Справа №536/1832/25
17 вересня 2025 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючої судді Баранської Ж.О., за участі секретаря судового засідання Пальчик К.О., за участю представника позивача адвоката Остахова В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці клопотання відповідача ОСОБА_1 про надання строку на примирення подружжя у справі № 536/1832/25,
В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа № 536/1832/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
15 вересня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду клопотання про надання строку на примирення між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тривалістю 6 місяців. У клопотанні відповідач вказав, що на його думку в них відсутні підстави для розірвання шлюбу, він зацікавлений у збереженні сім'ї. Окрім того, подружжя ОСОБА_3 має неповнолітню дитину, яка має зростати у повноцінній сім'ї.
В судове засідання 17 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник позивача адвокат Остахов П.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання відповідача та надання подружжю строку на примирення. Вказав, що позивачка займає категоричну позицію щодо розірвання шлюбу. Як на думку позивачки, подання відповідачем клопотання про надання строку на примирення спрямоване виключно на затягування розгляду справи. Відповідач навіть не намагався поспілкуватись з позивачкою, не проявляв жодної ініціативи щодо збереження шлюбу.
Вислухавши представника позивача , перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень частини 1 статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18, надання строку для примирення подружжя є лише правом суду, а не його обов'язком.
Наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення. При цьому надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для надання подружжю строку для примирення з огляду на категоричне заперечення щодо примирення зі сторони позивача.
За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що надання подружжю строку для примирення, всупереч бажанню позивачки, буде суперечити закону та моральним засадам суспільства, оскільки суд не може примушувати одного з подружжя вчиняти дії, направлені на примирення з іншим, тому суд не має підстав для застосування ст. 111 СК України та надання сторонам строку для примирення.
Керуючись статтями 251, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Клопотання ОСОБА_1 про надання строку на примирення подружжя у справі № 536/18328/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повна ухвала складена 19 вересня 2025 року.
СуддяЖ. О. Баранська