ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2120/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_5 ,
від відповідача: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 »
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.06.2025 (суддя ОСОБА_7 , м.Одеса, повну ухвалу складено 03.06.2025) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 »
до відповідача: Державного закладу “ ІНФОРМАЦІЯ_2 »
про усунення перешкод у користуванні нежитловим об'єктом нерухомості,
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
Товариство з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » (надалі також - Товариство) звернулось до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, згідно з якою просило застосувати заходи забезпечення позову, якими заборонити Державному закладу “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » Міністерства охорони здоров'я (надалі також - Заклад) його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам вчиняти дії щодо унеможливлення доступу працівникам, представникам Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 »» та прямуючих транспортних засобів через ворота-шлагбаум (з боку Санаторного провулку) до об'єкту нежитлової нерухомості (пам'ятки культурної спадщини, ресторану “ ІНФОРМАЦІЯ_5 »), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (площею 712 кв.м.).
В обґрунтування вказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » зазначило, що є власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана будівля є об'єктом культурної спадщини місцевого значення, яка внесена до реєстру нерухомих пам'яток. Будівля розташована у парку-пам'ятці “Французький парк» (колишній Парк санаторію ім. Чкалова). На території цього об'єкту нежитлової нерухомості було створено у 2004 році належний ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ресторан “ ІНФОРМАЦІЯ_5 », який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:47:004:0014.
Між тим, наприкінці 2024 року ДЗ “ ІНФОРМАЦІЯ_6 » без правових підстав перекрив прохід та проїзд до ресторану “ ІНФОРМАЦІЯ_5 », а з 01.01.2025 офіційно розмістив на воротах інформацію про блокування проходу та проїзду. Правонаступником ДЗ “ ІНФОРМАЦІЯ_6 » є ДЗ “ ІНФОРМАЦІЯ_7 », який на момент подачі заяви про забезпечення позову продовжує блокувати прохід та проїзд до належного ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » нерухомого майна, чим унеможливлює вільне користування майном та блокує господарську діяльність підприємства. Зазначене в сукупності призводить до зниження ділової репутації та іміджу ресторану “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
На переконання заявника, невжиття заходів забезпечення ускладнить виконання рішення суду по суті спору у випадку задоволення майбутнього позову.
Заявник вказав, що на виконання вимог ч.3 ст.138 ГПК України, тобто протягом 10 днів з дня подання цієї заяви, ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » буде подано до ІНФОРМАЦІЯ_3 позов до ДЗ “ ІНФОРМАЦІЯ_7 » про усунення перешкод у користуванні нежитловим об'єктом нерухомості № 12521145 загальною площею 712 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 (пам'яткою культурної спадщини) шляхом зобов'язання ДЗ “ ІНФОРМАЦІЯ_7 » надати ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » вільний прохід та проїзд (з боку Санаторного провулку) до об'єкту нерухомості (будівлі ресторану “ ІНФОРМАЦІЯ_5 », пам'ятки культурної спадщини).
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Мотивуючи прийняття вказаної ухвали, місцевий господарський суд вказав, що вимога, викладена в поданій заяві про забезпечення позову, фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні приписів статті 137 ГПК України. При цьому, застосування такого заходу забезпечення позову, на думку суду, за умови недоведеності наявності порушення права позивача, свідчить про його (захід забезпечення позову) неспівмірність та порушення збалансованості інтересів сторін. До того ж, заява ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » обґрунтована самими лише посиланнями на потенційну можливість порушених прав останнього, без подання відповідних доказів.
Враховуючи викладене в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 »
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » звернулося до ІНФОРМАЦІЯ_8 із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » та вжити заходи забезпечення позову, які викладені у вказаній заяві.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив заяву про забезпечення позову із майбутнім основним позовом, необґрунтовано зробивши висновок про тотожність вимог, викладених у цих документах. Водночас, заява про забезпечення позову має виключно тимчасовий характер і передбачає забезпечення лише тимчасового доступу працівників підприємства та контрагентів до об'єкта нерухомості, що є необхідним для належного здійснення господарської діяльності на період розгляду справи. Цей тимчасовий доступ не розповсюджується на відвідувачів ресторану і не може вважатися засобом остаточного вирішення спору по суті. Метою заяви про забезпечення позову є забезпечення безперервного функціонування підприємства через надання працівникам та контрагентам можливості виконувати свої професійні обов'язки та здійснювати необхідні господарські дії. Забезпечення такого доступу є критично важливим для запобігання негативним наслідкам, які виникають у разі блокування проходу, що істотно ускладнює або робить неможливим здійснення господарської діяльності підприємства. Водночас, майбутня позовна заява спрямована на усунення перешкод для повноцінного функціонування підприємства у широкому сенсі, включно із забезпеченням вільного доступу до ресторану для його відвідувачів та осіб, які відвідують пам'ятку культурної спадщини. Вимоги основного позову суттєво відрізняються за своїм обсягом, правовою природою та метою від вимог, заявлених у клопотанні про забезпечення позову.
На переконання скаржника, невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду по суті спору, оскільки навіть, якщо відповідач забезпечить вільний проїзд, відновлення ділової репутації ресторану " ІНФОРМАЦІЯ_5 " потребуватиме не лише значного часу, а й спричинить матеріальні збитки. Порушення або несвоєчасне вжиття заходів забезпечення може викликати низку негативних наслідків, серед яких особливої уваги заслуговує шкода, заподіяна репутації ресторану " ІНФОРМАЦІЯ_5 ". Незручності, що виникли внаслідок порушення належного режиму транспортного сполучення, спричиняють значне погіршення іміджу об'єкта господарювання в очах його клієнтів та партнерів. Натомість, своєчасне вжиття таких заходів дозволить не лише уникнути матеріальних і моральних збитків але й сприятиме підтриманню належного рівня суспільної довіри до об'єкта господарювання.
Апелянт звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог, натомість невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.
Скаржник зазначає, що ділова репутація є категорією, що за своєю природою не піддається точному грошовому вимірюванню. Доведення її порушення можливе лише на підставі сукупності непрямих доказів та фактичних обставин, які виникли внаслідок неправомірних дій, а тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність доказів неможливості виконання рішення суду. Суд першої інстанції також не врахував, що блокування доступу до ресторану " ІНФОРМАЦІЯ_5 " відповідача є інструментом тиску на ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Враховуючи викладене, скаржник виснує, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали допустив порушення норм процесуального права, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, визнав встановленими недоведені обставини, дійшов невідповідних висновків обставинам справи, що в сукупності свідчить про те, що суд першої інстанції не забезпечив об'єктивного та всебічного розгляду заяви про забезпечення позову, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали, яка перешкоджає подальшому ефективному провадженню у справі та захисту порушених прав ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Позиція Державного закладу “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу Заклад просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування реальних ризиків щодо можливого утруднення чи неможливості виконання рішення суду у даній справі, а також того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав, свобод та законних інтересів заявника або ускладнити ефективний захист порушеного права. Позивачем, окрім посилань на загальні норми процесуального права, які регулюють питання забезпечення позову, не наведено жодних обставин, що свідчили б про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу зареєстровано судом 16.06.2025 за вх.№2530/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.06.2025 у справі №916/2120/25 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу ІНФОРМАЦІЯ_8 . Доручено ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслати копії матеріалів справи №916/2120/25, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_8 .
30.06.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали оскарження ухвали.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_8 від 04.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.06.2025 у справі №916/2120/25. Встановлено Державному закладу “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » строк до 21.07.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 21.07.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Призначено розгляд апеляційної скарги на 12.08.2025 о 12:00 год.
При визначенні дати судового засідання у вказаній ухвалі колегією суддів враховувалось наступне.
Згідно з приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судова колегія постановиоа розглянути вказану апеляційну скаргу у розумний строк, поза межами строку, встановленого у частині другій статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
24.07.2025 від скаржника надійшли додаткові пояснення, в яких заявник просить, зокрема, поновити строк на подачу нових доказів.
12.08.2025 до суду апеляційної інстанції від Державного закладу “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2530/25/Д2 від 12.08.2025). Одночасно державний заклад просив поновити строк на подання відзиву через реорганізацію закладу та відсутність тривалий час представника, а також зважаючи на великий обсяг задач, які необхідно було за короткий термін вирішити для відкриття закладу, який під час війни забезпечує психічне здоров'я та реабілітацію ветеранів та діючих військових, які звертаються за медичною допомогою.
У судовому засіданні 12.08.2025 колегія суддів, з огляду на поважність причин пропуску строку на подачу відзиву, керуючись статтею 119 ГПК України, постановила протокольну ухвалу, якою продовжила відповідачу строк на подачу відзиву та прийняла його до розгляду.
12.08.2025 до суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвоката ОСОБА_8 надійшла заява (сформована через систему “Електронний суд» 11.08.2025, зареєстрована судом за вх.№3344/25 від 12.08.2025) про участь у судовому засіданні, призначеному на 12.08.2025 о 12:00 год, а також в усіх наступних судових засіданнях у справі №96/2120/25, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
12.08.2025 до суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання (вх.№2530/25/Д3 від 12.08.2025) про відкладення розгляду справи.
В обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи адвокат скаржника послався на те, що 11.08.2025 ним подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак судом не винесено ухвали щодо задоволення зазначеної заяви. Водночас, у разі відсутності технічної можливості провести судове засідання у режимі відеоконференції, адвокат просив відкласти судове засідання на іншу дату. При цьому адвокат зазначив, що він постійно проживає та здійснює професійну діяльність у місті Києві, що унеможливлює його фізичну присутність у судовому засіданні. Крім того, заявник просив відкласти судове засідання для надання можливості ознайомлення із відзивом на апеляційну скаргу.
Розглядаючи у судовому засіданні 12.08.2025 клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія виходила з такого.
Згідно з частиною першою статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Частиною одинадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
У судовому засіданні 12.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 шляхом постановлення протокольної ухвали було задоволено зазначене вище клопотання з огляду на поважність причин неявки у судове засідання представника скаржника та відкладено розгляд апеляційної скарги на 26.08.2025 о 12:30 год, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 12.08.2025.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді, судове засідання, призначене на 26.08.2025, не відбулось, про що помічником судді складено відповідну довідку.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_8 від 04.09.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/2120/25 відбудеться 16.09.2025 о 10:30 год.
Ухвалою суду від 15.09.2025 задоволену відповідну заяву представника скаржника та забезпечено йому участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
16.09.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
16.09.2025 від скаржника надійшла заява, в яких викладено додаткові пояснення.
Розглядаючи у судовому засіданні 16.09.2025 клопотання відповідача про долучення доказів, а також додаткові пояснення скаржника від 24.07.2025, до яких додано нові докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що сторонами не надано доказів неможливості подачі доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від них, колегія суддів залишила без розгляду надані сторонами нові докази.
Додаткові пояснення скаржника від 16.09.2025, колегія суддів, керуючись статтею 118 ГПК України, ухвалила залишити без розгляду, оскільки вони подані поза межами строку, встановленого ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження, а скаржником не заявлено клопотання про продовження такого строку.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали оскарження ухвали, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (частина перша статті 136 ГПК України). Позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 137 цього ж Кодексу).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі: наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Колегія суддів звертає увагу, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19).
Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має надати оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Як вбачається зі змісту поданої скаржником заяви, предметом розгляду майбутнього позову є усунення перешкод у користуванні нежитловим об'єктом нерухомості №12521145, загальною площею 712 м. кв., за адресою: АДРЕСА_1 (пам'яткою культурної спадщини) шляхом зобов'язання ДЗ “ ІНФОРМАЦІЯ_7 » надати ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » вільного проходу та проїзду (з боку Санаторного провулку) до об'єкту нерухомості (будівлі ресторану “ ІНФОРМАЦІЯ_5 », пам'ятки культурної спадщини).
Відтак, оскільки у цій справі позивач зазначає, що звернеться до суду з вимогами немайнового характеру, то має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови ІНФОРМАЦІЯ_10 від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах ІНФОРМАЦІЯ_10 від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Підставою майбутнього позову в даній справі заявник визначив порушення прав ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » та мешканців м. Одеси в умисному перекритті ДЗ “ ІНФОРМАЦІЯ_7 » проходу та проїзду до належного ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_11 » майна, ресторану “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » та мешканцям міста Одеса до пам'ятки культурної спадщини. Такі дії, заявник вважає, зумовлені небажанням ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » оплачувати виставлений рахунок за фактом заниження податкових зобов'язань з земельного податку на суму 626114,00 грн за період з 2018 по 2024 роки, які органи податкової служби нарахували саме - ДЗ “ ІНФОРМАЦІЯ_7 », а не ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Враховуючи викладене, здійснюючи аналіз предмета та підстав майбутнього позову з вимогою, викладеною в заяві про забезпечення позову, колегія суддів доходить висновку, що забезпечення позову шляхом заборони Державному закладу “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » Міністерства охорони здоров'я його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам вчиняти дії щодо унеможливлення доступу працівникам, представникам Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » та прямуючих транспортних засобів через ворота-шлагбаум (з боку Санаторного провулку) до об'єкту нежитлової нерухомості (пам'ятки культурної спадщини, ресторану “ ІНФОРМАЦІЯ_5 »), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (площею 712 кв.м.), фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні приписів статті 137 ГПК України. Так, майбутня позовна вимога та вимога, викладена в заяві про забезпечення позову фактично направлені на усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.
Крім того, як вже зазначалось, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. Між тим, вказуючи, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду по суті спору, скаржник не наводить жодних доводів в частині того, яким чином невжиття запропонованих скаржником заходів забезпечення може ускладнити виконання майбутнього рішення у разі задоволення позовних вимог.
Посилання скаржника на відновлення ділової репутації ресторану та супутні матеріальні збитки, як на підставу для забезпечення позову, колегія суддів оцінює критично, оскільки, як вже зазначалось, одним із важливих принципів інституту забезпечення позову є обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову, між тим, предметом майбутнього позову скаржником визначено усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, який не пов'язаний із захистом ділової репутації та/або відшкодуванням матеріальних збитків.
Решта доводів апеляційної скарги, яким не надано оцінку, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, а також до оцінки обставин, які підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про відмову у забезпеченні позову, у зв'язку з чим у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281-284 ГПК України,
апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.06.2025 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/2120/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повну постанову складено 18.09.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3