Справа №345/1698/25
Провадження № 2/345/940/2025
19.09.2025 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Сирко Й.Й.,
з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
11.04.2025 ТОВ «Коллект центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 87567,83грн, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.11.2020 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано з ТОВ «Інфінанс» (первісний кредитор) договір про надання позики, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, а позичальником отримано на свій банківський картковий рахунок грошові кошти в сумі 5 510,0 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи через вебсайті кредитодавця. Кредитні кошти за договором № 0506206503/2 від 27.11.2020 надано строком на 30 днів. Строк дії договору - 3 роки. Відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитними коштами. Отримання кредитних коштів за відповідним договором відбулося на підставі пропозиції (оферти) кредитодавця згідно з підписаною позичальником заявкою-анкетою № 3358076 від 28.11.2020 на отримання чергової суми кредиту (траншу) та прийняттям (акцепту) пропозиції про її надання. Відповідач підтвердив, що ознайомлений зі всіма істотними умовами договору і йому надано попередньо повну та вичерпну інформацію з приводу кредитування. Незважаючи на строкову передачу відповідачу в користування грошових коштів, позичальник не виконав своїх зобов'язань, що є грубим порушенням чинного законодавства України та умов договору, внаслідок чого утворилася заборгованість на зазначену вище суму, яка є документально підтвердженою. В добровільному порядку відповідач не погашає борг, тому позивач просить позов задовольнити. Невиконані позичальником умови договору та право вимоги первісного кредитора ТОВ «Інфінанс» перейшло до ТОВ «Коллект центр» на підставі укладених договорів про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги. Позивач наголошує, що предметом спору в цій справі є вимога товариства про стягнення з відповідача заборгованості за невиконаним позичальником договором, яка включає крім тіла (основної) суми кредиту, нараховані первісним кредитором відсотки лише за період з 28.11.2020 до 10.02.2022. Просить також стягнути з відповідача усі попередньо заявлені та фактично понесені судові витрати.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням сторін у справі.
Ухвалою суду від 16.06.2025 задоволено клопотання представника позивача у справі, витребувано від АТ «Універсал Банк» письмову інформацію щодо належності відповідачу банківської платіжної картки, фінансового (мобільного) номера телефону за відповідною карткою та руху коштів за номером відповідної картки за період з 28.11.2020 та до 28.12.2020.
19.09.2025 проголошено вступну та резолютивну частини повного рішення суду із негайним надісланням учасникам справи його копії.
У межах встановленого судом процесуального строку відповідач 30.05.2025 в особі свого представника ОСОБА_2 подав до суду відзив у формі письмових пояснень (а.с.31-42) щодо позовних вимог ТОВ «Коллект центр», за змістом яких ствердив про відсутність, на його думку, належних та достовірних доказів перерахування коштів первісним кредитором ТОВ «Інфінанс» за реквізитами банківської платіжної картки позичальника, підписання одноразовим електронним підписом (ідентифікатором) оферти та акцепту сторонами кредитного договору. На переконання сторони відповідача, наявні у справі докази перерахування кредитних коштів не відповідають за формою та змістом нормативно-правовим актам Національного банку України щодо безготівкових розрахунків в національній валюті. Надані позивачем витяги з реєстру боржників, як додатків до укладених між первісним та наступними кредиторами договорів про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним договором між сторонами у цій справі, є нечитабельні через дрібність шрифту та низьку якість сканування оригіналів документів. Загалом, ТОВ «Коллект центр» також не доведено надіслання відповідачу первісним кредитором одноразового електронного підпису та реєстрації позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі цього кредитора перед отриманням грошових коштів. Звертає увагу, що позичальник не підписував окремо документів про ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal», що затверджені наказом директора ТОВ «Інфінанс» від 18.08.2020 № 14/1, тому зміст цього документа, попри його наявність у матеріалах справи, не може братися судом до уваги.
У відповіді на відзив від 09.06.2025 (а.с.65-76) представник ТОВ «Коллект центр» Ткаченко М.М. заперечила повністю викладені стороною відповідача аргументи, зазначаючи, що наявні у справі докази з приводу укладення та виконання умов договору первісним кредитором є належними і допустимими, такі не містять суперечностей. ТОВ «Інфінанс» є небанківською фінансовою установою, на яку не поширюються нормативні акти Національного банку України щодо обов'язку банків формувати облікові документи за укладеними кредитними договорами. Згідно з правилами надання ТОВ «Інфінанс» грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, які були чинні на момент укладення кредитного договору з відповідачем у редакції від 18.08.2020, та виступали невід'ємною частиною цього договору, товариство застосовує обліково-реєструючу систему, яка не має жодного стосунку до діяльності банків в України. При цьому, первісний та наступні кредитори не є банками, а установами, котрі здійснюють свою діяльність на підставі ліцензійних умов надання фінансових послуг. Наголосила, що до предмета спору в цій справі належить стягнення заборгованості за другим траншем кредитних коштів, виділення якого без попереднього та повного виконання позичальником своїх зобов'язань за першою суму траншу є неможливим. Відповідач уклав договір на сайті кредитодавця, без здійснення входу на який договірні відносини є неможливими, що відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19.
20.06.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано заперечення на згадану вище відповідь (а.с.98-104), зміст яких практично повністю відтворює суть раніше поданого відзиву на позовну заяву.
Заслухавши надані в режимі відеоконференції пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач уклав договір про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0506206503/2 від 27.11.2020 (далі - кредитний договір) із ТОВ «Інфінанс» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора. Грошові кошти в сумі 4 350,0 грн перераховані на банківську платіжну картку відповідача, емітовану в АТ «Універсал Банк». Водночас, згідно з розрахунком заборгованості кредитодавця, підписаного одноразовим ідентифікатором 2L3Z8W за період з 27.11.2020 до 11.02.2022, у день перерахування позичальнику кредитних коштів такі повернуто (а.с.160-167).
28.11.2020 ОСОБА_3 заповнено та підписано одноразовим ідентифікатором заявку-анкету № 3358076 (а.с.175-176) на отримання траншу кредиту, в якій потенційний позичальник просить після заповнення значної частини персональних даних (номер паспорта, РНОКПП, дати народження та місця проживання, відомостей щодо освіти та сімейного стану, повних реквізитів банківської платіжної картки, робочих номерів мобільних телефонів тощо) кредит в сумі 5 510,0 грн. Заявка підписана одноразовим електронним ідентифікатором 4r118q. Текст підписаної заяви містить пряме підтвердження особи про ознайомлення потенційного позичальника з всією необхідною інформацією для усвідомленого вибору фінансової послуги. Згідно з акцептом (прийняттям) пропозиції ТОВ «Інфінанс» (а.с.168) основних умов отримання траншу кредитних коштів за договором, який підписаний відповідачем у цій справі за допомогою зазначеного вище того самого електронного ідентифікатора фізична особа ОСОБА_1 : висловила згоду на отримання кредиту в розмірі 5 510,0 грн строком на 30 днів з відсотковою ставкою 1,75% за один день користування при умові відсутності пролонгації; ознайомлена з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами прогарами «MoneyBOOM Loyal» (далі - Правила), ознайомлена з порядком застосування та нарахування процентів за користування кредитом згідно з п.7 згаданих вище Правил, попередньо та самостійно ознайомилася з Правилами, що викладені на вебсайті товариства, проектом договору та погоджується з ними.
Викладені у розрахунку ТОВ «Інфінанс» відомості про перерахування траншу кредитних коштів за вказаними позичальником платіжними реквізитами повністю підтверджуються наданою на запит суду письмовою інформацією операційного директора АТ «Універсал Банк» від 02.07.2025 №БТ/Е-6783 (а.с.122-131).
При цьому, суд відзначає, що у виписці АТ «Універсал Банк» відомості про рух коштів за реквізитами платіжної картки ОСОБА_1 повністю співпадають із відомостями довідки сервісу онлайн платежів iPay.ua ТОВ «Універсальні платіжні системи» від 17.01.2025 № 2632_250117143145 (а.с.171).
Будь-яких обґрунтованих сумнів у наведених в позовній заяві відомостях щодо перерахування 28.11.2020 траншу кредитних коштів відповідачу за наведеними платіжними реквізитами після підписання одноразовим електронним ідентифікатором заявки-анкети та акцепту позиції кредитодавця в суду немає. Пропозиція про надання кредитних коштів та її акцепт містять також необхідні істотні умови кредитування.
Суд відзначає, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Такий правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20, від 01.11.2021 у справі №234/8084/20.
В поданих на адресу суду заявах по суті справи відповідач не ставив під сумнів факт укладення між ним і ТОВ «Інфінанс» кредитного договору від 27.11.2020 та фактично не заперечував у ході судового розгляду й факту отримання кредитних коштів згідно з поданою заявкою-анкетою та акцептом пропозиції кредитодавця.
Одним із доводів заперечень відповідача щодо позовних вимог слугував факт нібито не підписання ним тексту Правил, проте зазначений аргумент відхиляється судом як очевидно необґрунтований, адже відповідно до приписів ч.1 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному вебсайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту, а споживач перед укладенням договору має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
До того ж, відповідач неодноразово підтверджував факт отримання ним необхідної та повної інформації про умови кредитування, ознайомився з Правилами, як невід'ємною частиною кредитного договору, та погодився із цими Правилами.
Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Коллект центр» просило крім основної суми (тіла) кредиту стягнути з відповідача нараховані проценти, які розраховані первісним кредитором станом на 11.02.2022 (а.с.159,170).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 в справі №444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Суд вважає, що первісний кредитор ТОВ «Інфінанс» до відступлення своїх вимог на користь ТОВ «Вердикт капітал» не мав підстав здійснювати нарахування відсотків поза межами строку кредитування, який чітко встановлений умовами договору тривалістю 30 днів.
Відповідно до підписаного позичальником акцепту оферти кредитодавця від 28.11.2020 про надання кредитного траншу позичальник підтвердив, що ознайомився у тому числі з порядком застосування та нарахування процентів за користування кредитом, які визначені у п.7 Правил. Однак такого пункту у наданій до матеріалів справи саме позивачем копії Правил немає (а.с.147-158). Крім того, залишається незрозумілою ситуація, у які строки та в якому розмірі позичальник міг вносити проценти за користування коштами після закінчення строку кредитування який закінчився через 30 днів від дня отримання цих коштів, тобто 27.12.2020.
Поняття строк виконання зобов'язання і термін виконання зобов'язання охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
У частині третій ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст. 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд. У такому разі, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як ст. 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов'язковим до застосування.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, в т.ч. графіком платежів та умовами договору, а не завуальованими, неоднозначними умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко визначеним у договорі строком кредитування.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституційний Суд України своєму рішенні (справа №1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У підписаному відповідачем акцепті оферти первісного кредитора ТОВ «Інфінанс» зазначено про відсоткову ставку у розмірі 1,75% за один день користування кредитом, яка застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації. Натомість, відсоткова ставка у розмірі 3,5% застосовується за умови неналежного виконання умов договору.
Однак у пп. 9.2. п.9 Правил, що іменовані первісним кредитором як «Відповідальність» вказано, що позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання з повернення кредиту та/або процентів за користування кредитом, на вимогу товариства зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 1277,5% річних від простроченої суми в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України. Встановлені цим пунктом проценти нараховуються починаючи з першого дня прострочення та по день фактичної сплати простроченої суми.
Таким чином, за неправомірну поведінку позичальника, яка може настати винятково у разі неповернення суми чужих коштів після закінчення встановленого у договорі строку кредитування, розроблені та затверджені первісним кредитором ТОВ «Інфінанс» Правила передбачають відповідальність споживача згідно з вимогами ч.2 ст.625 ЦК України, що виключає можливість одночасного нарахування кредитодавцем інших процентів, які не передбачені нормами цивільного законодавства України. Вимог про стягнення процентів річних як міри відповідальності первісний кредитор до відповідача не пред'являв, зазначені вимоги також не виступали предметом договорів про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог на користь нових кредиторів.
За наведених обставин суд вважає, що нараховані відсотки поза строком кредитування з 28.12.2020 до 11.02.2022, обчислені за ставкою 3,5% за один день користування кредитом, до стягнення не підлягають. Отже, заборгованість за процентами складатиме лише 2 892,60 грн (5 510,0х0,0175х30).
Таким чином, позов необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь ТОВ «Коллект центр» 5 510,00 грн. заборгованості за основною сумою (тілом) кредиту та 2 892,60 грн. нарахованих процентів за період з 28.11.2020 до 27.12.2020, які обчислені за ставкою 1,75% за один день користування кредитом, а разом стягнути 8 402,60 грн.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі частково задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (9,6% від заявлених до стягнення сум грошових коштів), підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 232,55 грн та 1 536,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.263-265,268 ЦПК України,-
ухвалив :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3 офіс 306, заборгованість за кредитним договором № 0506206503/2 від 27.11.2020 у загальному розмірі 8 402,60 грн., з яких 5 510,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту (позики) та 2 892,60 грн - нараховані проценти за період з 28.11.2020 до 27.12.2020.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ «Коллект центр» про стягнення нарахованих процентів за період з 28.12.2020 до 11.02.2022 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» 232,55 грн. сплаченого судового збору та 1 536,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення суду складено та підписано 19.09.2025.
Суддя