Справа № 2-8213-10
Іменем України
01 листопада 2010 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва в складі:
головуючого судді Бобрової І.В.
при секретарі Демянюк І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України (УПФУ) в Миколаївській області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги по Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -
13 жовтня 2010 року позивач, звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій Управління Пенсійного Фонду України (УПФУ) в Заводському районі м. Миколаєва неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги передбаченою Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
В своєму позові позивач зазначив, що відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” він має статус дитини війни, а відповідач, в порушення вимоги цього закону не проводить належних йому, згідно законодавства, виплат з 2006 року по 2010 рік у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на порушення відповідачем чинного законодавства, просив суд винести рішення, яким зобов'язати відповідача виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2010 роки в сумі 6 275,40 грн. та надалі нараховувати її та виплачувати з 01.10.2010 року.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на відсутність законодавчого визначення мінімального розміру пенсії за віком для громадян, яким пенсію слід підвищувати відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відсутність законодавчо визначеного механізму нарахування та виплати цієї соціальної допомоги та пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого порушеного права, просив суд в задоволені позову відмовити повністю. Також при розгляді справи застосувати наслідки пропуску позивачами шестимісячного строку звернення до суду з позовом.
Крім того відповідач надав витяг з особливого рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1, з якого вбачається, що позивачу здійснювалася щомісячна виплата підвищення пенсії як особі, яка має статус «дитини війни» і зазначив, що нарахування відбувалися на підставі ст. 6 Закону № 2195 в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до наступного висновку:
- позивач відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні та його паспортом, копія якого є у матеріалах справи та не заперечується відповідачем. Згідно із ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статус дитини війни має особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років;
- позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва, отримує пенсію за віком та має правовий статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни";
- відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсія або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком;
- згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;
- Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-VI внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абз. 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивача, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
- Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, щодо зупинення на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону, згідно з якою у 2007 році підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам які є інвалідами, (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Оскільки з ухваленням Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність, тому немає правових підстав для зобов'язання відповідача здійснювати нарахування підвищення до пенсії позивачу цілком за весь 2007 рік.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
- підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції;
- Таким чином, вимоги позивача щодо здійснення виплат підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року.
- у 2009 році та у 2010 році дія ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України;
- за положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає;
- згідно ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом;
- Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, був встановлений відповідно: з 01 січня 2010 року - 695 грн., з 01 квітня 2010 року - 705 грн, з 1 липня - 709 грн.;
- доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV);
- Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів;
- таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва за місцем проживання позивача;
- задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про нарахування відповідачем доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження;
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Позивач в своїй позовній заяві не просив поновити строки для звернення до суду і не зазначав поважних причин такого пропуску.
З цих підстав, суд вважає, що права позивача, як дитини війни, підлягають захисту з 13 квітня 2010 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду.
П озов в частині позовних вимог щодо подальших виплат на користь позивача щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не підлягає задоволенню, оскільки, позивач не надав суду доказів, що на час подання позову відповідач мав намір в майбутньому порушувати його права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.11, 69-71, 99, 100, 121, 160, 162, 186 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги по Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, - задовольнити частково.
2. Зобов'язати відповідача УПФУ в Миколаївській області перерахувати і виплатити позивачу ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 13 квітня 2010 року по 13 жовтня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч.1 ст.28 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
3. Стягнути з Управління Державного казначейства у м. Миколаєві на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 3,40грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені ст. 186 КАС України через Заводський районний суд м. Миколаєва і набирає чинності через 10 днів після її проголошення, якщо в цей термін не буде подано заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Головуючий суддя Боброва І.В.