справа № 619/1654/25
провадження № 2/619/988/25
іменем України
19 вересня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Калиновської Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Булах С.М.,
розглянувши у судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та призначити опікуном дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 . ОСОБА_2 має доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 . Батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно копії Витягу з державного реєстрів актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 СК України від 23 квітня 2024 року записаний ОСОБА_4 . Починаючи з народження ОСОБА_2 (відповідача по справі) вона разом з позивачем удвох проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Після народження ОСОБА_2 , онуки ОСОБА_3 , донька позивача - відповідач по справі почала вести аморальний спосіб життя, вживати алкогольні напої, вживати наркотичні засоби, що призвело до повного нехтування нею батьківськими обов'язками відносно ОСОБА_5 . Відповідач після народження дитини, зникала з дома на місяці, залишаючи ОСОБА_5 . За час її відсутності вдома, відповідач взагалі не цікавилась своєї дитиною. У зв'язку з постійним вживанням алкогольних напоїв та наркотичних речовин, відповідач стала агресивною, коли поверталася додому влаштовувала сварки, погрожувала мені фізичною розправою, агресивно поводилася відносно ОСОБА_6 . Крім того після проходження реабілітація, ОСОБА_2 не повернулась до нормального життя, а через деякий час продовжила вести аморальний спосіб життя забувши про свої батьківськи обов'язки відносно ОСОБА_6 .
Як вказує позивач, розуміючи, що її донька - відповідач по справі на має наміру повністю займатися Регіною (влаштовувати її до дитячого садочка, відвідувати лікарів у разі захворювання дитини, готувати доньку до школи тощо) вона почала вживати заходів щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_6 . Такі дій-були спрямовані мною виключно для забезпечення морального, фізичного та психологічно розвитку онуки. Позивач разом з онукою проживають удвох. ОСОБА_2 якщо і з'являється, то виключно заради отримання грошей. Здоров'ям, навчанням та успіхами дитини, відповідач не цікавиться, не має бажання побачити дитину або поговорити з нею по телефону, відверто ігноруючи обов'язок з її виховання та піклування. Грошових коштів на утримання своєї доньки відповідач також не надає, Регіна знаходиться повністю на утриманні позивачки.
Позивач, ОСОБА_1 просила позовні вимоги задовольнити, з підстав зазначених у позові.
Відповідач, ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила. Виклик відповідача також було здійснено оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України».
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явилась в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з'явилася у судове засідання, не подала відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Представником третьої особи, Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області надано суду заяву про розгляд справи за відсутності представника з урахуванням наданого висновку.
Суд, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У відповідності дост.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 .
Так, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Службі у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах.
Відповідно до актового запису про народження дитини її батьками записані, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
Місце проживання дитини зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично мешкає разом з бабусею ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб в Управлінні соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради з 16.12.2024.
Підставою для взяття Стриж Регіни на облік стала заява бабусі дівчинки, про те, що мати малолітньої, ОСОБА_2 , залишила на неї свою доньку та тривалий час не цікавиться її життям та здоров'ям, не бере ніякої участі у її вихованні та утриманні.
З пояснень позивача вбачається, що мати дитини вживає наркотичні засоби, не працює, веде аморальний спосіб життя. У продовж всього життя дівчинки нею опікувалась бабуся. Мати з'являлася рідко, епізодично. Лишати дівчинку на бабусю почала з 2 місячного віку. У період з 03.09.2020 по 22.10.2020 ОСОБА_2 проходила курс реабілітації в стаціонарі ВРЦ «Маяк Здоров'я» у зв'язку з адитивними розладами, але до нормального життя так і не повернулася.
Відповідно до інформації Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку, як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах, з 13.05.2020 по 24.12.2021.
ОСОБА_2 була неодноразово притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме 03 серпня 2020 року (справа № 619/3519/20) та 25 лютого 2021 року (справа № 619/754/21).
Також вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 09 грудня 2020 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у виді 80 годин громадських робіт (справа № 619/3613/20). Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 за місцем мешкання характеризується негативно, перебуває на обліку лікаря-нарколога з 2013 року з діагнозом: синдром залежності від алкоголю.
Крім того, постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 31 серпня 2020 року ОСОБА_2 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено на неї штраф у розмірі 51 грн (справа № 619/3808/20).
ОСОБА_7 разом з бабусею, ОСОБА_1 мешкають в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Стриж Регіна має декларацію з сімейним лікарем Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області та знаходиться під наглядом з 26.01.2024. З інформації закладу, за медичною допомогою дівчинка зверталася у супроводі бабусі ОСОБА_1 26.01.2024, 08.12.2024 та 31.01.2025. Всі рекомендації лікарів виконували. Мати дитини, ОСОБА_2 , до сімейного лікаря жодного разу не зверталася, життям та здоров'ям дитини не цікавилася.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує групу короткотривалого перебування для дітей старшого дошкільного віку «Бджілка» комунального закладу «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 411Харківської міської ради» на станції КП «Харківський метрополітен» з 06.09.2024. За інформацією закладу, супровід дитини постійно забезпечує бабуся, ОСОБА_1 . Батьківські збори також відвідує бабуся. Відомості щодо участі матері дівчинки у вихованні ОСОБА_6 у листі закладу відсутні, з чого можна зробити висновок про те, що мати не цікавиться навчання та розвитком дитини. Стриж ОСОБА_8 нехтує виконанням своїх батьківських обов'язків у частині створення належних умов для навчання дитини, що є порушенням ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З метою з'ясування обставин ситуації, проведення бесіди та профілактичної роботи Службою у справах дітей направлялося запрошення ОСОБА_2 за місцем її реєстрації. Але, до Служби вона так і не з'явилася.
Відділ соціальної роботи по Шевченківському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра», як надавач соціальних послуг, не мав можливості проводити роботу зі ОСОБА_2 , щодо підвищення її батьківського потенціалу та виходу з кризових обставин, оскільки встановити зв'язок з останньою не виявилось можливим.
Відповідно до наказу Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 24.04.2025 № 6 малолітню ОСОБА_9 тимчасово влаштовано в родину її бабусі, ОСОБА_1 .
Бабуся, ОСОБА_1 , забезпечує потреби онуки у повному обсязі. Працює офіційно, винаймає кватиру, де створила умови для комфортного проживання дівчинки. Постійно піклується про її стан здоров'я, забезпечує належним харчуванням. Відповідально ставиться до навчання та всебічного гармонійного розвитку дівчинки. ОСОБА_1 зібрала необхідний пакет документів та звернулася до Служби у справах дітей із заявою про постановку на облік у кандидати в опікуни/піклувальники.
ОСОБА_2 , за час перебування її доньки на обліку Служби, не виявила інтересу до долі дитини. Мати жодного разу не поцікавилась місцем її перебування, розвитком, станом здоров'я, тощо. Вона жодним чином не виявила бажання змінити ситуацію, виправити свої помилки. З приводу повернення їй дитини на виховання до органу опіки і піклування не звертається. Дані обставини свідчать про ігнорування матір'ю потреб малолітньої ОСОБА_10 .
Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав відповідача, ОСОБА_2 позивач посилається на те, що відповідач ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не приймає участі у житті доньки, не піклується про її здоров'я та розвиток, про фізичний та духовний стан.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав згідно ст.165 СК мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.
Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачами своїми обов'язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідачі не мають прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляють інтересу до її внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.
Так, ОСОБА_2 , яка є матір'ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню, навчанню, матеріальному забезпеченню.
За нормою п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з висновком від 03.06.2025 №228 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Вирішуючи позов в частині стягнення аліментів з відповідача, суд доходить наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст.180 Сімейного кодексу України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Згідно з ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, суд враховує : стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, не працездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Суд визначає розмір аліментів на неповнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти, на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно ч. 1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
З урахуванням вищезазначених обставин, враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище дитини, інші обставини, що мають істотне значення, беручи до уваги встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині стягнення аліментів з відповідача, ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої, ОСОБА_10 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.
Щодо призначення позивача опікуном відносно неповнолітньої дитини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до ст. 59 ЦК України піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ст. ст. 243, 244 Сімейного кодексу України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.
Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа.
При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Згідно висновку від 08.05.2025 №10-22/560/25 про доцільність встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідність її інтересам дитини, Служба у справах дітей вважає, що встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначення ОСОБА_1 її опікуном є доцільним та відповідає інтересам малолітньої.
Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Питання щодо судового збору суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та призначити опікуном дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ;
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ;
Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області, ЄДРПОУ 26489104, адреса: м. Харків, вул. Чернишевська 55.
Повний текст рішення виготовлено 19.09.2025.
Суддя Л. В. Калиновська