Провадження № 2/537/1409/2025
Справа № 537/3701/25
18.09.2025 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Хіневич В.І., за участю секретаря судового засідання - Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду із позовною заявою, де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 51143 грн, а також стягнути судові витрати в сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що 04.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір №5765099 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №53-ОД від 10.02.2022 року та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Сума кредиту складає 10 000 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (28.09.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Таким чином, відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, чим порушив умови договору. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф.
Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило ОСОБА_1 шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні Кредитного договору, відповідного повідомлення.
Отже, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного Договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором у розмірі 26 268 грн.
25.11.2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» змінило свою назву на ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал».
Укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: «1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору». У період з 04.10.2023 по 26.05.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 50 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,00 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 50 грн. Позивачем нараховано проценти за 125 календарних в розмірі 24 875 грн
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по Кредитному договору перед позивачем не сплачена і становить 51 143 грн, що складається з: 10 000 грн - тіло кредиту; 16 268 грн - нараховані проценти; 24 875 грн - нараховані позивачем проценти за 125 днів.
Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та заборгованість за договором не погашає, представник позивача звернувся до суду за захистом прав ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
06.06.2025 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судом задоволено клопотання позивача та витребувано у AT КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію щодо підтвердження належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також підтвердження факту зарахування коштів 04.10.2023 року на дану платіжну картку банком емітентом якої є АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» у сумі 10000 грн, за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».
У судове засідання позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» свого представника не направив, направив, у позовній заяві прохав розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Правом на подання відзиву не скористався, будь-яких клопотань заяв до суду не направив.
Враховуючи, що відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, відзиву до суду не подав та з урахуванням клопотання представника позивача, суд вирішив на підставі ст. 247, 280 ЦПК України, провести судовий розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 04.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №7135928 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 грн (п. 1.3. Договору); строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів (п.1.4. Договору); стандартна процентна ставка 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в п. 1.4. цього Договору, знижена процентна ставка 1,692 % (п. 1.5.1.- 1.5.2. Договору); кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використанні реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Суму кредиту товариство перераховує протягом 2 робочих днів (п. 2.1,2.2 Договору). Як вбачається з Договору №7135928 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, Графіку платежів, Паспорта споживчого кредиту, останні підписані електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір укладений за допомогою інформаційно-телекомукаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитування, що вбачається з підписаних ним одноразовим ідентифікатором документів: договору №№7135928 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, Графіку платежів та Паспорта споживчого кредиту.
Згідно відомостей, наданих АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду від 06.06.2025 року, по карті № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 , 04.10.2023 року була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 10000,00 грн.
Таким чином, судом встановлено факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 10000 грн. за Договором №7135928 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04.10.2023 року.
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Судом встановлено, що 27 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Авентус Україна» відступити ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (п. 1.1. Договору).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 26 269 грн, з яких: ??10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 268 грн - сума заборгованості за відсотками.
Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ "Фінансова компанія «Фінтранст Україна» повідомило відповідача ОСОБА_1 шляхом направлення листа на електронну пошту, яку було зазначену при укладенні договору.
У подальшому на підставі рішення №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» змінило свою назву на ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал».
Досліджуючи документи надані позивачем на підтвердження наявності у нього права вимоги до відповідача судом встановлено наступне.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною договору.
Раз з тим, згідно п. 3.3., 3.4. Договору факторингу, Фактор сплачує Клієнту 100% ціни продажу (4 067 724,99 грн) шляхом безготівкового перерахування грошових коштів протягом п'яти робочих днів з моменту передачі по Акту прийому - передачі Реєстру Боржників.
Наявні матеріали справи містять копію Акту прийому - передачі Реєстру Боржників та відомості (платіжна інструкція №421 від 31.05.2024, №424 від 04.06.2024, №420 від 31.05.2024) про сплату суми Ціни продажу, визначеної у п.3.3. Договору Факторингу в порядку визначеному п. 3.4. Договору Факторингу, а саме сплати Фактором Клієнту 100% ціни продажу протягом п'яти робочих днів з моменту передачі по Акту прийому - передачі Боржників, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта.
Тож, оскільки наявні матеріали справи містять докази на підтвердження того, що за зазначеним Договором Факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) фактор передав грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, як це передбачено договором, а тому суду доведено, що клієнт відступив факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ознайомився з умовами кредитування, які викладені у кредитному договорі та додатках до нього, та погодився з вказаними умовами. Підписав договір електронним ідентифікатором. Кошти за кредитними договором отримав.
На підтвердження наявності заборгованості та її розміру позивачем долучено розрахунки заборгованості за договором № 7135928 про надання коштів на умовах споживчого кредиту надані ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» згідно яких заборгованість ОСОБА_1 становить 51 143 грн, яку складає заборгованість за тілом кредиту - 10 000 грн; заборгованість за процентами нарахованими ТОВ «Авентус Україна» - 16 268 грн; заборгованість за процентами нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - 28 875 грн.
Дослідивши надані розрахунки суд погоджується з ними, при цьому, належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості та її розміру відповідач до суду не подав.
За наведених обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 7135928 про надання споживчого кредиту від 04.10.2023 у розмірі 26 268 грн.
Щодо стягнення нарахованих відсотків за 125 календарний день суд зазначає наступне.
Відповідно до Договору № 7135928 про надання споживчого кредиту від 04.10.2023 відповідач зобов'язувався повернути кредит та нараховані відсотки до 28.09.2024, що також зазначено в таблиці обчислення загальної вартості кредиту.
Як вбачається з розрахунків, 31.10.2023 ОСОБА_1 здійснив часткову оплату заборгованості на рахунок кредитора у розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 50 грн.
З картки обліку договору (розрахунок заборгованості) вбачається, що первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» було здійснено нарахування відсотків за Договором № 7135928 про надання споживчого кредиту від 04.10.2023 до 26.05.2024 в сумі 16 268 грн, тобто до дня відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтранст Україна» відповідно до договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024.
Пунктом 1.1. розділу 1 «Предмет договору» договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 передбачено, що за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Отже, умовами договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 передбачено, що до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтранст Україна» переходить право грошової вимоги не тільки на суму заборгованості, яка зазначена у витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024, а й право грошової вимоги за зобов'язаннями, які можуть виникнути в майбутньому.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) від 28.03.2018 року, №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) від 04.07.2018 року, № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) від 31.10.2018 року - право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) від 04.02.2020 року).
Як вбачається з матеріалів справи, після отримання права грошової вимоги за Договором №7135928 про надання споживчого кредиту від 04.10.2023 позивачем на підставі п. 1.4. та 1.5.1. зазначеного договору було здійснено нарахування відсотків за 125 календарний день користування кредитними коштами, а саме з 27.05.2024 по 28.09.2024, тобто в межах строку дії договору, на суму 24 875 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах погодженого сторонами строку за правомірне користування грошовими коштами, розмір яких визначається договором, в результаті позовні вимоги в частині стягнення заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 24 875 грн є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по відсоткам за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, тож з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Звертаючись з позовом позивач долучив договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та Адвокатом Столітнім М.М.; заявку №8397 від 14.04.2025 року на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року згідно якої погоджено надання Адвокатом послуг професійної правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості за договором №7135928 від 04.10.2023 року укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , з розміром гонорару в сумі 10 000 грн; Акт №8397 прийому-передачі виконаних робіт згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року; зразок заповнення платіжного доручення - рахунок на оплату №8397-12/05-2025 від 12.05.2025 року.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного суду, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У Постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В іншій своїй Постанові від 07.09.2020 року справа № 910/4201/1 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі N 922/1163/18.
Суд, досліджуючи надані докази фактичного здійснення вказаних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, визначаючи пропорційність предмета спору з розміром витрат на правничу допомогу, їх доведеність та фактичну наявність, за встановлених обставин, виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, в судових засіданнях представник позивача участі не приймав, доказів про фактичне здійснення робіт/послуг передбачених у пунктах 4,5,8,9,10 Акту №8397 прийому-передачі виконаних робіт згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року матеріали справи не містять, при цьому деякі види робіт/послуг повторюються у кількох пунктах.
А тому з урахуванням встановлених та доведених обставин, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також доведеним розміром витрат на правничу допомогу виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права є сума - 5040,00 грн., яка і підлягає до стягнення.
Тож, враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення, а саме у розмірі 5040 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 7135928 від 04.10.2023 року в сумі 51 143 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5040 грн.
В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Хіневич