19 вересня 2025 року справа № 542/1634/25
провадження № 2-з/542/5/25
Суддя Новосанжарського районного суду Полтавської області Кашуба М.І., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката - Лиманської М.В. про забезпечення позову, -
Представник заявника - адвокат Лиманська М.В. звернулася до суду від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову, у якій просила вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку спільним сумісним майном та визнання права власності на частку у спільному будинку - шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву про забезпечення позову було подано до суду одночасно із вказаною позовною.
Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, вважає її такою, що підлягає поверненню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом положень ч. 2 ст. 149 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідо до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті (ч. 1 ст. 153 ЦПК).
Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також шляхом заборони вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Однак, в порушення вимог п. 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову та у доданих на обгрунтування цієї заяви документах вказані різні об'єкти нерухомого майна.
Так, у заяві про забезпечення позову представник заявника просить накласти арешт на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Поряд з цим, документи, подані представником заявника на підтвердження обставин, зазначених у ній стосуються житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, в порушення вимог п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову представник заявника не зазначив пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
З точки зору ч. 1 ст. 154 ЦПК України метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Тобто, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача.
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, згідно з якою суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд в постанові у справі № 753/2380/18-цз від 19 квітня 2019 року, яка, на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом.
Суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача на думку суду створить істотні збитки для відповідача.
Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, зокрема, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи те, що заяву про забезпечення позову було подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, вважаю за необхідне повернути заяву особі, яка її подала.
Керуючись ст. 151, 153, 183, 258-261 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М.І.
Повний текст складено 19 вересня 2025 року.