Справа № 541/2001/25 Номер провадження 11-кп/814/1613/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
16 вересня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченоїОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 липня 2025 року в кримінальному провадженні №12024170550001073,
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 11 вересня 2025 року, відносно обвинуваченої:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миргород Полтавської області, українки, громадянки України, із середньою освітою, не працюючої, неодруженої, раніше не судимої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
Одночасно визначено ОСОБА_8 заставу в розмірі 60560 грн., із покладенням на неї, в разі внесення застави, обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Приймаючи рішення, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існують на даний час, а саме те, що обвинувачена може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, обставини й тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.1 ст.321 КК України, тяжкість покарання, що загрожує їй в разі визнання винуватою, особу обвинуваченої та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
Водночас, урахувавши обставини кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов висновку про обрання обвинуваченій альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 60560 грн.
З вказаним рішенням не погодився захисник ОСОБА_9 та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати відносно обвинуваченої ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід.
Вказує, що при прийнятті оскаржуваної ухвали не наведено жодних конкретних аргументів стосовно обгрунтованості ризиків, на які посилався прокурор, та які всупереч практиці ЄСПЛ не підкріплені жодним доказом.
Стверджує, що судом також не було прийнято до уваги, що ОСОБА_8 на даний час є волонтеркою БО «Благодійний фонд «Щаслива лапа» і опікується безпритульними тваринами.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченої та її захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора проти доводів апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177КПК України, крім випадків, передбачених ч.5ст.176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.1 ст.321 КК України, тобто у вчиненні тяжких злочинів, за один з яких передбачене покарання, в разі доведення вини, до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 199, 331 КПК України, та продовжив ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, судом встановлено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, та приходить до висновку про неможливість їм запобігти шляхом застосування обвинуваченій більш м'якого запобіжного заходу та виправдовують її тримання під вартою, а саме те, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 зможе: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, під час вирішення вказаного вище питання місцевий суд урахував обставини й тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує їй в разі доведення вини, особу обвинуваченої.
Суд апеляційної інстанції враховує те, що обвинувачена є волонтером і опікується над безпритульними тваринами, втім ці дані не спростовують установлені ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість їм запобігти в разі незастосування обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини провадження, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.
Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що в розумінні п.1 ч.3 ст.199 КПК України не зменшились ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_8 нетяжкого та тяжких злочинів, що мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, їх конкретні обставини, дані про особу та поведінку обвинуваченої в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , запобігти вказаним вище ризикам і це виключає можливість обрання їй більш м'якого запобіжного заходу, про що просить захисник.
Водночас, продовживши обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції на підставі ч.3 ст.183 КПК України визначив обвинуваченій заставу в межах п.3 ч.5 ст.182 КПК України - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як альтернативний запобіжний захід. З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки з урахуванням обставин інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, сукупності даних про особу обвинуваченої, доведеності таких, що в розумінні п.1 ч.3 ст.199 КПК України не зменшились ризиків, передбачених п.п. 1, 3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, визначений обвинуваченій розмір застави відповідає критеріям, визначеним у ч.4 ст.182 КПК України, є справедливою альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, здатен забезпечити виконання останньою покладених на неї обов'язків.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_9 , подану в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 липня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4