Номер провадження 22-ц/821/1076/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №695/3478/19 Категорія: на ухвалу Середа Л. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
18 вересня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії
суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,
секретаря: Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павленко Мар'яни Василівни на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітній особі внаслідок скоєного адміністративного правопорушення - вчинення булінгу, -
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути із ОСОБА_4 на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням неповнолітньому сину, ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову суму у розмірі 50 000,00 грн.
У зв'язку із проведенням комісійної судової психологічної експертизи, що підтверджується висновком експертів № 9876/9877/22-61 від 22.11.2023 року, який складено Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_3 внаслідок вчинення булінгу (тривалого цькування) становить 24 мінімальні заробітні плати, що установлені на момент розгляду справи, представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Брус С.М., подав заяву про збільшення позовних вимог та просив суд стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 192 000,00 грн., 14 338, 80 грн витрат на проведення експертизи. Також стороною позивача завлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу, остаточний розрахунок судових витрат на оплату якої буде надано адвокатом Брусом С.М. за наслідками вирішення даної справи у заяві про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2024 року справі за позовом заявою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 за заявою позивача замінено неналежного відповідача ОСОБА_4 на належного - ОСОБА_1 у зв'язку із досягненням повноліття.
17 березня 2025 року адвокат Брус С.М. скерував до суду клопотання про залучення належного позивача ОСОБА_3 у зв'язку з досягненням останнім повноліття та припинення повноважень законного представника ОСОБА_2 , а також щодо уточнення позовних вимог стосовно стягнення коштів на користь повнолітнього ОСОБА_3 , який набув повної процесуальної правоздатності та здатен самостійно розпоряджатися своїми майновими вимогами у даній цивільній справі без залучення законного представника.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року клопотання представника позивача адвоката Бруса С.М. про залучення належного позивача задоволено частково. Припинено повноваження законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 . У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що на момент звернення до суду з позовом ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 був неповнолітнім, а тому ОСОБА_2 , як мати, діяла в його інтересах, як законний представник та мала відповідне право звертатися до суду з даним позовом. На теперішній час ОСОБА_3 виповнилося 18 років, а тому повноваження його матері, як законного представника на представництво ОСОБА_3 припинилися, у зв'язку з досягненням сином повноліття та набуття ним повної цивільної процесуальної дієздатності.
Суд виснував про те, що зміна статусу неповнолітнього обумовлена нормами чинного законодавства та не потребує ухвали суду про залучення такої особи в якості належного позивача, оскільки позов і так поданий в інтересах такої особи, а з досягненням повноліття особа набуває усіх процесуальних прав та обов'язків для здійснення захисту своїх прав у суді. Таким чином, вимоги представника ОСОБА_3 в частині заміни належного позивача суд визнав безпідставними.
З мотивів набуття ОСОБА_3 цивільної процесуальної дієздатності суд вважав за необхідне вивести зі складу учасників процесу його законного представника - матір ОСОБА_2 та оформити таку заміну процесуально у спосіб припинення повноваження законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі адвокат Соколенко (Обертинської) В.А. - Павленко М.В. вказує, що постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме, ст. 63, 64 ЦПК України, що стосується представництва та правомірності подачі документів від імені представника та відсутності такої перевірки судом та допуску до розгляду справи.
Апелянт звертає увагу суду на те, що позовна заява представником позивача адвокатом Брусом С.М. подана до суду у 2019 році від імені представника неповнолітньої особи - ОСОБА_5 . Однак, з досягненням свого повноліття (18 років) (ст. 47 ЦК України) ОСОБА_3 набув самостійного права на звернення до суду. На переконання скаржника, зловживаючи своїми процесуальними правами, представник позивача адвокат Брус С.М. подавав до суду клопотання від імені представника неповнолітної особи ОСОБА_2 процесуальні документи, які приймалися судом, розглядалися, особи були допущені до судового процесу. Але, з часу досягнення повноліття - з 12.07.2020 року та по дату розгляду справи та прийняття судом оскаржуваної ухвали, позивач ОСОБА_6 жодного разу не висловив намір прийняти участь у розгляді справи, що в свою чергу ставить під сумнів намір позивача на звернення до суду та добросовісне керування своїми процесуальними правами, адже позивачем є особа, права якої порушено, саме вона може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
ОСОБА_7 наголошує, що позивач ОСОБА_3 набув право на самостійне звернення до суду, проте таким правом починаючи з 2020 року він не скористався, в судові засідання, які неодноразово призначалися не з'являвся, таким чином позивач самоусунувся від заявленого позову і лише після звернення на це увагу суду та інших учасників справи була прийнята оскаржувана ухвала, якою розглянуто клопотання представника позивача, проте не надано заяви від позивача на таку згоду.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права та здійснював розгляд справи, в тому числі приймав до розгляду процесуальні документи від представників позивача, які не були на це уповноважені, а суд не пересвідчився у їх процесуальних правах та обов'язках, у зв'язку з чим відповідач вимушений продовжувати захищати себе та свої інтереси в суді з 2019 року.
Крім того, в апеляційній скарзі представник відповідача також вказує на те, що суд першої інстанції повинен був відмовити в позові у зв'язку із спливом (пропуском) позовної давності, згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України.
Керуючись такими доводами, адвокат просила скасувати оскаржувану ухвалу від 29 квітня 2025 року в частині задоволеного клопотання та відмовити у позові..
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржувана ухвала не відповідає зазначеним вимогам закону.
За матеріалами справи встановлено, що 24 жовтня 2019 року ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП України (булінг).
Станом на час звернення до суду неповнолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 17 років.
Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Статтею 1 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що «дитина» - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Стаття 46 ЦПК України визначає, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦПК України неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
Згідно зі ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Частиною першою ст. 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Статтею 59 ЦПК України визначено, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.
Згідно з частиною 1 ст. 242 ЦК України, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження представників сторін мають бути підтверджені, в тому числі свідоцтвом про народження дитини. (п. 2 ч. 1 ст. 62 ЦПК України). Повноваження адвоката як представника підтверджуються, в тому числі ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Таким чином, у спірних правовідносинах стороною у справі під час пред'явлення позову був саме ОСОБА_3 , в інтересах якого як законний представник виступала його мати. Позивач, звертаючись до суду в інтересах неповнолітнього сина, мала легітимні сподівання та всі підстави розраховувати на вирішення спору по суті.
Крім того, на підставі договору про надання правової допомоги № 04-02/20 від 04 лютого 2020 року адвокат Брус С.М. здійснює представництво інтересів ОСОБА_2 , як законного представника неповнолітнього сина, отже адвокат станом на час укладення договору про надання правничої допомоги був представником за договором неповнолітнього ОСОБА_3 (а.с. 41, т.1).
Згідно з ордером ЧК № 79040 від 04 лютого 2020 року ОСОБА_8 без обмежень процесуальних прав та повноважень надає правничу допомогу Стельмах Л.М. в інтересах ОСОБА_3 в Золотоніському міськрайонному суді та Черкаському апеляційному суді (а.с. 42, т.1).
Отже, представництво інтересів ОСОБА_3 у суді здійснювалося законним представником та представником за договором.
В той же час, ОСОБА_3 досягнув повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто набув процесуальної дієздатності, тому повноваження на законне представництво інтересів сина як неповнолітньої дитини у матері припинилися.
Стаття 63 ЦПК України, якою регулюється порядок призначення або заміна законного представника судом, не містить положення щодо припинення повноважень законного представника з набуттям неповнолітнім повної цивільної дієздатності, тому таке право слід вважати автоматично припиненим із досягненням повноліття.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача, як і не передбачено отримання згоди від позивача, інтереси якого при поданні позову представляла мати як законний представник, на підтримання позову чи відмову від позову, про що вказує скаржник, як на один із аргументів апеляційної скарги. Відсутність особистої участі ОСОБА_3 у справі за наявності адвоката позивача не спростовує підтримання останнім позовних вимог та добросовісне користування ним своїми процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З матеріалів справи вбачається, що станом на час досягнення ОСОБА_3 повноліття, провадження у справі було на стадії підготовчого розгляду та відновлено для виконання вимог експертів щодо подачі додаткових доказів для проведення судово-психологічної експертизи, яка була проведена тільки 22 листопада 2023 року. Відповідач приймала участь у справі як особисто, так і через адвоката Зеленого Ю.В. 19 червня 2024 року адвокатом ОСОБА_4 - Павленко М.В. було подано відзив на позовну заяву, однак жодних заперечень стосовно повноважень на представництво інтересів ОСОБА_3 законним представником чи адвокатом вказано не було.
Що стосується доводів апелянта щодо відсутності у адвоката повноважень на представлення інтересів ОСОБА_3 після досягнення останнім повноліття, то слід зауважити, що матеріали справи не містять доказів, щодо припинення договору про надання правової допомоги № 04-02/20 від 04 лютого 2020 року або ж односторонньої відмови позивача від договору.
Таким чином, аргументи скаржника в частині порушення судом процесуального права у зв'язку із продовженням розгляду справи за участі представників без повноважень є безпідставними.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.
Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Водночас, здійснюючи судове тлумачення норми права, суд не повинен ухвалювати рішення, які б змінювали закон або суперечили йому, не повинен виходити за межі своїх повноважень й не має права перетворюватися на творця права (ухвала ЄСПЛ від 27 квітня 2004 року у справі «Салов проти України»; рішення ЄСПЛ від 29 березня 2006 року у справі «Скордіно проти Італії»)
Як вже зазначалося вище, повноваження суду щодо призначення або заміни законного представника, визначені ст. 63 ЦПК України. При цьому, суд першої інстанції не наділений повноваженнями щодо припинення повноважень законного представника неповнолітніх із досягнення ним 18-річного віку, тому постановляючи ухвалу про вчинення зазначеної процесуальної дії з посиланнями на ст. 48 та ст. 51 ЦПК України для виведення ОСОБА_2 зі складу учасників процесу, судом порушено норми процесуального права, тому ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року в цій частині слід скасувати.
Посилання апелянта щодо пропуску позивачем строку позовної давності як на підставу для відмови у позові та застосування ч. 4 ст. ст. 267 ЦК України апеляційним судом відхиляються, оскільки питання застосування строку позовної давності за умови обгрунтованості позовних вимог вирішуються судом першої інстанції під час розгляду справи та постановлення рішення по суті позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 376 ЦПК України, у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права, оскаржувана ухвала суду в частині припинення повноважень законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про залучення належного позивача.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павленко Мар'яни Василівни - задовольнити частково.
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 квітня 2025 року в частині припинення повноважень законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - скасувати.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 19 венресня 2025 року.
Судді