Справа № 353/596/25
Провадження № 2/353/432/25
19 вересня 2025 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,
з участю: секретаря судового засідання - Мороз М.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 , та земельні ділянки, загальною площею 0,5073 га, розташовані на території с. Ісаків Івано-Франківського району Івано-Франківської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка в свою чергу успадкувала 1/2 частину домоволодіння після смерті чоловіка ОСОБА_3 . Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у зв'язку з тим, що свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння видане після смерті спадкодавця - батька ОСОБА_3 , а також у Свідоцтві про право власності на спірне домоволодіння та у Державному акті на право приватної власності на землю наявна розбіжність стосовно імені спадкодавця ОСОБА_2 (« ОСОБА_4 » та « ОСОБА_4 »), їй в нотаріальному порядку було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що позбавляє її можливості оформити спадщину на спадкове майно. У зв'язку з цим також просила суд в мотивувальній частині рішення суду встановити факт приналежності ОСОБА_2 правовстановлюючих документів, а саме Свідоцтва про право власності на житловий будинок та Державного акту на право приватної власності на землю, виданих на ім'я « ОСОБА_2 ». Окрім цього, позивачка просила суд витребувати у Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області та приватних нотаріусів Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. та ОСОБА_5 копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2
14.07.2025 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
25.07.2025 року від позивачки на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, з якої вбачається, що позивачка частково усунула недоліки позовної заяви, долучивши до матеріалів справ додаткові докази на обгрунтування позовних вимог, однак з метою забезпечення доступу до правосуддя, ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 28.07.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та роз'яснено право пред'явити зустрічний позов. Також вказаною ухвалою було зобов'язано Тлумацьку державну нотаріальну контору Івано-Франківської області та приватних нотаріусів Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославську Н.В. та ОСОБА_6 надати суду належним чином посвідчені копії спадкових справ, у разі їх відкриття, та витяги про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкових справ, зокрема щодо майна: ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє місце проживання яких було с. Ісаків Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
02.09.2025 року на адресу суду від Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області до суду надійшли копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
В підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, однак у позовній заяві просила розгляд справи провести у її відсутності.
Представник відповідача - Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в підготовче судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, однак подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що позов визнає, не заперечує проти його позитивного вирішення та просив розгляд справи провести без його участі.
У зв'язку з неявкою в підготовче судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно виписки з погосподарської книги № 2 Петрівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області станом на 01.07.1990 року за ОСОБА_3 , який був головою двору, та ОСОБА_2 значилось господарство, розташоване по АДРЕСА_1 . За вказаним житловим будинком закірпленна земельна ділянка площею 0,5073 га, до складу якої входять: земельна ділянка площею 0,2500 га, призначена для обслуговування жилого будинку, та 0,2573 га, призначена для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 29).
21.03.2002 року на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок, згідно якого їм на праві спільної часткової власності (по 1/2 частині кожному) належить житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 (а.с. 12). 25.03.2009 року рішенням Ісаківської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області відбулась перенумерація житлових будинків по АДРЕСА_1 та відповідно до Додатку до вказаного рішення домогосподарству, головою якого є ОСОБА_2 , присвоєно номер будинку 13 (а.с. 60-61). Згідно копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 02.01.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які побудовані у період з 1951 року по 1952 рік та не є самовільним будівництвом (а.с. 5-10).
Також на ім'я ОСОБА_2 10.06.1994 року було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ - 14-23-2/000011, згідно якого їй передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,5073 га, розташовані в с. Ісаків Івано-Франківського (Тлумацького) району Івано-Франківської області, в т.ч. земельну ділянку площею 0,2500 га, призначену для обслуговування жилого будинку, та 0,2573 га. призначену для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 13). Відповідно до копій витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.02.2025 року земельній ділянці площею 0,2500 га присвоєно кадастровий номер 2625684301:04:005:0018 та земельній ділянці площею 0,2573 га присвоєно кадастровий номер 2625684301:04:005:0017, а право власності на вищевказані земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 14-25).
Відповідно до копії свідоцтва про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 06.09.1978 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 38).
Відповідно до копії свідоцтва про народження позивачки її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 37). 24.11.1965 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та після державної реєстрації шлюбу їй було присвоєно шлюбне прізвище « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 39).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 31).
Згідно ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент смерті спадкодавця - ОСОБА_3 , для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважались: факт вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим майном чи подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
ОСОБА_2 прийняла спадщину в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , успадкувавши належну йому 1/2 частину домоволодіння, оскільки вона до дня смерті проживали разом з спадкодавцем, вела з ним спільне господарство (довідка Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 120 від 23.07.2025 року, а.с. 56), а також через свого представника подала заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини (а.с. 98) та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, успадкувавши грошовий вклад, який не є предметом даного позову (а.с. 99).
Дані обставини також підтверджуються копією спадкової справи № 160/2003 від 10.06.2003 року, заведеної Тлумацькою державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області після смерті ОСОБА_3 (а.с. 97-99), з якої вбачається, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , інших спадкоємців в порядку спадкування за законом чи за заповітом, які б бажали прийняти спадщину, немає та з заявами про прийняття спадщини інші особи не звертались.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 32). Ще за життя ОСОБА_2 посвідчила на ім'я ОСОБА_1 (позивачка) заповіт, яким заповіла їй все належне їй на день смерті майно, що підтверджується копією заповіту від 20.10.2016 року (а.с. 30) та копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 18.11.2016 року (а.с. 30 зворот).
В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 року), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
Відповідно до довідок Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 110 від 02.07.2025 року та 120 від 23.07.2025 року на день смерті ОСОБА_2 разом з нею проживав син ОСОБА_9 (а.с. 28, 56). Однак ОСОБА_9 в нотаріальному порядку відмовився від прийняття спадщини за законом, подавши у шестимісячний термін відповідну заяву до нотаріальної контори (а.с. 81 зворот). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 33). Також, окрім позивачки, спадкоємцем першої черги за законом є дочка спадкодавця ОСОБА_10 , що підтверджується випискою з за 1946-1969 роки (а.с. 58). Однак ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до моменту відкриття спадщини (копія свідоцтва про смерть, а.с. 62).
ОСОБА_1 (позивачка) прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 оскільки у шестимісячний термін звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийнятя спадщини (а.с. 81).
Дані обставини також підтверджуються копією спадкової справи № 50/2019, заведеної Тлумацькою державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області після смерті ОСОБА_2 (а.с. 80-96), з якої вбачається, що ОСОБА_1 (позивачка) є єдиним спадкоємцем в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , інших спадкоємців в порядку спадкування за законом та за заповітом, які б бажали прийняти спадщину, та які б мали обов'язкову частку у спадщині немає.
Однак позивачці ОСОБА_1 , (позивачка) в нотаріальному порядку відмовлено в оформленні спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння видане після смерті спадкодавця - батька ОСОБА_3 , а також у Свідоцтві про право власності на спірне домоволодіння та у Державному акті на право приватної власності на землю наявна розбіжність стосовно імені спадкодавця ОСОБА_2 (« ОСОБА_4 » та « ОСОБА_4 »), що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною Тлумацькою державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області № 357/02-31 від 25.06.2025 року (а.с. 34-35).
Зазначені обставини перешкоджають позивачці належним чином оформити спадщину на спадкове майно - домоволодіння та на земельніділянки, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 в нотаріальному порядку.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Так, згідно п. 2 постанови пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19) зазначено, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах».
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 рокуу справі № 442/1904/20 (провадження № 61-7816св21) зазначено, що «під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 640/10329/16».
У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 760/5425/17 (провадження № 61-18392св19) вказано, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.01.2022 року по справі № 165/2486/19 (провадження № 61-1355св21).
З позовних вимог вбачається спір про право, а саме про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудамми та на земельніділянки, які належали спадкодавцям, а тому позивачка звернулась також з взаємопов'язаною вимогою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу в порядку позовного провадження, оскільки встановлення даного факту має для неї юридичне значення та надає їй право на спадкування за заповітом.
Так з копії Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 21.03.2002 року, зареєстрованого Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації та записаного в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером 42 від 21.03.2002 року, вбачається, що воно посвідчує право спільної часткової власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_3 , та видане на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 12). Також з копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ - 14-23-2/000011, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,5073 га, розташовані в с. Ісаків Івано-Франківського (Тлумацького) району Івано-Франківської області, в т.ч. земельну ділянку площею 0,2500 га, призначену для обслуговування жилого будинку, та 0,2573 га, призначену для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 13).
Проте з довідки Олешанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 121 від 23.07.2025 року встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , це одна і та сама особа, іншої особи з такими прізвищем, ім'ям, по батькові та датою народження в с. Ісаків не має (а.с. 57). Вказані обставини також підтверджуються випискою з погосподарських книг с. Ісаків Івано-Франківського району Івано-Франківської області за 1946-1969 роки (а.с. 58). Відповідно до словника власних імен людей, імена «Парасковія», «Параскева», «Параска», пов'язані між собою та є аналогом одного і того ж імені (а.с. 41-42). До цього ж відповідно до копій витягів з Державного земельного кадасту про земельну ділянку право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано саме за ОСОБА_2 .
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає встановленим факт приналежності спадкодавцю - ОСОБА_2 правовстановлюючих документів, де помилково вказано її ім'я, а саме Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 21.03.2002 року, зареєстрованого Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації та записаного в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером 42 від 21.03.2002 року, та Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ-14-23-2/000011 від 10.06.1994 року, оскільки встановлення даного факту має для позивачки юридичне значення та надасть їй можливість оформити спадщину у встановленому порядку.
Отже на момент звернення до суду позивачка правомірно претендує на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та на земельні ділянки, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка в свою чергу успадкувала 1/2 частину домоволодіння після смерті чоловіка ОСОБА_3 .
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України та ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах зі збереженням її цільового призначення.
Стаття 126 ЗК України передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Отже ОСОБА_1 (позивачка), будучи належним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , має право на оформлення спадщини з переоформленням права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельні ділянки на своє ім'я.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачкою в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За встановлених судом обставин, позов слід задовольнити.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що сторонами по справі не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат, клопотань про відшкодування витрат до закінчення судових дебатів до суду не надходило, суд не може вийти за межі заявлених вимог, а тому питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
На підставі ст.ст. 535, 548, 549, 553, 560, 561 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 316-319, 368, 391, 392, 1216-1222, 1268 ЦК України (в редакції 2003 року), ст.ст. 81, 126, 131 ЗК України, керуючись ст. ст. 13, 82, 141, 200, 206, 247, 263-265, 268, 273, 315, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителькою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителькою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,5073 га, до складу якої входять земельні ділянки: площею 0,2500 га, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625684301:04:005:0018; площею 0,2573 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625684301:04:005:0017, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ-14-23-2/000011, виданого 10.06.1994 року на підставі рішення ХІ сесії Петрівської сільської Ради народних депутатів ХХІ скликання від 25.12.1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ІФ № 14-23-2/000011, виданого на ім'я ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА