Номер провадження 22-ц/821/29/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №704/179/22 Категорія: 302070000 Дьяченко Д. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
18 вересня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богдан Олени Олександрівни на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Тальнівська міська рада Черкаської області, ТОВ "Земельно-кадастрове бюро" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тальне, померла її мати ОСОБА_3 .
Після її смерті відкрилася спадщина, що складається із земельних ділянок загальною площею 0,10 га кадастрові номера 7124010100:03:002:1606 та 7124010100:03:002:1607, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, які розташовані в АДРЕСА_1 .
Позивач 24.04.2021 року звернулася до Тальнівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 64458422.
Отримавши запити від нотаріуса на отримання інформації з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок які увійшли в спадкове майно, вона звернулася до Тальнівського відділу Держгеокадастру у Черкаській області для отримання даної інформації, де їй повідомили, що потрібно розробити технічну документацію щодо даних земельних ділянок, для уточнення інформації.
Звернувшись до ТОВ «Земельно-кадастрове бюро» для виготовлення технічної документації на дані земельні ділянки, вона отримала відмову, оскільки існують перешкоди в її виготовленні. Відповідач, порушивши межі належної їй земельної ділянки, самовільно захопила частину землі, що належала матері позивача, перемістивши на декілька метрів свою огорожу в сторону її ділянки, збудувавши господарську будівлю (літню кухню) на частині її земельної ділянки.
Також кадастровий номер земельної ділянки 7124010100:03:002:1606, яка належала її покійній матері згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №015491 від 08.04.2008 року, було помилково присвоєно іншій земельній ділянці, а саме земельній ділянці, яка належить позивачу на праві власності, згідно договору купівлі продажу від 11.11.2005 року, який посвідчено приватним нотаріусом Тальнівського районного нотаріального округу Власенко Н.С., у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 197 кв.м.
ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 про добровільне усунення порушеннь, у зв'язку з неможливістю оформити спадщину після смерті матері, на що отримала відмову.
24.09.2021 року, позивач звернулася до Тальнівської міської ради задля вирішення даного спірного питання. 12.10.2021 року за розпорядженням міського голови № 108-Ра «Про комісійне обстеження частини АДРЕСА_2 » була створена тимчасова комісія.
01.11.2021 року згідно з Актом дана комісія встановила, що відповідно до замірів та плану встановлення меж земельних ділянок, а саме кадастровий номер 7124010100:03:002:0212, яка належить ОСОБА_1 , кадастровий номер 7124010100:03:002:1606, яка належить позивачу та земельної ділянки, яка належала покійній ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_3 було виявлено порушення меж земельних ділянок, а саме: господарська будівля (літня кухня) відповідача, збудована без відповідних дозвільних документів, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 7124010100:03:002:0212) виступає за межі земельної ділянки на 0,55 - 0,76 м на земельну ділянку покійної ОСОБА_3 .
Паркан земельної ділянки відповідача, який позначено червоною лінією на плані встановлення меж земельних ділянок, виступає за встановлені межі на 0.1 - 1.2 м на ділянку покійної ОСОБА_3 та земельну ділянку позивача.
Встановивши дані порушення комісія вказала відповідачу звільнити самовільно зайняті земельні ділянки за принципом добросусідства, однак та відмовилась, тому позивач змушена звернутися до суду за захистом свої порушених прав та інтересів.
На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила суд зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 , у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_3 , шляхом знесення частини господарської будівлі (літня кухня) з точки А до точки Г та паркану від точки Г до точки В згідно з планом меж земельної ділянки у Державному акті на право власності на земельну ділянку від 08.04.2008 року серія ЯЖ №015491; зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 , у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер 712401010100:03:002:1606, шляхом знесення частини паркану від точки А до точки Б згідно з планом меж земельної ділянки зазначеному у кадастровому плані земельної ділянки.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2024 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 , у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_3 , шляхом знесення частини господарської будівлі (літньої кухні) з точки А до точки Г та паркану від точки Г до точки В згідно з планом меж земельної ділянки зазначеному у Державному акті на право власності на земельну ділянку від 08.04.2008 року серія ЯЖ №015491.
Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 , у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер - кадастровий номер 7124010100:03:002:1606, шляхом знесення частини паркану від точки А до точки Б згідно з планом меж земельної ділянки зазначеному у кадастровому плані земельної ділянки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1984,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач безпідставно користується частиною території земельної ділянки з кадастровим номером 7124010100:03:002:1606, яка за життя належала ОСОБА_3 , спадкоємицею якої є позивач та частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7124010100:03:002:0200, яка належить позивачу на праві власності та самочинно безпідставно звела на їх частині паркан та господарську будівлю (літню кухню), внаслідок чого самовільно зайняла їх частину, що перешкоджає позивачці належним чином оформити спадкове майно після смерті матері та повноцінно користуватися належною їй на праві власності земельною ділянкою. Тому позов підлягає до задоволення повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Богдан О.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим при неповному з'ясуванні обставин у справі, невідповідності висновків суду встановленим обставинам у справі, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що єдиним доказом у справі про розмежування земельних ділянок, на який послався суд, став Акт тимчасової комісії Тальнівської міської ради від 01.11.2021, яка змогла встановити виступ за межі ділянки з паперових документів, без вказівки методу дослідження та способу, без координат, що фактично є припущенням. Спосіб встановлення накладення меж також не зазначено. Вимірювання проводилось без виїзду на місцевість, без попереднього повідомлення відповідача.
Вказує, що відповідач внаслідок своєї юридичної некомпетентності не заявляла клопотання про призначення експертизи у суді першої інстанції, але надала до суду експертизу виконану на її замовлення.
Експерт дійшов висновку, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7124010100:03:002:0212 площею 0,0652 га, що належить ОСОБА_1 та 7124010100:03:002:0200 площею 0,0603 га, що належить ОСОБА_2 , перетинаються в площині в результаті чого утворилася пляма накладення площею в розмірі 0,0058 кв.м. (58 кв.см.).
Разом з тим, земельна ділянка з кадастровим номером 7124010100:03:002:0212 площею 0,0652 га з земельною ділянкою з кадастровим номером 7124010100:03:002:1606 площею 0,0197 га, що належить ОСОБА_2 , не перетинаються в площині, мають спільну межу, а відповідно і не накладаються у площині.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Ткаченко М.О. вказує, що висновок експерта ніяким чином не спростовує того факту, що господарська будівля (літня кухня) ОСОБА_1 , збудована без відповідних дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 7124010100:03:002:0212) виступає за межі земельної ділянки на 0,55-0,76 м на земельну ділянку покійної ОСОБА_3 , а паркан апелянта виступає за встановлені межі на 0,1 - 1,2 м на ділянку покійної ОСОБА_3 та земельну ділянку позивача.
Заслухавши учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з договором купівлі продажу від 11.11.2005 року, який посвідчено приватним нотаріусом Тальнівського районного нотаріального округу Власенко Н.С. та зареєстровано за № 6279 ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 197 кв.м.
Згідно з розділом 1 Договору купівлі продажу земельної ділянки від 11.11.2005 року, ОСОБА_2 купила у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 197 кв.м., місце розташування земельної ділянки АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Згідно з державним актом на право власності на землю серія ІІІ-ЧР №046698 ОСОБА_4 була власницею земельної ділянки загальною площею 1402.9 кв.м., кадастровий номер 7124010100:03:002:0200, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником частини будинку, розташованого в АДРЕСА_1 .
Згідно з рішенням Тальнівської міської ради №3/7-5(8) від 25.12.2015 р. АДРЕСА_1 .
Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 , яка за життя була власницею земельних ділянок загальною площею 0,10 га кадастрові номера 7124010100:03:002:1606 та 7124010100:03:002:1607, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, які розташовані в АДРЕСА_1 .
Відповідно до Акту тимчасової комісії Тальнівської міської ради від 01.11.2021 року комісія встановила, що відповідно до замірів та плану встановлення меж земельних ділянок, а саме кадастровий номер 7124010100:03:002:0212 яка належить ОСОБА_1 , кадастровий номер 7124010100:03:002:1606 яка належить на праві власності та земельної ділянки яка належала покійній ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_3 було виявлено порушення меж земельних ділянок, а саме:
1) господарська будівля (літня кухня) ОСОБА_1 , збудована без відповідних дозвільних документів, за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 7124010100:03:002:0212) виступає за межі земельної ділянки на 0,55 - 0.76 м.
2) паркан земельної ділянки ОСОБА_1 , який позначено червоною лінією на плані встановлення меж земельних ділянок, виступає за встановлені межі на 0.1 - 1.2 м.
Встановивши дані порушення комісія пропонує звільнити самовільно зайняті земельні ділянки за принципом добросусідства, а саме: - знести частину господарської будівлі (літня кухня) із урахуванням відступів від меж земельної ділянки та будівель і споруд згідно будівельних норм; перенести паркан на встановлену межу земельної ділянки.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, саме власник земельної ділянки або її користувач має право вимагати усунення відповідних перешкод.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частини перша та друга статті 376 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).
Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЗК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових, речових доказів та електронних доказів, висновків експертів.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_2 надала до суду Акт від 01 листопада 2021 року у відповідності до якого комісією встановлено, що господарська будівля (літня кухня), збудована без дозвільних документів, за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 7124010100:03:002:0212) виступає за межі земельної ділянки на 0,55-0,76 м. Паркан даної земельної ділянки виступає за встановлені межі на 0,1-1,2 м.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні докази в сукупності, приходить до висновку, що покладений районним судом в основу свого рішення Акт тимчасової комісії Тальнівської міської ради від 01.11.2021 року не може бути беззаперечним доказом порушення прав позивача, оскільки комісія встановила виступ за межі ділянки з паперових документів, без вказівки методу дослідження та способу, без координат.
У свою чергу відповідач ОСОБА_1 на спростування доводів позивача долучила до апеляційної скарги висновок експерта №1108/05/2024 за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 17.05.2024.
Відповідно до частин першої - третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів, зважаючи на предмет судового розгляду, для встановлення повноти та об'єктивності судового розгляду вважає за необхідне надати оцінку вказаному доказу в сукупності з доказами, наявними в матеріалах справи.
У наданому висновку експерта зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124010100:03:002:0212, що належить ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 та земельна ділянка з кадастровим номером 7124010100:03:002:0200 площею 0,0603 га, що належить ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 перетинаються в площині в результаті чого утворилася пляма накладення площею в розмірі 0,0058 кв.м. (58 кв.см). Земельна ділянка з кадастровим номером 7124010100:03:002:0212 площею 0,0652 га та земельна ділянка з кадастровим номером 7124010100:03:002:1606 площею 0,0197 га, що належить ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не перетинаються в площині, мають спільну межу, а відповідно і не накладаються у площині.
Колегія суддів враховує, що належним доказом у справі, який може підтвердити чи спростувати накладення земельних ділянок, є висновок земельно-технічної експертизи.
В суді першої інстанції сторони клопотань про призначення експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, не заявляли.
Суд апеляційної інстанції, за клопотанням представника відповідача - адвоката Богдан О.О., призначив відповідну земельно-технічну експертизу у справі і на протязі тривалого часу намагався забезпечити додатковими матеріалами для її проведення. Разом з тим, експерти прийшли до переконання про неможливість надання такого висновку.
В даній ситуації, враховуючи, що рішення суду не може грунтуватись на припущеннях, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 7124010100:03:002:1606 шляхом знесення частини паркану задоволенню не підлягають.
За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
Такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року в справі № 6-1721цс16 та постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц (провадження № 61-13282св18).
Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria) (№ 46577/15) від 21 квітня 2016 року, підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
За загальним правилом у справах про знесення самочинного будівництва позивач зобов'язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав як власника квартир у житловому будинку, співвласника будинку, власника (співвласника) чи користувача земельної ділянки таким самочинним будівництвом.
Лише у випадку доведеності порушення самочинним будівництвом прав позивача, знесення самочинного будівництва можливо оцінювати на предмет можливості його застосування як крайнього заходу впливу на забудовника.
Колегія суддів, зважаючи на встановлені обставини у справі доходить висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами наявності самочинної побудови літньої кухні ОСОБА_1 на земельній ділянці позивача.
Щодо вимог позивача про перенесення частини паркану між земельними ділянками з кадастровим номером 7124010100:03:002:0212 та кадастровим номером 7124010100:03:002:0200, то колегія суддів вважає, що дана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки як вбачається з висновку експерта вказані земельні ділянки дійсно накладаються, однак в експертизі не визначено за рахунок якої земельної ділянки відбувається накладення.
За наявності приведених вище доказів, колегія суддів не може визнати доведеними позовні вимоги ОСОБА_2 , а тому доходить висновку про відмову у їх задоволенні.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 376 ЦПК України, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, то з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Богдан Олени Олександрівни - задовольнити.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Тальнівська міська рада Черкаської області, ТОВ "Земельно-кадастрове бюро" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2977, 20 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 вересня 2025 року.
Судді: