печерський районний суд міста києва
Справа № 757/43383/25-к
пр. 1-кс-36634/25
18 вересня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000898 від 20.10.2023, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, -
08.09.2024 до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000898 від 20.10.2023, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що на підставі постанови старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді від 28.11.2024 був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 , під час якого на підставі протоколу обшуку від 29.11.2024 року слідчим першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями ГСУ ДБР ОСОБА_6 були вилучені 63 000 (шістдесят три тисячі) доларів США, 1 700 (одна тисяча сімсот) Євро, 3 (три) злитки жовтого кольору, монету жовтого кольору 20 доларів США, швидкозшивач з 89-ю монетами, та 2 (два) мобільні телефони.
Згідно листа старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 за № 1160-25/10-2-02-01-581/25 від 15.01.2025, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.12.2024 клопотання слідчого задоволено та надано дозвіл про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 .
Під час проведення обшуку, слідчим не було встановлено фактів того, що вилучені грошові кошти, монети та мобільні телефони мають значення для розслідування кримінального правопорушення, досудове розслідування якого проводиться в межах кримінального провадження № 62023000000000898 від 20.10.2023, а інформативний чи інший характер, яке може носити це майно не має жодного відношення до зазначеного кримінального провадження та, відповідно не може бути речовим доказом.
Станом на теперішній час відсутні дані щодо арешту майна, яке належить ОСОБА_4 , а саме відповідно до протоколу обшуку.
До теперішнього часу, органом досудового розслідування не доведено, що вилучене майно під час обшуку у ОСОБА_4 має відношення до кримінального провадження № 62023000000000898 від 20.10.2023.
Усе вилучене під час обшуку майно: і те, яке зазначено в ухвалі слідчого судді про обшук, і те, яке додатково вилучено під час обшуку, є тимчасово вилученим майном, на яке, у разі необхідності його утримання слідчим, має бути накладений арешт, оскільки в протилежному випадку дії слідчого щодо вилучення під час обшуку частини майна опиняться поза судовим контролем, що, як наслідок, може призвести до свавілля.
Таким чином, для того, щоб слідчому як стороні кримінального провадження, утримувати у себе майно, яке має статус тимчасово вилученого, він зобов'язаний своєчасно (не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, у разі вилучення майна під час обшуку, огляду - протягом 48 годин після вилучення майна) звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Тобто підставою для збереження тимчасово вилученого майна в органі досудового слідства є ухвала слідчого судді про арешт майна.
Ухвали слідчого судді про арешт майна ОСОБА_4 та його представнику - адвокату ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62023000000000898 від 20.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України теж вручено не було, в судове засідання для розгляду клопотання про накладення арешту не викликались. Тому, правовий статус тимчасово вилученого вищепереліченого майна, ОСОБА_4 не відомий.
Листом Печерського районного суду м. Києва № 04/555/2025 від 07.02.2025 було повідомлено адвоката ОСОБА_3 про те, що проведеною перевіркою даних комп'ютерної програми суду «Діловодство - 3» за 2024 - 2025 р.р. надходження в провадження суду клопотань органу досудового розслідування про арешт майна у кримінальному провадженні № 62023000000000898 від 20.10.2023 відносно ОСОБА_4 , не встановлено.
Тобто, арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 29.11.2024 року, в порядку та на підставах, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, накладено у передбаченому законом порядку не було.
Представник особи, в інтересах якої подано скаргу в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлявся належним чином. Адвокат ОСОБА_3 на електронну суду направив заяву про розгляд скарги за його відсутності заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник Державного бюро розслідувань у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлявся належним чином, заяв, клопотань, заперечень до суду не надходило.
Вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності слідчого/прокурора.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023000000000898 від 20.10.2023.
На підставі постанови старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді від 28.11.2024 був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 , під час якого на підставі протоколу обшуку від 29.11.2024 року слідчим першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями ГСУ ДБР ОСОБА_6 були вилучені 63 000 (шістдесят три тисячі) доларів США, 1 700 (одна тисяча сімсот) Євро, 3 (три) злитки жовтого кольору, монету жовтого кольору 20 доларів США, швидкозшивач з 89-ю монетами, та 2 (два) мобільні телефони.
У подальшому слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва виніс ухвалу № 757/56781/24-к від 02.12.2024 про надання дозволу на проведення обшуку за даною адресою з метою вилучення вищевказаного майна.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення ;3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.
При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Виходячи із цих положень, можна зробити висновок про два види тимчасово вилученого майна: (1) майно, яке відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, і (2) вилучені під час обшуку речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
З іншого боку, речі і документи, які вилучаються під час обшуку, в залежності від зазначення їх в ухвалі на обшук, можуть мати різний статус. Це обумовлює різницю в його подальшому процесуальному оформленні у кримінальному провадженні і, відповідно, відмінність в питанні повернення власнику. Майно, щодо якого ставиться питання про повернення, прямо заначено в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.
Отже, таке майно не має правового статусу тимчасово вилученого майна і, на перший погляд, щодо нього не має ставитися питання про арешт.
Разом з тим, у відповідності до ст. 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
Очевидно, що ухвала, якою надається дозвіл на обшук, таким судовим рішенням, спрямованим на обмеження права власності, не є. Адже відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою: виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Положення ст. 235 КПК України встановлюють вимоги до ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. В такій ухвалі, серед іншого, мають зазначатися речі, документи або осіб, для виявлення (прим.: а не вилучення) яких проводиться обшук.
Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. В свою чергу, тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе внаслідок арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Арешт може застосовуватися до майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Отже, норми КПК України передбачають єдиний вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування, - ухвалу про арешт майна (ч. 5 ст. 173 КПК України).
Так, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб. За таких обставин судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої цей обшук буде проведений. Адже предметом судового контролю в першому випадку є легітимність, необхідність і пропорційність втручання у право особи на приватність (в першу чергу, недоторканність житла чи іншого володіння особи), в той час як обмеження права власності потребує окремого судового вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними.
Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
До цього слід додати правовий вакуум, в якому опиняється власник майна, вилученого під час обшуку, якщо дозвіл на відшукання відповідних речей і документів прямо наданий слідчим суддею в ухвалі. Адже КПК України містить лише три процесуальні механізми, за допомогою яких володілець може ставити перед слідчим суддею питання про обґрунтованість обмеження права власності: 1)заперечення арешту майна при розгляді відповідного клопотання і обґрунтування своєї позиції в судовому засіданні; 2)звернення з клопотанням про скасування арешту майна з доведенням того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано; 3)оскарження бездіяльності щодо повернення тимчасово вилученого майна.
Отже, якщо прийняти нормативно запропоновану концепцію, що речі, на відшукання яких надано дозвіл в ухвалі слідчого судді, не є тимчасово вилученим майном, і для подальшого утримання їх органом досудового розслідування не потрібне застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, власник цих речей залишається без належної правової процедури для захисту свого права власності в межах кримінального провадження.
Очевидно, це суперечить завданням кримінального провадження.
Крім того, досудове розслідування є динамічним процесом, в рамках якого актуальність та необхідність перебування вилученого на законних підставах майна може змінюватись.
Враховуючи викладене, на вилучене під час обшуку майно, дозвіл на відшукання якого прямо наданий слідчим суддею, необхідно поширювати режим тимчасово вилученого майна з відповідними наслідками - накладення арешту або повернення особі, у якій воно було вилучене.
Повертаючись до обставин цієї справи. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду надано дозвіл на обшук з метою, в тому числі, вилучення майна.
В світлі конкретних обставин цієї справи, вирішуючи питання про повернення майна слідчому судді належить визначити чи наявні в органу досудового розслідування підстави для подальшого утримання цього майна не лише з огляду на наявність правової підстави - ухвали слідчого судді (адже вона формально наявна), а виходячи з відношення вилученого майна до кримінального провадження.
Аналізуючи матеріали кримінального провадження, можна дійти висновку, що вилучене майно утримується вже понад дев'ять місяців.
Органом досудового розслідування не наведено доказів, які б свідчили, що таке майно має хоч якесь відношення до розслідуваного кримінального провадження, не проведено жодної дії, спрямованої на дослідження вилученого майна з метою доведення причетності такого майна до кримінального провадження. Вказане свідчить про те, що вилучення та утримування такого майна немає жодного значення для розслідування кримінального провадження, в межах якого проводився обшук та його вилучення.
У відповідності до КПК України обмеження прав власника щодо належного йому майна можуть мати місце у зв'язку з тим, що відповідні речі містять відомості, які мають значення для кримінального провадження. Відповідні обмеження мають бути розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні станом на час надання дозволу на проведення обшуку потреби досудового розслідування, можливо, виправдовували саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Водночас зважаючи на непідтвердження подальшої необхідності утримання вилученого під час обшуку майна, скарга представника власника майна є обґрунтованою та підлягає задоволенню шляхом зобов'язання уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, що здійснють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000898 від 20.10.2023, повернути ОСОБА_4 вилучене майно під час проведеного обшуку 28.11.20274 за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000898 від 20.10.2023, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Зобов'язати уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000898 від 20.10.2023, повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово вилучене майно під час обшуку 29.11.2024 за адресою: АДРЕСА_1 : 63 000 (шістдесят три тисячі) доларів США, 1 700 (одна тисяча сімсот) Євро, 3 (три) злитки жовтого кольору, монету жовтого кольору 20 доларів США, швидкозшивач з 89-ю монетами, та 2 (два) мобільні телефони.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1