Справа № 354/562/25
Провадження № 2/344/2979/25
18 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.
секретаря Волощук Є.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
04.04.2025 позивач звернувся до відповідача ОСОБА_1 із позовом у якому просить стягнути з останнього заборгованість за договорами позики №79846528 від 15.04.2024 та № 2871356 від 22.04.2024 року в розмірі 27 261.40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.04.2024 та 22.04.2024 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договори позики №79846528 та № 2871356.
14.06.2021 між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) позивачу за плату належні йому Права Вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» - права Вимоги до Боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників №32 від 25.09.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №79846528 в сумі 17 110 грн., яка складається з : 10 000 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 2250 грн. - заборгованості за відсотками, 4860 грн. - заборгованості по процентам за понадстрокове користування.
Відповідно до реєстру боржників №31 від 25.09.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2871356 в сумі 10 151.4 грн., яка складається з : 4400 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 926.40 грн. - заборгованості за відсотками, 4825 грн. - заборгованості по процентам за понадстрокове користування.
В разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора (ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»), вони б були перераховані на рахунки позивача та зараховані на погашення існуючої заборгованості. Вищезазначений Договір позики укладений в електронній формі та підписаний відповідачем електронним цифровим підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Таким чином, позивач стверджує, що ОСОБА_1 має перед ним непогашену заборгованість за Договорами позики №79846528 від 15.04.2024 та № 2871356 від 22.04.2024 року в розмірі 27 261.40 грн., яку позивач просить стягнути та судові витрати.
У строк встановлений судом відповідач відзив на позов та заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позові зазначив, здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, у разі неявки в судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений відповідно до вимог закону. Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.
Відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає розгляд справи провести за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
15.04.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем в електронній формі було укладено договір позики №79846528. Сума позики - 10000 грн., строком на 30 днів, дата повернення позики 14.05.2024.
22.04.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем в електронній формі було укладено договір позики №79846528. Сума позики - 9650 грн., строком на 16 днів, дата повернення позики 08.05.2024.
14 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було укладено договір факторингу №14/06/21. За цим договором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), за плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах, які формуються згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору (п. 1.1.). Додатковою угодою №2 до цього договору було внесено зміни до п. 1.3. договору, в частині повідомлення боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних.
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників №32 від 25.09.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №79846528 в сумі 17 110 грн., з яких:
- 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 2250 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- 4860 грн. - сума заборгованості за по процентам за понадстрокове користування;
Відповідно до реєстру боржників №31 від 25.09.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2871356 в сумі 10151.4 грн., з яких:
- 4400 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 926.40 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- 4825 грн. - сума заборгованості за по процентам за понадстрокове користування;
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначеного договору у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).
За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначеного у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов'язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що в електронній формі було укладено кредитні договори №79846528 від 15.04.2024 та № 2871356 від 22.04.2024.
Відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за даними кредитними договорами.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором №79846528 від 15.04.2024 у сумі 10 000 грн., та № 2871356 від 22.04.2024 у сумі 4400 грн.
Щодо стягнення процентів за вказаними кредитними договорами суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.
Відповідно до пункту 2.2. кредитного договору №79846528 від 15.04.2024 кредит надавався на 30 днів, тобто до 14.05.2024.
Відповідно до пункту 2.2. кредитного договору №2871356 від 22.04.2024 кредит надавався на 16 днів, тобто до 08.05.2024.
Зазначені умови цих договорів не суперечать вимогам статті 6 ЦК України, оскільки сторони є вільними при укладенні договору.
Позивач просить стягнути відсотки :
- за кредитним договором №79846528 в розмірі 2250 грн. заборгованість за процентами, 4860 грн. - заборгованість по процентам за понадстрокове користування;
- за кредитним договором №2871356 в розмірі 926.40 грн. заборгованість за процентами, 4825 грн. - заборгованість по процентам за понадстрокове користування;
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.
У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Суд погоджується із наведеним позивачем розрахунком заборгованості за процентами за кредитними договорами.
Кредитний договір №79846528 був укладений 15.04.2024, термін закінчення дії 14.05.2024, строк дії договору 30 днів. Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п.п. 2.3 договору, щодо встановлення денної процентної ставки у 0.75% може нараховуватися лише до 14.05.2024 протягом 30 днів. Та становить 75 грн. щодня та загальна сума відсотків за вказаний період становить 2250 гривень, як власне і просить позивач.
Кредитний договір №2871356 був укладений 22.04.2024, термін закінчення дії 08.05.2024, строк дії договору 16 днів. Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п.п. 2.3 договору, щодо встановлення денної процентної ставки у 0.60% може нараховуватися лише до 08.05.2024 протягом 16 днів. Та становить 57.9 грн. щодня та загальна сума відсотків за вказаний період становить 926.40 гривень, як власне і просить позивач.
Щодо стягнення заборгованістю по процентах за понадстрокове користування за кредитним договором №79846528 та №2871356 суд зазначає наступне.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
З умов кредитних договорів вбачається, що сторони погодили строк позики (строк дії договору) - 30 днів та 16 днів. Дата повернення позики 14.05.2024 року та 08.05.2024 року відповідно.
При цьому, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і за понадстрокове користування за кредитним договором №79846528 та №2871356.
Враховуючи, що Договорами №79846528 та №2871356 визначений строк їх дії, який становить 30 днів та 16 днів, саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентах за понадстрокове користування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому в частині задоволення позову про стягнення заборгованістю по процентах за понадстрокове користування за кредитним договором №79846528 у сумі 4860 грн. та кредитним договором №2871356 у сумі 4825 слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини. На які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» є правонаступником всіх прав та обов'язків кредитодавця, а зобов'язання залишились невиконаними, тому заборгованість за вказаними кредитними договорами підлягають стягненню на користь позивача.
Згідно до частини другої статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки, на день розгляду справи, з боку відповідача не надано доказів про виконання свого обов'язку по сплаті заборгованості за користування кредитними коштами відповідно до положень вказаних кредитних договорів, суд вважає, що позов в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами - №79846528 від 15.04.2024 та № 2871356 від 22.04.2024 є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому в цій частині підлягає до часткового задоволенню.
Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1952.15 грн., виходячи з розрахунку: 17576.40 грн. (розмір задоволених позовних вимог)*3028 грн. (сума сплаченого судового збору) / 27261.40 грн. (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що знаходиться по вул. Симона Петлюри, 30 в м. Київ, 01032 (ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитними договорами №79846528 від 15.04.2024 та № 2871356 від 22.04.2024 у загальному розмірі 17 576 (сімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят шість) гривень 40 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1952 гривні 15 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бабій О.М.
Повний текст рішення складено та підписано 18 вересня 2025 року.