спірного правочину, свідчить про його (заходу забезпечення позову) неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи;
3) забезпечуючи позов у цій справі, суди попередніх інстанцій не врахували того що, забороняючи відповідачам виконувати умови договору, вони фактично поставили під сумнів правомірність укладення оспорюваного правочину та спонукали сторони до невиконання умов укладеного ними договору, який на час прийняття оскаржуваних судових рішень недійсним не визнавався.
51. Таким чином, вжиті заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору про закупівлю, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину ще до ухвалення та набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов'язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що свідчить про недотримання положень частини 11 статті 137 ГПК України.
Крім того, встановлення такої заборони фактично призводить до втручання суду в договірні відносини сторін оспорюваного договору, що є складовою господарської діяльності, блокує її, свідчить про неспівмірність такого заходу забезпечення позову та порушує збалансованість інтересів сторін договору».
Колегія суддів, враховуючи вищевикладені висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у спорі про визнання недійсним договору про закупівлю, дійшла висновку, що вжиття заходу забезпечення позову у даній справі шляхом заборони Могилів-Подільському міському комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) виконувати будь-які роботи за договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області та підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт з Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) за договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області: 1) не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами; 2) порушує збалансованість інтересів сторін такого договору; 3) є неспівмірним із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову; 4) спрямоване на втручання в господарську діяльність сторін оспорюваного договору; 5) фактично підмінює собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові 14.02.2025 у справі №906/593/24.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання прокурора на необхідності врахування позиції Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.12.2019 року у справі №910/13985/19, оскільки висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду мають перевагу над висновками палати чи колегії суддів цього суду. Тому незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (схожий висновок викладено постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 (пункти 9.27, 9.28), від 17.01.2025 у справі №916/4954/23 (пункт 43).
Враховуючи вищевикладене, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову № 02.53-3059вих.25 від 22.07.2025 року у справі № 902/1007/25 шляхом: заборони Управлінню житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради: проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів на користь Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) за договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області; підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт з Могилів-Подільським міським комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) за договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області; заборони Могилів-Подільському міському комунальному підприємству "Комбінат комунальних підприємств" (код ЄДРПОУ 37382990) виконувати будь-які роботи за договором № 174 від 21.04.2025 року про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області.
5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури слід залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.07.2025 про відмову у забезпеченні позову у справі №902/1007/25 без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.07.2025 про відмову у забезпеченні позову у справі №902/1007/25 без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "19" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.