Справа № 621/2911/25
провадження № 1-кп/610/208/2025
17 вересня 2025 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого: ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника: ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 308 КК України, -
15.09.2025, на підставі Ухвали Харківського апеляційного суду від 11.09.2025, до Балаклійського районного суду Харківської області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 308 КК України.
Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 15.09.2025 зазначене кримінальне провадження призначено в підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд по даному кримінальному провадженню, вказуючи на те, що у кримінальному провадженні є всі матеріали, необхідні для його розгляду в судовому засіданні.
Крім того, прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, мотивуючи тим, що продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_4 від суду з метою уникнути відповідальності, можливість перешкоджання встановленню істини шляхом незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначив, що в умовах воєнного стану ризик переховування від суду є підвищеним, обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків та постійного джерела доходу, тому продовження запобіжного заходу є необхідним та обгрунтованим.
Обвинувачений та захисник не заперечували проти призначення справи до судового розгляду та заперечували щодо продовження строків тримання під вартою, просили змінити на більш м'який у виді домашнього арешту. Обвинувачений зазначив, що клопотання прокурора необгрунтоване, переховуватися від суду не має наміру. Також посилався на стан здоров'я.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд приходить до наступного.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 підсудне Балаклійському районному суду Харківської області.
Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, підстави для повернення його прокурору відсутні.
Підстав для закриття провадження немає.
Підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для прийняття рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 15.07.2025 ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком по 12.09.2025, з визначенням розміру застави.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11.09.2025 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до вирішення питання продовження строків тримання під вартою судом першої інстанції, але не більше ніж до 19.0.9 2025 року включно, в умовах державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися інші ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд погоджується з клопотанням прокурора щодо продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Суд також приймає до уваги роз'яснення Верховного Суду, який у своєму Листі № 1/0/2-22 від 03.03.2022 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» вказав, що слідчим суддям (суду) необхідно зважати на обставини воєнного стану, що введений в Україні з 24.02.2022 в зв'язку з агресією російської федерації, та вирішуючи питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів.
Враховуючи дію в Україні воєнного стану, пов'язаного зі збройною агресією російської федерації, та близькість місця проживання обвинуваченого до зони активних бойових дій і тимчасово непідконтрольних державі територій, суд вважає ризик ймовірного переховування та втечі достатньо високим.
У розумінні Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань у кримінальному провадженні - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань тощо.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та до затримання проживав в АДРЕСА_1 , не одружений, не працює, в силу ст. 89 КК України не судимий.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Це рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно з якою суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, на момент розгляду питання щодо продовження дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існує обгрунтована підозра у вчиненні ним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 308 КК України, а також ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
З огляду на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується - у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, беручи до уваги, що дії, за вчинення яких він обвинувачується, носять характер особливо тяжкого злочину, суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, враховуючи що обвинувачений не має офіційного місця роботи, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, суд, доходить висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 є неможливим.
Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, відтак, судом не встановлено обставин, які суттєво зменшують ризики у даному кримінальному провадженні. Відтак, ураховуючи тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 , та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд доходить висновку, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, на існування яких у поданому клопотанні посилається прокурор, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , доведені прокурором та продовжують існувати, виправдовують тримання особи під вартою, а тому суд вважає за доцільне продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Ураховуючи наведене вище, суд бере до уваги, що характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч. 3 ст. 308 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На підтвердження зазначених ризиків свідчить: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого правопорушення, його вік та стан здоров'я.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, та які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, на сьогоднішній час судом не встановлено.
Суд не може погодитись з посиланнями захисту щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, оскільки ризик - це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з обґрунтованістю посилань обвинуваченого щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 не може триматися під вартою за станом здоров'я суд вважає необґрунтованими, оскільки не надані медичні документи, які підтверджують, що перебування його під вартою може загрожувати його життю та здоров'ю, а медична допомога, що надається у слідчому ізоляторі, недостатня для підтримання його здоров'я.
Окрім того, задовольняючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України, вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність залишити розмір застави у раніше визначеному розмірі ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 15.07.2025.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 199, 314-316, 331, 371, 372, 384 КПК України, суд -
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинувальним актом, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221260000268 від 22.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 308 КК України, на 23.10.2025 на 13.30 годину у відкритому судовому засіданні в приміщенні Балаклійського районного суду Харківської області за адресою: м. Балаклія Харківської області, вул. Соборна, 87.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто по 15 листопада 2025 року включно, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Розгляд кримінального провадження здійснюватиметься суддею одноособово за участю прокурора, обвинуваченого та захисника.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, обвинуваченим в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
В іншій частині ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений і оголошений 19 вересня 2025 року о 11.15 годині.
Головуючий: ОСОБА_1