Іменем України
19 вересня 2025 року справа № 542/1593/25
провадження № 3/542/418/25
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Кашуби М.І.,
за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 173-2 КпАП України, -
08.09.2025 близько 08:00 год в АДРЕСА_2 громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно цивільної дружини ОСОБА_2 , внаслідок чого заподіяв шкоду психологічному здоров'ю потерпілої.
ОСОБА_1 надав до суду заяву, в якій просив розгляд адміністративного матеріалу здійснити без його участі, з порушенням згоден, свою вину визнає.
Як вбачається з частини 1 статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Встановлено, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи. При цьому, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі.
За таких обставин суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за наявними в справі про адміністративне правопорушення матеріалами, оскільки перенесення розгляду справи призвело б до безпідставного її затягування та порушення вимог статтей 38, 277 КУпАП.
Надаючи оцінку доказам у справі, суд дійшов таких висновків.
Вина ОСОБА_1 підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 396473 від 08.09.2025, згідно з яким 08.09.2025 близько 08:00 год в АДРЕСА_2 громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно цивільної дружини ОСОБА_2 , а саме: вчинив дії у вигляді словесних образ нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим викликав у ОСОБА_2 відчуття власної неповноцінності, страху, постійний стрес, чим завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілої. Зазначено, що вказане адміністративне правопорушення вчинено повторно протягом року (а.с. 3), протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.09.2025 (а.с. 5), письмовими поясненнями ОСОБА_2 , згідно з якими її цивільний чоловік ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на побутовому грунті та ревнощах почав ображати її нецензурною лайкою з приниженням честі та гідності, був агресивним, провокував бійку, на спроби заспокоїтися не реагував. Своїми діями розвив у неї відчуття страху, власної неповноцінності, порушення сну, постійний стрес, соціальну ізоляцію (а.с. 6), письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно з якими 08.09.2025 разом із співмешканкою розпивали спиртні напої, пояснив, що між ними виник конфлікт, в ході якого він виражався нецензурною лайкою у її бік, після чого він одразу пішов спати (а.с. 7), терміновим заборонним приписом стосовно кривдника з підписом про його отримання ( а.с. 9).
Встановлено, що інспектором СРПП дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП з посиланням на вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП повторно протягом року.
Водночас, суд не погоджується з такою кваліфікацією дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до виписаних у статтях 254, 255 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
З наведеного слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Адміністративна відповідальність, передбачена ч. 3 ст. 173-2 КУпАП настає за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою та другою цієї статті.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-УІІІ від 07.12.17 домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-УІІІ від 07.12.17 психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно зі статтею 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В протоколі про адміністративне правопорушення, складеному за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП від 08.09.2025 серії ВАД № 396473 зазначено, що громадянин ОСОБА_1 правопорушення вчинив повторно протягом року.
Проте, доказів щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП протягом року матеріали справи не містять.
В свою чергу, постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 51 КУпАП не є належним доказом у цій справі.
Відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки усіх доказів по справі.
Постанова судді про притягнення до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Згідно зі ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Встановлення винуватості чи невинуватості особи здійснюється на підставі оцінки доказів, якими, згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Натомість, у відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Водночас, з наведеної практики Європейського суду з прав людини слідує, що ЄСПЛ поширює стандарти та процедурні гарантії, встановлені Конвенцією для кримінальних проваджень, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаючи їх кримінальними провадженнями по суті і за змістом.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у цій справі слід застосувати аналогію з ч. 3 ст. 337 КПК України і правопорушення, вчинене ОСОБА_1 необхідно перекваліфікувати з ч. 3 ст. 173-2 КУпАП на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки відсутні докази про повторне вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення протягом року.
Відповідно до норм чинного КУпАП суд не позбавлений можливості кваліфікувати (перекваліфікувати) дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на іншу частину статті, якщо це не погіршує становище особи, тобто якщо частиною статті, на яку суд перекваліфіковує дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не передбачено більш суворе адміністративне стягнення, ніж частиною статті, за якою щодо особи складено відповідний протокол
Таким чинном, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинення домашнього насильства, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Водночас, статтею 34 КУпАП визначено обставини, які пом'якшують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Обставиною, яка пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 є визнання вини.
Обставин, які обтяжують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, судом не встановлено.
З урахуванням встановлених судом обставин справи, приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , вважаю за необхідне застосувати адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 (триста сорок грн 00 коп) грн.
Положеннями статті 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
На підставі частини 1 статті 173-2 КУпАП України та керуючись статтями 245, 283, 284, 294 КУпАП України, -
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1статті 173-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 (триста сорок грн 00 коп) грн.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять грн шістдесять коп).
Роз'яснити, що відповідно до статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що на підставі статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк звернення постанови до виконання три місяці з дня набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення, через Новосанжарський районний суд Полтавської області.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М.І.