Справа № 761/35138/25
Провадження № 2/761/9980/2025
25 серпня 2025 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва Кондратенко О.О. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування шкоди
В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду з позовом, в якому просив суд:
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 98 000, 00 грн.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат, а саме понесені фактичні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 700, 00 грн.
Подана ОСОБА_1 заява не підлягає розгляду Шевченківським районним судом м. Києва з наступних підстав.
Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, позивач посилався на ч.4 ст.28 ЦПК України, обравши альтернативну підсудність за місцем свого проживання. Однак, зазначені посилання суд не приймає до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ч.4 ст.28 ЦПК України, позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Як вбачається із відповіді №1703889 Єдиного державного демографічного реєстру від 26 серпня 2025 року, місце реєстрації ОСОБА_1 :АДРЕСА_1 , що не відноситься до території Шевченківського району м. Києва.
Згідно зі статтею 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до статті 3 Закону України ?Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні?, вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Згідно п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265, який набрав чинності 14.03.2022, передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
А тому, звернення ОСОБА_1 до суду з вищезазначеним позовом за місцем його фактичного проживання ( АДРЕСА_2 ), не відповідає вимогами статті 28 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21.
Крім того, частиною четвертою ст.28 ЦПК України передбачено право позивача на звернення до суду за своїм місцем проживання у позовах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює саме оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Статтею 5 Закону України ?Про оперативно-розшукову діяльність?, визначено, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:
Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції;
Державного бюро розслідувань - оперативними, оперативно-технічними, внутрішнього контролю, забезпечення особистої безпеки;
Служби безпеки України - оперативними підрозділами Центрального управління, регіональних органів та органів військової контррозвідки;
Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної безпеки;
Державної прикордонної служби України - розвідувальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), підрозділами забезпечення внутрішньої безпеки та власної безпеки, оперативного документування, оперативно-розшуковими та оперативно-технічними;
управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;
органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України;
розвідувального органу Міністерства оборони України - оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки;
Національного антикорупційного бюро України - детективів, оперативно-технічними, внутрішнього контролю;
Бюро економічної безпеки України - підрозділами детективів, оперативно-технічними підрозділами.
Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.
Департамент патрульної поліції не відноситься до підрозділу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність.
А тому, у позивача відсутні підстави для звернення до суду з вищезазначеним позовом за місцем свого проживання, відповідно до положень ч.4 ст.28 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно відповідей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідачів: Департамент патрульної поліції - м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області - м. Київ, площа Лесі Українки, 1, що не відноситься до території Шевченківського району м. Києва.
Відповідачі у справі: Департамент патрульної поліції та Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області знаходяться не території Печерського району м. Києва.
Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду ( п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України ).
Відповідно до ст.32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.
Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
За таких обставин, суд передає вищезазначену цивільну справу для розгляду по суті до Печерського районного суду м. Києва, так як, відповідачі не знаходяться на території Шевченківського району м. Києва.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.27, 31, 32 ЦПК України, суд
Справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування шкоди передати до Печерського районного суду м. Києва для розгляду за підсудністю.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: