єдиний унікальний номер справи 531/2144/25
номер провадження 3/531/651/25
18 вересня 2025 суддя Карлівського районного суду Полтавської області Фисун Л.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , працюючої головним бухгалтером ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи», РНОКПП НОМЕР_1 за вчинення правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 163 - 1 КУпАП,
Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №10343 від 27.08.2025 р. ОСОБА_1 будучи головним бухгалтером ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи», вчинила правопорушення, передбачені: п.п. 49.18.1, п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, п. 223,2 ст. 223 розділу VІ Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасне подання декларації акцизного податку за квітень 2025 р., що зафіксовано в акті №9623/16-31-09-03/37845209 від 15.07.2025 року.
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміноване особі адміністративне правопорушення.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Ставлення особи, що притягається до адміністративної відповідальності до вчинення інкримінованого йому правопорушення.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке вона отримала 14.09.2025 р., причини неявки суду не повідомила, направила суду письмові пояснення.
Оскільки відповідно до ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.163-1 КУпАП не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
В судових поясненнях наданих суду ОСОБА_1 просить закрити провадження у справі посилаючись на те, що в її діях була відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, оскільки в період з 23.04.2025 по 19.06.2025 підприємство не мало можливості подавати звітності в зв'язку зі смертю генерального директора ОСОБА_2 , який був єдиною посадовою особою, уповноваженою на подання звітності. 17.07.2025 за вихідним №71 на адресу Головного управління ДПС у Полтавській області ТОВ "АПК Докучаєвські черноземи" було направлено звернення з поясненнями причин неможливості подання звітності. ОСОБА_1 звертає увагу на практику Верховного Суду (постанова від 15.05.2018 року справа №804/6286/17 т.д.), що акт камеральної перевірки є лише службовим документом, який фіксує дії працівників контролюючого органану та їх висновки. Сам по собі не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не породжує наслідків для платника податків, не встановлює для нього обов'язків та не покладає відповідальності. Зазначає, що в матеріалах справи відстунє податкове повідомлення-рішення, таким чином протокол про адміністративне правопорушення, складений лише на підставі акту перевірки, без інших належних доказів, не може вважатися достатнім підтвердженням вини особи у вчиненні правопорушення.
Мотиви суду та оцінка наданих сторонами доказів.
Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній послідовності з законом.
Згідно ст.251 КУпА доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами і т.д.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку за законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала можливість настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
В якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, в матеріалах справи міститься протокол про адміністративне правопорушення №10343 від 27.08.2025 та Акт про результати камеральної перевірки щодо неподання/несвоєчасне подання податкової звітності №9623/16-31-09-03/37845209 від 15.07.2025 року.
Відповідно до змісту п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результат. Відповідно до п. 86.7 ст.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту.
Згідно положень ст.58 та п.86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.
Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальністі.
Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.
Таким чином, на думку суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового Кодексу, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексуУкраїни акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки. Суд констатує той факт, що у протоколі відсутні посилання на узгоджені податкові повідомлення-рішення. Суд також зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
В силу ч. 2-4 ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Аналогічні вимоги до оформлення протоколу містяться у Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженій наказом Міністерства фінансів України 02.06.2016 № 566 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 27.07.2016.
Із матеріалів справи встановлено, що протокол складався за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та ОСОБА_1 не підписаний, що є свідченням грубого порушення ініціатором його складення вимог статті 256 КУпАП та прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Неявка порушника, як про це зазначено в Акті про неявку посадових осіб для ознайомлення, підписання та отримання протоколу про адміністративне правопорушення № 9611/16-31-09-03/37895209 від 05.08.2025 р., доданому до протоколу, для його підписання та надання пояснень, не є підставою для визнання факту його складення законним, так як законом не передбачено можливості заочного притягнення особи до відповідальності.
Акт про результати камеральної перевірки щодо неподання/несвоєчасне подання податкової звітності №9623/16-31-09-03/37845209 від 15.07.2025 р., на підставі якого складений протокол, теж не містить підпису керівника та головного бухгалтера, а відтак не може бути прийнятий судом до уваги в якості достатнього та допустимого доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй діяння, ініціатором складення протоколу не надано.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Оцінюючи надані документи, суд вважає, що уповноважена особа при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 не дотрималась вимог ст. ст.256, 268 КУпАП та відповідної Інструкції.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку притягнення особи до відповідальності має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що ні протокол, ні акт, на підставі якого він складений, ОСОБА_1 не підписані, суд вважає, що були порушені її процесуальні права та є порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням вищезазначеного, відсутність доказів дотримання посадовою особою процедури складення протоколів про адміністративні правопорушення, ставить під сумнів правомірність складеного протоколу.
Оскільки, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, тому він не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності,
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративних правопорушеннь, передбачених ч. 1ст. 163-1 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 252, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя,-
закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1ст.247КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Карлівський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження, а у разі її оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Л.С. Фисун