Справа № 538/1120/25
Провадження по справі № 2/538/732/25
16 вересня 2025 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Бондарь В.А.
за участю секретаря судового засідання - Горілей Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лохвицького районного суду Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовом до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 36091,98 грн та судових витрат у справі у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову вказано, що позивач, як суб'єкт ринку газу, з 01.11.2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 року «Про видачу ліцензій з постачання природного газу…» на території України. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 р. «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до ст. ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Відповідачем Постачальнику була надана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам. Таким чином, відповідач приєднався до умов договору шляхом заявочного приєднання. Відповідач являється споживачем постачальника «останньої надії». На умовах Договору, Позивач постачав природний газ, а Відповідач отримував його та використовував для власних потреб. Вартість використаного природного газу відповідач зобов'язаний сплачувати щомісячно, відповідно до діючих тарифів. Відповідачем по об'єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у період з червня 2023 року по травень 2025 року було спожито природний газ на загальну суму 36091,98 грн, вартість якого залишилась не оплаченою споживачем. Вищезазначений об'єкт нерухомості належить відповідачу на праві власності, про що свідчить Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Відповідач у порушення вимог щомісячного проведення оплати за спожитий газ, встановлених пунктами 4.3, 4.5, 4.6. Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам в односторонньому порядку ухиляється від повної оплати за користування природним газом, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 36091,98 грн. Оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати за спожитий природний газ, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 36091,98 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в позовній заяві просив позовні вимоги задовольнити та розгляд справи проводити без участі представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Суд, вивчивши позов, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач як, суб'єкт ринку газу, з 01 листопада 2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу…» на території України.
Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 року, визначено, що компанія зобов'язана постачати природний газ споживачам, які використовують його (природний газ) для власних потреб, а споживачі зобов'язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів. Вказаний обов'язок кореспондується і статями 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а ч. 4 ст. 13 цього Закону передбачено, що з пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього може звернутись будь-яка сторона, надавши другій стороні проект відповідного договору (змін до нього) складений згідно з типовим договором. Тобто з пропозицією укласти договір міг звернутись як позивач, так і відповідач.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 року «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності - ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Боржником постачальнику була надана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам. Таким чином, відповідач приєдналася до умов Договору шляхом заявочного приєднання.
Відповідач акцептувала договір, фактично споживаючи природний газ, що не заперечується ним та підтверджується шляхом фактичного споживання природного газу, що зазначено у довідці «Фінансовий стан» з розрахунком суми заборгованості за період з 01.06.2023 року по 31.05.2025 року, яка становить 36091,98 грн (а.с.11).
Суд приходить до висновку, що відсутність укладеного між сторонами письмового договору на постачання природного газу не є підставою для відмови судом у задоволенні позовних вимог.
Позивач постачав природний газ, а відповідач отримував його та використовував для власних потреб. Вартість використаного природного газу відповідач зобов'язаний сплачувати щомісячно, відповідно до тарифів, що визначаються нормами чинного законодавства, а саме: Законом України «Про ринок природного газу»; Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 року № 867 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу»; Постановою Кабінету Міністрів України № 293 від 03.04.2019 року «Деякі питання діяльності Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зі змінами; Постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 432 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами для ВАТ «Кіровоградгаз» (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП № 2291 від 15.12.2016 року) та постановою НКРЕКП № 2001 від 21.12.2018 року «Про встановлення тимчасових тарифів для АТ «УКРТРАНСГАЗ» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на перший рік другого регуляторного періоду та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов НКРЕКП».
Накази про встановлення роздрібної ціни на газ для побутових споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» опубліковані на офіційному сайті Постачальника за посиланням https://gas.ua/gas-prices-for-home.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 р. «2. У точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).»
Крім того, відповідно пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ «1. Визначення фактичного об 'єму споживання (розподілу) природного газу по об 'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об 'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.»
Відповідно до п. 5 Розділу 1 Правил постачання природного газу, «об'єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування.»
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Відповідачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора газотранспортної системи (TOB "Оператор ГТС України") - Iplatforma, та в подальшому імпортується Постачальником у білінгову систему «Газоліна» та використовується останнім для розрахунку вартості спожитого природного газу. Витяг з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» у вигляді роздруківки по особовому рахунку Відповідача додається до позовної заяви.
Отже, Постачальник проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу.
Відповідно п. 4.3. Договору «Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць».
Пункт 4.5. Договору визначає, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються за рахунками та/або квитанціями абонентської книжки Постачальника.
Дату виникнення зобов'язання Відповідача по оплаті за спожитий природний газ визначає п. 4.6. Типового договору «При розрахунку за квитанціями абонентської книжки Постачальника Споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його Постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Оплата рахунка Постачальника про сплату послуг за цим Типовим договором має бути здійснена Споживачем в термін, визначений в рахунку, який не може бути меншим п'яти робочих днів з моменту отримання Споживачем цього рахунка».
Відповідно п. 4.10. Договору «Уразі виникнення у Споживача заборгованості за послуги з газопостачання за цим Договором Споживач може звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення».
Позивачем у період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2025 року (включно) було поставлено відповідачу природний газ, на загальну суму 36091,98 грн, вартість якого залишилась не сплачена.
Відповідно до cт. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а також згідно cт. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 617 ЦК України, відсутність у відповідача необхідних коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не в повному обсязі сплачував нараховані суми за поставлений природний газ у встановлені строки, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а тому стягненню на користь позивача з відповідача підлягають судові витрати у сумі 2422,40 грн понесених позивачем по сплаті судового збору при зверненні в суд.
Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452, на рахунок: НОМЕР_2 в AT «Ощадбанк» м. Києва, МФО 300465) заборгованість за спожитий природни газ у розмірі 36091 грн 98 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (на поточний рахунок НОМЕР_3 в АБ «УКРГАЗБАНК» м. Києва, МФО 320478, витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 грн 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.А. Бондарь