Справа № 2-8416-10
Іменем України
15 листопада 2010 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва в складі:
головуючого - судді Бобрової І.В.
розглянувши у судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі міста Миколаєва Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги «Дітям війни»
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Заводського району міста Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, вказавши в позовній заяві, що він, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, дата народження згідно паспортним даним - ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно зі статтею 6 зазначеного закону з 1 січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках йому така допомога не виплачувалась.
У зв'язку з чим він змушений звернутись до суду з вказаним позовом.
В позові позивач просить:
- поновити пропущений строк звернення до суду за захистом пропущених прав, свобод і інтересів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену йому, як дитині
війни, державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі - 2733грн.30 коп.
Представник відповідача надіслав заперечення проти позову, посилаючись на відсутність законодавчого визначення мінімального розміру пенсії за віком для громадян, яким пенсію слід підвищувати відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відсутність законодавчо визначеного механізму нарахування та виплати цієї соціальної допомоги та пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого порушеного права, просив суд в задоволені позову відмовити повністю. Також при розгляді справи застосувати наслідки пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом.
Одночасно представник відповідача звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу без його участі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що в задоволені позову необхідно відмовити з наступних підстав. Встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, є особою, на яку поширюється дія с. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, відповідно до якого він набув статусу «дитини війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком.
Такі виплати позивачу у 2006 та у 2007 роках відповідачем не проводились.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-VI внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абз. 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивача, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, щодо зупинення на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону, згідно з якою у 2007 році підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам які є інвалідами, (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Оскільки з ухваленням Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність, тому немає правових підстав для зобов'язання відповідача здійснювати нарахування підвищення до пенсії позивачу цілком за весь 2007 рік.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
А тому ОСОБА_1 мав право на виплату підвищення до пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Суд не може задовольнити позовних вимоги, що стосуються нарахування та виплати відповідачем доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження;
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з заяви, позивач дізнався про порушення своїх прав ще в 2007 році, але до суду не звертався.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Про порушення позивачем строків звернення до суду вказує відповідач і наполягає на застосуванні цих строків та на відмові з цих підстав у задоволені позову.
Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо його необізнаності в порушенні його прав та інтересів відповідачем не є поважною причиною пропуску цього строку звернення до суду, а тому пропущення позивачем строку звернення до суду з вказаних ним підстав і клопотання про поновлення цього строку задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 11, 14, 100, 122, 159, 160-161, 163 КАС України, суд
ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління Пенсійного Фонду України у Заводському районі м. Миколаєва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2006-2007 року - відмовити .
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені ст. 186 КАС України через Заводський районний суд м. Миколаєва і набирає чинності через 10 днів після її проголошення, якщо в цей термін не буде подано заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Головуючий суддя Боброва І.В.